Ухвала суду № 16586698, 22.02.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-5974/10/8/0170

22.02.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіДадінської Т.В.,

суддів Привалової А.В. , Щепанської О.А. секретар судового засіданняБожко О.О.

за участю сторін:

представник позивача, Закритого акціонерного товариства "Кримський винно-коньячний завод "Бахчисарай"- ОСОБА_2, довіреність № б/н від 01.03.10р.

представник відповідача, Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим- ОСОБА_3, довіреність № 1053 від 12.08.10р.

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кушнова А.О. ) від 22.07.10 у справі № 2а-5974/10/8/0170

за позовом Закритого акціонерного товариства "Кримський винно-коньячний завод "Бахчисарай" (вул. Македонського, 1, Бахчисарай, Автономна Республіка Крим, 98400)

до Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим (вул. Сімферопольська, 3, Бахчисарай, 98403)

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим (суддя Кушнова А.О.) від 22 липня 2010 року у справі № 2-а-5974/10/8/0170 позов Закритого акціонерного товариства «Кримський винно-коньячний завод «Бахчисарай»до Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень було задоволено. Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Бахчисарайському районі АР Крим № 0000360023/0 від 07 жовтня 2009 року, № 0000360023/1 від 11 грудня 2009 року, № 0000360023/2 від 24 лютого 2010 року, № 0000360023/3 від 11 травня 2010 року.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, ДПІ у Бахчисарайському районі АР Крим звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 22 липня 2010 року та у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована невідповідністю судового рішення суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права. Заявник апеляційної скарги посилається на те, що при проведенні перевірки платником податку не було надано будь-яких облікових регістрів (зворотно-сальдові відомості, аналізи бухгалтерських рахунків та інше), які підтверджують витрати по придбанню товарно-матеріальних цінностей та виконаних послуг (робіт) за період з 01 квітня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

У судовому засіданні представник позивача проти апеляційної скарги заперечував, вважав, що судове рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону та ухвалено на підставі зясування усіх обставин справи, що мають значення для справи. Представник позивача просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити судове рішення суду першої інстанції без змін. Позивач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу у яких висловив свою правову позицію щодо незгоди з апеляційною скаргою.

Колегія суддів, заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом АР Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини у справі виникли у звязку з висновком ДПІ у Бахчисарайському районі АР Крим про заниження позивачем податку на прибуток за період з 01 квітня 2008 року по 31 березня 2009 року на загальну суму 162500 грн., у тому числі за 1 квартал 2008 року у сумі 162500 грн. внаслідок завищення валових витрат виробництва.

Відповідно до пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»обєктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлень пунктами 5.3 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З акту перевірки від 28 вересня 2009 року № 279/27/23/00411855 вбачається, що податковою інспекцією на підставі документів: зворотно-сальдових відомостей та аналізів бухгалтерських рахунків 201, 203, 204, 209, 25, 37, 91, 92, 93 встановлено завищення задекларованих позивачем показників у рядку 05.2 «Коригування валових витрат, у тому числі самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів»на загальну суму 650000,00 грн., у тому числі за 1 квартал 2009 року на суму 650000,00 грн., оскільки на перевірку не надано будь-яких облікових регістрів (зворотно-сальдові відомості, аналізи бухгалтерських рахунків та інше), які підтверджують витрати по придбанню товарно-матеріальних цінностей та виконаних послуг (робіт) за період з 01 квітня 2008 року по 31 грудня 2008 року, чим порушено підпункт 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Але, судова колегія зазначає, що у підпункті 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону мова йдеться не про облікові регістри бухгалтерського обліку, а про підтвердження платником податку валових витрат відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, тобто мова йдеться про первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, на підставі яких вже формуються дані облікових регістрів.

Відповідно до пункту 5.11 статті 5 Закону встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач скористався своїм правом на уточнення раніше поданих показників валових витрат підприємства у межах строків, визначених статтею 15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(1095 днів).

Суд першої інстанції ретельно зясував обставини справи та надав правильну юридичну оцінку цим обставинам шляхом дослідження відомостей бухгалтерських рахунків та журналів-ордерів, опиту свідків головного бухгалтера позивача та посадової особи відповідача, що проводила перевірку.

Судом першої інстанції правильно зроблено висновок про те, що позивачем до валових витрат за 1 квартал 2009 року в порядку виправлення самостійно виявленої помилки щодо показників валових витрат, було частково віднесено валові витрати по видатковій накладній № РН-000710 від 03 вересня 2008 року у сумі 650000,00 грн.

Вказані витрати були понесені позивачем за договором комісії від 01 січня 2007 року № 73, що був укладений між позивачем та ТОВ «ДА-ЛВ», на підставі якого останній узяв на себе обовязки укласти від свого імені та за рахунок позивача договір поставки коньячного спирту.

Факт перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «ДА-ЛВ»на виконання умов договору комісії від 01 січня 2007 року підтверджується платіжним дорученням № 3499 від 17 жовтня 2008 року на суму 1033832,00 грн.

Таким чином, матеріалами справи у повній мірі підтверджено не тільки отримання товару за договором комісії від 01 січня 2007 року але і його оплату. Видаткова накладна № РН-000710 від 03 вересня 2008 року та платіжне доручення № 3499 від 17 жовтня 2008 року є тими самими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, про які йдеться мова у підпункті 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»і на підставі яких визначається дата збільшення валових витрат виробництва (обігу) у відповідності з підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону.

Відповідач не надав суду доказів того, що раніше позивачем сума 650000,00 грн. за вказаними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку вже була включена у склад валових витрат виробництва (обігу).

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, судом першої інстанції повно зясовані обставини справи, що мають значення для справи, висновки суду, викладені в судовому рішенні, відповідають фактичним обставинам справи, доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують а судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у звязку з чим с відсутні правові підстави для його скасування.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 22 липня 2010 року у справі № 2-а-5974/10/8/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною пятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 28 лютого 2011 р.

Головуючий суддяТ.В. Дадінська

Судді А.В.Привалова О.А.Щепанська