Ухвала суду № 16586558, 08.02.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-2291/10/2770

08.02.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіДадінської Т.В.,

суддів Єланської О.Е. , Санакоєвої М.А. секретар судового засіданняБожко О.О.

за участю сторін:

представник позивача, Закритого акціонерного товариства "Фінансово-Страхова компанія "Адміралтейська"- ОСОБА_2, довіреність № б/н від 16.11.10р.

представник відповідача, Державної податкової адміністрації у м. Севастополі- НОМЕР_1, довіреність № 1309/10 від 09.04.10р.

розглянувши апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Фінансово-Страхова компанія "Адміралтейська" на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Мінько О.В. ) від 09.08.10 у справі № 2а-2291/10/2770

за позовом Закритого акціонерного товариства "Фінансово-Страхова компанія "Адміралтейська" (вул. Брестська 21,Севастополь,99001)

до Державної податкової адміністрації у м. Севастополі (вул. Кулакова, 56, Севастополь, 99011)

про визнання протиправними дій

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Севастополя (суддя Мінько О.В.) від 09 серпня 2010 року у справі № 2-а-2291/10/2770 провадження у справі за адміністративним позовом Закритого акціонерного товариства «Фінансово-Страхова компанія «Адміралтейська»до Державної податкової адміністрації у м. Севастополі про визнання протиправними дій було закрито.

Не погодившись з ухвалою суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 09 серпня 2010 року та направити справу на новий розгляд по суті до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга мотивована невідповідністю ухвали суду першої інстанції нормам процесуального права. Заявник апеляційної скарги посилається на положення Кодексу адміністративного судочинства України та вважає, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень.

У судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, вважав, що ухвала суду прийнята судом першої інстанції у відповідності з вимогами процесуального права. Відповідач просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити ухвалу суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів, заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом м. Севастополя норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Севастополя з адміністративним позовом про визнання дій ДПА у м. Севастополі протиправними щодо становлення порушення ЗАТ «ФСК «Адміралтейська»вимог підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибуток підприємств»та підпункту 3.1 пункту 3 Порядку складання декларації з податку на доходи (прибуток) страховика, затвердженого наказом ДПА України № 146 від 31 березня 2003 року, зареєстрованого 10 квітня 2003 року в Міністерстві юстиції України за № 280/7601, відображеного в акті планової документальної перевірки № 587/10/22-009/25137094 від 01 червня 2010 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 27 липня 2010 року провадження у справі за позовною заявою ЗАТ «Фінансово-Страхова компанія «Адміралтейська»до ДПА у м. Севастополі про визнання дій неправомірними було відкрито.

Ухвалою від 09 серпня 2010 року провадження у справі було закрито.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки юридична значимість для особи, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов, рішення, дії чи бездіяльність субєкта владних повноважень, тобто безпосередня залежність виникнення чи припинення прав та обовязків зазначеної особи від таких рішень, дій чи бездіяльності, є кваліфікуючою ознакою змісту адміністративного позову відповідно до положень пункту 1 частини четвертої статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому, суд зазначив, що акт перевірки не є тим рішенням субєкта владних повноважень, яке б само по собі породжувало для субєкта господарювання певні наслідки.

Судова колегія не може погодитися висновками суду першої інстанції щодо того, що дану справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Але, відповідно до частини 2 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини 1 цієї статті, суд повинен розяснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції у порушення вказаних вимог Кодексу не розяснив позивачу, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

Судова колегія зазначає, що відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Висновки акту перевірки Державної податкової адміністрації у м. Севастополі від 01 червня 2010 року за № 587/10/22-009/25137094 щодо заниження позивачем обєкту оподаткування (завищення відємного значення) податком на прибуток у 1 кварталі 2008 року у сумі 11645 грн., у 1 кварталі 2010 року у сумі 148551 грн. фактично призвели до збільшення обєкту оподаткування податком на прибуток у зазначені податкові періоди та лишили позивача права на віднесення відємного значення обєкту оподаткування (збитків) у результатах наступних податкових періодах.

Так, відповідно до пункту 6.1 статті 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»якщо обєкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має відємне значення обєкта оподаткування ( з урахуванням сум амортизаційних відрахувань), сума такого відємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок обєкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням відємного значення обєкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого відємного значення.

Тобто податкова адміністрація не тільки зробила висновок у акті перевірки, а фактично таким висновком вчинила дії по зменшенню відповідних показників податкових декларацій позивача з податку на прибуток. Будь-яки висновки актів перевірок податкових органів щодо показників податкової звітності є обовязковими для платників податків, які повинні привести податкову звітність у відповідність з результатами перевірок. Обовязкові такі висновки і для посадових осіб органів державної податкової служби України при прийнятті податкової звітності від платників податків та складенні камеральних перевірок та документальних перевірок за наступні податкові звітні періоди.

Також судова колегія вказує, що за результатами акту перевірки від 01 червня 2010 року щодо висновків про заниження позивачем обєкта оподаткування податком на прибуток (завищення відємного значення) податковою адміністрацією не приймалося відповідне податкове повідомлення-рішення, яке у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України є актом індивідуальної дії і може бути оскаржено у порядку адміністративного судочинства. Дані обставини свідчать про те, що саме дії відповідача по зменшенню відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток за 1 квартал 2008 року у сумі 11645 грн. та 1 квартал 2010 року у сумі 148551 грн. актом перевірки від 01 червня 2010 року за № 587/10/22-009/25137094 створили для позивача певні негативні правові наслідки і ніяким чином крім, оскарження таких дій у судовому порядку, позивач не може довести про порушення свого права.

Відповідно до частини 2 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Враховуючи, що для даного спору не встановлений інший порядок судового вирішення, спір виник у сфері публічно-правових відносин, судова колегія вважає, що дана справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства України.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у звязку з здійсненням субєктом владних повноважень владних управлінських функцій.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Судова колегія вважає, що позивачем правильно обраний спосіб захисту свого порушеного права, а саме визнання протиправними дій.

При таких обставинах справи ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження її розгляду по суті.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Фінансово - страхова компанія «Адміралтейська»задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 09 серпня 2010 року у справі № 2-а-2291/10/2770 скасувати.

Направити справу № 2-а-2291/10/2770 до Окружного адміністративного суду м. Севастополя для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною пятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 14 лютого 2011 р.

Головуючий суддяТ.В. Дадінська

Судді О.Е.Єланська М.А.Санакоєва