Ухвала суду № 16585072, 16.05.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2011 р. Справа № 40798/09/9104 Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

судді-доповідача Богаченка С.І.,

суддів Багрія В.М., Заверухи О.Б.,

при секретарі судового засідання Когутич Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Першотравневому районі м.Чернівці на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 02 червня 2009 року у справі за адміністративним позов управління Пенсійного фонду України у Першотравневому районі м.Чернівці до малого приватного підприємства «Карат» про стягнення суми,-

В С Т А Н О В И Л А :

Управління Пенсійного фонду України у Першотравневому районі м.Чернівці 25.03.2009 року звернулось до суду з адміністративним позовом до малого приватного підприємства «Карат» про стягнення заборгованості у сумі 24052,91 грн., посилаючись на те, що відповідач по справі належним чином не виконує вимога Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-ІУ (далі - Закон № 1058-ІУ) та Інструкцію про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1, згідно яких страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий період, не пізніше ніж за 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є календарний місяць. Заявлена сума позову виникла за період серпень-грудень 2008 року і складає 24052,91 грн.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 02 червня 2009 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постанову суду першої інстанції оскаржило Управління Пенсійного фонду України у Першотравневому районі м.Чернівці, подавши на неї апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Апелянт вважає, що згідно з п. 1 ст. 14 Закону № 1058-ІУ страхувальниками цих осіб є їх роботодавці, які відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону № 1058-ІУ є платниками страхових внесків до Пенсійного фонду та зобов'язані на підставі п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону № 1058-ІУ нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки і в повному обсязі страхові внески.

У ст.18 Закону № 1058-ІУ зазначено, що страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом; вони не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство, а іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.

Виносячи дане рішення суд першої інстанції виходив з того, що ч.1 ст.14 Закону № 1058-ІУ встановлено, що страхувальниками відповідне цього Закону є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачені законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.

Статтею 1 Закону № 1058-ІУ передбачено, що страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Відповідно до вказаної статті страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачених згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.

Згідно з ч.1 ст.15 Закону № 1058-ІУ платниками страхових внесків до солідарної системи страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в ч.1 ст.12 цього Закону.

Відповідно до чч. 4, 5 ст.20 Закону № 1058-ІУ сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарно системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованого особою недержавного пенсійного фонду. Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків, а страхувальники - фізичні особи, які не мають банківських рахунків, сплачують страхові внески шляхом готівкових розрахунків через банківські установи.

Судом першої інстанції було встановлено, що мале приватне підприємство «Карат» є суб'єктом підприємницької діяльності, перебуває в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, код 14257501 та є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Як видно із матеріалів справи, з платіжних доручень та розрахунків сум страхових внесків загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, наданих відповідачем по справі, ним було проведено оплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період серпень-грудень 2008 року в повному обсязі (а.с. 46-50). З довідки по МПП «Карат» станом на 01.02.2009 року за період серпень-грудень 2008 року, відповідачем по справі сплачено 48951,02 грн. (ас. 4). Позивач по справі просив у позовній заяві стягнути кошти за серпень-грудень 2008 року, раніше ніж утворилась заборгованість.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яі ґрунтуються її вимога та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Із матеріалів справи вбачається, що доказів, які б спростовували доводи відповідача по справі про сплату за вказаний період внесків загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, позивач по справі суду не надав.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив та оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

На підставі наведеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги в цілому суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196 ч.4, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Першотравневому районі м.Чернівці залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 02 червня 2009 року по справі №2а-117/09, без змін.

Ухвала апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України, до касаційної інстанції протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий С.І.Богаченко

Суддя В.М. Багрій

Суддя О.Б. Заверуха

Повний текст виготовлений 20.05.2011 року.