Постанова № 16583146, 19.04.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 квітня 2011 року                     № 2а-4049/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. при секретарі судового засідання Віруцькій О. В. вирішив адміністративну справу

за позовомКиївської транспортної прокуратури в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва

до Відкритого акціонерного товариства "Київський річковий порт"

простягнення заборгованості

Обставини справи:

Київська транспортна прокуратура звернулась в інтересах держави в осоті Державної податкової інспекції в Подільському районі м. Києва (далі-позивач) до Окружного адміністративного суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Київський річковий порт»(далі-відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 2653432,07 грн.

19.04.2011 в судовому засіданні представник відповідача подав довідку на підтвердження часткової сплати боргу, іншу частину боргу представник відповідача визнає.

Представник прокурора проти зменшення суми боргу заперечує.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, належним чином повідомлений, причини неявки суду не повідомив

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у відповідача обліковується податковий борг з податку на додану вартість, з плати за землю та по збору за спеціальне водокористування в частині використання поверхневих вод для потреб водного транспорту.

Зазначений борг виник у зв'язку з порушенням відповідачем пп..5.3.1. п.5.3. ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» з підстав несплати відповідачем податкових зобов’язань у встановлені законом строки.

Станом на час розгляду справи в суді загальна сума боргу становить 2653199,79 грн., з них податок на додану вартість –337548,00грн., плата за землю –2187460,56 грн., води для потреб водного транспорту -128191,23 грн.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Київський річковий порт»зареєстроване Подільською районною у м. Києві державною адміністрацією 18.09.2002 за № 10711200000000760 та взято на облік як платник податків в Державній податковій інспекції в Подільському районі м. Києва 26.09.2002.

Відповідачем було подано до Державної податкової інспекції а Подільському районі м. Києва декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 з сумою податку в розмірі 57949,00 грн., від 20.01.2011 в сумі 279599,00 грн., а також податковий розрахунок з земельного податку за 2010 яким самостійно визначено розмір земельного податку у сумі 4471267,83 грн. за рік та по 372605,65 грн. –щомісячно.

06.12.2010 працівниками Державної податкової інспекції в Подільському районі м. Києва проведена документальна невиїзна перевірка своєчасності сплати податків і зборів до бюджету. На підставі перевірки було складено акт від 06.12.2010 № 1356/1530/03150071.

Перевіркою встановлено порушення пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року N2181-III(чинного на момент виникнення спірних правовідносин, далі – Закон № 2181), а саме несвоєчасна сплата податкового зобов’язання по податковому розрахунку земельного податку.

На підставі акту перевірки Державною податковою інспекцією в Подільському районі м. Києва відповідачу було винесено податкові повідомлення-рішення від 16.12.2010 № 0015971530/0, № 0015981530/0 та № 0015991530/0, які отримані представником відповідача про що підтверджено його підпис на корінці податкового повідомлення-рішення.

Згідно із пп..4.1.1. п.4.1. ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”від 21.12.00р. №2181, платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов’язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків передбачених пп. “г”пп..4.2.2. п.4.2., а також п.4.3. ст.4.

Дані податкові зобов’язання були узгоджені самостійно, оскільки згідно з п.5.1. ст.5 Закону України № 2181, податкове зобов’язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Зазначене податкове зобов’язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст.15 Закону України №2181) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше уточнюючий розрахунок.

При цьому в порушення пп..5.3.1. п.5.3. ст.5 Закону України №2181 вказані податкові зобов’язання відповідачем у встановлені строки не сплачені.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про систему оподаткування", платники податків зобов'язані, зокрема, сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни. Ненарахування та несплата податків з коштів (доходів), отриманих від здійснення господарської діяльності, є порушенням інтересів держави та суспільства.

Згідно ст. 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", завданнями органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Закон 2181 є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Відповідно до п. 1.2 ст. 1 Закону N 2181 податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Пунктом 1.3 ст. 1 Закону N 2181 податковий борг (недоїмка) визначається як податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Пунктом 4.1.4 Закону N 2181 встановлено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює:

а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);

в) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року;

г) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним.

Якщо податкова декларація за квартал, півріччя, три квартали або рік розраховується наростаючим підсумком на підставі показників базових податкових періодів, з яких складаються такі квартал, півріччя, три квартали або рік (без урахування авансових внесків) згідно з відповідним законом з питань оподаткування, така декларація подається у строки, визначені цим пунктом для такого базового податкового періоду. Для цілей підпункту 4.1.4 цього пункту під терміном "базовий податковий період" слід розуміти перший податковий період звітного року, визначений відповідним законом з питань оподаткування, зокрема календарний квартал для цілей оподаткування прибутку підприємств.

Платник податку звільняється від обов'язку подавати податкову декларацію за звітний (податковий) період протягом поточного року у разі, якщо його податкові зобов'язання були відображені у річній податковій декларації на поточний рік відповідно до закону з питань окремого податку, збору (обов'язкового платежу).

Підпунктом 4.2.2 Закону N 2181 передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо:

а) платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію;

б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях;

в) контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

Пунктом 5.1 Закону N 2181 передбачено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Пунктом 5.2.1 Закону N 2181 встановлено, що податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

Відповідно до підпункту "а" пп. 6.2.3 Закону N 2181 перша податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк.

Відповідно до підпункту "б" пп. 6.2.3 п. 6.2 ст. 6 Закону N 2181 друга податкова вимога направляється не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Згідно з пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону N 2181 узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені статтею 5 вказаного Закону, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи вказані вище рішення щодо визначеної контролюючим органом суми зобов'язання вручені адресатові (відповідачу), про що свідчить підпис його представника по поштовому повідомленні про вручення, в адміністративному порядку та до суду, у встановлені Законом N 2181 строки, не оскаржено. Отже, сума податкових зобов'язань із заявлених платежів вважається узгодженою. Протягом встановленого Законом N 2181 строку сума податкового зобов'язання відповідачем не погашена.

В зв'язку з цим, в силу норм Закону N 2181 зазначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість набуло статусу податкового боргу.

Беручи до уваги вищезазначені факти, позовні вимоги щодо стягнення податкового боргу визнаються судом такими, що підлягають задоволенню, оскільки відповідач не спростував жодних фактів з приводу необґрунтованості позовних вимог та жодних доказів про сплату узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість суду не надав.

Отже, відповідно до пп. 10.1.1 п. 10.1 ст. 10 Закону N 2181 у разі коли інші, передбачені цим Законом, заходи не дали позитивного результату, податковий орган здійснює за платника податків та на користь держави заходи щодо залучення додаткових джерел погашення суми податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а за їх недостатності - шляхом продажу інших активів такого платника податків.

Підпунктом 16.1.1 пункту 16.1 статті 16 Закону 2181 визначено, що після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Відповідно до норм статті 17 Закону 2181 штрафні санкції за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, крім штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, що встановлюються окремим законодавством.

Штрафні санкції накладаються контролюючими органами, а у випадку, передбаченому пунктом 17.2 цієї статті, самостійно нараховуються та сплачуються платником податків.

У разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у визначених розмірах.

Крім того, пунктом 17.1.1 Закону N 2181 передбачено, що платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

З урахуванням наведеного та з урахуванням часткової сплати відповідачем суми боргу суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, а саме у розмірі 2653199,79 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Оскільки спір вирішено на користь суб’єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) згідно ч. 4 ст. 94 КАС України стягненню з відповідача не підлягають.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути до бюджету з Відкритого акціонерного товариства «Київський річковий порт»(код 03150071) податковий борг у розмірі 2653199,79 грн., на р/р 34129999700008 одержувач: УДК у Подільському районі м. Києва, банк одержувача: ГУДКУ у м. Києві, МФО 820019, код ЄДРПОУ 2607793.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги. Постанова набирає законної сили у порядку і строки, що визначені ч.1 ст.254 КАС України.

Суддя                                                                                           В.І. Келеберда