Постанова № 16583147, 27.04.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 квітня 2011 року           15:41           № 2а-3878/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Блажівської Н. Є., при секретарі судового засідання Миколаєнко І. О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

За позовом Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» доСпеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та рішення про результати розгляду первинної скарги У судовому засіданні 27 квітня 2011 року відповідно до пункту 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частину Постанови. О Б С Т А В И Н И С П Р А В И           Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»(надалі –також «Позивач», «НАК «Нафтогаз України») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків (надалі – також «Відповідач», «СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП») про визнання протиправними (недійсними) та скасування податкових повідомлень-рішень СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП від 5 серпня 2010 року № 0002774120/0, від 4 листопада 2010 року № 0002774120/1, від 23 грудня 2010 року № 0002774120/2; визнання протиправним (недійсним) та скасування Рішення СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП від 13 жовтня 2010 року № 13606/10/25-022 про результати розгляду первинної скарги.

Позовні вимоги мотивовані тим, що податкові повідомлення-рішення СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП від 5 серпня 2010 року № 0002774120/0, від 4 листопада 2010 року № 0002774120/1, від 23 грудня 2010 року № 0002774120/2 та Рішення СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП від 13 жовтня 2010 року № 13606/10/25-022 про результати розгляду первинної скарги, –є протиправними, так як не відповідають вимогам чинного законодавства України, а тому підлягають скасуванню.

На думку представника Позивача, висновок податкового органу про порушення НАК «Нафтогаз України» п.п. 5.3.2 п. 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»НАК «Нафтогаз України» в частині несвоєчасної сплати рентної плати за транзитне транспортування газу територією України згідно Розрахунку від 20 травня 2010 року № 9982, –є безпідставним та не відповідає фактичним обставинам спірних правовідносин.

Як зазначив в судовому засіданні представник Позивача, Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» в повному обсязі виконала встановлені чинним законодавством України вимоги та своєчасно подала розрахунок суми рентної плати до СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП, а саме: Розрахунок за квітень 2010 року подано 20 травня 2010 року, розмір рентної плати склав 162336060,09 грн.; сплата вищезазначених нарахованих сум рентної плати підтверджена відповідними платіжними дорученнями.

          В той же час, на думку представника Позивача, податкові органи безпідставно обліковували спрямування коштів, що перераховувались НАК «Нафтогаз України»в оплату поточних зобов’язань з рентної плати за транзитне транспортування природного газу в погашення боргу за інші періоди. Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», як було зазначено її представником, чітко вказала направлення платежу, за яким здійснювалась сплата поточних зобов’язань з рентної плати за транзитне транспортування природного газу, а не погашався борг за інші періоди.

          Враховуючи вищезазначене, як вказав представник Позивача, Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»в повному обсязі та своєчасно здійснила сплату зобов’язань з рентної плати за квітень 2010 року.

          Представники Відповідача –Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків, –в судовому засіданні проти позовних вимог заперечили, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність.

          В обґрунтування заперечень на позов представником Відповідача було зазначено про те, що при прийнятті оскаржуваних рішень Відповідач діяв на підставі, в межах наданих повноважень та у спосіб, що визначений чинним законодавством України, а тому підстави для їх скасування – відсутні.

          Як зазначила представник Відповідача, перевіркою дотримання термінів сплати НАК «Нафтогаз України»рентної плати за транзитне транспортування природного газу територією України було встановлено порушення строків сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з рентної плати за транзитне транспортування природного газу територією України в сумі 34051553,36 грн. з затримкою платежу на строк до 30 календарних днів по розрахунку № 9982 від 20 травня 2010 року, що є порушенням п.п. 5.3.1. п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

          В той же час, представник Відповідача вказала, що станом на 11 травня 2010 року в картці особового рахунку платника податків (Позивача) існувала переплата з рентної плати за транзитне транспортування природного газу територією України у сумі 102739 295,35 гривень. За рахунок даної переплати було погашено узгоджені в результаті апеляційного оскарження податкові зобов’язання у сумі 45803 340,85 гривень.

          Відповідно до вимог чинного станом на час виникнення спірних правовідносин податкового законодавства наявність податкового боргу у платника податку, на думку представника Відповідача, не дає можливості йому у першу чергу сплачувати поточні податкові зобов’язання, тобто надавати перевагу сплаті поточних зобов’язань над погашенням податкового боргу. Таким чином, у випадку, коли платник податку має податковий борг на момент сплати ним відповідних сум податкових зобов’язань, то погашенню підлягає саме податковий борг у порядку черговості його виникнення.

          Крім того, представник Відповідача звернула увагу на те, що, оскільки в Позивача виник відповідний податковий борг, то, як наслідок, виникла й податкова застава.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали та заслухавши пояснення представника Позивача, представників Відповідача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В

Станом на час винесення оскаржуваних рішень був чинним та підлягав застосуванню Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ (станом на час розгляду справи закон втратив чинність) (надалі –також «Закон № 2181»).

Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків було проведено невиїзну документальну перевірку НАК «Нафтогаз України»(код за ЄДРПОУ 20077720) з питань своєчасності сплати рентної плати за транзитне транспортування газу територією України за квітень 2010 року.

За результатами проведеної перевірки Відповідачем складено Акт № 373/41-20/20077720 від 26 липня 2010 року «Про результати невиїзної документальної перевірки НАК «Нафтогаз України»(код за ЄДРПОУ 20077720) з питань своєчасності сплати рентної плати за транзитне транспортування газу територією України за квітень 2010 року», яким встановлено порушення Позивачем підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону № 2181, а саме: НАК «Нафтогаз України»несвоєчасно сплачено рентну плату за транзитне транспортування газу територією України в сумі 34051553, згідно податкового розрахунку за квітень 2010 року.

На підставі зазначеного Акту перевірки Відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 5 серпня 2010 року № 0002774120/0, яким за затримку на 1 календарний день граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з рентної плати за транзитне транспортування природного газу територією України щодо НАК «Нафтогаз України»визначено суму штрафу в розмірі 3405155,34 грн.

В результаті адміністративного оскарження Позивачем вищевказаного податкового повідомлення-рішення, Рішенням Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 13 жовтня 2010 року № 13606/10/25-022 про результати розгляду первинної скарги податкове повідомлення-рішення від 5 серпня 2010 року № 0002774120/0 залишено без змін, а скаргу Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» –без задоволення.

На підставі акту № 373/41-20/20077720 від 26 липня 2010 року, рішення СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП від 13 жовтня 2010 року № 13606/10/25-022, Відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 4 листопада 2010 року № 0002774120/1, яким за затримку на 1 календарний день граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з рентної плати за транзитне транспортування природного газу територією України щодо НАК «Нафтогаз України»визначено суму штрафу в розмірі 3405155,34 грн.

Податкові повідомлення-рішення від 5 серпня 2010 року № 0002774120/0 та від 4 листопада 2010 року № 0002774120/1, а також Рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 13 жовтня 2010 року № 13606/10/25-022 про результати розгляду первинної скарги НАК «Нафтогаз України»було оскаржено до Державної податкової адміністрації у м. Києві. Рішенням Державної податкової адміністрації у м. Києві від 14 грудня 2010 року № 7148/10/24-214 про результати розгляду скарг було залишено без змін податкові повідомлення-рішення СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП від 5 серпня 2010 року № 0002774120/0, від 4 листопада 2010 року № 0002774120/1 та рішення СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП від 13 жовтня 2010 року № 13606/10/25-022, а скаргу НАК «Нафтогаз України»–без задоволення.

На підставі акту № 373/41-20/20077720 від 26 липня 2010 року, рішення СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП від 13 жовтня 2010 року № 13606/10/25-022, рішення про результати розгляду скарги ДПА у м. Києві від 15 грудня 2010 року № 13664/7/25-214 Відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0002774120/2 від 23 грудня 2010 року, за затримку граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з рентної плати за транзитне транспортування природного газу територією України щодо НАК «Нафтогаз України»і визначено суму штрафу в розмірі 34051553,34 грн.

НАК «Нафтогаз України»оскаржила податкові повідомлення-рішення від 5 серпня 2010 року № 0002774120/0, від 4 листопада 2010 року № 0002774120/1, від 23 грудня 2010 № 0002774120/2, рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 13 жовтня 2010 року № 13606/10/25-022 про результати розгляду первинної скарги та рішення Державної податкової адміністрації у м. Києві від 14 грудня 2010 року № 7148/10/24-214 про результати розгляду скарг до Державної податкової адміністрації України.

Рішенням ДПА України № 3516/6/25-0215 від 23 лютого 2011 року про результати розгляду повторних скарг залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 5 серпня 2010 року № 0002774120/0, від 4 листопада 2010 року № 0002774120/1, від 23 грудня 2010 року № 0002774120/2, рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 13 жовтня 2010 року № 13606/10/25-022 про результати розгляду первинної скарги та рішення Державної податкової адміністрації у м. Києві від 14 грудня 2010 року № 7148/10/24-214 про результати розгляду скарг, а скаргу НАК «Нафтогаз України»–без задоволення.

          Позивач вважає податкові повідомлення-рішення СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП від 5 серпня 2010 року № 0002774120/0, від 4 листопада 2010 року № 0002774120/1, від 23 грудня 2010 року № 0002774120/2, Рішення СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП від 13 жовтня 2010 року № 13606/10/25-022 про результати розгляду первинної скарги, протиправними та таким, що підлягають скасуванню.

Відтак, предметом судового розгляду в даній адміністративній справі є позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП від 5 серпня 2010 року № 0002774120/0, від 4 листопада 2010 року № 0002774120/1, від 23 грудня 2010 року № 0002774120/2, Рішення СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП від 13 жовтня 2010 року № 13606/10/25-022 про результати розгляду первинної скарги, як рішень суб’єкта владних повноважень. Завданням адміністративного суду є перевірка правомірності (легальності) даних рішень з огляду на чіткі критерії, які зазначені у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

          Так, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

«На підставі»означає, що суб’єкт владних повноважень: 1) повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов’язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

«У межах повноважень» означає, що суб’єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.

«У спосіб»означає, що суб’єкт владних повноважень зобов’язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб’єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень, Суд звертає увагу на наступне.

Пунктом 5.3 статті 5 Закону № 2181 визначено строки погашення податкового зобов'язання.

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації. У разі коли відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені у законі з відповідного податку, а за їх відсутності –протягом тридцяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування. У разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах «а»- «в»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

Підставою для винесення податкових повідомлень-рішень від 5 серпня 2010 року № 0002774120/0, від 4 листопада 2010 року № 0002774120/1, від 23 грудня 2010 року № 0002774120/2 про сплату штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 10 % в сумі 3405155,34 грн. за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з рентної плати за транзитне транспортування природного газу територією України, став висновок Відповідача про порушення Позивачем підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону № 2181, а саме НАК «Нафтогаз України»несвоєчасно сплачено рентну плату за транзитне транспортування газу території України в сумі 34051553,36 грн. згідно податкового розрахунку за квітень 2010 року.

В той же час, представник Позивача в судовому засіданні посилався на відсутність прострочення сплати рентної плати за транзитне транспортування газу територією України за квітень 2010 року, оскільки у податкового органу, на думку представника Позивача, відсутнє право на зміну призначення платежу (спрямування коштів, що перераховувались НАК «Нафтогаз України»в оплату поточних зобов’язань з рентної плати за транзитне транспортування природного газу (за квітень 2010 року) в погашення боргу за інші періоди).

Відтак, Суд звертає увагу на те, що податковий орган правомірно дійшов висновку про порушення Позивачем граничних строків сплати податкового зобов’язання у зв’язку з самостійним зарахуванням податковим органом в рахунок погашення податкового боргу попереднього періоду здійсненої Позивачем сплати рентної плати за квітень 2010 року.

Так, Судом встановлено, що відповідно до Розрахунку рентної плати за транзитне транспортування природного газу територією України за квітень 2010 року, який було подано Позивачем 20 травня 2010 року, розмір рентної плати склав 162336060,09 грн.

Як підтверджується матеріалами справи, станом на 11 травня 2010 року в Картці особового рахунку платника податків (Позивача) існувала переплата з рентної плати за транзитне транспортування природного газу територією України у сумі 102739 295,35 гривень.

Крім того, Судом встановлено, що 11 травня 2010 року до Картки особового рахунку платника внесено податкові зобов’язання на суму 32068 553,28 гривень (узгоджені податкові зобов'язання згідно з податковими повідомленнями-рішеннями № 0001214120/3 та № 0001224120/3 від 26 квітня 2010 року).

21 травня 2010 року до картки особового рахунку платника внесено податкові зобов’язання на суму 13734 787,57 гривень (узгоджені податкові зобов'язання згідно з податковими повідомленнями-рішеннями № 0001614120/3 та № 0001604120/3 від 30 квітня 2010 року).

Згідно з підпунктом 5.3.2 пункту 5.3 статті 5 Закону № 2181 у випадках апеляційного узгодження суми податкового зобов’язання платник податків зобов’язаний самостійно погасити її узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом десяти календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Отже, враховуючи зазначене, за рахунок переплати було погашено узгоджені в результаті апеляційного оскарження податкові зобов’язання у сумі 45803 340,85 гривень.

Відповідно до пункту 2 статті 3 розділу П Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань оподаткування»від 30 листопада 2006 року № 398-У, суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють транспортування трубопровідним транспортом територією України природного газу подають розрахунки з рентної плати до контролюючого органу щомісячно до 20 числа місяця, наступного за звітним.

20 травня 2010 року НАК «Нафтогаз України» (вх. № 9982) подано до СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП розрахунок рентної плати за транзитне транспортування природного газу територією України за квітень 2010 року на суму 162336 060 грн. з граничним терміном сплати 31 травня 2010 року.

Як зазначено в акті перевірки, узгоджені податкові зобов’язання у сумі 162336 060 грн., зазначені у розрахунку від 20 травня 2010 року № 9982, було сплачено наступним чином:

- 31 травня 2010 року платіжними дорученнями № 76614, № 76615, № 77258 на суму 71348 552,24 грн. та

- 1 червня 2010 року платіжними дорученнями № 77476, № 77477, № 77478, № 77479 на суму 34380 915,08 гривень.

Таким чином, оскільки на момент сплати узгодженого податкового зобов'язання (рентна плата за квітень 2010 року) Позивач мав заборгованість перед бюджетом (за минулий звітний податковий період), на підставі пункту 7.7 статті 7 Закону № 2181, перераховані кошти було зараховано в обліковій картці платника податку у порядку календарної черговості настання граничних термінів сплати узгоджених податкових зобов’язань.

          Відповідно до пункту 3 Порядку обчислення і внесення до державного бюджету рентної плати за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та продуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2005 року № 424 (надалі –також «Порядок»), обчислення і внесення до державного бюджету рентної плати за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та продуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України, платниками рентної плати за транспортування нафти є ВАТ «Укртранснафта», нафтопродуктів –суб’єкти господарювання, які експлуатують об’єкти магістральних нафтопродуктопроводів та мають ліцензію на провадження господарської діяльності з транспортування нафти, нафтопродуктів магістральними трубопроводами, транспортування природного і нафтового газу трубопроводами та його розподілу, аміаку –державне підприємство «Укрхімтрансаміак», природного газу –НАК «Нафтогаз України».

Рентна плата за транзитне транспортування природного газу та аміаку, згідно з пунктом 3 Порядку, обчислюється як добуток розмірів рентної плати, встановлених законом, обсягу природного газу або аміаку протяжності маршрутів їх транспортування.

Відповідно до пункту 5 Порядку, розрахунки суми рентної плати подаються органу державної податкової служби за місцем реєстрації платника щомісяця до 20 числа місяця, що настає за звітним (податковим) періодом, за формою, затвердженою ДПА України.

Пунктом 7 Порядку передбачено, то сума рентної плати, нарахована за звітний період і не внесена в установлений строк, сплачується до державного бюджету з нарахуванням пені та штрафних санкцій у порядку, встановленому Законом України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідальність за правильністю обчислення, повноту і своєчасність внесення до державною бюджету рентної плати, своєчасність подання її розрахунків до органів державної податкової служби, згідно з пунктом 8 Порядку, несуть платники відповідно до законодавства.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону № 2181 податкове зобов’язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважаться узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Згідно з підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону № 2181 платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Відповідно до підпункту 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону № 2181 узгоджена сума податкового зобов’язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визначається сумою податкового боргу платника податків.

Як встановлено Судом та підтверджується матеріалами справи, у спірних правовідносинах податковим органом кошти, які сплачено Позивачем як рентну плату за квітень 2010 року, було спрямовано в рахунок погашення його податкового боргу за попередній період.

Так, відповідно до статті 9 Закону № 2181 платники податків і зборів зобов’язані сплачувати відповідну суму податків та зборів в установлені законом строки.

Відповідно до пункту 7 статті 7 Закону № 2181, податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов’язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов’язковими платежами) –у рівних пропорціях.

Статтею 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»(був чинним станом на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановленими законами мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні санкції), стягувати до бюджетів суми недоїмки, пені, у випадках та у розмірах, встановлених законами України.

Пунктом 7 Порядку передбачено, що сума рентної плати, нарахована за звітний період і не внесена в установлений строк, сплачується до державного бюджету з нарахуванням пені та штрафних санкцій у порядку, встановленому Законом України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Системно проаналізувавши зміст вищенаведених норм права, Суд звертає увагу на наступне.

Чинним законодавством України, зокрема, пунктом 7 статті 7 Закону № 2181, встановлено обов’язок платника податків щодо дотримання імперативного механізму погашення податкового боргу, а саме –податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов’язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення.

Іншими словами, пункт 7 статті 7 Закону № 2181 не надає платнику податків права погашати податкові зобов'язання, що мають більш пізні граничні терміни, за наявності в нього непогашених сум податкової заборгованості з більш ранніми термінами сплати та накопичувати такий борг за податковий період, що минув.

В той же час, податковий орган, який у відповідності до норм податкового законодавства, зокрема, статті 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»(був чинним станом на час виникнення спірних правовідносин), здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством, реалізовуючи надані йому, як суб’єкту владних повноважень, функції, має право приймати рішення та вчиняти дії, спрямовані на забезпечення виконання вимог податкового законодавства, та, зокрема, виконання платником податків покладених на нього обов’язків.

Крім того, пунктом 3.7 Інструкції про порядок нарахування та погашення пені за платежем, що контролюються органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України від 11 червня 2003 року № 290, визначено, що податковий орган самостійно здійснює розподіл сплаченої суми (фактично суми частки розстроченого податкового зобов’язання) на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суми, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), та згідно з п.п. 17.1.7 п. 1711 статті 17 № 2181 в автоматичному режимі нараховується штрафна санкція в картці особового рахунку «до відома»на суми несвоєчасно погашених сум, та відповідно податковий орган складає акт перевірки про несвоєчасну сплату.

Суд також звертає увагу на те, що вищенаведені висновки підтверджуються також податковим роз’ясненням щодо черговості погашення та окремих питань стягнення сум податкового боргу (затвердженим Наказом Державної податкової адміністрації України від 13 листопада 2002 року № 540), згідно з яким пункт 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення податкових зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі –Закон) встановлює обов’язок платника податків сплатити узгоджену суму податкового зобов’язання та терміни її погашення. Відстрочення термінів сплати узгоджених сум податкових зобов’язань відповідно до Закону здійснюється у порядку, передбаченому статтею 14, шляхом розстрочення (відстрочення) податкових зобов’язань. Іншої можливості сплати платником податків податкових зобов’язань наступного періоду до сплати податкових зобов’язань попереднього періоду Закон не передбачає.

Таким чином, кошти, що надійшли на сплату зобов’язань з податку, збору (обов’язкового платежу), спрямовуються на погашення податкових зобов’язань з того самого платежу у порядку календарної черговості настання граничних термінів їх сплати. Така черговість погашення діє незалежно від волі платника податків та стосується як самостійно розрахованих платником податків податкових зобов’язань, так і податкових зобов’язань, розрахованих контролюючим органом.

          Таким чином, проаналізувавши матеріали справи та вимоги чинного законодавства України, Суд дійшов висновку про те, що при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та рішення за результатами розгляду скарги, Відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначений чинним законодавством України. Доказів на підтвердження факту відсутності у Позивача податкової заборгованості за попередній період (на погашення якого податковим органом законно було спрямовано оплачені Позивачем кошти), або факту оплати рентної плати за квітень 2010 року вчасно, представником Позивача не надано, а Судом не встановлено, як і не надано доказів на підтвердження факту визнання відповідних дій податкового органу протиправними.

          Крім того, Суд звертає увагу на те, що Законом № 2181 визначено чіткий порядок, підстави та умови розстрочення чи відстрочення податкових зобов’язань (шляхом прийняття податковим органом відповідного рішення про розстрочення чи відстрочення податкових зобов’язань). Іншого порядку сплати платником податків податкових зобов’язань наступного періоду до сплати податкових зобов’язань попереднього періоду Законом не передбачено.

          Висновок Відповідача про порушення Позивачем підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону № 2181, в частині несвоєчасності сплати рентної плати за транзитне транспортування газу території України в сумі 34051553,36 грн. згідно податкового розрахунку за квітень 2010 року, знайшов своє підтвердження матеріалами справи та не спростовано представником Позивача.

          За таких обставин, Суд дійшов висновку про законність податкових повідомлень-рішень СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП від 5 серпня 2010 року № 0002774120/0, від 4 листопада 2010 року № 0002774120/1, від 23 грудня 2010 року № 0002774120/2, Рішення СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП від 13 жовтня 2010 року № 13606/10/25-022 про результати розгляду первинної скарги, та відсутність підстав для їх скасування.

          Дана позиція підтверджується також висновками Київського апеляційного адміністративного суду, викладеними в Постанові від 21 грудня 2010 року (справа № 2а-17133/09/2670), Постанові від 24 грудня 2010 року (справа № 2-а-8866/10/2670), Постанові від 8 лютого 2011 року (справа № 2-а-8864/10/2670), а також висновками Вищого адміністративного суду України, викладеними в Ухвалі № К-31026/06 від 15 липня 2008 року.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 99, 100, 158, 159, 160, 161, 162, 163 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, –

П О С Т А Н О В И В

          В задоволенні адміністративного позову –відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Cуддя Н. Є. Блажівська