Постанова № 1658426, 03.04.2008, Харківський апеляційний адміністративний суд

УКРАЇНА

Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" березня 2008 року м. Харків

Справа № 22-а-70/08

Категорія: 69 Головуючий 1 інстанції: Яризько В.О.

Доповідач: Водолажська Н.С.

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Філатов Ю.М.,

Суддя Водолажська Н.С., Суддя Шевцова Н.В.

при секретарі Волошиній Я.В.

за участю представників:

представника позивача Окружко А.В.

представника відповідача Григоренко Ю.А.

представника відповідача Мирончук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргамиТОВ «Укрславіянафта» та ТОВ «СІФ» на постанову Господарського суду Харківської області від 21.05.2007 року по справі№ АС-42/686-06

за позовом ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова

до ТОВ «Укрславіянафта» та ТОВ «СІФ»

треті особи ТОВ «Траст-КП», ТОВ «Торговий дім «Азов Січ», ПОВКФ «Вояж-Сервіс», ТОВ «СТК Центр»

про визнання недійсними господарських зобовязань, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ДПІ Дзержинського району м. Харкова, звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просив визнати недійсними господарські зобовязання відповідачів - ТОВ "Укрславіянафта" та ТОВ "СІФ", які виникли на підставі договору № 15/01 від 15.01.05 р. на загальну суму 4000000,0 грн., виконаного сторонами на суму 2181865,24 грн., а також просив застосувати наслідки визнання недійсними господарських зобовязань.

Постановою Господарського суду Харківської області від 21.05.07 р. по справі № АС-42/686-06 за участю третіх осіб ТОВ "Траст-КП", м. Запоріжжя, ТОВ "Торговий дім "Азов Січ", м. Запоріжжя, ПОВКФ "Вояж-Сервіс", м. Бердянськ, ТОВ "СТК Центр", м. Київ, позовні вимоги були задоволені частково. Суд визнав недійсними господарські зобовязання ТОВ "Укрславіянафта", код 32339191, та ТОВ "СІФ", код 30881649,00 грн., які виникли на підставі договору № 15/01 від 15.01.05 р. на загальну суму 4000000,0 грн., виконані сторонами на суму 2181865,24 грн. В задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.

Перший відповідач, ТОВ "Укрславіянафта", не погодився з рішенням суду і звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нову, якою відмовити у позові.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що при прийнятті постанови судом першої інстанції були порушені процесуальні та матеріальні норми. При цьому апелянт посилається на те, що позивач у позові не визначив, в порядку якого процесуального законодавства він звертається з позовною заявою, ним не вказані відповідні статті КАС України, що регламентують як подання позову, так і засоби його забезпечення.

Крім того, апелянт наполягає на тому, що суд першої інстанції висновки про наявність протиправного умислу зробив на підставі власних сумнівів та на посиланні на недоцільність тих чи інших операцій в комерційній діяльності, не беручи до уваги фактичні обставини, доведені належними доказами.

Другий відповідач, ТОВ "СІФ", також подав апеляційну скаргу, в якій наполягає на незаконності та необґрунтованості постанови суду, посилаючись на ті ж обставини, що і перший відповідач.

Треті особи своє ставлення до постанови суду не висловили, представники третіх осіб в судове засідання не явилися. Про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Колегія суддів, перевіривши судове рішення, дослідивши доводи апеляційних скарг та пояснень представників сторін, дійшла до висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що позивачем була проведена позапланова документальна перевірка ТОВ "Укрславіянафта" з питань дотримання підприємством норм податкового та валютного законодавства при визначенні розміру податкового кредиту по ПДВ, заявленого до відшкодування з державного бюджету України, за результатами якої складений акт № 3061/23-40/32339191 від 01.06.05 р.

В ході проведення перевірки було встановлено, що між підприємствами ТОВ "Укрславіянафта" та ТОВ "СІФ" був вчинений правочин - укладений договір купівлі-продажу промислових товарів № 15/01 від 15.01.05 р. на загальну суму 4000000,0 грн., в межах якого у ТОВ "СІФ" виникло господарське зобов'язання по продажу на користь ТОВ "Укрславіянафта" продукції, а у ТОВ "Укрславіянафта", відповідно, виникло господарське зобов'язання по прийому у ТОВ "СІФ" продукції та по оплати її вартості.

Факт виконання вищезазначеного правочину між сторонами на загальну суму 2181865,24 грн. підтверджується виданими на користь ТОВ "Укрславіянафта" та оформленими від імені ТОВ "СІФ податковими накладними № 0809, № 0707, № 0706, № 0408, № 0407, № 0206, № 0205, № 0110, № 0109, № 0108, № 0107, № 0810, № 0811, № 0308, № 0307, № 0304, № 0302, № 0303, які відображені в бухгалтерському та податковому обліку.

Вищевказані документи були використані ТОВ 'Укрславіянафта" для обґрунтування розміру податкового кредиту, заявленого до відшкодування з державного бюджету.

В подальшому придбані у ТОВ "Сіф" промислові товари ТОВ "Укрславіянафта" були реалізовані за межі митної території України підприємству ТОВ "ЕлектроСнабСервіс" (Бєлгород, Росія).

За даними позивача вказана операція також належним чином була відображена в податковому та бухгалтерському обліку другого відповідача і була врахована при визначенні податкових зобовязань по ПДВ.

У звязку з тим, що у відповідь на направлені запити про проведення зустрічних перевірок позивачем були отримані відомості стосовно того, що треті ланки по ланцюгу постачальників, ТОВ "ТД "Азов Січ", за юридичною адресою не знаходилося та ухвалою Господарського суду Запорізької області від 17.05.06 р. по справі № 25/3 визнане банкрутом і було ліквідовано, а ТОВ "СТК Центр" поштою по лютий 2004 р. надавало до ДПІ документи податкової звітності з показниками відсутності господарської діяльності і рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 11.04.05 р. по справі № 2-1886/2005 установчі документи та свідоцтво платника ПДВ даного підприємства були визнані недійсними у зв'язку з реєстрацією підприємства на підставну особу, позивачем зроблений висновок про те, що правочин, укладений відповідачами, був вчинений з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства.

За твердженням позивача протиправна мета полягає в ухиленні від оподаткування доходів, що може привести до витрати бюджетних коштів на користь осіб, які не мають правових підстав на їх отримання, оскільки підприємством ТОВ "СТК Центр" та ТОВ "ТД "Азов Січ" було протиправно створено джерело відшкодування ПДВ по ланцюгу для покупців шляхом збільшення їх валових витрат, при цьому спричинено збитків не покупцям по ланцюгу ПОВКФ "Вояж-Сервіс", ТОВ "Транс КП", ТОВ "Сіф" та ТОВ "Укрславіянафта", оскільки покупець при отриманні податкової накладної має право на включення суми ПДВ до податкового кредиту (що покупцями і зроблено), а економічним інтересам Держави, оскільки відшкодування суми ПДВ платнику на рахунок (або зменшення податкових зобов'язань) у зв'язку із включенням платником такої суми ПДВ до податкового кредиту, при наданні платником до податкового органу декларації з ПДВ відбувається з державного бюджету. За твердженням позивача в даному випадку держава повинна відшкодувати на користь 3-ї сторони розмір заявленого податкового кредиту з ПДВ, які фактично до бюджету не надійшли.

Також позивач вказує на нікчемність оскарженого правочину в розумінні ст. 228 ЦК України, оскільки предметом купівлі-продажу по правочину, вчиненому між вищевказаними особами, є кабелі дальнього сполучення, низькочастотного, однорідного, марок ТЗБл-4х4х1,2, КМБл-4, МКСАШП-4x4x1,2, але відповідно вантажно-митних декларацій (ТОВ "Укрславіянафта" у подальшому товари було експортовано на адресу ТОВ "Електроснабсервіс", м. Бєлгород, Росія) виробником вищевказаного переліку промислових товарів є ЗАТ "ПП "Азовкабель", а виходячи з листа № 5/2456 від 12.07.05 р. Запорізького регіонального державного центру стандартизації, метрології та сертифікації, ЗАТ "ПП "Азовкабель" виробляє кабелі марок ТЗБл-4х4х1,2 та МКСАШП-4х4х1.2, а кабелі КМБл-4 підприємством не виробляються.

В суді першої інстанції було також встановлено, що ТОВ «Сіф» у звязку з відсутністю складських приміщень та вантажного транспорту придбану у ТОВ "Траст-КП" продукцію доставив безпосередньо на склад ТОВ "Укрславіянафта" за адресою: м. Харків, вул. Киргизька,19, через автоперевізника ПП "Юкон". Надання послуг по перевезенню товарів другий відповідач підтвердив видатковими на податковими накладними від імені ТОВ "Траст-КП" на кабельну продукцію та товарно-транспортними накладними від перевізника ПП "Юкон".

В постанові суду вказано, що у звязку з виникненням у суду сумнівів щодо фактичного перевезення товару згідно наданих другим відповідачем товарно-транспортних накладних на перевезення товару автомобілями КАМАЗ з причепом та ГАЗ 5312 (приблизна вантажопідйомність 3 т) та доцільності операцій в комерційній діяльності судом була призначена судово-технічна експертиза, проведення якої доручалося ХНДІСЕ ім. Бокаріуса.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що експертом з надуманих підстав були повернуті матеріали справи, що змусило суд розглянути справу за наявними в ній матеріалами та загальновідомими технічними можливостями автомобілів "КАМАЗ" та ГАЗ-52", оскільки у повідомленні № 2006 від 11.04.07 р. експертом вказано, що призначена експертиза знята з виконання у звязку з тим, що суд не витребував та не направив додаткові вихідні дані, про які вказувалося в клопотанні експерта від 02.03.07 р.

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що суд першої інстанції витребував додаткові документи у сторін (сторони) і у якої саме, отримав їх та направив експерту для дослідження, твердження про надуманий характер повернення матеріалів є безпідставними.

Крім того, колегія суддів вважає доцільним відмітити, що позивачем ні в позові, ні в інших документах та поясненнях, залучених до матеріалів справи, не ставився під сумнів реальний характер здійснених між відповідачами господарських операцій, а тому у суду першої інстанції не було законних підстав, в порушення принципу змагальності процесу, витребувати докази, які не мають відношення до предмету спору. Зважаючи на те, що предметом позову ДПІ по даній справі є господарські зобовязання, укладені та виконані ТОВ "Укрславіянафта" та ТОВ "СІФ", а не господарські зобовязання, які виникали у ТОВ "СІФ" з перевізниками, суд першої інстанції без належного обґрунтування при дослідженні обставин вийшов за межи позовної заяви.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції посилався на положення ст. 207 ГК України, яка встановлює, що господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

При цьому підставою для задоволення позову були висновки суду стосовно того, що перший постачальник спірної продукції по ланцюгу ТОВ "СТК Центр" має ознаки фіктивності та його установчі документи в судовому порядку визнані недійсними, фактична поставка кабельної продукції від ТОВ "Траст-КП" безпосередньо ТОВ "Укрславіянафта" викликала у суду сумнів, а тому суд вважає, що спірна угода між відповідачами була укладена з метою незаконного формування податкового кредиту з ПДВ підприємству ТОВ "Укрславіянафта" для отримання в подальшому бюджетного відшкодування ПДВ при здійсненні експортної операції, чи зменшення суми податкових зобовязань з ПДВ перед бюджетом шляхом видачі другим відповідачем податкових накладних по спірній угоді без фактичного виконання умов такої угоди.

Оскільки відшкодування суми ПДВ на рахунок платника (або зменшення податкових зобов'язань платника) у зв'язку із включенням такої суми ПДВ до податкового кредиту при наданні подачі декларації по ПДВ відбувається з державного бюджету, судом першої інстанції зроблений висновок, що в даному випадку держава повинна відшкодувати суми ПДВ, які фактично до бюджету не надійшли. Таким чином, від укладання та виконання спірної угоди інтересам держави та суспільства завдаються збитки у вигляді ненадходження до державного бюджету коштів у великих розмірах, витрати державних коштів на користь осіб, які не мають правових підстав та права на їх отримання.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що відповідачами не доведено фактичне виконання спірної умови, тому такий правочин суперечить п. 5 ст. 203 ЦК України, оскільки, як вказано вище, позивач не заперечував проти реальності операцій, факту отримання товарів та подальшої реалізації його за межи митної території України.

Також судом першої інстанції не було взято до уваги і не досліджувалося при розгляді справи, що підставою для заявленого позову позивач вказав на факти або визнання недійсними установчих документів, або відсутність за юридичною адресою підприємств постачальників товарів по ланцюгу до виробника, але не учасників оскарженого правочину.

Позивач не заперечував проти того, що підприємства відповідачі на час укладання та виконання оскарженої угоди були належним чином зареєстровані як субєкти підприємницької діяльності, зареєстровані платниками податків, звітували про результати господарської діяльності.

Зважаючи на те, що безпосередньо в діях відповідачів позивач не вбачав порушень чинного законодавства при укладанні та виконані господарських зобовязань і лише посилався на можливі порушення з боку інших осіб, а твердження про невідповідність придбаного та поставленого на експорт товару ґрунтується лише на листі підприємства-виробника, колегія суддів дійшла до висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів у підтвердження правомірності заявлених вимог, а тому вони не могли бути задоволені.

Оскільки постанова Господарського суду Харківської області від 21.05.07 р. по справі № АС-42/686-06 прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, без врахування фактичних обставин, вона підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 160, 165, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги ТОВ «Укрславіянафта» та ТОВ «СІФ» на постанову Господарського суду Харківської області від 21.05.2007 року по справі№ АС-42/686-06 - задовольнити.

Постанову Господарського суду Харківської області від 21.05.2007 року по справі№ АС-42/686-06 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог ДПІ Дзержинського району м. Харкова про визнання недійсними господарських зобовязань відповідачів - ТОВ "Укрславіянафта" та ТОВ "СІФ", які виникли на підставі договору № 15/01 від 15.01.05 р. на загальну суму 4000000,0 грн., виконаного сторонами на суму 2181865,24 грн.

Постанова набирає чинності негайно з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом 30 днів з моменту виготовлення повного тексту.

Головуючий Ю.М. Філатов

Судді Н.С. Водолажська

Н.В. Шевцова

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 07.03.2008 року.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ

Суддя

Харківського апеляційного

адміністративного суду Н.С. Водолажська