Ухвала суду № 16586467, 25.01.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-13464/09/6/0170

25.01.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіДадінської Т.В.,

суддів Єланської О.Е. , Санакоєвої М.А. секретар судового засіданняБожко О.О.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Зевс"- ОСОБА_2, довіреність № б/н від 21.08.10р.

представник відповідача, Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим- не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Латинін Ю.А. ) від 18.05.10 у справі № 2а-13464/09/6/0170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зевс" (вул. Ковильна, 66, кв.12, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95000)

доДержавної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим (вул.Мате Залки 1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95053)

про скасування рішень

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.05.2010 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Зевс" до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим про скасування рішень було задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим №0013552303 від 25.06.2009 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій у вигляді штрафу в розмірі 476840,00 грн. Також, судом вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись із зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.05.2010 року та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована невідповідністю судового рішення суду першої інстанції нормам чинного законодавства.

Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував та просив у її задоволенні відмовити.

У судове засіданні представник відповідача не зявився. Про дату, час і місце апеляційного розгляду справи був сповіщений належним чином.

Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом АР Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 12 червня 2009 року посадовими особами Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим була проведена перевірка за дотримання суб'єктом господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій кафе-бара, розташованого по вул. Ушинського б. 4 у м.Сімферополі, який належить Товариству з обмеженою відповідальністю "ЗЕВС".

За результатами перевірки складено акт від 12.06.2009 року №001771/0840/01/09/23/19443929, згідно з висновками якого, під час перевірки встановлено порушення п. 12 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, а саме: не надання накладних або товарно-транспортних накладних з надходження товару на місці зберігання або на місці реалізації, тобто не ведення чи ведення з порушенням встановленого порядку обліку товарно-матеріальних цінностей на момент їх реалізації та зберігання на загальну суму 23842,00 грн.

На підставі вказано акта перевірки ДПІ у Сімферополі АР Крим було прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 25.06.2009 року №0013552303, в якому визначено суму штрафних санкцій, застосованих до позивача за порушення п. 12 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” у розмірі 47684,00 грн.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” N 996-XIV від 16.07.1999р.

Відповідно до статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч.1 ст.9).

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

-назву документа (форми);

-дату і місце складання;

-назву підприємства, від імені якого складено документ;

-зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

-посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

-особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У відповідності із пунктом 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 року №265/95-ВР суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють розрахункові операції в готівковій і/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів і т.п.) при продажі товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг, зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Статтею 20 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" встановлено, що до суб'єктів підприємницької діяльності, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У звязку із тим, що в ході проведення перевірки адміністратором кафе-бару ТОВ „ЗЕВС” не було надано на вимогу перевіряючих накладні та ТТН на товар, відповідач прийшов до висновку щодо порушення позивачем п.12 ст.3 Закону “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, а саме: не ведення або ведення з порушенням встановленого порядку обліку товарів за місцем реалізації та зберігання на 23842,00 грн., яке було відображено в акті перевірки від 12.06.2009 року №001771/0840/01/09/23/19443929, на підставі чого до позивача було застосовано штрафні санкції згідно із ст.20 Закону України "Про застосування реєстратор розрахункових операцій у галузі торгівлі, громадського харчування та послуг" у сумі 47684,00 грн.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилався на те, що перевірка відповідачем була розпочата 12.06.2009 року об 18 г. 18 хв., в той час як згідно з графіком робочого часу співробітників ТОВ "ЗЕВС", затвердженим генеральним директором ТОВ „ЗЕВС”, робочий час бухгалтера, який є відповідальною особою за забезпечення контролю за видачею первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерських звітів та балансів із бухгалтерії підприємства та інше, відповідно до посадових інструкцій головного бухгалтера.

Судовою колегією було встановлено, що відповідно до посадової інструкції головного бухгалтера підприємства, саме до його компетенції входить введення та забезпечення контролю за видачею первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерській обліків та балансів бухгалтерії підприємства та документів, повязаних з товарообігом.

Колегія суддів зазначає, що до функціональних обовязків адміністратора не входять повноваження щодо зберігання та надання накладних та ТТН на товар, а отже вони не мали повноважень надавати посадовим особам ДПІ документи, повязані з товарообігом позивача.

Крім того про те, що накладні та ТТН на товар не були надані перевіряючим у звязку із тим, що ці документи під час проведення перевірки знаходились в бухгалтерії, було зазначено в пункті 4.1 акті перевірки (а.с. 11).

Відповідно до ч.3 ст. 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»проведення перевірок органами державної податкової служби не повинно порушувати нормального режиму роботи платників податків, отже судова колегія вважає, що перевірка позивача повинна була здійснюватись у робочий час головного бухгалтера позивача для того, щоб уповноважені посадові особи позивача могли надати посадовим особам ДПІ для перевірки всі необхідні документи для перевірки, або за попереднім повідомленням про це позивача (директора та головного бухгалтера) у робочий час для того, щоб директор ТОВ „Зевс” міг доручити адміністратору всі документи, необхідні для перевірки.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія приходить до висновку, що відповідачем не правомірно було застосовано до позивача штрафні санкції.

Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до вимог частини 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладає на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, доказів правомірності і законності винесення ДПІ у м.Сімферополя рішення №0013552303 від 25.06.2009 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій у вигляді штрафу в розмірі 47684,00 грн., відповідачем суду першої чи апеляційної інстанцій не надано.

Судом першої інстанції повно зясовані обставини справи, що мають значення для справи, висновки суду, викладені в судовому рішенні, відповідають обставинам справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.05.2010 року у справі №2а-13464/09/6/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною пятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 31 січня 2011 р.

Головуючий суддяТ.В. Дадінська

Судді О.Е.Єланська М.А.Санакоєва