Ухвала суду № 16586446, 01.02.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-1307/10/2770

01.02.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіДадінської Т.В.,

суддів Єланської О.Е. , Санакоєвої М.А. секретар судового засіданняБожко О.О.

за участю сторін:

представник позивача, Відкритого акціонерного товариства "Севастопольський морський завод"- ОСОБА_2, довіреність № б/н від 07.04.10р.

представник позивача, Відкритого акціонерного товариства "Севастопольський морський завод"- ОСОБА_3, довіреність № 02/3 від 10.01.11р.

представник відповідача, Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя- ОСОБА_4, довіреність № 9485 від 22.12.10р.

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Єфременко О.О.) від 21.06.10 у справі №2а-1307/10/2770

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Севастопольський морський завод" (вул. Героїв Севастополя 13,Севастополь,99001)

доДержавної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя (вул. 7 Листопада, 3,Севастополь,99042)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 21.06.2010 року позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства "Севастопольський морський завод" до Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - були задоволені.

Визнані протиправними та скасовані податкові повідомленні - рішення Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя № 0001401503/0 від 24.11.2009, № 00001401503/1 від 29.12.2009, № 000140503/2 від 12.02.2010, № 0001401503/3 від 16.04.2010 про застосування до Відкритого акціонерного товариства "Севастопольський морський завод" штрафних санкцій у сумі 15801,23 грн.

Також, судом вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач подав на адресу суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 21.06.2010 року та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована невідповідністю судового рішення нормам матеріального права. Заявник апеляційної скарги посилається на положення пункту 7.7 статті 7 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами”, а саме, що їм правомірно проведено перерозподілення сплачених позивачем податкових платежів.

Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував та просив у її задоволенні відмовити.

Представник відповідача у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити, скасувавши постанову суду першої інстанції.

Судова колегія, заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників позивача та відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом міста Севастополя норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 26.01.2009 ВАТ «Севастопольський морський завод»надав до ДПІ у Балаклавському районі м.Севастополя податковий розрахунок земельного податку, відповідно до якого сума орендної плати за 2009 рік складає 500943,29 грн., де щомісячний платіж складає 41745,27 грн. (а.с.65).

12.11.2009 співробітниками ДПІ у Балаклавському районі м.Севастополя проведена перевірка ВАТ «Севастопольський морський завод»з питань повноти і своєчасності внесення до бюджету плати за землю за квітень 2009 року по терміну сплати 01.06.2009, за результатами якої складений акт № 245/148/15-341/14312370 (а.с.6).

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону № 2181, яке виразилося у несвоєчасному погашенні узгодженого податкового зобовязання по земельному податку із затриманням на 114 календарних днів з граничним строком сплати - 01.06.2009, сплачено платіжними дорученнями № 483 від 27.08.2009, №678 від 23.09.2009, що призвело до утворення недоїмки у сумі 41745,27 грн.

Відповідно до статті 2 Закону України “Про плату за землю” користування землею в Україні є платним. Плата за землю стягується у вигляді земельного податку або орендної плати, яка визначається у залежності від грошової оцінки земель. Згідно зі статтею 1 Закону України “Про оренду землі”, оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, яка необхідна орендарю для здійснення підприємницької та інших видів діяльності.

Частиною 1 статті 2 Закону України “Про оренду землі” встановлено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Положеннями частинами 3 та 4 статті 9 Закону України „Про систему оподаткування" визначено, що зобов'язання юридичної та фізичної особи по сплаті податків та зборів (обов'язкових платежів) припиняються у зв'язку зі сплатою податку, збору (обов'язкового платежу).

Відповідач в апеляційній скарзі посилається на положення пункту 7.7 статті 7 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами".

Згідно з пунктом 7.7 статті 7 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Згідно з частиною 2 статті 4 Закону України "Про оренду землі" орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

Статтею 13 Закону України “Про оренду землі” встановлено, що договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною 2 статті 21 Закону України “Про оренду землі” передбачено, що розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України “Про плату за землю”).

До загальнодержавних податків і зборів належать, у тому числі, плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності) (частини 1 статті 14 Закону України “Про систему оподаткування”).

Згідно зі статтею 14 Закону України “Про плату за землю” платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій Платник податків має право подавати щомісячно нову звітну податкову декларацію, що не звільняє його від обов'язку подання податкової декларації до 1 лютого поточного року, у тому числі і за нововідведені земельні ділянки, що не звільняє від обов'язку подання податкової декларації протягом місяця з дня виникнення права на нововідведену земельну ділянку, протягом 20 календарних днів місяця наступного за звітним.

На підставі акту перевірки ДПІ у Балаклавському районі м.Севастополя прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001401503/0 від 24.11.2009 про застосування до ВАТ «Севастопольський морський завод»штрафних санкцій із земельного податку у розмірі 50% погашеної суми податкового боргу у сумі 15801,23 грн.

Не погодившись з зазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач, в порядку підпункту 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 Закону № 2181 звернувся із скаргою, але рішенням начальника ДПІ у Балаклавському районі м.Севастополя №11284/25-042 від 29.12.2009 первісна скарга ВАТ «Севастопольський морський завод»залишена без задоволення, податкове повідомлення-рішення № 0001401503/0 від 24.11.2009 залишено без змін.

За результатами адміністративного оскарження, 29.12.2009 ДПІ у Балаклавському районі м.Севастополя прийнято податкове повідомлення-рішення №0001401503/1 про застосування до ВАТ «Севастопольський морський завод»штрафних санкцій із земельного податку у сумі 15801,23 грн.

Рішенням Державної податкової адміністрації у м.Севастополі №161/10/25-020 від 02.02.2010 повторна скарга залишена без задоволення, податкові повідомлення-рішення №0001401503/0 від 24.11.2009 та № 0001401503/1 від 29.12.2009 залишені без змін.

12.02.2010 ДПІ у Балаклавському районі м.Севастополя прийнято податкове повідомлення-рішення №0001401503/2 про застосування до ВАТ «Севастопольський морський завод»штрафних санкцій із земельного податку у сумі 15801,23 грн.

Рішенням Державної податкової адміністрації України № 3711/6/25-0215 від 16.04.2010 скарга ВАТ «Севастопольський морський завод»залишена без задоволення, податкові повідомлення-рішення №0001401503/0 від 24.11.2009, № 0001401503/1 від 29.12.2009 та № 0001401503/2 від 12.02.2010 залишені без змін.

Таким чином, за результатами адміністративного оскарження 16.04.2010 ДПІ у Балаклавському районі м.Севастополя прийнято податкове повідомлення-рішення №0001401503/3 про застосування до ВАТ «Севастопольський морський завод»штрафних санкцій із земельного податку у розмірі 50% погашеної суми податкового боргу у сумі 15801,23 грн.

У розумінні Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" переказ грошей - це рух певної суми грошей з метою її зарахування на рахунок одержувача або видачі йому в наявній формі. Ініціатором переказу вважається особа, яка на законних підставах ініціює переказ грошей шляхом формування і подачі відповідного документа на переказ або використання спеціального платіжного засобу.

Відповідно до абз. 2 пп. 16.3.3 статті 16 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (Закон №2181), якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), та надсилає такому платнику податків повідомлення, в якому міститься зазначена інформація.

Як встановлено судовою колегією, платіжними дорученнями № 483 від 27.08.2009 та №678 від 23.09.200 позивачем було сплачено податок за землю за квітень 2009 року та за серпень 2009 року. Позивач самостійно визначив призначення платежу з вказівкою конкретного періоду, тобто його дії не суперечать вимогам діючого законодавства. Сплати податку за землю призначалась саме за ті періоди, які вказані в платіжних дорученнях.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податку в податковій декларації, вважається узгодженим від дати надання такої декларації.

Відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку для подання податкової декларації.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що орган податкової служби відповідно до статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" не має права визначати або змінювати призначення платежу при сплаті платником податків узгоджених сум податкових зобов'язань.

Системний аналіз норм Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, затвердженої наказом ДПА України від 18.07.2005 N 276, свідчить, що контроль за справлянням податкових зобов'язань, що здійснюється органами державної податкової служби України, не передбачає прав податкового органу змінювати призначення платежу, визначеного платником податку у платіжних документах та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів при веденні оперативного обліку платежів до бюджету.

Відповідно до статті 177 Цивільного кодексу України гроші є об'єктами цивільних прав, у тому числі права власності.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).

Положеннями статті 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" передбачено, що банк виконує доручення клієнта у точній відповідності з інформацією, що міститься в розрахунковому документі.

Згідно зі статтею 317 Цивільного кодексу України власник користується своїм майном на свій власний розсуд. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, що встановлено статтею 391 Цивільного кодексу України. Відповідно до статей 22, 41 Конституції України захист права власності гарантується державою. Кожен має право володіти, користуватись та розпоряджуватися своєю власністю. Статтею 47 Господарського кодексу України встановлено, що держава гарантує недоторканість майна і забезпечує захист майнових прав.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що жодна норма податкового законодавства не наділяє органи державної податкової служби розпоряджатися коштами платника податків всупереч його волі, вираженій у призначеннях платежів на платіжних дорученнях, на свій власний розсуд.

Судова колегія погоджується із висновками суду першої інстанції про відсутність у відповідача повноважень змінювати призначення платежу, визначене платником податків в платіжних документах.

Таким чином, судом першої інстанції правильно зясовані обставини справи, що мають значення для справи, висновки суду, викладені в судовому рішенні, відповідають обставинам справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 21.06.2010 року у справі № 2а-1307/10/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною пятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 07 лютого 2011 р.

Головуючий суддяТ.В. Дадінська

Судді О.Е.Єланська М.А.Санакоєва