Постанова № 16582670, 30.06.2011, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" червня 2011 р. Справа № 2-а-2242/09/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бездрабка О.І.,

при секретарі - Грішенчук І.О.,

за участю:

представника позивача - Рощенка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у м.Херсоні до приватного підприємця ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу,

встановив:

Державна податкова інспекція у м.Херсоні (далі - позивач, ДПІ у м.Херсоні) звернулася з позовом до приватного підприємця ОСОБА_2 (далі - відповідач) про стягнення податкового боргу у сумі 86590,05 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що відповідач має заборгованість з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 82515,75 грн., по податку з доходів фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності у сумі 3561,40 грн., з єдиного податку у сумі 512,40 грн., які до теперішнього часу не сплатив.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити, вказавши на те, що податковий борг по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 82515,75 грн. виник 30.10.2008 р. за рахунок самостійно задекларованих платником податків зобов'язань згідно наданої декларації по податку на додану вартість від 17.10.2008 р. № 198891 на суму 167 грн., а також за результатами проведеної планової виїзної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ПП ОСОБА_2 прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.10.2008 р. № 0002741702/0 на суму 82353 грн. Податковий борг по податку з доходів фізичних осіб становить 3561,40 грн. Виник 31.10.2008 р. в результаті проведення планової виїзної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ПП ОСОБА_2 За результатами перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.10.2008 р. № 0002751702/0 на суму 3561,40 грн. Також за відповідачем рахується податковий борг з єдиного податку на підприємницьку діяльність у сумі 512,90 грн., який виник 22.09.2008 р. за рахунок несплачених зобов'язань: 22.09.2008 р. - 200 грн., 20.10.2008 р. - 200 грн., 20.11.2008 р. - 200 грн.

Відповідач повторно у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч.4 ст.128 КАС України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Ці ж наслідки застосовуються у разі повторного неприбуття за таких самих умов відповідача, який не є суб'єктом владних повноважень.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у справі докази суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що у період з 26.09.2008 р. по 09.10.2008 р. Державною податковою інспекцією у м.Херсоні проведена планова виїзна документальна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 за період з 01.07.2005 р. по 30.06.2008 р.

За результатами вказаної перевірки складено акт № 1033/17-222 від 14.10.2008 р., на підставі якого Державною податковою інспекцією у м.Херсоні прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.10.2008 р. № 0002741702/0, яким ПП ОСОБА_2 визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 54902 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 27451 грн. та податкове повідомлення-рішення від 21.10.2008 р. № 0002751702/0, яким відповідачу донараховано податкове зобовязання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 3561,40 грн.

В ході зазначеної перевірки органами податкової служби встановлено порушення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 п.1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва", а саме здійснення підприємницької діяльності на умовах спрощеної системи оподаткування протягом 3 кварталу 2006 року після перевищення граничної суми (500 тис. грн.) обсягу виручки від реалізації продукції; що призвело до заниження обсягів виручки від реалізації товарів на загальну суму 427473,78 грн.; порушення ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України, а саме заниження валових витрат на загальну суму 664770,55 грн. та заниження валового доходу на загальну суму 690249,28 грн., в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб у розмірі 3561,40 грн. Також податковими органами виявлено порушення п.п.7.1, п.п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого ОСОБА_2 завищено податковий кредит на суму 53612 грн., а також занижено податковий кредит на суму 1290 грн., в результаті чого ДПІ у м.Херсоні донараховано податкове зобовязання з податку на додану вартість у сумі 54902 грн. та застосовано штрафні фінансові санкції на суму 27451 грн.

В акті про результати планової виїзної документальної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 податковими органами зазначено, що відповідачем занижено валові витрати за 3 квартал 2006 року, а саме: не включено до декларації суми витрат, понесені при отриманні доходу (виручки), яка перевищує 500 тис. грн. на рік, а також не декларувались валові витрати, безпосередньо повязані з одержанням доходу за 4 квартал 2006 року та 1-4 квартали 2007 року. Також зазначено, що відповідач не визначав суму валового доходу і не подавав декларації про доходи за 4 квартал 2006 року, 1-4 квартали 2007 року.

Крім того, ДПІ у м.Херсоні зазначено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_2 мав взаємовідносини з ПП ПКФ "Мидос", ПП ОСОБА_3, ПП "Романс ЛТД", які мають ознаки "фіктивності", а саме: відповідно до рішень Господарського суду Херсонської області та Херсонського окружного адміністративного суду визнано недійсними установчі документи з моменту державної реєстрації ПП ПКФ "Мидос", ПП ОСОБА_3, ПП "Романс ЛТД" та скасовано державну реєстрацію вказаних підприємств та приватного підприємця, визнано недійсним свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, видане субєкту підприємницької діяльності ПП ОСОБА_3, у звязку з чим відповідачем було завищено податковий кредит.

Положеннями Указу Президента України від 03.07.1998 р. №727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва" визначено, що право на застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності мають субєкти малого підприємництва за умови дотримання вимог статей 1 і 7 вказаного Указу, шляхом отримання Свідоцтва про право сплати єдиного податку.

При цьому єдиний податок сплачується виключно з доходів, одержаних фізичною особою - субєктом підприємницької діяльності з додержанням вимог Указу, зокрема, якщо дохід платника єдиного податку не перевищує 500 тис. грн. на рік, а в трудових відносинах перебуває не більше 10 осіб.

Водночас порушення умов запровадження спрощеної системи оподаткування, визначених статтею 1 Указу Президента України від 03.07.1998 р. "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва", у тому числі перевищення граничного обсягу виручки за рік, є юридичним фактом, який виключає можливість застосування до субєкта малого підприємництва правил оподаткування, передбачених для платників єдиного податку.

Приписами статті 6 Указу визначено, що субєкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником податку на доходи фізичних осіб, оскільки вказаний податок сплачується ним у складі єдиного податку. При цьому, лише за умов додержання приписів зазначеного Указу, доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладаються єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника податку та осіб, що перебувають з ним у трудових відносинах, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобовязань як самого платника податку, так і осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сімї, які беруть участь у підприємницькій діяльності.

Зважаючи на викладене, несплата податку з доходів фізичних осіб, як це передбачено для платників єдиного податку, можлива лише в разі дотримання субєктом малого підприємництва умов перебування на спрощеній системі оподаткування.

Таким чином, у разі перевищення граничного обсягу виручки, встановленого законодавцем оподаткування доходів, отриманих платником єдиного податку з порушенням умов перебування на спрощеній системі оподаткування, повинно здійснюватися із застосуванням правил загальної системи оподаткування, а саме за правилами, встановленими 4 розділом Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.92 р. №13-92 "Про прибутковий податок з громадян".

Зважаючи на зазначене, визначення ДПІ у м.Херсоні податку з доходів фізичних осіб і за 3 квартал 2006 року і за 4 квартал 2006 року проводилось за правилами загальної системи оподаткування, що відповідає діючому законодавству, тому податкове повідомлення-рішення № 0002751720/0 від 21.10.2008 р., яким відповідачу визначено зобов'язання з податку на додану вартість з доходів фізичних осіб на суму 3561,40 грн., є правомірним та обґрунтованим, а податковий борг у сумі 3561,40 грн. підлягає стягненню з відповідача..

Між тим, суд зазначає, що оскільки ПП ОСОБА_2 перебував на спрощеній системі оподаткування, він, відповідно до Указу Президенту України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва", не міг бути платником податку на додану вартість.

Як зазначалося вище, перехід платника єдиного податку на загальну систему оподаткування повинен відбутися у наступному звітному періоді, що слідує за періодом, у якому перевищено суму виручки над гранично допустимою 500 тис. грн. Тобто, в даному випадку, у звязку з перевищенням гранично допустимої суми виручки у 3 кварталі 2006 році, відповідач повинен був сплачувати податок на додану вартість лише починаючи з 4 кварталу 2006 року.

Зважаючи на зазначене, суд вважає неправомірним висновок ДПІ у м.Херсоні про заниження ОСОБА_2 податкових зобовязань з ПДВ за період з 01.06.2006 р. по 30.09.2006 р. у сумі 21822 грн., коли відповідач перебував на спрощеній системі оподаткування.

Крім того, слід відмітити, що в акті перевірки ДПІ у м. Херсоні зазначено, що ОСОБА_2 є платником податку на додану вартість з 31.01.2001 р.

Однак, відповідно до пп."в" п.9.8 ст.9 Закону України "Про податок на додану вартість" у разі переходу на спрощену систему оподаткування свідоцтво платника податку на додану вартість повинно бути анульовано, що також підтверджує, що відповідач не міг бути у період перебування на спрощеній системі платником податку на додану вартість.

Що стосується посилань ДПІ у м.Херсоні у акті перевірки на завищення ОСОБА_2 податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП ПКФ "Мидос", ПП ОСОБА_3, ПП "Романс ЛТД" слід зазначити наступне.

Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій в межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: 1) або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; 2) або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи та акту перевірки у 2006-2007 роках ОСОБА_2 здійснював господарські операції з ПП ПКФ "Мидос", ПП ОСОБА_3, ПП "Романс ЛТД".

На виконання господарських операцій вказаними субєктами господарювання виписувались ОСОБА_2 податкові накладні.

Податкові органи в акті перевірки посилались на включення відповідачем до складу податкового кредиту сум ПДВ по податковим накладним, оформленим з порушенням діючого законодавства, а саме податкові накладні виписувались особами, установчі та реєстраційні документи яких визнано недійсними з моменту реєстрації, а також реєстрацію яких визнано недійсною або скасовано Свідоцтва платника податку на додану вартість в судовому порядку.

Однак, з даним висновком ДПІ в м.Херсоні погодитись не можна, зважаючи на наступне.

Пунктом 1.3 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно п.10.2 ст.10 цього Закону платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д", п.10.1 цієї статті відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Таким чином, несплата податку продавцем в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем, а тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо тієї особи, яка не здійснила сплату податку до бюджету.

Крім того, слід зазначити, що посилання позивача як на підставу для визнання неправомірним формування податкового кредиту відповідачем на те, що державну реєстрацію та свідоцтво про сплату ПДВ контрагентів ФОП ОСОБА_2 було скасовано є необґрунтованим, оскільки як вбачається з матеріалів справи рішення судів, відповідно до яких були скасовані установчі документи та припинено державну реєстрацію ПП ПКФ "Мидос", ПП "Романс ЛТД" та визнано недійсним свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, видане субєкту підприємницької діяльності ПП ОСОБА_3 були прийняті пізніше, ніж здійснювались господарські операції, по яким відповідачем сформовано податковий кредит.

Покупець не може нести відповідальність за можливу недостовірність відомостей про контрагентів, включених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, якщо на момент здійснення господарських операцій вказані контрагенти були включені до зазначеного Реєстру та мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Таким чином, суд вважає, що податкові накладні ПП ПКФ "Мидос", ПП "Романс ЛТД" та ПП ОСОБА_3 оформлені належним чином відповідно до чинного законодавства, а тому є підставою для віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Зважаючи на зазначене, ФОП ОСОБА_2 дотримано вимоги п.7.2.3 п.7.2 ст.7 та п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" по формуванню податкового кредиту, та правомірно віднесено суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту 2006-2007 роках.

За таких обставин суд вважає, що ФОП ОСОБА_2 дотримано всі необхідні умови при формуванні податкового кредиту, а тому у відповідача на законних підставах виникло право на податковий кредит, у звязку з чим податкове повідомлення-рішення № 0002741702/0 від 21.10.2008 р. прийнято необґрунтовано, а тому позовні вимоги ДПІ у м.Херсоні в частині стягнення з ПП ОСОБА_2 82353 грн. податкового боргу по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) не підлягають задоволенню.

Крім того, суд зазначає, що відповідач не погоджуючись з податковим повідомленням рішенням № 002741702/0 від 21.10.2008 р., яким ПП ОСОБА_2 визначено податкове зобов'язання у сумі 82353 грн. ( 54902 грн. за основним платежем, 27451 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) оскаржив його до суду.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 11.02.2010 р. визнано неправомірним податкове повідомлення-рішення № 0002741702/0 від 21.10.2008 р.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 02.03.2011 р. постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 11.02.2010 р. скасовано, прийнято нову постанову, якою визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Херсоні № 0002741702/0 від 21.10.2008 р.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Також судом встановлено, що відповідач має несплачений податковий борг з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 162,75 грн., який виник внаслідок самостійно задекларованих платником податків зобов'язань згідно декларації по податку на додану вартість від 17.10.2008 р. № 198891, тому позовні вимоги ДПІ у м.Херсоні щодо стягнення з ПП ОСОБА_2 162,75 грн. заборгованості по податку на додану вартість підлягають задоволенню.

Крім того, судом встановлено, що ПП ОСОБА_2 подав до ДПІ у м.Херсоні заяву про застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності від 12.12.2007 р. № 5844. Таким чином, з 01.01.2008 р. відповідач є платником єдиного податку на підприємницьку діяльність з фізичних осіб.

Відповідно до Указу Президента України від 03.07.1998 р. "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа повинна сплачувати єдиний податок самостійно, щомісячно, не пізніше 20 числа наступного місяця.

Згідно рішення Херсонської міської ради від 15.02.2005 р. № 761 "Ставка єдиного податку для суб'єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб у м.Херсоні за календарний місяць" ставка єдиного податку по виду підприємницької діяльності відповідача становить 200 грн.

Податковий борг по єдиному податку виник 22.09.2008 р. за рахунок несплати нарахованих зобов'язань: 22.09.2008 р. - 200 грн., 20.10.2008 р. - 200 грн., 20.11.2008 р. - 200 грн. З урахуванням часткової сплати, заборгованість по єдиному податку становить 512,90 грн.

Оскільки відповідачем податковий борг по єдиному податку з підприємницької діяльності у сумі 512,90 грн. не сплачений, позовні вимоги ДПІ у м.Херсоні в цій частині підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог ДПІ у м.Херсоні, а саме в частині стягнення з ПП ОСОБА_2 4237,05 грн. податкового боргу, з яких: 162,75 грн. податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 3561,40 грн. податку з доходів фізичних осіб-суб"єктів підприємницької діяльності, 512,90 грн. єдиного податку на підприємницьку діяльність з фізичних осіб.

Що стосується стягнення з відповідача 82353 грн. податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), то в цій частині позовні вимоги ДПІ у м.Херсоні задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст.8, 9, 12, 19, 71, 158-163, 167 КАС України, суд -

постановив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, р/р 26007322307001 в ХФ ЗАТ КБ "Приватбанк", МФО 352479) до державного бюджету 4237 (чотири тисячі двісті тридцять сім) грн. 05 коп. податкового боргу, з яких:

- 162,75 грн. податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (код платежу 14010100, р/р 31118029700002, отримувач: УДК код 24104230, Банк ГУДК МФО 852010);

- 3561,40 грн. податку з доходів фізичних осіб-суб"єктів підприємницької діяльності (код платежу 11010200, р/р 33215801700002, отримувач: УДК код 24104230, Банк ГУДК МФО 852010);

- 512,90 грн. єдиного податку на підприємницьку діяльність з фізичних осіб (код платежу 16050200, р/р 34218379700002, отримувач: УДК код 24104230, Банк ГУДК МФО 852010).

В решті позовних вимог Державної податкової інспекції у м.Херсоні про стягнення з приватного підприємця ОСОБА_2 82353 грн. податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 04 липня 2011 р.

Суддя Бездрабко О.І.

кат. 8.1.5