Постанова № 16582662, 30.06.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

30 червня 2011 р. № 2а- 15652/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Піскун В.О.,

суддів: Ізовітової - Вакім О.В., Заічко О.В.,

при секретарі судового засідання - Мараєвій О.В.,

за участі:

представника позивача - Злобіної О.О.,

представника відповідача - Тімонова А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіестел" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень - рішень , -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Сіестел” (надалі ТОВ «Сіестел»), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова, Державної податкової адміністрації у Харківській області, Державної податкової адміністрації України, в якому просив визнати незаконними дії Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова, які полягали у винесенні акту перевірки № 8207/2305/33118839 від 11 серпня 2010 року; скасувати акт перевірки № 8207/2305/33118839 від 11 серпня 2010 року; скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова № 0003322305/0 від 18 серпня 2070 року та № 0003332305/0 від 18 серпня 2010 року; скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова № 0003322305/1 від та № 0003332305/1 від 24 вересня 2010 року; визнати нечинним та скасувати Рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова про результати розгляду первинної скарги від 22 вересня 2010 року; визнати нечинним та скасувати Рішення Державної податкової адміністрації у Харківській області про залишення скарги без розгляду від 11 жовтня 2010 року; визнати нечинним та скасувати Рішення Державної податкової адміністрації України від 22 листопада 2010 року.

В ході судового розгляду справи позивачем були надані уточнення до позову, відповідно до яких позивач просить суд скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова № 0003322305/0 та № 0003332305/0 від 18 серпня 2010 року; скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова № 0003322305/1 та № 0003332305/1 від 24 вересня 2010 року.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги про скасування податкових повідомлень - рішень Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова № 0003322305/0 від 18 серпня 2070 року та № 0003332305/0 від 18 серпня 2010 року та скасування податкових повідомлень - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова № 0003322305/1 від та № 0003332305/1 від 24 вересня 2010 року підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

В обґрунтування свого позову вказує, що Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі міста Харкова на підставі направлень на перевірку від 23.07.2010 року №946 було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Сіестел», за результатами якої було складено акт № 8207/2305/33118839 від 11 серпня 2010 року. На підставі зазначеного акту Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі міста Харкова були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0003322305/0, яким визначено суму податкового зобовязання в розмірі 316302,00 грн., та № 0003332305/0, яким визначено суму податкового зобовязання в розмірі 253041,00 грн., а 24.09.2010 року були прийняті повторні податкові повідомлення-рішення № 0003322305/1 та № 0003332305/1.

Позивач не погоджується з прийняттям відповідачем податкових повідомлень-рішень № 0003322305/0 та № 0003332305/0 від 18 серпня 2010 року та № 0003322305/1 та № 0003332305/1 від 24 вересня 2010 року, якими нараховані податкові зобовязання позивача, з огляду на наступне.

По-перше, перевіркою було помилково встановлено, що договори, укладені між позивачем та контрагентом ТОВ „Данвер Трейд Груп”, є договорами поставки, а не договорами підряду на виконання робіт. Таке привело до хибного висновку перевірки про те, що зазначені договори носили формальний характер без наміру їх реального виконання.

По-друге, роботи придбані у контрагента - ТОВ „Данвер Трейд Груп” було реалізовано контрагентам та отримано від реалізації економічний ефект у вигляді прибутку з якого й було сплачено податки.

Таким чином, висновок відповідача про завищення позивачем суми валових витрат не відповідає дійсним обставинам справи.

По-третє, правочини щодо придбання позивачем робіт у контрагента ТОВ „Данвер Трейд Груп” були укладені та виконані в повній відповідності до норм чинного законодавства. Жодного факту підтвердження того, що роботи отримані від контрагента ТОВ „Данвер Трейд Груп” не використовувались в господарській діяльності позивача відповідачем не наведено.

Таким чином, Позивач вважає, що податкові повідомлення-рішення № 0003322305/0 та № 0003332305/0 від 18 серпня 2010 року та № 0003322305/1 та № 0003332305/1 від 24 вересня 2010 року є незаконними та безпідставними, прийнятими на підставі необґрунтованих та непідтверджених жодним доказом висновків акту перевірки № 8207/2305/33118839 від 11 серпня 2010 року, а отже підлягають скасуванню.

Відповідач, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, проти адміністративного позову заперечує у повному обсязі з посиланням на акт перевірки від 09.09.2010 р. № 4246/18-007/34951599.

В судовому засіданні представник відповідача зазначив, що позивачем були порушені вимоги пп. 5.2.1 п. 5.2., пп. 5.3.9 п. 5.3 ст.5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994р. №334/94-ВР зі змінами та доповненнями, що призвело до заниження податку на прибуток в загальній сумі 210868 грн., в тому числі за ІІІ квартал 2008 року у розмірі 159525 грн., за ІV квартал 2008 року у розмірі 51343 грн.; пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР зі змінами та доповненнями, що призвело до заниження податку на додану вартість в загальній сумі 168694 грн., у тому числі за липень 2008 року у розмірі 44000 грн., за серпень 2008 року у розмірі 83620 грн., за жовтень 2008 року у розмірі 41074 грн.

Таке твердження представник відповідача мотивує тим, що угоди, укладені позивачем з контрагентом ТОВ „Данвер Трейд Груп” на підставі ч. 1 ст.203, ст. 215, п.1 ст. 216, ст. 228 Цивільного Кодексу України не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними. Оскільки, витрати позивача були понесені за нікчемними угодами, то віднесення підприємством до складу валових витрат суму витрат у розмірі 843470,00 грн. суперечить вимогам п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та віднесення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 168694 грн., суперечить вимогам пп. 7.4.4 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого сталися вищезазначені порушення.

Підставою для даних висновків відповідача стала недоведеність дійсного приймання-передачі робіт позивачем, відсутність фактичної поставки робіт за угодами з ТОВ „Данвер Трейд Груп”, виходячи з пояснень директора ТОВ „Данвер Трейд Груп”, в яких він заперечує будь-які взаємостосунки з позивачем, а також заперечує проведення розрахунків та підписання будь-яких документів по взаємовідносинам з позивачем.

На підставі зазначеного, представник відповідача вважає, що прийняті податкові повідомлення-рішення № 0003322305/0 та № 0003332305/0 від 18 серпня 2010 року та № 0003322305/1 та № 0003332305/1 від 24 вересня 2010 року є законними та підстав для їх скасування не має.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи ТОВ „Сієстел” пройшло державну реєстрацію в виконавчому комітеті Харківської міської ради, дата проведення державної реєстрації - 06.08.2004 р., код ЄДРПОУ 33118839, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АА № 317307.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами по справі, що позивача взято на облік до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова з 17.08.2004 року за № 14979. Позивач є платником податку на додану вартість з 30.08.2004 року, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість №28317136.

ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Сіестел»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008 по 31.03.2010 року, валютного законодавства та іншого законодавства за період з з 01.07.2008 по 31.03.2010 року, за результатами якої було складено акт № 8207/2305/33118839 від 11 серпня 2010 року (арк. справи 11-28).

На підставі акту перевірки № 8207/2305/33118839 від 11 серпня 2010 року відповідачем були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0003322305/0, яким визначено суму податкового зобовязання в розмірі 316302,00 грн., та № 0003332305/0, яким визначено суму податкового зобовязання в розмірі 253041,00 грн., а 24.09.2010 року були прийняті повторні податкові повідомлення-рішення № 0003322305/1 та № 0003332305/1 (арк. справи 59-62).

Підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, як зазначено в акті перевірки № 8207/2305/33118839 від 11 серпня 2010 року, відповідачем було встановлені наступні порушення позивачем:

- пп. 5.2.1 п. 5.2., пп. 5.3.9 п. 5.3 ст.5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994р. №334/94-ВР зі змінами та доповненнями, що призвело до заниження податку на прибуток в загальній сумі 210868 грн., в тому числі за ІІІ квартал 2008 року у розмірі 159525 грн., за ІV квартал 2008 року у розмірі 51343 грн.;

- пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР зі змінами та доповненнями, що призвело до заниження податку на додану вартість в загальній сумі 168694 грн., у тому числі за липень 2008 року у розмірі 44000 грн., за серпень 2008 року у розмірі 83620 грн., за жовтень 2008 року у розмірі 41074 грн.

Під час розгляду справи судом було зясовано, що позивачем (Замовником) 12.06.2008 р. був укладений договір підряду на виконання робіт № 12/06-01 з ТОВ „Данвер Трейд Груп” (Підрядник) (надалі договір № 12/06-01 від 12.06.2008 р.), предметом якого є виконання Підрядником комплексу робіт з оптимізації мереж, з додатками №1 та №2 (арк. справи 63-67).

Додатком №2 до договору № 12/06-01 від 12.06.2008 р. передбачені найменування та опис робіт, ціна за одиницю, кількість одиниць, загальна вартість виконаних робіт.

Пунктом 2.2. договору № 12/06-01 від 12.06.2008 р. зазначається, що зазначені роботи вважаються виконаними та прийнятими Замовником після підписання акту прийому виконаних робіт, підписаного уповноваженими представниками обох сторін.

На підтвердження виконання договору № 12/06-01 від 12.06.2008 р. сторонами було підписано акти приймання-передачі виконаних робіт - 22.07.2008 року та 12.08.2008 року, у яких перелічені найменування робіт, визначені у додатку №2 до договору № 12/06-01 від 12.06.2008 р..

Позивач здійснив оплату виконаних робіт за договором № 12/06-01 від 12.06.2008 р. у повному обсязі, що підтверджується платiжними дорученнями № 1173 на суму 80000,00 гривень, № 1174 на суму 80000,00 гривень, №1175 на суму 80000,00 гривень, № 1176 на суму 24000,00 гривень, № 1235 на суму 80000,00 гривень, № 1236 на суму 80000,00 гривень, № 1237 на суму 80 000,00 гривень, № 1238 на суму 11 280,00 гривень.

Також, 01.08.2008 року між позивачем (Замовником) та ТОВ „Данвер Трейд Груп” (Підрядником) був укладений договір підряду на виконання робіт № 01/08-01 (надалі договір № 01/08-01 від 01.08.2008 р.), предметом якого є виконання Підрядником комплексу робіт з підготовки технічної документації, з додатками №1 та №2 (арк. справи 73-76).

Додатком №2 до договору № 01/08-01 від 01.08.2008 р. передбачені опис робіт, ціна за одиницю, кількість одиниць, загальна вартість виконаних робіт.

Пунктом 2.2. договору № 01/08-01 від 01.08.2008 р. зазначається, що зазначені роботи вважаються виконаними та прийнятими Замовником після підписання акту прийому виконаних робіт, підписаного уповноваженими представниками обох сторін.

На підтвердження виконання договору № 01/08-01 від 01.08.2008 р. сторонами було підписано акти приймання-передачі виконаних робіт - від 11.08.2008 року та №2465 від 06.10.2008 року, у яких перелічені найменування робіт, визначені у додатку №2 до договору № 01/08-01 від 01.08.2008 р.

Позивачем здійснено оплату виконаних робіт за договором № 01/08-01 від 01.08.2008 р. у повному обсязі, що підтверджується платiжними дорученнями № 1244 на суму 80 000,00 гривень, № 1245 на суму 80 000,00 гривень, №1246 на суму 80000,00 гривень, № 1247 на суму 10440,00 гривень, № 1381 на суму 241 000,00 гривень, № 1482 на суму 5 444,00 гривень.

ТОВ „Данвер Трейд Груп” були виписані та видані позивачу наступні податкові накладні:

-№ 072203 від 22.07.2008 року на суму 264000,00 грн., у тому числі ПДВ 44000,00 грн., та № 081205 від 12.08.2008 року на суму 251280,00 грн., у тому числі ПДВ 41880,00 грн., за договором № 12/06-01 від 12.06.2008 р.;

-№ 081101 від 11.08.2008 року на суму 250440,00 грн., у тому числі ПДВ 41740,00 грн., та № 100603 від 06.10.2008 року на суму 246444,00 грн., у тому числі ПДВ 41074,00 грн. за договором № 01/08-01 від 01.08.2008 р.

На підставі зазначених накладних позивачем до складу податкового кредиту були включені відповідні сум податку на додану вартість.

Відповідно до п. 1.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту.

Таким чином, податкова накладна є документом, який є підставою для нарахування податкового кредиту.

Між тім, суд зазначає, що наявність податкових накладних дійсно є обовязковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною, оскільки підставою для виникнення права на податковий кредит є, зокрема, реальність господарських операцій, на підставі яких сформовано податковий кредит.

Згідно з пп. 7.4.4 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в редакції яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, до складу валових витрат відносяться лише ті суми витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, які фактично понесені на придбання товарів (робіт, послуг) для подальшого використання їх у власній господарській діяльності.

Господарська діяльність будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою (п. 1.32 ст. 1 вищезгаданого Закону).

Відповідно до абз. 4 пп. 5.3.9. п. 5.3 ст. 5 вищезгаданого Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, в вищезазначених актах приймання передачі виконаних робіт не зазначено місце складання актів, а також що саме було виконано при проведенні вказаних робіт, тобто не зазначено зміст виконаних робіт.

Таким чином, зазначені акти приймання передачі виконаних робіт не містять таких обовязкових реквізитів, передбачених ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»як місце складання акту та зміст господарської операції.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Виходячи з зазначених норм, можна зробити висновок про те, що виконання робіт підрядником за договором підряду супроводжується обовязковою передачею замовникові результату виконаних робіт.

Як вбачається із наданих позивачем документів, реального результату виконаних робіт за договорами № 12/06-01 від 12.06.2008 р. та № 01/08-01 від 01.08.2008 р. встановити не можливо. Оскільки суду не були надані докази, що підтверджують які саме настали результати по завершенню виконаних робіт з оптимізації мереж та підготовки технічної документації, а також не надано доказів, що підтверджують місце виконання робіт за зазначеними договорами.

Крім того, суд зауважує, що відповідно до наданого витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб станом на 13.04.2011р. діяльність ТОВ „Данвер Трейд Груп” припинено. Видами діяльності ТОВ „Данвер Трейд Груп” були дослідження кон'юктури ринку та виявлення суспільної думки, посередництво в спеціалізованій торгівлі іншими товарами, посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, інші види оптової торгівлі, консультування з питань комерційної діяльності та управління, рекламна діяльність. Щодо діяльності, яка випливає із змісту договорів № 12/06-01 від 12.06.2008 р. та № 01/08-01 від 01.08.2008 р., зазначеним переліком таки види діяльності у ТОВ „Данвер Трейд Груп” не зареєстровані. На вимогу суду позивачем також не надано ліцензії, відповідно до якої ТОВ „Данвер Трейд Груп” має право проводити діяльність, яка випливає із змісту договорів № 12/06-01 від 12.06.2008 р. та № 01/08-01 від 01.08.2008 р.

З наданих старшому о/у в ОВС відділу ВЗБГЕ ОУ УПМ ДПА у м. Києві пояснень директора ТОВ „Данвер Трейд Груп” Дуднік С.І. від 15.01.2009р. вбачається, що будь-яких взаємостосунків з позивачем директор ТОВ „Данвер Трейд Груп” не мав та не проводив розрахунків, також не підписував будь-яких документів по взаємовідносинам з позивачем.

Посилання позивача на те, що придбані ним у ТОВ „Данвер Трейд Груп” роботи було реалізовано контрагентам та отримано від реалізації економічний ефект у вигляді прибутку з якого й було сплачено податки, судом не приймаються до уваги, оскільки, не можливо встановити реального результату виконаних робіт за договорами № 12/06-01 від 12.06.2008 р. та № 01/08-01 від 01.08.2008 р. Тим самим, не можливо визначити, які саме результати виконаних робіт було реалізовано контрагентам.

Окрім цього, суд зауважує, що з наданих позивачем суду договорів підряду на виконання робіт по встановленню обладнання №PACUKR5508061100NCA від 11.06.2008 року та № PACUKR5508072800NCA від 28.07.2008 року, укладених між позивачем та ТОВ «Хуавей Україна», на виконання яких, зі слів позивача, і були укладені договори № 12/06-01 від 12.06.2008 р. та № 01/08-01 від 01.08.2008 р., вбачається, що позивач бере на себе зобовязання щодо виконання всіх робіт, передбачених цими договорами (п.2.1.), а розділом 13 передбачена конфіденційність цих договорів. Отже, зазначеними договорами не передбачено право позивача залучати до виконання робіт інших осіб (субпідрядників).

Щодо наданої суду технічної документації побудови фрагментів мереж від 2008 року та 2009 року, суд зазначає, що дана документація стосується договорів підряду №PACUKR5508061100NCA від 11.06.2008 року та № PACUKR5508072800NCA від 28.07.2008 року, укладених між позивачем та ТОВ «Хуавей Україна». Крім того, дана технічна документація не затверджена сторонами за вказаними договорами, оскільки не має будь-яких підписів та печаток сторін, лише прошита та скріплена печаткою позивача.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не доведено реальності господарських операцій, за якими був сформований податковий кредит з податку на додану вартість у періоді, що перевірявся податковим органом. Відповідно право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обовязкових умов для виникнення такого права придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

З врахуванням викладеного, суд вважає, що податкові повідомлення-рішення № 0003322305/0 та № 0003332305/0 від 18 серпня 2010 року та № 0003322305/1 та № 0003332305/1 від 24 вересня 2010 року є законними та прийнятими у відповідності до норм чинного законодавства, а отже позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Згідно з положеннями ст. 94 КАС України, у разі відмови у задоволенні позову, понесені позивачем судові витрати з відповідача не присуджуються.

Керуючись ст.ст. 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіестел" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень - рішень - відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 05.07.2011 року.

Головуючого судді Піскун В.О.

Судді Ізовітова - Вакім О.В.

Заічко О.В.