Постанова № 16583148, 10.05.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 травня 2011 року 11:10 № 2а-3135/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Блажівської Н. Є., при секретарі судового засідання Миколаєнко І. О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

За позовом Дочірнього підприємства «Сіті Терм Плюс» доДержавної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва проскасування податкових повідомлень - рішень У судовому засіданні 10 травня 2011 року відповідно до пункту 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частину Постанови. О Б С Т А В И Н И С П Р А В И Дочірнє підприємство «Сіті Терм Плюс»(надалі також «Позивач», «ДП «Сіті Терм Плюс») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва (надалі також «Відповідач») про скасування податкових повідомлень рішень № 0002962302/0/37308 від 6 жовтня 2010 року та № 0002962302/1/48578 від 15 грудня 2010 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що податкові повідомлення рішення № 0002962302/0/37308 від 6 жовтня 2010 року та № 0002962302/1/48578 від 15 грудня 2010 року, не відповідають вимогам чинного законодавства України, а тому підлягають скасуванню.

Як зазначив представник Позивача, висновок Відповідача про невідповідність правочинів, укладених між ДП «Сіті Терм Плюс»і ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп»нормам Цивільного кодексу України, а також посилання на протокол допиту свідка від 18 ерпня 2010 року ОСОБА_2, проведеного старшим слідчим з ОВС СВ ПМ ДПА у Житомирській області Андрійчуком Р.Б., яким встановлено, що старшим слідчим з ОВС СВ ПМ ДПА у Житомирській області Андрійчуком Р.Б., є необґрунтованим та не підтверджується жодними належними доказами.

Як зазначив представник Позивача, на момент здійснення господарських операцій діяльність ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп»була легітимізована у встановленому законодавством порядку, зазначене підприємство знаходилось в Єдиному Державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, було зареєстроване як платник податку в податковому органі і йому було присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ. Жодних належних і прямих доказів на доведення наявності умислу, спрямованого на ухилення від сплати податків з боку Позивача, податковим органом не надано.

Представник Позивача також звернув увагу на те, що станом на час проведення перевірки загальна чисельність працюючих в ДП «Сіті Терм Плюс»складала 14 осіб. Крім того, у Позивача є складське приміщення, а також будівельний майданчик, розташований на обєкті будівництва за адресою: м. Київ, п. Спортивна, 1; на балансі Позивача з 2009 року знаходиться автомобіль; Позивач є структурним підрозділом ТОВ «Сіті Терм»(код ЄДРПОУ 31058658) і в своїй діяльності користується майном і обладнанням, що знаходиться на балансі ТОВ «Сіті Терм»(код ЄДРПОУ 31058658).

Крім того, на думку представника Позивача, висновок посадових осіб Відповідача про нікчемність правочинів між Позивачем та його контрагентом спростовується належним чином оформленими документами: договори, додаткові угоди, податкові накладні та інше, які були надані до податкових органів як під час проведення перевірки, та і під час апеляційного оскарження податкового повідомлення-рішення.

Представник Відповідача ДПІ у Дарницькому районі міста Києва, в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність.

В обґрунтування заперечень на позов представником Відповідача було зазначено про те, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень Відповідач діяв на підставі, в межах наданих повноважень та у спосіб, що визначений чинним законодавством України, а тому підстави для їх скасування відсутні.

Як зазначив представник Відповідача, в ході проведеної перевірки податковим органом було встановлено, що фінансово-господарська діяльність ДП «Сіті Терм Плюс»здійснюється поза межами правового поля, що, у свою чергу свідчить про ненабуття належним чином цивільної право-дієздатності ДП «Сіті Терм Плюс». Фінансово-господарські взаємовідносини між ДП «Сіті Терм Плюс»та контрагентом ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп»є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Представник Відповідача зазначив, що право чини, які начеб-то було укладено між ДП «Сіті Терм Плюс»та підприємствами-постачальниками, не спричинили реального настання юридичних наслідків. В ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від підприємств-постачальників у липні 2009 року, що свідчить про те, що правочини між ДП «Сіті Терм Плюс»та підприємствами-постачальниками здійснені без мети настання реальних наслідків. Отже, зазначені правочини, на думку представника Відповідача, є нікчемним та не створюють юридичних наслідків, крім тих, що повязані з їх недійсністю.

Представник Відповідача також звернув увагу на те, що операції ДП «Сіті Терм Плюс»не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності.

В порушення п.п. 7.2.1 п. 7.2. п.п. 7.4.4.п.7.4. п.п. 7.4.5, п.7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», як вказав представник Відповідача, Позивачем було завищено податковий кредит по податку на додану вартість на загальну суму 766622,3 грн., в тому числі: липень 2009р. 7666223 грн.

Виходячи з вищенаведеного, на думку представника Відповідача, ДП «Сіті Терм Плюс»здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, повязаних з наданням податкової вигоди третіх осіб.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали та заслухавши пояснення представника Позивача та представника Відповідача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В

Станом на час винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень спірні правовідносини регулювалися Законом України Законом України «Про податок на додану вартість»(станом на час розгляду справи закон втратив чинність), Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ (станом на час розгляду справи закон втратив чинність) (надалі також «Закон № 2181»).

Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі міста Києва на підставі було проведено невиїзну документальну перевірку Дочірнього підприємства «Сіті Терм Плюс»(код ЄДРПОУ 34841002) з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правильності нарахування та сплати ПДВ по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «С.ДЖ.Р.ГРУП»(код ЄДРПОУ 34981754) за липень 2009 року.

За результатами перевірки Відповідачем було складено відповідний Акт від 22 вересня 2010 року № 6047/23-02/34841002 про результати невиїзної документальної перевірки Дочірнього підприємства «Сіті Терм Плюс»(код ЄДРПОУ 34841002) з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правильності нарахування та сплати ПДВ по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп»(код ЄДРПОУ 34981754) за липень 2009 року (надалі також «Акт перевірки»).

Як підтверджується висновками Акту перевірки, Відповідачем було встановлено наступні порушення Позивачем:

- частини 5 статті 203, частин 1, 2 статті 215, статті 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ДП «Сіті Терм Плюс»(код ЄДРПОУ 34841002) при придбанні та продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення статті 662, 655 та 656 Цивільного кодексу України.

- підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпункту 7.4.4 пункту 7.4, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 766622,3 грн., в числі: Липень 2009 року 766622, 3 грн.

На підставі Акту перевірки, 6 жовтня 2010 року Відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0002962302/0/37308, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 1149933 грн. 45 коп., у тому числі за основним платежем в сумі 766622 грн. 30 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 383311 грн. 15 коп.

12 жовтня 2010 року Позивачем, в порядку, передбаченому Законом № 2181, оскаржено вищезазначене податкове повідомлення рішення до ДПІ у Дарницькому районі міста Києва.

Рішенням про результати розгляду первинної скарги ДПІ у Дарницькому районі міста Києва від 9 грудня 2010 року № 47862/10/25-014 від 9 грудня 2010 року (отримано Позивачем 9 грудня 2010 року) скаргу Позивача залишено без задоволення, а, зокрема, податкове повідомлення-рішення № 0002962302/0/37308 від 6 жовтня 2010 року без змін.

15 грудня 2010 року Відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0002962302/1/48578 від 15 грудня 2010 року, яким, на підставі Акту перевірки від 22 вересня 2010 року № 6047/23-02/34841002, ДП «Сіті Терм Плюс»визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 1149933 грн. 45 коп., у тому числі за основним платежем в сумі 766622 грн. 30 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 383311 грн. 15 коп.

23 грудня 2010 року Позивачем, в порядку, передбаченому Законом № 2181, подано до ДПА у м. Києві скаргу (Апеляція вих. № 10/12-23/1) на податкове повідомлення-рішення № 0002962302/1/48578 від 15 грудня 2010 року

Рішенням ДПА у м. Києві від 10 січня 2011 року № 123/10/25-114 (отримано Позивачем 10 січня 2011 року) продовжено строк розгляду скарги до 20 лютого 2011 року (включно).

Рішенням ДПА у м. Києві від 21 лютого 2011 року № 1625/10/25-114 про результати розгляду повторної скарги (отримано Позивачем 24 лютого 2011 року) податкове повідомлення рішення № 0002962302/1/48578 від 15 грудня 2010 року залишено без змін, а скаргу Позивача від 23 грудня 2010 року без задоволення.

Позивач вважає податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дарницькому районі м. Києва № 0002962302/0/37308 від 6 жовтня 2010 року та № 0002962302/1/48578 від 15 грудня 2010 року такими, що суперечать вимогам чинного станом на час їх винесення податкового законодавства, а, відтак, підлягають скасуванню.

Відтак, предметом судового розгляду в даній адміністративній справі є позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Дарницькому районі м. Києва № 0002962302/0/37308 від 6 жовтня 2010 року та № 0002962302/1/48578 від 15 грудня 2010 року, як рішень субєкта владних повноважень. Завданням адміністративного суду є перевірка правомірності (легальності) даних рішень з огляду на чіткі критерії, які зазначені у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

«На підставі»означає, що субєкт владних повноважень: 1) повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобовязаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

«У межах повноважень» означає, що субєкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.

«У спосіб»означає, що субєкт владних повноважень зобовязаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для субєкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень, Суд звертає увагу на наступне.

Статтею 5 Закону № 2181 визначено порядок узгодження сум податкових зобов'язань, оскарження рішень контролюючих органів та визначення податкового боргу.

Відповідно до абзацу 1 підпункту 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 Закону № 2181 у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати. Скарга повинна бути подана контролюючому органу протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Контролюючий орган зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги платника податків на його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. У разі коли контролюючий орган надсилає платнику податків рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий платник податків має право звернутися протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до контролюючого органу вищого рівня, а при повторному повному або частковому незадоволенні скарги до контролюючого органу вищого рівня із дотриманням зазначеного десятиденного строку для кожного випадку оскарження та зазначеного двадцятиденного строку для відповіді на нього.

Абзацами 2 та 3 підпункту 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 Закону № 2181 визначено, що з урахуванням положень пункту 16.2 статті 16 цього Закону керівник відповідного контролюючого органу (або його заступник) може прийняти рішення про продовження строків розгляду скарги платника податків понад строки, визначені в абзаці першому цього підпункту, але не більше шістдесяти календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення двадцятиденного строку, зазначеного в абзаці першому цього підпункту. Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом двадцятиденного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого органу (або його заступника), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків. Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника контролюючого органу (або його заступника) про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення двадцятиденного строку, зазначеного в абзаці першому цього підпункту.

Станом на час прийняття рішення про продовження строку розгляду скарги (10 січня 2011 року) набрав чинності Податковий кодекс України, стаття 56 якого містить аналогічні за змістом норми.

Так, згідно з пунктом 56.9 статті 56 Податкового кодексу України, якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого органу (або його заступника), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

Як встановлено Судом, не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням № 0002962302/1/48578 від 15 грудня 2010 року, Позивачем було оскаржено дане рішення до ДПА у м. Києві шляхом подання Апеляції вих. № 10/12-23/1 від 23 грудня 2010 року (отримано ДПА у м. Києві 23 грудня 2010 року, що підтверджується відповідною відміткою на реєстраційному штампі).

Рішенням ДПА у м. Києві від 10 січня 2011 року № 123/10/25-114 (отримано Позивачем 10 січня 2011 року) строк розгляду скарги було продовжено до 20 лютого 2011 року (включно).

В той же час, Рішенням ДПА у м. Києві від 21 лютого 2011 року № 1625/10/25-114 про результати розгляду повторної скарги (надіслано поштою з повідомленням про вручення, що підтверджується відповідним написом в графі, що знаходиться під реквізитами адресата) податкове повідомлення рішення № 0002962302/1/48578 від 15 грудня 2010 року залишено без змін, а скаргу Позивача від 23 грудня 2010 року без задоволення.

Вищевказане рішення було отримано Позивачем 24 лютого 2011 року.

В той же час, абзацом 2 пункту 56.9 статті 56 Податкового кодексу України передбачено, що якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом двадцятиденного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого органу (або його заступника), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

Як вже було зазначено Судом, відповідним рішенням ДПА у м. Києві строк розгляду скарги Позивача було продовжено до 20 лютого 2011 року (включно).

Таким чином, остаточне рішення за скаргою Позивача повинно бути надісланим Позивачу протягом продовженого строку, тобто включно до 20 лютого 2011 року.

В той же час, як встановлено Судом, рішення за скаргою було отримано Позивачем лише 24 лютого 2011 року. Доказів, які б спростовували зазначене, Суду надано не було.

За таких обставин, Суд приходить до висновку про те, що оскільки податковим органом не було надіслано рішення за скаргою Позивача протягом строку, продовженого за рішенням керівника, відповідно до вимог абзацу 2 пункту 56.9 статті 56 Податкового кодексу України, скарга ДП «Сіті Терм Плюс»вважається повністю задоволеною на його користь.

Стосовно суті викладених в акті перевірки висновків, Суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Суд акцентує увагу на тому, що в Акті перевірки від 22 вересня 2010 року № 6047/23-02/34841002 Відповідачем не зазначено переліку та реквізитів договорів (правочинів), які укладалися між Позивачем та ТОВ «С.Дж.Р.Груп», та є, на думку Відповідача, фіктивними.

З наданих представником Позивача документів Судом встановлено, що між ДП «Сіті Терм Плюс»та ТОВ «С.Дж.Р.Груп»було укладено: Договір № 06/07-09 від 6 липня 2009 року, Специфікацію (має силу додаткової угоди до договору) від 6 липня 2009 року, Договір № 120509 від 12 травня 2009 року, Специфікацію вартості кабельно-провідникової продукції до договору № 120509 від 12 травня 2009 року, Договір № 01/07-09 від 1 липня 2009 року, Специфікацію (має силу додаткової угоди до договору) від 1 липня 2009 року,

В обґрунтування виконання умов зазначених договорів представником Позивача надано копії видаткових накладних, виписок по особовому рахунку, накладних, довіреностей, податкових накладних (аркуші справи 85-88, 97-99, 105-117).

Оскаржувані податкові повідомлення-рішення було прийнято Відповідачем на підставі акту перевірки, яким встановлено порушення Позивачем:

- частини 5 статті 203, частин 1, 2 статті 215, статті 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними, по правочинах, здійснених ДП «Сіті Терм Плюс»(код ЄДРПОУ 34841002) при придбанні та продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення статті 662, 655 та 656 Цивільного кодексу України.

- підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпункту 7.4.4 пункту 7.4, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 766622,3 грн., в числі: Липень 2009 року 766622, 3 грн.

В обґрунтування наявності вищевказаних порушень Відповідач в акті перевірки посилається на наступні обставини:

- згідно протоколу допиту свідка від 18 серпня 2010 року ОСОБА_2, проведеного старшим слідчим з ОВС СВ ПМ ДПА у Житомирській області Андрійчуком Р.Б. встановлено, що ОСОБА_2 за грошову винагороду зареєстрував підприємство ТОВ «С.Дж.Р.Груп»(код ЄДРПОУ 34981754);

- Відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільною чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства;

- загальна чисельність працюючих на ДП «Сіті Терм Плюс» відповідно до даних 1-ДФ склала 2 чоловіка;

- укладені між ДП «Сіті Терм Плюс»та ТОВ «С.Дж.Р.Груп»правочини є фіктивними та нікчемними.

Стосовно посилання Відповідача на протокол допиту свідка від 18 серпня 2010 року ОСОБА_2, проведеного старшим слідчим з ОВС СВ ПМ ДПА у Житомирській області Андрійчуком Р.Б., Суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Частиною 1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі (частина 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до статті 84 Кримінально-процесуального кодексу України при провадженні слідчих дій під час досудового слідства і дізнання, в судових засіданнях суду першої інстанції та апеляційного суду ведуться протоколи.

Статтею 145 Кримінально-процесуального кодексу України визначено, що про кожний допит обвинуваченого слідчий складає протокол з додержанням вимог статті 85 цього Кодексу.

В протоколі допиту зазначаються місце і дата допиту; посада та прізвище особи, яка проводила допит, і осіб, які були присутні при допиті; час початку і закінчення допиту; прізвище, ім'я та по батькові обвинуваченого, рік, місяць, день і місце його народження; громадянство, національність, освіта, сімейний стан, місце роботи, рід занять або посада, місце проживання, судимість обвинуваченого та інші відомості про нього, що виявляться необхідними за обставинами справи. Показання обвинуваченого та відповіді на поставлені йому запитання викладаються в першій особі і по можливості дослівно. По закінченні допиту слідчий пред'являє протокол обвинуваченому для прочитання. За проханням обвинуваченого він може бути прочитаний йому слідчим, про що зазначається в протоколі. Обвинувачений має право вимагати доповнення протоколу і внесення до нього поправок. Ці доповнення і поправки підлягають обов'язковому занесенню в протокол. Протокол підписують обвинувачений і слідчий. Якщо протокол написаний на кількох сторінках, обвинувачений підписує кожну сторінку окремо. Якщо в допиті обвинуваченого брали участь прокурор, експерт, спеціаліст, перекладач, захисник або інші особи, вони також підписують протокол (стаття 145 Кримінально-процесуального кодексу України).

В той же час, відповідно до частини 2 статті 74 Кримінально-процесуального кодексу України показання обвинуваченого, в тому числі й такі, в яких він визнає себе винним, підлягають перевірці. Визнання обвинуваченим своєї вини може бути покладено в основу обвинувачення лише при підтвердженні цього визнання сукупністю доказів, що є в справі.

Згідно з статтею 65 Кримінально-процесуального кодексу України доказами в кримінальній справі є всякі фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган дізнання, слідчий і суд встановлюють наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються: показаннями свідка, показаннями потерпілого, показаннями підозрюваного, показаннями обвинуваченого, висновком експерта, речовими доказами, протоколами слідчих і судових дій, протоколами з відповідними додатками, складеними уповноваженими органами за результатами оперативно-розшукових заходів, та іншими документами.

Таким чином, пояснення директора ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп»ОСОБА_2, зафіксовані в протоколі допиту, є лише одним із засобів доказування в кримінальній справі, однак вони не є належними документами, які встановлюють відповідні юридичні факти.

В розумінні кримінально-процесуального законодавства України, належними засобами, які б підтверджували відповідні юридичні факти, є, зокрема, відповідні судові рішення, що набрали законної сили.

Відтак, необґрунтованим є посилання Відповідача на протокол допиту директора ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп»ОСОБА_2, як на доказ нікчемності укладених між Позивачем та ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп»правочинів.

Крім того, Суд звертає увагу на необґрунтованість посилання Відповідача на факт відсутності будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільною чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, як на підставу нікчемності укладених правочинів, оскільки для здійснення певної діяльності юридична особа відповідно до вимог чинного законодавства не зобовязана мати у власності вказані обєкти, оскільки може укладати відповідні цивільно-правові угоди щодо надання в оренду таких складських приміщень, устаткування, транспорту тощо.

В матеріалах справи наявна копія Договору № 04 оренди нежитлового приміщення, укладеного між ТОВ «Такка Шантрьє»(Орендодавець) та ДП «Сіті Терм Плюс»(Орендар), предметом якого є передача Орендарю в тимчасове платне користування нежитлові приміщення, які є у власності Орендодавця, та знаходяться за адресою: 02096, м. Київ, вул. Сімферопольська, 13а.

Стосовно викладеного Відповідачем в акті перевірки висновку про те, загальна чисельність працюючих на ДП «Сіті Терм Плюс»відповідно до даних 1-ДФ склала 2 чоловік, Суд звертає увагу на те, що вказаний висновок спростовується наявними в матеріалах справи копіями податкового розрахунку форми № 1ДФ від 19 жовтня 2009 року (згідно з яким у штаті ДП «Сіті Терм Плюс»працювало 10 осіб та 2 осіб за сумісництвом), податкового розрахунку форми № 1ДФ від 14 січня 2010 року (згідно з яким у штаті Позивача працювало 1 особа та 12 осіб за сумісництвом), податкового розрахунку форми № 1ДФ від 13 квітня 2010 року (відповідно до якого у штаті Позивача працювало 4 осіб та 9 осіб за сумісництвом), податкового розрахунку форми № 1ДФ від 21 квітня 2010 року (згідно з яким у штаті Позивача працювало 5 осіб та 9 осіб за сумісництвом), податкового розрахунку форми № 1ДФ від 5 листопада 2010 року (відповідно до якого у штаті Позивача працювало 5 осіб та 9 осіб за сумісництвом).

Щодо висновку Відповідача про фіктивність та нікчемність укладених Позивачем правочинів з контрагентами, Суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Порядок визнання правочинів недійсними регулюється Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України.

Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 Цивільного Кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Так, відповідно до частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Частиною 2 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно з частиною 3 статті 203 Цивільного кодексу України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, а відповідно до частини 4 статті 203 Цивільного кодексу України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Частиною 5 статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Таким чином, відповідно до вимог Цивільного кодексу України, підставами недійсності правочину є:

- суперечність змісту правочину Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

- вчинення правочину особою, яка не має необхідного обсягу цивільної дієздатності;

- відсутність вільного волевиявлення учасника правочину та відповідності його внутрішній волі;

- правочин, що укладається, не спрямований на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені;

- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), суперечить правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до частини 2 та 3 статті 234 Цивільного кодексу України фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

Враховуючи вищезазначене, Суд звертає увагу на те, що представником Відповідача, в обґрунтування висновку про фіктивність правочинів, укладених між Позивачем та його контрагентами, не надано судових рішень про визнання відповідних правочинів фіктивними, які набрали законної сили.

Крім того, жодних належних доказів, які б свідчили про нікчемність укладених право чинів представником Відповідача не надано, а Судом не встановлено; а наведені в акті перевірки висновки спростовуються нормами чинного законодавства та фактичними обставинами спірних правовідносин.

За таких обставин, рішення про виключення сум ПДВ зі складу податкового кредиту без визнання договорів, укладених між Позивачем та його контрагентами, недійсними у встановленому чинним законодавством України порядку є протиправним. Відповідачем, як субєктом владних повноважень, не було доведено та не надано належних доказів, які б свідчили про неправомірність дій Позивача, який за отримані оплачувані послуги на підставі договорів та актів здачі-приймання виконаних послуг, отримавши податкові накладні, та неправомірність віднесення ним до складу валових витрат вартості отриманого товару та неправомірність формування податкового кредиту.

Проаналізувавши матеріали справи та вимоги чинного законодавства, Суд дійшов висновку про те, що викладені в акті перевірки висновки Відповідача не ґрунтуються на належних доказах та положеннях правових норм, а, відтак, прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення № 0002962302/0/37308 від 6 жовтня 2010 року та № 0002962302/1/48578 від 15 грудня 2010 року підлягають скасуванню.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 99, 100, 158, 159, 160, 161, 162, 163 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати податкові повідомлення рішення № 0002962302/0/37308 від 6 жовтня 2010 року та № 0002962302/1/48578 від 15 грудня 2010 року.

Стягнути на користь ДП «Сіті Терм Плюс»3,40 грн. судових витра з рахунків Державного Бюджету України.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н. Є. Блажівська