Постанова № 16582424, 09.06.2011, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/1543/2011

09 червня 2011 року 12год. 55хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О. за участю секретаря судового засідання Бондаренко В.Ю. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Нікольченко Б.Б.

відповідача: представник Бухта Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" в особі Рівненської обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль"

доДержавної податкової інспекції у м. Рівне

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль", звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівне про скасування податкового повідомлення-рішення від 26.11.20010 року № 0002071742/0/17-123.

В позові вказує, що за результатами планової документальної перевірки фінансово господарської діяльності Рівненської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" податковий орган дійшов висновку про порушення п. 1.15, п. 1.3 ст. 1, пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп. 4.2.6 п. 4.2. ст. 4, п. 7.2 ст. 7, пп. 8.1.1, пп. 8.1.2 п. 8.1. ст. 8, пп. 11.2.2 п. 11.2 ст. 11, пп. "а" п. 17.2 ст. 17, пп. "а" п. 19.2 ст. 19, пп. "а" пп. 20.3.1, пп. 20.3.2 п. 20.3 ст. 20 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" № 889-ІV від 22.05.2003 року.

Вказані висновки мотивовані тим, що Рівненській обласній дирекції ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" як податковому агенту необхідно було утримати та перерахувати до бюджету податок з доходів фізичних осіб в сумі 81142,00 грн., застосувавши ставку податку, визначену п. 7.2. ст. 7 Закону України № 889-IV, при укладенні договору про задоволення вимог іпотекодержателя з громадянином ОСОБА_5, а позивачем було нараховано і перераховано до бюджету податок з доходу фізичних осіб за вищевказаною операцією в розмірі 8818,7 грн. Тобто, перевіркою встановлено невірне застосування ставки податку при оподаткуванні операції з відчуження (продажу) нерухомого майна, що належало фізичній особі, у зв'язку з чим донараховано суму основного зобов'язання 72335,33 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції 144670,66 грн.

В обгрунтування позовних вимог позивач вказує, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя не є договором про відчуження майна, в звязку з чим не підпадає під дію ст.11 Закону України № 889-IV. Оскільки внаслідок укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя відбулось погашення кредитної заборгованості перед банком, одержання фізичною особою будь-яких коштів, майна, інших активів або нарахування таких на її користь не відбулося, база оподаткування податком з доходів фізичних осіб та обовязок податкового агента щодо нарахування, утримання податку за даною операцією відсутні. Крім цього, згідно ст. 11 Закону України № 889-IV податковим агентом в даному випадку повинен був би виступити нотаріус, який посвідчив договір про задоволення вимог іпотекодержателя, а не банк, як сторона договору.

Представник позивача в судовому засіданні адміністративний позов підтримав з наведених у ньому підстав. Додатково пояснив, що нарахування Рівненською обласною дирекцією АТ "Райффайзен Банк Аваль" за вказаною операцією податку з доходів фізичних осіб в сумі 8818,70 грн. було помилковим. Вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі помилкового тлумачення відповідачем норм податкового законодавства України, а тому підлягає до скасування.

Відповідач, Державна податкова інспекція у м. Рівне, адміністративний позов не визнав, подав письмові заперечення (а.с.122-131). Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення, що відповідають поданим запереченням. Зокрема, пояснив, що перевіркою Рівненської обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" в частині правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету податку з доходів фізичних осіб встановлено порушення п. 1.15, п.1.3 ст. 1, пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп. 4.2.6 п. 4.2 ст. 4, п. 7.2 ст. 7, пп. 8.1.1, пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8, пп. 11.2.2 п. 11.2 ст. 11, пп. "а" п. 17.2 ст. 17, пп. "а" п.19.2 ст. 19, пп. "а" пп. 20.3.1, пп. 20.3.2 п.20.3 ст. 20 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" № 889-ІV від 22.05.2003 року із змінами та доповненнями, а саме: не утриманий і не перерахований до бюджету податок з доходів фізичних осіб в сумі 11.50 грн. за 2010 рік у випадку, коли працівнику надано додаткове благо у вигляді сум грошового відшкодування витрат по авансовому звіту; не утриманий і не перерахований до бюджету податок з доходів фізичних осіб в сумі 72323,83 грн. за 2009 рік, у випадку, коли податковим агентом - Рівненською обласною дирекцією "Райффайзен Банк Аваль" невірно застосовано ставку податку при оподаткуванні операції з відчуження (продажу) обєктів нерухомого майна, що належали фізичній особі.

Зазначає, що перевіркою встановлено, що Рівненська обласна дирекція "Райффайзен Банк Аваль" нарахувала і перерахувала до бюджету податок з доходів фізичних осіб при оподаткуванні операції з відчуження (продажу) гр. ОСОБА_5 нежитлових приміщень в сумі 8818,17 грн. (бухгалтерська проводка: меморіальний ордер № 21 від 30.06.2010 року Д-т 74193139 К-т 3622346 на суму 8818,17 грн., призначення платежу: нараховано податок з доходу ОСОБА_5 згідно службової записки). Податок сплачено до бюджету платіжним дорученням № 2982 від 30.06.2010 року на суму 8818,1 7грн.

В документах дня 30.06.2010 року в службовій записці головного бухгалтера Смочек Н. В. від 30.06.2010 року наведено розрахунок нарахованого податку з доходів фізичних осіб, а саме: (151кв. м.+68 кв. м.)-100кв.м. = 119 кв. м.

((1 622 840,00грн. х 119кв.м.) / 219 кв.м.) х 1% = 8818,17 грн.

Дану операцію відображено Рівненською обласною дирекцією "Райффайзен Банк Аваль" в податковому розрахунку по формі 1ДФ за II кв. 2010 року наступним чином: в п.77 в графі 3а "сума нарахованого доходу" та в графі 3 "сума виплаченого доходу" проставлено 1622840,00 грн., в графі 4а "сума нарахованого податку" та в графі 4 "сума перерахованого податку" проставлено - 8818,17 грн., в графі 5 зазначена ознака доходу "06" - дохід від продажу нерухомого майна згідно з положеннями статті 11 Закону України № 889-ІV (пп.4.2.6 п. 4.2 ст.4 Закону України № 889-ІV).

Тобто, Рівненською обласною дирекцією "Райффайзен Банк Аваль" оподаткування було проведено відповідно до пп. 11.1.1 п. 11.1 ст. 11 Закону України № 889-IV, а потрібно було відповідно до п. 11.2.2 п. 11.2 ст. 11 Закону України № 889-ІV.

Отже, враховуючи вищенаведене та норми чинного законодавства податковому агенту - Рівненській обласній дирекції "Райффайзен Банк Аваль" потрібно було утримати та перерахувати до бюджету податок з доходів фізичних осіб в сумі 81142,00 грн., застосувавши ставку податку, визначену п.7.2 ст.7 Закону України № 889-ІV (1 622 840,00грн. х 5 % = 81142,00грн.). Таким чином, перевіркою встановлено не утриманий та не перерахований до бюджету податок з доходів фізичних осіб в сумі 72323,83грн. (81142,00 грн. - 8818,17 грн. = 72323,83 грн.).

На підставі пп.17.1.9 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-III від 21.12.2000 року (із змінами та доповненнями) до платника застосовано штрафну санкцію у подвійному розмірі від суми зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 144 670,66 грн.

З врахуванням наведеного спірне податкове повідомлення рішення за основним платежем та штрафними (фінансовими) санкціями вважає правомірним, просить в задоволенні адміністративного позову ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" відмовити за безпідставністю вимог.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, встановивши фактичні обставини справи, перевіривши їх доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх в сукупності, відповідно до вимог закону, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, з таких підстав.

Судом встановлено, що з 10.09.2010 року по 11.11.2010 року працівниками Державної податкової інспекції у м. Рівне, на підставі направлень від 09.09.2010 року № 71/1877/22-500 та від 21.10.2010 року № 77/2040/22-500, проведено планову документальну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання Рівненською обласною дирекцією Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.06.2010 року.

За результатами перевірки складено акт від 18.11.2010 року № 1876/22-513/13983837 (а.с.46-110).

Згідно з висновками акту перевірки, перевіркою встановлено, зокрема, порушення, п. 1.15, п.1.3 ст. 1, пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп. 4.2.6 п. 4.2 ст. 4, п. 7.2 ст. 7, пп. 8.1.1, пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8, пп. 11.2.2 п. 11.2 ст. 11, пп. "а" п. 17.2 ст. 17, пп. "а" п.19.2 ст. 19, пп. "а" пп. 20.3.1, пп. 20.3.2 п.20.3 ст. 20 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" № 889-ІV від 22.05.2003 року із змінами та доповненнями, по яких встановлено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб в періоді, що перевірявся, а саме: не утриманий і не перерахований до бюджету податок з доходів фізичних осіб в сумі 72335,33 грн., в тому числі за 2009 рік - 72323,83 грн., за 2010 рік -11,50 грн.

Подані платником податків до ДПІ у м. Рівне заперечення на акт перевірки в частині вказаного порушення (а.с.29-30) податковим органом були відхилені.

На підставі акта перевірки від 18.11.2010 року № 1876/22-513/13983837 Державною податковою інспекцією у м. Рівне прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.11.2010 року № 0002071742/0, яким Публічному акціонерному товариству "Райффайзен Банк Аваль" визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за платежем "податок з доходів фізичних осіб" всього 217005,99 грн., у тому числі за основним платежем 72335,33 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 144670,66 грн. (а.с.28).

Позивач використав процедуру адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення. За результатами розгляду скарг платника податків ДПІ у м. Рівне, ДПА в Рівненській області, ДПА України скарги платника податків залишені без задоволення, сума податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб - без зміни (а.с.33-36,39-40, 43-44).

Податкове зобов'язання, донараховане за результатами перевірки за 2010 рік в сумі 11 грн. 50 коп., позивачем не оспорюється.

Фактично спірні правовідносини сторін виникли у зв'язку з оподаткуванням доходів фізичної особи при переході від неї права власності на нерухоме майно до банківської установи.

Судом встановлено, що 10.04.2007 року між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" (банк) та ПП "Фарт-Сервіс" (позичальник) був укладений кредитний договір № 010/89-07/080, відповідно до якого банк надає позичальнику кредит в розмірі 230000 доларів США на розвиток бізнесу на умовах, визначених договором (а.с.141-148).

В забезпечення виконання зобовязань позичальника ПП "Фарт-Сервіс" по кредитному договору, між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" (іпотекодержатель) та фізичною особою ОСОБА_5 (іпотекодавець) 11.04.2007 року був укладений договір іпотеки № 010/89-07/080/1, за умовами якого в іпотеку банку були передані нежитлові приміщення за адресою м. Рівне, вул. Гагаріна,буд.75 (а.с.149-157).

06.09.2009 року між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та громадянином ОСОБА_5 був укладений договір про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_7 за реєстровим № 1259 (а.с.159-161).

Згідно умов договору про задоволення вимог іпотекодержателя, сторони визнали, що розмір невиконаного позичальником ПП "Фарт-Сервіс" зобовязання за кредитним договором станом на день укладення цього договору склав 213197,76 доларів США (далі - боргове зобовязання).

Відповідно до умов договору про задоволення вимог іпотекодержателя, іпотекодавець передав, а іпотекодержатель прийняв у власність в рахунок виконання боргового зобовязання нерухоме майно, що перебуває в іпотеці в іпотекодержателя у відповідності до договору іпотеки від 11.04.2007 року. Сторони, на підставі висновку експертної оцінки № 15/1 від 17.02.2009 року (а.с.166-169) досягли згоди, що вартість обєкта нерухомості на момент укладення цього договору становить 1 622 840,00 грн., що складає еквівалент 213197,76 доларів США по офіційному курсу НБУ на дату укладання Договору.

Відповідно до ст. 37 Закону України "Про іпотеку" цей договір є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на об'єкт нерухомості.

Згідно з витягами 23010835, 23010934 від 15.06.2009 року Комунального підприємства "Рівненське міське бюро технічної інвентаризації", нежитлові приміщення по вул. Гагаріна,75 у м. Рівне зареєстровані на праві приватної власності за ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" (а.с.164, 165).

29.07.2010 року Рівненською обласною дирекцією АТ "Райффайзен Банк Аваль" до ДПІ у м. Рівне подано податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податків, і сум утриманого з них податку, за 2 квартал 2010 року, згідно якого ОСОБА_5 (ідентифікаційний код номер НОМЕР_1) нараховано та виплачено дохід в сумі 1 622 840,00 грн., нараховано та перераховано до бюджету податку в сумі 8 818,17 грн., ознака доходу "06" (а.с.170-172).

28.03.2011 року Рівненська обласна дирекція АТ "Райффайзен Банк Аваль" листом № 18-39-0-1/11-791 звернулася до ДПІ у м. Рівне з проханням повернути помилково перераховану до бюджету суму 8 818,17 грн. податку з доходу фізичних осіб (а.с.173).

Про помилковість перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб в сумі 8818,17 грн. Рівненська обласна дирекція АТ "Райффайзен Банк Аваль" вказувала в запереченні, поданому 22.11.2010 року до ДПІ у м. Рівне на акт перевірки (а.с.29-30).

Відповідно до листа-відповіді Державної податкової адміністрації України від 31.08.2009 року № 8522/6/17-0716 на листи ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" від 16.02.2009 року № 04-2/945, від 19.02.2009 року № 93-100/1065 та від 07.07.2009 року № 04-2/4482 з деяких питань оподаткування доходів фізичних осіб, у разі взяття банком заставленого майна на свій баланс як основного засобу, слід вважати, що фізична особа відчужила (продала) Банку своє власне майно. Банк при купівлі у фізичної особи нерухомого чи рухомого майна має виконати всі функції податкового агента щодо вартості придбаного майна, зокрема нарахувати податок за нормами ст. 11 або ст. 12 Закону та сплатити (перерахувати) утриманий податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку.

Відповідно до пп.20.3.2 п.20.3 ст.20 Закону у разі коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) бюджету податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента (а.с.187).

Судом встановлено, що Рівненська обласна дирекція "Райффайзен Банк Аваль" самостійно нарахувала податок з доходів фізичних осіб при оподаткуванні операції з відчуження (продажу) гр. ОСОБА_5 нежитлових приміщень та перерахувала до бюджету платіжним дорученням № 2982 від 30.06.2010 року на суму 8818,1 7грн.

Дану операцію відображено Рівненською обласною дирекцією "Райффайзен Банк Аваль" в податковому розрахунку по формі 1ДФ за II кв. 2010 року. Тобто платником вказане податкове зобов'язання було самостійно узгодженим в розумінні п.5.1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-III від 21.12.2000 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідач вказує, що Рівненською обласною дирекцією "Райффайзен Банк Аваль" оподаткування доходу громадянина ОСОБА_5 по операції відчуження (продажу обєктів) нерухомого майна було проведено відповідно до пп. 11.1.1 п. 11.1 ст. 11 Закону України № 889-IV, а потрібно було відповідно до п. 11.2.2 п. 11.2 ст. 11Закону України № 889-ІV, що призвело до неутримання та неперерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб за 2009 рік в сумі 72323,83 грн.

На думку суду, вказаний висновок податкового органу є помилковим, виходячи з такого.

Відповідно до п.1.2 ст.1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 року № 889-IV, із змінами та доповненнями, в редакції, чинній на час виникнення та існування спірних правовідносин (далі по тексту судової постанови Закон України № 889-IV), дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Відповідно до п.1.15 Закон України № 889-IV, податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Обгрунтовуючи правомірність спірного податкового повідомлення-рішення, відповідач вказує на порушення позивачем статті 11 Закону України № 889-IV.

Вказаною нормою закону встановлено порядок оподаткування операцій з продажу (обміну) об'єктів нерухомого майна.

Позивач самостійно нарахував та перерахував до бюджету податок з доходів фізичних осіб ОСОБА_5 за ставкою, визначеною пп.11.1.1 п.11.1 ст.11 Закону України № 889-IV, згідно якої дохід, отриманий платником податку від продажу не частіше одного разу протягом звітного податкового року житлового будинку, квартири або частини квартири, кімнати, садового будинку (включаючи земельну ділянку, на якій розташовані такі об'єкти, а також господарсько-побутові споруди та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці), не оподатковується, якщо загальна площа такого житлового будинку, квартири або частини квартири, кімнати, садового будинку не перевищує 100 квадратних метрів.

У разі якщо площа такого об'єкта нерухомого майна перевищує 100 квадратних метрів, то частина доходу, пропорційна сумі такого перевищення, підлягає оподаткуванню за ставкою в розмірі 1 відсотка від вартості такого об'єкта нерухомого майна.

На думку податкового органу, підлягає застосуванню пп.11.2.2 п.11.2 ст. 11 Закону України № 889-IV, згідно якого дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного податкового року більш ніж одного з об'єктів нерухомості, зазначених у підпункті 11.1.1 пункту 11.1 цієї статті, або від продажу об'єкта нерухомості, іншого, ніж зазначені у підпункті 11.1.1 пункту 11.1 цієї статті, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною пунктом 7.2 статті 7 цього Закону (тобто за ставкою податку 5 відсотків від об'єкта оподаткування).

Оцінюючи фактичні обставини справи в контексті вказаних норм Закону України № 889-IV, суд приходить до висновку про відсутність об'єкта оподаткування податком з доходів физичних осіб при переході права власності від фізичної особи - іпотекодавця до іпотекодержателя за договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідач покликається на те, що в спірних правовідносинах перехід права власності на нерухоме майно до іпотекодержателя (банку) свідчить про фактичне відчуження (продаж) свого майна фізичною особою- іпотекодавцем.

Однак, відповідно до статті 346 Цивільного Кодексу України визначено ряд підстав припинення права власності, зокрема, відчуження власником свого майна, відмова власника від права власності, звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника та інші. Згідно ч.2 вказаної статті, право власності може бути припинене в інших випадках, встановлених законом.

До об'єкта оподаткування податком з доходів фізичних осіб відносяться не будь-які операції з нерухомим майном, що мають наслідком перехід права власності, а відповідно до статті 11 Закону України № 889-IV - операції з продажу (обміну) об'єктів нерухомого майна.

Відповідно до статті 655 Цивільного Кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 715 Цивільного Кодексу України, за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов'язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар.

З вказаних правових норм слідує, що при укладенні як договору купівлі-продажу, так і договору міни визначальним є одержання кожною із сторін або майна (товару), або грошових коштів.

Внаслідок укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя право власності на іпотеку переходить до іпотекодержателя, в той час як іпотекодавець будь-якого майна чи грошових коштів не набуває.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя по своїй правовій природі є спеціальним засобом звернення стягнення на іпотечне майно, який встановлено Законом України "Про іпотеку" від 05.06.2003 року № 898-IV, із змінами та доповненнями.

В статті 1 названого закону визначено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст. 33 Закону України "Про іпотеку", у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно статті 36 Закону України "Про іпотеку" сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно статті 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

Таким чином, суд вважає, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя не є договором про відчуження майна. Відтак, застосування до спірних правовідносин статті 11 Закону України № 889-IV є помилковим як при нарахуванні податку з доходів фізичних осіб за ставкою 1 відсоток - позивачем, так і при донарахуванні вказаного податкового зобов'язання за ставкою 5 відсотків - відповідачем.

Внаслідок укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя відбулось погашення кредитної заборгованості перед банком позичальника ПП "Фарт-Сервіс". Фізична особа - іпотекодавець ОСОБА_5 будь-яких коштів, майна, інших активів від зазначених правовідносин не одержав, нарахування таких на його користь не відбулося, відтак база оподаткування податком з доходів фізичних осіб в розумінні пункту 1.2 статті 1 Закону України № 889-IV за даною операцією відсутня, що виключає нарахування податкового зобов'язання за податком з доходів такої фізичної особи.

Крім цього, згідно п. 11.3 ст. 11 Закону № 889-IV, податковим агентом при здійсненні операцій з відчуження об'єктів нерухомого майна, в порядку, передбаченому в статті 11 цього Закону, є нотаріус, який посвідчує відповідний договір за наявності оціночної вартості такого нерухомого майна та документа про сплату податку сторонами договору.

Сума податку самостійно сплачується сторонами (або однією стороною) договору до його нотаріального посвідчення через установи банків у сумі, визначеній податковим агентом.

Нотаріус, який посвідчив договір відчуження об'єкта нерухомості, зобов'язаний надіслати інформацію про такий договір податковому органу за податковою адресою платника податку у строки, встановлені законом для податкового кварталу.

З врахуванням наведеної правової норми, суд вважає хибним висновок податкового органу щодо статусу позивача як податкового агента в спірних правовідносинах.

Згідно статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

За результатами судового розгляду справи суд приходить до висновку, що відповідач - суб'єкт владних повноважень належними та допустимими доказами не довів правомірності визначення Публічному акціонерному товариству "Райффайзен Банк Аваль" податкового зобов'язання за платежем "податок з доходів фізичних осіб", при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення діяв не у відповідності з приписами закону, безпідставно, необгрунтовано, без урахування всіх обставин справи. Відтак, податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівне від 26.11.2010 року № 0002071742/0/17-123 є протиправним, а тому підлягає до скасування.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівне від 26.11.2010 року № 0002071742/0/17-123 визнати протиправним та скасувати.

Присудити на користь позивача Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" в особі Рівненської обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Дорошенко Н.О.