Ухвала суду № 16583465, 20.06.2011, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" червня 2011 р.Справа № А27/5-09 Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого суддіКатолікяна М.О.,

суддів Коршуна А.О. Панченко О.М. ,

при секретаріНегер Е.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровськ апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу в місті Кривому Розі на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 26 лютого 2009 року, ухвалену в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄСК» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу в місті Кривому Розі про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

у с т а н о в и л а:

22 лютого 2007 року позивач звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до СДПІ по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу в м. Кривому Розі про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень. Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що у період з 14.02.2005 р. по 11.03.2005 р. відповідачем було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства. За результатами проведеної перевірки 01.04.2005 р. було складено акт та згодом (05.04.2005 р. і 29.04.2005 р.) ухвалено податкові повідомлення-рішення №№ 0000522330/0, 0000522330/1 відповідно про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток (154324,64 грн. податок на прибуток, 58540,99 грн. штрафні (фінансові) санкції). Порушення полягає у тому, що позивачем у порушення пункту 1.22 статті 1, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» занижено валовий дохід на 21992,00 грн. у звязку з неповним віднесенням до складу валових доходів кредиторської заборгованості перед ВАТ «Криворізьке підприємство промислово-залізничного транспорту», за якою минув строк позовної давності. Крім того, позивачем було занижено валовий дохід у ІІІ та ІV кварталах 2004 року на 12432,13 грн. по кредиторській заборгованості, строк позовної давності за якою минув. Позивач також у порушення пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» завищив валові витрати у ІІ ІV кварталах 2004 року на 241107,39 грн. Перевіркою також було встановлено, що у порушення підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивач відніс до валових витрат суму собівартості збудованого будинку, що не підтверджена відповідними первинними документами. Позивач не довів правомірність включення до валових витрат з урахуванням строку позовної давності у ІІ кварталі 2004 року 341767,03 грн. На думку позивача, податкові повідомлення-рішення від 05.04.2005 р. та 29.04.2005 р. ухвалені відповідачем безпідставно, що явилося причиною звернення позивача до суду з позовом про визнання їх недійсними (т. 1 а.с.а.с. 2 5). 16 серпня 2005 року судом було ухвалено постанову, якою суд задовольнив позов частково, а саме визнав недійсними податкові повідомлення-рішення від 05.04.2005 р. та від 29.04.2005 р. у частині визначення податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств у сумі 81729,70 грн. (основний платіж 60276,85 грн., штрафні (фінансові) санкції 21452,85 грн.). У задоволенні позовних вимог щодо правомірності віднесення до валових витрат суми собівартості збудованого будинку було відмовлено. Вказану постанову було залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.12.2005 р. (т. 2 а.с.а.с. 5 7, 52 54).

29 листопада 2006 року Вищий адміністративний суд України своєю ухвалою скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у позові з направленням справи на новий розгляд, а у решті рішення залишив без змін. Ухвала суду касаційної інстанції вмотивована тим, що у порушення частин 2, 3 статті 71 КАС України суди безпідставно не дали правової оцінки доказам, які надав позивач, та з власної ініціативи не витребували інших доказів, необхідних для встановлення правомірності чи неправомірності рішень, ухвалених відповідачем (т. 2 а.с.а.с. 99 103).

26 лютого 2009 року позивач за результатами проведених у справі експертиз уточнив позовні вимоги і просив визнати недійсними податкові повідомлення-рішення відповідача в сумі 130859,32 грн. (93781,67 грн. основний платіж, 37077,65 грн. штрафні (фінансові) санкції) (т. 3 а.с. 57).

26 лютого 2009 року постановою Господарського суду Дніпропетровської області позов був задоволений. Рішення суду першої інстанції було вмотивоване тим, що, крім первинних документів, наданих позивачем, правомірність віднесення позивачем до валових витрат 340702,58 грн. підтверджується висновками експертиз, проведених у рамках справи (т. 3 а.с.а.с. 63 67).

13 квітня 2009 року відповідач, не погодившись з ухваленою постановою, звернувся до суду з апеляційною скаргою. У скарзі відповідач зазначив, що рішення судом першої інстанції було ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Так, суду не було надано відповідних первинних документів на підтвердження правомірності віднесення витрат до валових. Крім того, проведені у справі дослідження не доводять правомірності дій позивача, оскільки у них не визначено період, у якому мало місце таке віднесення. Відповідач просить постанову суду першої інстанції скасувати (т. 3 а.с.а.с. 79 81).

У судовому засіданні представники позивача заперечували проти апеляційної скарги.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про поштове відправлення; до початку судового засідання не надав документи, які підтверджують поважність причин неявки, та не заявив клопотання про відкладення розгляду справи. У справі є достатньо доказів для її вирішення, що у сукупності із вказаною вище обставиною дає судові підстави для застосування положень частини 4 статті 196 КАС України.

Вислухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду у межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів доходить висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено та знайшло своє підтвердження у суді апеляційної інстанції, що у період з 14.02.2005 р. по 11.03.2005 р. відповідачем була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період роботи з 01.07.2003 р. по 31.12.2004 р.

За результатами перевірки був складений акт № 25/313-24447421 від 01.04.2005 р. (т. 1 а.с.а.с. 14 37). Перевіркою, зокрема, було встановлено порушення позивачем вимог підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: позивач відніс до валових витрат суму собівартості збудованого будинку АДРЕСА_1, що не підтверджена відповідними первинними документами. Позивач не довів правомірність включення до валових витрат з урахуванням строку позовної давності у ІІ кварталі 2004 року 341767,03 грн.

05 квітня 2005 року відповідачем було ухвалено податкове повідомлення-рішення № 0000522330/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання в сумі 212865,63 грн. (154324,64 грн. податок на прибуток підприємств, 58540,99 грн. штрафні (фінансові) санкції) (т. 1 а.с. 12). 29 квітня 2005 року відповідачем за результатами розгляду скарги позивача було ухвалене аналогічне податкове повідомлення-рішення № 0000522330/1 (т. 1 а.с. 13).

14 червня 2007 року ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області було призначено судово-економічну експертизу щодо підтвердження витрат позивача, повязаних з будівництвом будинку (т. 2 а.с.а.с. 145, 146).

Згідно з висновком судово-економічної експертизи № 1264/1265 від 31.10.2007 р., проведеної Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз (т. 2 а.с.а.с. 151 160): -витрати позивача, які пов'язані з будівництвом 7 індивідуальних житлових будинків за 1997 1998 роки складають 1048 465,24 грн. З них за даними розподільного балансу 201120,00 грн., актів виконаних робіт та актів на списання матеріалів АТ «Вілкаста»за 1997 1998 роки 721 190,01 грн. (перераховано в національній валюті з розрахунку 332411,00 доларів США за курсом НБУ, що діяв на останній день місяця, в якому проводились роботи), актів про списання матеріалів за 1997 1998 роки 126 155,23 грн.;

-витрати позивача, пов'язані з будівництвом будинку АДРЕСА_1 за 1999 2001 роки складають 190 921,83 грн. З них за даними актів виконаних робіт будинку АДРЕСА_1 ТОВ «Профіт» та журналів ордерів по бухгалтерському рахунку № 60.1 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками» за період з липня 1999 року по грудень 2001 року 130363,00 грн., актів на списання матеріалів по будівництву індивідуального житлового будинку АДРЕСА_1 60 558,83 грн.

06 березня 2008 року ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області було призначено комплексну будівельно-економічну експертизу щодо підтвердження витрат позивача, повязаних з будівництвом будинку (т. 3 а.с.а.с. 14, 15).

Згідно з висновком комплексної судової будівельно-економічної експертизи № 657/658 від 04.11.2008 р., проведеної Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз (т. 3 а.с.а.с. 19 33): -витрати позивача, які пов'язані з будівництвом 7 індивідуальних житлових будинків за 1997 1998 роки складають 1048 465,24 грн. З них за даними розподільного балансу 201120,00 грн., актів виконаних робіт та актів на списання матеріалів АТ «Вілкаста»за 1997 1998 роки 721 190,01 грн. (перераховано в національній валюті з розрахунку 332411,00 доларів США за курсом НБУ, що діяв на останній день місяця, в якому проводились роботи), актів про списання матеріалів за 1997 1998 роки 126 155,23 грн.;

-витрати позивача за 1997 1998 роки, які пов'язані з будівництвом будинку АДРЕСА_1, умовно складають 149 780,75 грн.;

-на підставі візуального обстеження житлових будинків з фотофіксацією та виконанням контрольних замірів приміщень можливо дійти висновку про те, що всі сім житлових будинків, які підлягали дослідженню, а саме АДРЕСА_8, АДРЕСА_7, АДРЕСА_6, АДРЕСА_5, АДРЕСА_4 та АДРЕСА_3, АДРЕСА_2побудовані по одному проекту, розробленому UАВ »;

-експертом зроблено припущення, що витрати, понесені позивачем у період 1997 1998 років на будівництво будинків АДРЕСА_8, АДРЕСА_7, АДРЕСА_6, АДРЕСА_5,АДРЕСА_4 та АДРЕСА_3, АДРЕСА_2, можливо умовно розподілити порівну.

За матеріалами проведеної відповідачем перевірки позивачем було завищено валові витрати на суму собівартості збудованого будинку (341 767,03 грн.), яка не підтверджена відповідними первинними документами. Крім того, позивачем не було доведено правомірність включення цієї суми до валових витрат у II кварталі 2004 року з урахуванням строку позовної давності.

Судом першої інстанції встановлено, що будівництво садиби АДРЕСА_1 було розпочато у 1995 році. Рішення про початок будівництва ухвалювалось ЗАТ «Криворіждорводбуд», зі складу якого було виділене будівельне управління № 1 шляхом реорганізації у ТОВ «ЄСК». Під час реорганізації позивачу було передано незавершене будівництво, зокрема, будинку АДРЕСА_1, що підтверджується матеріалами справи, а саме: розподільчим балансом по передачі майна спецуправління № 1 ЗАТ «Криворіждорводбуд»станом на 01.11.1996 р., актом передачі незавершеного будівництва по власному капітальному будівництву ЗАТ «Криворіждорводбуд», яке здійснюється за рахунок власних джерел фінансування, від 31.12.1997 р.

Витрати на спорудження будинків обліковувались позивачем на рахунку 15.1 «Капітальні інвестиції».

Відповідно до протоколу зборів засновників позивача № 16 від 09.08.2001 р. було ухвалено рішення про продаж будинку ОСОБА_2 у 2004 році (по досягненню пенсійного віку).

Згодом, 22.06.2004 р. між позивачем (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) був укладений відповідний договір купівлі-продажу, за яким продавець продав, а покупець купив за ціною 20000,00 грн. домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3.

Пунктом 4 договору сторонами передбачено, що за відомостями, викладеними у витязі з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданому КП «Криворізьке БТІ»09.06.2004 р. за № 3810084, вартість відчуженої нерухомості складає 327 278,42 грн., тому у податковому обліку позивач відніс до складу валових доходів саме 327 278,42 грн., а до валових витрат II кварталу 2004 року витрати на спорудження будинку в сумі 341 767,04 грн.

Приведені вище спірні правовідносини врегульовано нормами Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств».

В силу пункту 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 5.7 цієї статті.

Матеріали справи свідчать про те, що на підтвердження правомірності віднесення до валових витрат 340 702,58 грн. позивачем було надано оборотно-сальдові відомості по рахунку № 15.1 «Інвестиції» за період з 01.06.2001 р. по 01.11.2004 р., проектно-кошторисна документація на спорудження об'єкту нерухомості, розрахунок вартості робіт по будівництву жилих будинків, акти виконаних робіт, акти на списання матеріалів, податкові накладні.

При цьому колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції щодо наявності усіх підстав для формування валових витрат позивача за вказаними документами.

Крім того, правомірність віднесення позивачем до валових витрат 340 702,58 грн. на підставі таких документів також підтверджено і висновками проведених у справі експертиз. Формування позивачем валових витрат на вказану суму відбувалося саме у зв'язку з продажем будинку.

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Між тим, відповідач, який заперечував проти позову, на виконання приведеної норми не довів належними доказами факт порушення позивачем вимог підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР.

Колегія суддів також вважає вагомим той аргумент суду першої інстанції, що відповідач, вказуючи на безпідставність віднесення позивачем до валових витрати, пов'язані із спорудженням будинку, одночасно залишив поза увагою віднесення позивачем до валових доходів 327 278,42 грн. за результатами продажу такого будинку.

Таким чином, зясувавши у достатньо повному обсязі права та обовязки сторін, обставини справи, перевіривши доводи сторін і давши їм правову оцінку, суд першої інстанції ухвалив постанову, яка відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані, підтверджені наявними у матеріалах справи письмовими доказами та не спростовуються доводами апеляційної скарги.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу в місті Кривому Розі залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 26 лютого 2009 року, ухвалену в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄСК»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу в місті Кривому Розі про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України у порядку та строк, визначені статтею 212 КАС України.

Повний текст ухвали виготовлено 04 липня 2011 року.

Головуючий суддя М.О. Католікян

Суддя А.О. Коршун

Суддя О.М. Панченко