Постанова № 16583155, 15.04.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 квітня 2011 року 11:07 № 2а-1924/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Блажівської Н. Є., при секретарі судового засідання Яремій Г.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

За позовом ПРАТ «Фармацевтичне підприємство «Спратлі»

до Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна прозобов'язання вчинити дії У судовому засіданні 15 квітня 2011 року відповідно до пункту 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частину Постанови. О Б С Т А В И Н И С П Р А В И

ПРАТ «Фармацевтичне підприємство «Спратлі» (надалі також «Позивач») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна (надалі також «Відповідач») та, з урахуванням уточнених позовних вимог, просило про визнання нечинним рішення Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна щодо відмови у проведенні реєстрації права власності на обєкт незавершеного будівництва, який складається із виробничого корпусу, допоміжного блоку (адміністративно-побутовий корпус), транспортної галереї, перехідної галереї та складу негорючих матеріалів (підвальне приміщення), що розташоване в м. Києві по вул. Сімї Сосніних, 3 за ПрАТ «Фармацевтичне підприємство «Спратлі»; зобовязати Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна зареєструвати право власності на обєкт незавершеного будівництва нерухомого майна: виробничий корпус, адміністративно-побутовий корпус, транспортна галерея, перехідна галерея, склад негорючих матеріалів (підвальне приміщення), який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Сімї Сосніних, 3, за ПрАТ «Фармацевтичне підприємство «Спратлі».

Позовні вимоги мотивовані тим, що відмова Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна у проведенні реєстрації права власності на обєкт незавершеного будівництва, який складається із виробничого корпусу, допоміжного блоку (адміністративно-побутовий корпус), транспортної галереї, перехідної галереї та складу негорючих матеріалів (підвальне приміщення), що розташоване в м. Києві по вул. Сімї Сосніних, 3, (обєкта незавершеного будівництва загальною площею 9676 кв. м., внесеного до статутного капіталу Позивача засновником) за ПрАТ «Фармацевтичне підприємство «Спратлі»є протиправною та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства України.

Як зазначив в судовому засіданні представник Позивача, разом із заявою про реєстрацію права власності, Позивачем було надано усі документально підтверджені докази, які підтверджують право власності обєкту за Позивачем.

Крім того, представник Позивача наголосив, що відповідно до Рішення Київської міської ради (X сесія, IV скликання) № 183/2759 від 17 березня 2005 року, було вирішено передати Позивачу у користування земельну ділянку для завершення будівництва, подальшої експлуатації та обслуговування виробничих будівель і споруд на вул. Сімї Сосніних, 3. На підставі даного рішення між Київською міською радою та Позивачем було укладено договір оренди земельної ділянки від 13 жовтня 2005 року. Факт передачі земельної ділянки підтверджується актом приймання-передачі від 22 листопада 2005 року.

На думку представника Позивача, Відповідач протиправно відмовився провести реєстрацію права власності Позивача на зазначений обєкт, що призвело до порушення його майнових прав щодо реалізації законного права власності на майно у сфері господарської діяльності, оскільки даний обєкт використовується Позивачем для задоволення своїх потреб у підприємництві, а саме надається в оренду іншим субєктам підприємницької діяльності під виробничі та інші потреби.

Представник Позивача також зазначив, що відповідний обєкт знаходиться в задовільному стані (готовність 98 відсотків), що підтверджується відповідними довідками про готовність, виданими Відповідачем, та може використовуватись як приміщення для виробництва, надання послуг та/або під офісні приміщення та для інших комерційних цілей.

Відповідач Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна, явку уповноваженого представника до суду не забезпечив, письмового відношення до заявлених позовних вимог не надав, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.

Відповідно до частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Керуючись вимогами частини 6 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд вирішує справу на підставі наявних в ній доказів.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника Позивача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В

12 червня 1997 року між Дочірнім підприємством Ірландської фірми «Порцелак ЛТД»та Українсько-російським підприємством у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Киулонг-Київ»(разом акціонери), укладено установчий договір, відповідно до якого було прийнято рішення заснувати Акціонерне товариство закритого типу «Фармацевтичне підприємство «Спратлі» В подальшому змінено найменування на Приватне акціонерне товариство «Фармацевтичне підприємство Спратлі»(Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серія А01 № 310917 від 1 березня 2011 року)..

Відповідно до протоколу Установчих зборів акціонерів-засновників від 12 червня 1997 року було затверджено Статут Акціонерного товариства закритого типу «Фармацевтичне підприємство «Спратлі», який зареєстровано у Ватутінській районній державній адміністрації міста Києва реєстр. № 03122 від 17 липня 1997 року та присвоєно ідентифікаційний код юридичної особи 20069005.

Відповідно до Статуту Позивача, статутний капітал товариства складає 900 000 грн. і поділений між двома акціонерами порівну, тобто кожен має у власності по 50 простих іменних акцій номінальною вартістю 450 000,0 грн., що складає 50% Статутного капіталу.

Відповідно до протоколу Установчих зборів АТЗТ «ФП «Спратлі»від 12 червня 1997 року та установчого договору, Дочірнє підприємство Ірландської фірми «Порцелак ЛТД», як внесок у статутний капітал Позивача, здійснило у формі нерухомого майна, а саме: об'єкт незавершеного будівництва, що включає в себе: виробничий корпус, допоміжний блок (адміністративно-побутовий корпус), транспортну галерею, перехідну галерею та склад негорючих матеріалів (підвальне приміщення), що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Сім'ї Сосніних, 3, яке належить йому на праві власності. Факт передачі вказаного обєкту підтверджується Актом прийому-передачі від 2 вересня 1997 року та Додатком до акту від 2 вересня 1997 року.

Загальна площа внесеного до статутного капіталу приміщення складає 9676 кв.м., вартість об'єкта нерухомості, на момент внесення до статутного капіталу становила 450 000,0 (чотириста п'ятдесят тисяч) грн. Відповідно до довідки Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності № 186 від 18 жовтня 2004 року готовність об'єкта незавершеного будівництва становить 98 відсотків. Рішенням Київської міської ради X сесії, IV скликання № 183/2759 від 17 березня 2005 року «Про передачу акціонерному товариству закритого типу «Фармацевтичне підприємство Спратлі»земельної ділянки для завершення будівництва, подальшої експлуатації та обслуговування виробничих будівель і споруд на вул. Сімї Сосніних, 3 у Святошинському районі м. Києва»вирішено передати акціонерному товариству закритого типу «Фармацевтичне підприємство Спратлі», за умови виконання пункту 2 цього рішення, в довгострокову оренду на 15 років земельну ділянку площею 0,54 га для завершення будівництва, подальшої експлуатації та обслуговування виробничих будівель і споруд на вул. Сім'ї Сосніних, 3 у Святошинському районі міста Києва (пункт 1 рішення).

На підставі вищезазначеного рішення між Київською міською радою та Акціонерним товариством закритого типу «Фармацевтичне підприємство Спратлі»було укладено Договір оренди земельної ділянки від 13 жовтня 2005 року, відповідно до якого земельну ділянку площею 0,5435 по вул. Сім'ї Сосніних, 3 у Святошинському районі міста Києва було передано в оренду (строкове платне користування) Позивачу.

Факт передачі вказаної земельної ділянки підтверджується актом приймання-передачі від 22 листопада 2005 року.

Частиною 1 статті 182 Цивільного кодексу України визначено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом (частина 2 статті 182 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 4 статті 182 Цивільного кодексу України порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна визначено Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (надалі також «Закон»).

Суд звертає увагу на те, що станом на час звернення Позивача до Відповідача із заявою (7 квітня 2010 року, отримано Відповідачем 12 квітня 2010 року) та станом на час прийняття оскаржуваного рішення про відмову в державній реєстрації (11 травня 2010 року) Закон був чинним в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»та інших законодавчих актів України»від 11 лютого 2010 року № 1878-VI.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі державна реєстрація прав) це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (стаття 2 Закону).

Відповідно до статті 4 Закону обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме, зокрема, право власності на нерухоме майно.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 8 Закону орган державної реєстрації прав проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації.

Порядок проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень визначено статтею 15 Закону.

Так, державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку:

1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;

2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;

3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;

4) внесення записів до Державного реєстру прав;

5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;

6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Частиною 4 статті 15 Закону визначено, що державній реєстрації підлягають виключно заявлені права за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Державна реєстрація прав (надання відмови в ній) проводиться в строк, що не перевищує чотирнадцяти робочих днів (крім випадків, встановлених у частині сьомій цієї статті) з моменту надходження до органу державної реєстрації прав заяви про таку реєстрацію та передбачених цим Законом та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до нього, документів, необхідних для її проведення (частина 5 статті 15 Закону).

Статтею 19 Закону визначено підстави для державної реєстрації прав.

Державна реєстрація прав проводиться на підставі:

1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом;

2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону;

3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді;

4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом;

5) рішень судів, що набрали законної сили;

6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

7 жовтня 2010 року Акціонерне товариство закритого типу «Фармацевтичне підприємство Спратлі»звернулося до Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна із заявою про реєстрацію права власності на обєкт незавершеного будівництва виробничого корпусу, який знаходиться за адресою м. Київ, вул Сімї Сосніних, 3, за Акціонерним товариством закритого типу «Фармацевтичне підприємство «Спратлі».

До заяви Позивачем було додано наступні документи: копію Статуту; копію свідоцтва про державну реєстрацію; довідку статистики; копію акту прийому-передачі від 2 вересня 1997 року та Додатку від 2 вересня 1997 року; копію Рішення Київської міської ради від 17 березня 2005 року; копію протоколу Установчих зборів від 12 червня 1997 року.

Як підтверджується наявною в матеріалах справи копією поштового повідомлення № 64143, вищевказану заяву було отримано уповноваженим представником Відповідача 12 квітня 2010 року, що підтверджується його особистим підписом у відповідній графі поштового повідомлення.

Підстави для відмови у державній реєстрації прав визначено статтею 24 Закону.

У державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо:

1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону;

2) об'єкт нерухомого майна або більша його частина розміщені на території іншого органу державної реєстрації прав;

3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа;

4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують;

5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону;

6) заявлене право вже зареєстровано (частина 1 статті 24 Закону).

Згідно з частиною 4 статті 24 Закону відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.

Листом Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна № 16728 (И-2010) від 11 травня 2010 року Позивача було повідомлено про відмову в реєстрації права власності.

Відмова Відповідача мотивована тим, що Позивачем не подано правовстановлюючого документа, передбаченого статтею 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»та заявлено право на майно, що не прийнято в експлуатацію.

Згідно з частиною 3 статті 182 Цивільного кодексу України відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду.

Відповідно до частини 2 статті 30 Закону дії або бездіяльність державного реєстратора можуть бути оскаржені до суду.

Відмову Відповідача у реєстрації права власності на заявлене майно Позивач вважає протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Відтак, предметом судового розгляду в даній адміністративній справі є, зокрема, позовна вимога про визнання протиправним та скасування рішення Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна щодо відмови у проведенні реєстрації права власності на обєкт незавершеного будівництва, який складається із виробничого корпусу, допоміжного блоку (адміністративно-побутовий корпус), транспортної галереї, перехідної галереї та складу негорючих матеріалів (підвальне приміщення), що розташоване в м. Києві по вул. Сімї Сосніних, 3 за ПрАТ «Фармацевтичне підприємство «Спратлі», викладене у формі листа від 11 травня 2010 року № 16728 (И-2010), як рішення субєкта владних повноважень. Завданням адміністративного суду є перевірка правомірності (легальності) даного рішення з огляду на чіткі критерії, які зазначені у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

«На підставі»означає, що субєкт владних повноважень: 1) повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобовязаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

«У межах повноважень» означає, що субєкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.

«У спосіб»означає, що субєкт владних повноважень зобовязаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Адміністративний суд, оцінюючи відповідність чинному законодавству рішення субєкта владних повноважень, передусім, досліджує його на предмет відповідності принципам Кодексу адміністративного судочинства України, а, зокрема, принципу обґрунтованості, закріпленому в пункті 3 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Закріплений частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від субєкта владних повноважень (в тому числі, при винесенні рішення про відмову в реєстрації права власності) враховувати як обставини, на обовязковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Субєкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення, в тому числі рішення про відмову в реєстрації права власності, повинно бути мотивованим та ґрунтуватися на конкретних нормах законодавства.

Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для субєкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень, Суд звертає увагу на наступне.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»та інших законодавчих актів України»від 11 лютого 2010 року № 1878-VIбуло внесено зміни до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», виклавши його в новій редакції (пункт 1 Розділу І Закону).

Відповідно до пункту 1 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення»вищевказаного Закону, цей Закон набирає чинності з дня його опублікування, крім пунктів 3 і 5 розділу I та пункту 4 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення»цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2012 року.

Даний Закон було офіційно опубліковано в газеті «Голос України», 2010, 03, 16 березня 2010 року № 46.

Таким чином, з 16 березня 2010 року набрала чинності нова редакція Закону, яка повинна була застосовуватися Відповідачем при розгляді заяви Позивача від 7 квітня 2010 року.

В той же час, оскаржуване рішення Відповідача, як на підставу відмови, містить посилання на Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»в редакції Закону, яка станом на день винесення оскаржуваного рішення, вже втратила чинність.

Вищевказане є підставою для визнання протиправним рішення Відповідача та його скасування, оскільки свідчить про те, що Відповідач, як субєкт владних повноважень, при прийнятті оскаржуваного рішення, діяв не на підставі вимог чинного законодавства України, оскільки ним було застосовано законодавчий акт, який втратив чинність.

Крім того, Суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною 1 статті 86 Господарського кодексу України визначено, що вкладами учасників та засновників господарського товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, а також інші майнові права (включаючи майнові права на об'єкти інтелектуальної власності), кошти, в тому числі в іноземній валюті.

Відповідно до статті 115 Цивільного кодексу України господарське товариство є власником, зокрема, майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.

Пунктом 1.6 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України

від 7 лютого 2002 року № 7/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 28 січня 2003 року № 6/5)(в редакції, яка була чинною станом на час прийняття оскаржуваного рішення) (надалі також «Положення»), визначено, що реєстрації підлягають права власності тільки на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку, за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, яке проводить реєстрацію права власності на ці об'єкти. Реєстрація прав власності на об'єкти незавершеного будівництва здійснюється у порядку, визначеному Положенням, з урахуванням особливостей, встановлених у розділі 7 Положення.

Розділом 7 Положення визначено особливості реєстрації прав власності на об'єкти незавершеного будівництва.

Так, для реєстрації прав власності на об'єкти незавершеного будівництва до БТІ разом із заявою про реєстрацію прав власності подаються документи, що посвідчують право на земельну ділянку та дозвіл на виконання будівельних робіт, їх копії (пункт 7.1 Положення).

Відповідно до частини 3 статті 331 Цивільного кодексу України до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, проектно-кошторисної документації, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва.

Враховуючи вищенаведені нормативні положення, Суд звертає увагу на те, що чинне станом на час прийняття оскаржуваного рішення законодавство про державну реєстрацію права власності та інших речових прав передбачало можливість реєстрації права власності на обєкти незавершеного будівництва. В той же час умовою такої реєстрації встановлено подання документів, що посвідчують право на земельну ділянку та дозволу на виконання будівельних робіт, їх копії.

Як встановлено Судом та підтверджується матеріалами справи, разом із заявою про реєстрацію права власності від 7 квітня 2010 року, Позивачем було надано Відповідачу копію Рішення Київської міської ради X сесії, IV скликання № 183/2759 від 17 березня 2005 року «Про передачу акціонерному товариству закритого типу «Фармацевтичне підприємство Спратлі»земельної ділянки для завершення будівництва, подальшої експлуатації та обслуговування виробничих будівель і споруд на вул. Сімї Сосніних, 3 у Святошинському районі м. Києва», яке є документом, що посвідчує право на відповідну земельну ділянку, на якій розташований обєкт незавершеного будівництва.

Крім того, згідно з Довідкою Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна № 186 від 18 жовтня 2004 року готовність об'єкта незавершеного будівництва становить 98 відсотків.

Відтак, враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку про те, що вищенаведені документи є достатньою підставою для реєстрації права власності на обєкт незавершеного будівництва виробничого корпусу, який знаходиться за адресою м. Київ, вул. Сімї Сосніних, 3, за ПРАТ «Фармацевтичне підприємство «Спратлі».

В той же час, вищевказаним документам не було надано належної правової оцінки з боку Відповідача, як і не було їх проаналізовано на відповідність вимогам пункту 7.1 Положення (в редакції, чинній станом на час прийняття оскаржуваного рішення).

Суд також звертає увагу на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення про відмову в реєстрації права власності, Відповідачем було порушено вимоги частина 5 статті 15 Закону в частині строку прийняття рішення про державну реєстрацію (відмову в державній реєстрації), оскільки оскаржуване рішення про відмову від 11 травня 2010 року прийнято Відповідачем після спливу чотирнадцяти робочих днів з дня отримання (12 квітня 2010 року) заяви Позивача.

Таким чином, проаналізувавши вимоги чинного законодавства України та матеріали справи, Суд приходить до висновку про те, що рішення Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна щодо відмови у проведенні реєстрації права власності на обєкт незавершеного будівництва, який складається із виробничого корпусу, допоміжного блоку (адміністративно-побутовий корпус), транспортної галереї, перехідної галереї та складу негорючих матеріалів (підвальне приміщення), що розташоване в м. Києві по вул. Сімї Сосніних, 3 за ПрАТ «Фармацевтичне підприємство «Спратлі», викладене у формі листа від 11 травня 2010 року № 16728 (И-2010), є протиправним, а, відтак, таким, що підлягає скасуванню.

Приймаючи оскаржуване рішення, Відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачений чинним законодавством України.

В той же час, Суд звертає увагу на необґрунтованість позовної вимоги про зобовязання Відповідача прийняти відносно Позивача конкретне рішення зареєструвати право власності на обєкт незавершеного будівництва нерухомого майна: виробничий корпус, адміністративно-побутовий корпус, транспортна галерея, перехідна галерея, склад негорючих матеріалів (підвальне приміщення), який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Сімї Сосніних, 3, за ПрАТ «Фармацевтичне підприємство «Спратлі», з огляду на наступне.

За своєю правовою природою повноваження щодо державної реєстрації прав власності у спірних правовідносинах є дискреційним повноваженням Відповідача.

Як випливає зі змісту Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року (надалі також «Рекомендація R (80)2») під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин Рекомендація Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів..

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність субєкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) субєкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Іншими словами, під дискреційним повноваженням розуміють таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

В той же час, відповідно до частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Враховуючи вищевикладене, для належного захисту порушених прав Позивача, Суд зобовязує Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна повторно розглянути питання та прийняти відповідно до вимог чинного законодавства України рішення щодо реєстрації права власності на обєкт незавершеного будівництва нерухомого майна: виробничий корпус, адміністративно-побутовий корпус, транспортна галерея, перехідна галерея, склад негорючих матеріалів (підвальне приміщення), який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Сімї Сосніних, 3, за ПрАТ «Фармацевтичне підприємство «Спратлі».

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про те, що викладені в позовній заяві вимоги Позивача є частково обґрунтованими, та відповідно такими, що підлягають задоволенню частково.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 99, 100, 158, 159, 160, 161, 162, 163 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна щодо відмови у проведенні реєстрації права власності на обєкт незавершеного будівництва, який складається із виробничого корпусу, допоміжного блоку (адміністративно-побутовий корпус), транспортної галереї, перехідної галереї та складу негорючих матеріалів (підвальне приміщення), що розташоване в м. Києві по вул. Сімї Сосніних, 3, за ПрАТ «Фармацевтичне підприємство «Спратлі», викладене у формі листа від 11 травня 2010 року № 16728 (И-2010).

3. Зобовязати Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна повторно розглянути питання та прийняти відповідно до вимог чинного законодавства рішення щодо реєстрації права власності на обєкт незавершеного будівництва нерухомого майна: виробничий корпус, адміністративно-побутовий корпус, транспортна галерея, перехідна галерея, склад негорючих матеріалів (підвальне приміщення), який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Сімї Сосніних, 3, за ПрАТ «Фармацевтичне підприємство «Спратлі».

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Стягнути на користь ПРАТ «Фармацевтичне підприємство «Спратлі»2,00 грн. судових витрат з рахунків Державного Бюджету України.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н. Є. Блажівська