Ухвала суду № 16584661, 30.06.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2011 р. Справа № 42507/09 Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Багрія В.М., Ніколіна В.В.,

при секретарі судового засідання Луцак І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нива» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 червня 2009 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нива» до Державної податкової інспекції у Золочівському районі Львівської області про скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и л а:

ТОВ «Нива» 10.12.2008 року звернулося в суд з адміністративним позовом, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Золочівському районі Львівської області №0000552301/3 від 25.11.2008 року за платежем податку на додану вартість, №000552301/3 від 25.11.2008 року за платежем податок на прибуток (доходи) приватних підприємств, №0000282301/3 від 25.11.2008 року за платежем податок на прибуток (доходи) приватних підприємств.

В позовній заяві зазначає, що відповідач безпідставно визначив, що при переході підприємства на загальну систему оподаткування зі спрощеної системи оподаткування, встановленої Законом України «Про фіксований сільськогосподарський податок», відвантаження балансових залишків призводить до збільшення валового доходу. Посилається на відсутність спеціальних перехідних положень щодо оподаткування сільськогосподарських товаровиробників у період переходу платника податків з фіксованого сільськогосподарського податку на загальну систему оподаткування. Вважає, що валовий дохід, отриманий при реалізації товарно-матеріальних цінностей в період перебування на загальній системі оподаткування, підлягає зменшенню на витрати, пов'язані із його придбанням під час перебування підприємства на фіксованому сільськогосподарському податку.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 11 червня 2009 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ТОВ «Нива» оскаржило його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 червня 2009 року скасувати і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, зокрема п.п. 11.1. ст. 11 та ст. 14 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» щодо початку річного податкового періоду для виробників сільськогосподарської продукції, вказавши, що такий річний податковий період починається з 01 липня поточного звітного (бюджетного) року (тобто з 01.07. по 30.06., а не з 01.01. 2007 року.

Крім того, при прийнятті постанови неправильно застосовано п. 5.9. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (із внесеними змінами та доповненнями) в якому зазначено, що «платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно)». З наведеної норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (із внесеними змінами та доповненнями) вбачається, що для участі в перерахунку приросту (убутку) балансової вартості запаси мають бути валовитратними за спрямуванням. Тобто, основною та єдиною умовою є те, що товари мають бути придбані за плату для використання у господарській діяльності платника, що узгоджується із п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (із внесеними змінами та доповненнями), відповідно до якого валові витрати виробництва і обігу визначені як сума будь - яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які купуються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Аналогічну позицію щодо обліку приросту (убутку) балансової вартості покупних товарів, матеріалів було викладено Державною податковою адміністрацією України у листі від 24.05.2000 р. № 7075/7/15 - 1117, при цьому суд першої інстанції взагалі не дав йому жодної правової оцінки.

У даному листі ДПА України зазначає, що згідно вимог п. 5.9. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (із внесеними змінами та доповненнями) вартість товарів, матеріалів і сировини, по яких проведена оплата їх вартості постачальнику і станом на дату переходу на загальну систему оподаткування вони не реалізовані, відображаються у Відомості про балансову вартість матеріальних ресурсів і малоцінних предметів та Відомості про балансову вартість товарних запасів станом на дату переходу на загальну систему оподаткування, крім вартості товарів, витрати на придбання яких не включаються до складу валових витрат відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (із внесеними змінами та доповненнями).

Даний лист ДПА України від 24.05.2000 р. № 7075/7/15 - 1117 не відкликаний та не скасований, а тому позивач, як платник податку, вправі використовувати дане роз'яснення центрального контролюючого органу у роботі.

Згідно п.п «д» п.п. 4.4.2 п. 4.4 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12. 2000 року № 2181-ІІІ (із внесеними змінами та доповненнями), не може бути притягнутим до відповідальності платник податків, який діяв відповідно до наданого йому податкового роз'яснення (за відсутності податкових роз'яснень з цього питання, що мають пріоритет) або узагальнюючого податкового роз'яснення, тільки на підставі того, що у подальшому таке податкове роз'яснення чи узагальнююче податкове роз'яснення було змінено або скасовано, чи надано нове податкове роз'яснення такому платнику податків або узагальнююче податкове роз'яснення, що суперечить попередньому, яке не було скасовано (відкликано). При цьому при оцінці доказів судом, наданих органом стягнення, податкові роз'яснення не мають пріоритету над іншими доказами або іншими експертними оцінками.

Неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків контролюючими органами, зокрема п. 5.9. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» повинно трактуватися в користь платника податків .

При апеляційному розгляді представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав з зазначених в ній підстав.

Представники відповідача вимоги апеляційної скарги не визнали, покликаючись на своє письмове заперечення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач у 2006 році був платником фіксованого сільськогосподарського податку, у 2007 році перейшов на загальну систему оподаткування, а у 2008 році знову перейшов на сплату фіксованого сільськогосподарського податку.

Відповідно до п. 11.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» податковий період починається з першого календарного дня податкового періоду і закінчується останнім календарним днем податкового періоду, крім виробників сільськогосподарської продукції, визначених ст. 14 цього Закону, для яких річний податковий період починається з 1 липня поточного звітного (бюджетного) року. Тобто, звітним (податковим) періодом для виробників сільськогосподарської продукції є період, що дорівнює 12 календарним місяцям, починаючи з 1 липня поточного звітного року (тобто з 01.07 по 30.06, а не з 01.01.) У разі, коли особа береться на облік податковим органом як платник цього податку всередині податкового періоду, то перший звітний податковий період розпочинається з дати, на яку припадає початок такого обліку, та закінчується останнім календарним днем наступного податкового періоду.

Проте, незважаючи на перехід позивача на сплату фіксованого сільськогосподарського податку у відповідний період, ним подавалась річна декларація за 2007 р. (з 01.01.2007 року по 31.12.2007 року).

Актом від 16.05.2008 року №15/23-03761768 «Про результати виїзної планової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Нива», код за ЄДРПОУ - 03761768 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2006 року по 31.12.2007 року» ( перевірка проводилась з 24.03.2008 року по 08.05.2008 року) було встановлено, зокрема, порушення п. 5.9., пп. 7.3.2. п. 11.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток в сумі 1507749 грн.; пп. пп. 7.3.1., 7.4.5. Закону України «Про податок на додану вартість» , в результаті чого занижено податок на додану вартість за серпень 2007 року 33184 грн. та 6880,23 грн., за грудень 2007 року - 3500,70 грн.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, заниження податку на прибуток пов'язане із включенням до балансової вартості запасів вартості запасів в сумі 6016684 грн., витрати на придбання та поліпшення яких не включались до складу валових витрат та не брали участі в їх формуванні, оскільки їх придбання та поліпшення відбулось у 2006 році, коли позивач був платником фіксованого сільськогосподарського податку. Доказів балансової вартості таких запасів станом на 01.07.2006 року ні під час перевірки, ні суду першої інстанції платником не надано. Факт такого відображення вартості запасів позивач не заперечував, заперечуючи лише підставність визначення податкових зобов'язань за період переходу з однієї системи оподаткування на іншу.

На підставі вищевказаного акту перевірки відповідачем були винесені оспорювані податкові повідомлення-рішення №0000282301/3 від 25.11.2008 року за платежем податок на прибуток (доходи) підприємств на суму 1658523,9 грн., з яких 1507749 грн. основний платіж, 150774,9 грн. штрафні (фінансові) санкції; №0000552301/3 від 25.11.2008 року за платежем податок на прибуток (доходи) підприємств на суму 753874,5 грн. (штрафні (фінансові) санкції); №0000552301/3 від 25.11.2008 року за платежем податок на додану вартість на суму 61907,28 грн., з яких 43564,93 грн. - основний платіж, 18342,35 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Згідно із п. 5.9. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно). У разі, коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді. У разі, коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді. При цьому, для виробників сільськогосподарської продукції, визначених ст. 14 цього закону, норми цього пункту застосовуються для податкового періоду, що дорівнює дванадцяти календарним місяцям, починаючи з 1 липня поточного звітного (бюджетного) року.

Однак належних доказів дотримання такої норми позивачем суду не надано. Збільшення балансової вартості залишків товарно-матеріальних цінностей, яке припало на звітний період, протягом якого позивач перебував на загальній системі оподаткування, підлягало включенню до валових доходів.

Доказів понесення витрат, на які б підлягали зменшенню зазначені доходи, у тому числі ті, на які посилається позивач і які за його твердженням були понесені під час сплати фіксованого сільськогосподарського податку, суду першої інстанції надано не було, а відтак відмова в позові в цій частині є обгрунтованою.

При цьому, колегія суддів також приймає до уваги те, що під час перевірки податковим органом діяло роз»яснення Державної податкової адміністрації України «Про окремі питання застосування пункту 5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 06.02.07 № 2169/7/15-022/, згідно якого в перерахунку беруть участь лише ті запаси витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат, що відповідає вищевказаній нормі Закону.

Згідно з пп. 7.3.1 п. 7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згідно з пп. 7.4.5 п, 7.4 ст.7 Закону України № 168/97-ВР, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами). У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

З акту перевірки вбачається, за періоди жовтень - грудень 2006 року та січень - грудень 2007 року було виявлено заниження податку на додану вартість в розмірі 43564,93 грн., в т.ч. за серпень 2007 року в розмірі 40064,23 грн., за грудень 3500,70 грн. та на суму 3500,70 грн., в т.ч. за грудень 2007 року.

Зокрема, у 2007 році позивач отримав від ТзОВ «Агрономікс» мінеральних добрив на суму 1204444,94 грн. Податкову накладну № 1808-1 від 18.08.2007 року зазначено в реєстрі в серпні під порядковим номером 42 та в жовтні - під номером 2 . При цьому, на вимогу суду першої інстанції накладна № 1808-1 від 18.08.2007 року також надана не була, як і не було надано будь-яких пояснень під час перевірки.

Тому висновок суду першої інстанції про заниження позивачем суми податку на додану вартість за серпень 2007 року в сумі 40064,23 грн. є також обгрунтованним.

В порушення пп. 7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем занижено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 3500,70 грн., що стверджується актом перевірки, зокрема, позивачем в касу були отримані кошти в сумі 21000 грн., що підтверджується прибутковим касовим ордером № 182 від 18.12.2007 року на суму 17000 грн. та прибутковим ордером № 183 від 24.12.2007 року на суму 4000 грн. Назва платника та походження даних коштів в ордерах не вказані. Надходження коштів віднесено на розрахунки з ТзОВ «Рікат» та включено в податкове зобов'язання по ПДВ від сільськогосподарської продукції.

Позивач вишевказані обставини не заперечив, пояснень щодо правомірності цього не надав, доказів протиправності дій відповідача не надав, тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність рішення податкового органу щодо порушення позивачем пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та заниження податку на додану вартість всього в розмірі 36684,70 грн., в т.ч. за серпень 2007 року - 33184 грн., за грудень 2007 року - 3500,70 грн.

Таким чином, при прийнятті оскаржуваних повідомлень-рішень податковий орган діяв на підставі, у межах та у спосіб, що передбачений законом.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нива» залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 червня 2009 року у справі №2а-9318/08 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, а в разі складання ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня складання ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Д.М. Старунський

Судді В.М. Багрій

В.В. Ніколін

Ухвала у повному обсязі складена 05.07.2011 року.