Ухвала суду № 16586493, 25.01.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-6536/09/8/0170

25.01.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіДадінської Т.В.,

суддів Санакоєвої М.А. , Єланської О.Е. секретар судового засіданняБожко О.О.

за участю сторін:

представник позивача, Дочірнього підприємства "Санаторій "Лівадія" Закритого акціонерного товариства Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця"- не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

представник відповідача, Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим- не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кушнова А.О. ) від 16.04.10 у справі № 2а-6536/09/8/0170

за позовом Дочірнього підприємства "Санаторій "Лівадія" Закритого акціонерного товариства Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (пров. Батуріна, 6, Лівадія, м. Ялта, Автономна Республіка Крим,98655)

доДержавної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим (вул. Васильєва, 16, м. Ялта, Автономна Республіка Крим,98600)

про визнання нечинними податкового повідомлення - рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим (суддя Кушнова А.О.) від 16 квітня 2010 року у справі № 2-а-6536/09/8/0170 позов Дочірнього підприємства «Санаторій «Лівадія»Закритого акціонерного товариства Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця»до Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення було задоволено. Визнано неправомірними та скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим № 0000892301/0 від 13 травня 2009 року з податку на прибуток підприємств на суму 8578,66 грн. та № 0000902301/0 від 13 травня 2009 року зі збору на забруднення навколишнього природного середовища на суму 82347,54 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у м. Ялта АР Крим звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 16 квітня 2010 року та прийняти нове рішення про відмову позивачу у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована невідповідністю судового рішення нормам матеріального права. Заявник апеляційної скарги посилається на положення статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та вважає, що документом, який підтверджує фактично понесені субєктом господарювання витрат у звязку з придбанням або спорудженням нового окремого обєкта основних фондів групи 1 є Державне свідоцтво про право власності на кожний окремий обєкт основних фондів групи 1, яке надається власнику окремого обєкта на підставі акту державної комісії о введенні в експлуатацію закінченого будівництвом будівлі або спорудження. Крім того, заявник апеляційної скарги не згоден з висновком суду про те, що посудомийна машина є новою. По епізоду донарахування збору за забруднення навколишнього природного середовища за розміщення відпрацьованих люмінесцентних ламп заявник апеляційної скарги вказав, що позивачем не у повному обємі був нарахований збір.

У судове засідання представники сторін не зявилися. Про дату, час і місце апеляційного розгляду справи сторони сповіщені належним чином.

Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, обговоривши у відкритому судовому засіданні доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом АР Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Заявником апеляційної скарги ставиться питання щодо невідповідності висновків суду першої інстанції по епізоду нарахування позивачем амортизаційних відрахувань на витрати, повязані зі спорудженням дахової газової котельної та у звязку з придбанням посудомийної машини МПУ-1400 а також по епізоду правильності нарахування збору за забруднення навколишнього природного середовища за розміщення відпрацьованих люмінесцентних ламп.

Щодо правильності нарахування позивачем амортизаційних відрахувань на основні фонди судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до підпунктів 8.1.1, 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»під терміном «амортизація»основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Амортизації підлягають витрати на: придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення; самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівниками, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів; проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів.

Висновки щодо правильності нарахування позивачем амортизаційних відрахувань у періоді, що перевірявся, викладені податковою інспекцією у підпункті 3.1.3 акту «Про результати планової виїзної перевірки Дочірнього підприємства «Санаторій «Лівадія»Закритого Акціонерного Товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», код за ЄДРПОУ 02650788, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 року по 31.12.2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 31.12.2008 року»від 27 квітня 2009 року №1376/23-1/02650788/96.

У пункті 3.1.3 акту перевірки вказано, що за період з 01.07.2007 року по 31.12.2008 року ДП «Санаторій «Лівадія»задекларовано амортизаційні відрахування у сумі 1013903 грн. Перевіркою відображених у рядку 07 Декларацій «Сума амортизаційних відрахувань»показників за період з 01.07.2007 року по 31.12.2008 року встановлено порушення підпункту 8.3.1 пункту 8.3, пункту 8.6 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пункту 1 розділу ІІ «Перехідні положення»Закону України «О внесенні змін у Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 01 липня 2004 року № 1957-ІУ, що виразилося у невірному застосуванні норми амортизаційних відрахувань до витрат, понесених платником податку після 1 січня 2004 року в звязку з придбанням не основних засобів групи 2 і 3, а також витратам на поліпшення окремих обєктів основних засобів групи 1, які були введенні в експлуатацію і враховувалися на балансі підприємства до 1 січня 2004 року.

Так, з таблиць, що наведені у акті перевірки (т.1. а.с. 162-163) вбачається, що на основний фонд 1 групи - котельню на даху клубу-їдальні позивачем за 3 - 4 квартали 2007 року, 1 4 квартали 2008 року нараховані амортизаційні відрахування у розмірі 2%, в той час як податкова інспекція нараховує відрахування у розмірі 1,25%. На основний фонд 3 групи машина посудомийна МПУ-1400 (акт вводу в експлуатацію від 25.07.08р. на суму 49166,67 грн.) позивачем нараховані амортизаційні відрахування у розмірі 6%, в той час як податкова інспекція нараховує відрахування у розмірі 3,75%.

Але ж, у акті перевірки не міститься будь-яких обґрунтувань на підставі яких даних податковою інспекцією було зроблено висновок про порушення позивачем вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

В апеляційній скарзі податковою інспекцією вказується на те, що у позивача відсутнє державне свідоцтво на право власності на кожний обєкт основних фондів групи 1, зокрема на дахову котельну, та податкова інспекція вказує, що акт робочої комісії про приймання в експлуатацію закінченої будівництвом котельної від 09 грудня 2005 року затверджений заступником Голови Правління ЗАТ «Укрпрофоздоровниця»12 квітня 2006 року, що на думку податкової інспекції вважається внутрішнім документом і не може бути підставою для нарахування амортизації у розмірі 2%, так як не відображує фактичні витрати, понесені позивачем в звязку з придбанням або спорудженням дахової газової котельні, будівництво якої здійснювалося без державного затвердження проектно-кошторисної документації тому що вказана документація затверджена ЗАТ «Укрпрофоздоровниця». Але, про вказані підстави про висновок щодо завищення позивачем розміру амортизаційних відрахувань у акті перевірки мова не йдеться. Вказані обставини не були підставою для зменшення суми амортизаційних відрахувань.

Так, у акті перевірки вказано, що позивачем завищені витрати на поліпшення окремих обєктів основних засобів групи 1, які були введені в експлуатацію і враховувалися на балансі підприємства до 1 січня 2004 року. Тобто, висновок податкової інспекції про завищення позивачем амортизаційних відрахування щодо понесених витрат у звязку з будівництвом газової котельної ґрунтуються саме на тому, що вказана котельна, на думку ДПІ, була введена в експлуатацію і враховувалася на балансі до 1 січня 2004 року.

Таким чином, судова колегія визнає доводи апеляційної скарги по епізоду щодо правильності нарахування амортизаційних відрахувань на витрати, понесені у звязку з будівництвом газової котельної такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та є надуманими.

Відповідно до підпункту 8.6.1 пункту 8.6 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду в такому розмірі (в розрахунку на податковий квартал): 1 група 2 відсотки; 3 група 6 відсотків.

Відповідно до пункту 1 Перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 1957 від 01 липня 2004 року норми амортизаційних відрахувань, зазначені у статті 8 Закону для основних фондів груп 1 і 3 застосовуються щодо витрат, понесених (нарахованих) платником податку після 1 січня 2004 року. Амортизація вказаних витрат, понесених до 1 січня 2004 року, здійснюється за нормами амортизації, що діяли до 1 січня 2004 року, зокрема, з 1 групи основних фондів у розмірі 1,25 відсотка, з 3 групи основних фондів у розмірі 3,75 відсотка.

Таким чином, саме висновок податкової інспекції про те, що витрати на основний фонд 1 групи газова котельна та основний фонд 3 групи посудомийна машина слід вважати таким, що понесені до 1 січня 2004 року, є підставою для зменшення позивачу суми амортизаційних відрахувань. При цьому, щодо посудомийної машини податковою інспекцією у акті перевірки було зазначено, що вона введена в експлуатацію актом від 25 липня 2008 року але на думку ДПІ є ненова, тому слід нараховувати амортизацію за нормами, що діяли до 1 січня 2004 року.

Судом першої інстанції було проведено по справі судово-економічну експертизу у процесі якої були підтверджені доводи позивача про те, що котельна на даху клубу-їдальні є окремо стоячим обєктом, будівництво якого закінчено в 2005 році, зокрема, підтверджуються актом робочої комісії про прийомку в експлуатацію закінченого будівництвом будівлі, споруди, приміщення від 09 грудня 2005 року, відповідно до пункту 16 якого кошторисна вартість основних засобів, прийнятих до експлуатації, складає 672,6 тис.грн., у т.ч. вартість будівельно-монтажних робіт 642,1 тис. грн.. з ПДВ, технічним паспортом Бюро технічної інвентаризації на громадський будинок «Дахова котельня № 44 вулиця Батурина смт. Лівадія»по інвентарній справі № 3423/5468 від 05 жовтня 2005 року та відомостями бухгалтерського обліку.

У судової колегії немає підстав до висновку про те, що прийняття в експлуатацію дахової котельної здійснено позивачем у порушення вимог діючого на тій час законодавства, тому що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1243 від 22 вересня 2004 року державна комісія з прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом обєкту утворювалася, якщо обєкт було збудовано із залученням коштів Державного бюджету України в розмірі 30 млн. грн.. і більше або із залученням іноземних кредитів під гарантію Кабінету Міністрів України та із залученням коштів Республіканського бюджету АР Крим.

Щодо придбання посудомийної машини МПУ 1400 судова колегія зазначає наступне.

Податкова інспекція вважає, що посудомийна машина не є нова, оскільки вона придбана у ФОП ОСОБА_2, що не є покупцем від виробника цієї машини і саме це є підставою до висновку про понесення витрат на її придбання до 1 січня 2004 року.

Вказаний висновок податкової інспекції не відповідає положенням статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки Законом регулюється питання амортизації витрат саме платника податку на прибуток, у даному випадку позивача. Позивачем понесені витрати на придбання посудомийної машини після 1 січня 2004 року, а саме 18 липня 2008 року, що підтверджується первинними документами бухгалтерського та податкового обліку і не спростовується податковою інспекцією. Виходячи із суми понесених витрат та дати понесених витрат у звязку з придбанням посудомийної машини, позивачем правильно було нараховано суму амортизаційних відрахувань на 3 групу основних фондів у розмірі 6%. До цього ж висновку дійшов і судовий експерт.

При таких обставинах справи, доводи апеляційної скарги щодо невідповідності висновків суду першої інстанції по епізоду правильності нарахування позивачем амортизаційних відрахувань нормам матеріального права Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»- є помилковими.

Щодо правильності донарахування податковою інспекцією збору за забруднення навколишнього природного середовища судова колегія встановила наступне.

З акту перевірки вбачається, що податковою інспекцією встановлено заниження позивачем збору за забруднення навколишнього природного середовища в загальній сумі 57226,14 грн., у т.ч. в 3 кварталі 2007 року в сумі 3507,95 грн., в 4 кварталі 2007 року в сумі 380,60 грн., в 1 кварталі 2008 року в сумі 4208,67 грн., в 2 кварталі 2008 року в сумі 17251,43 грн., в 3 кварталі 2008 року в сумі 17918,1 грн., в 4 кварталі 2008 року в сумі 13959,4 грн.

Вказане порушення було встановлено у звязку з перевищенням фактичних обсягів розміщення відходів над обсягами, що вказані позивачем у 2008 році (за даними ДПІ 451 люмінесцентна лампа, за даними позивача 175) та невірним застосуванням позивачем коригуючого коефіцієнту за 9 місяців 2007 року та за 2007 рік ( позивачем застосовано коефіцієнт «1», ДПІ коефіцієнт «3»).

Позивач є платником збору за забруднення навколишнього природного середовища і на 2007 2008 роки Рескомприроди Криму позивачу виданий ліміт на утворення і розміщення відходів за № 396, відповідно до якого ліміт накопичування люмінесцентних ламп складає 165 штук тимчасове розміщення на підприємстві до передання на утилізацію ПП «АІС І Ко».

Так, у акті перевірки зазначено, що списання відпрацьованих люмінесцентних ламп проводилося на підставі щомісячних актів списання в кількості 451 штук, в т.ч.: в 1 кварталі 2008 року 101 шт., в 2 кварталі 2008 року 150 шт., в 3 кварталі 2008 року 100 шт., в 4 кварталі 2008 року 100 шт. Вказані обставини відображені в оборотній відомості за рухом матеріалів, картках рахунку 20 ТМЦ ОСОБА_3

В процесі дослідження судовим експертом було встановлено, що станом на 01 січня 2008 року за даними бухгалтерського обліку залишок ламп становить 721 шт. Станом на 01 січня 2009 року 246 шт. Різниця складає 475 шт., із яких 29 грудня 2008 року відпрацьовані лампи були вивезені позивачем зі складу та здані на утилізацію Керченській філії ТОВ «Вікторія»відповідно до актів прийому-передачі виконаних робіт № 567, № 568 у кількості 125 штук та 175 штук відповідно на підставі договору № 106 від 14 червня 2006 року. Матеріалами справи підтверджується, що на розміщення відходів КФ ТОВ «Вікторія»має ліцензію, видану Міністерством екології і природних ресурсів України серії АБ № 154896 від 20 грудня 2006 року.

Вказані обставини були підтверджені у процесі судово-економічної експертизи та підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами.

Таким чином, позивач правильно розрахував суму збору виходячи із кількості відпрацьованих ламп 175 штук (475- (125+175) = 175). Вказана кількість ламп свідчить про фактичні обсяги відходів позивача.

По епізоду правильності визначення коригуючого коефіцієнту за 9 місяців 2007 року та 2007 рік судовим експертом було підтверджено правомірність донарахування збору податковою інспекцією у сумі 2327,64 грн., у тому числі за 3 квартал 2007 року 1947,04 грн. та за 4 квартал 2007 року 380,60 грн. Розбіжність з висновком акту перевірки склалася у звязку з тим, що податковою інспекцією вказано порушення за 9 місяців 2007 року в той час як перевірку проведено за період, починаючи з 01 липня 2007 року. Тобто перше півріччя податковою інспекцією не підлягало перевірці і не перевірялося, а тому збільшити треба було у два рази суму збору не за 9 місяців 2007 року а за 3 квартал 2007 року та 4 квартал 2007 року, що і було зроблено експертом при дослідженні.

З вказаним висновком експерта позивач погодився та уточнив позовні вимоги. У судової колегії немає підстав не довіряти висновку експерта, оскільки такий висновок заснований на положеннях діючого законодавства України у сфері справляння збору за забруднення навколишнього природного середовища та фактичних обставинах справи, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

При таких обставинах справи судова колегія вважає, що судом першої інстанції повно зясовані обставини справи, що мають значення для справи, висновки суду, викладені в судовому рішенні, відповідають обставинам справи, доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 16 квітня 2010 року у справі № 2-а-6536/09/8/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною пятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 31 січня 2011 р.

Головуючий суддяТ.В. Дадінська

Судді М.А.Санакоєва О.Е.Єланська