Постанова № 16581418, 20.06.2011, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2011 року Справа № 2а/0370/1367/11

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Валюха В.М.,

при секретарі судового засідання Лисюк І.Ю.,

за участю представників позивача Магіри О.Ф., Юречко А.С.,

представника відповідача Гаврилюка В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України «Луцький ремонтний завод «Мотор»до Луцької обєднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30 грудня 2010 року №0001752302/0,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство Міністерства оборони України «Луцький ремонтний завод «Мотор» (далі ДП МО України «ЛРЗ «Мотор», позивач) звернулося з адміністративним позовом до Луцької обєднаної державної податкової інспекції (далі Луцька ОДПІ, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.12.2010 року №0001752302/0.

В ході судового розгляду справи представник позивача подав до суду заяву про уточнення позовних вимог від 03.06.2011 року №1210, просить оскаржуване податкове повідомлення-рішення визнати протиправним та скасувати в частині зменшення суми бюджетного відшкодування в розмірі 87053грн. 32коп. (а.с.189).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що основною діяльністю позивача є ремонт військової техніки за державним замовленням для потреб Міністерства оборони України, в межах якої позивачем здійснювалися операції з придбання товарно-матеріальних цінностей (далі ТМЦ). При цьому, сплачений продавцям в ціні товару податок на додану вартість підприємство відносило до податкового кредиту, що в подальшому давало право платнику податків на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість. Зокрема, у лютому-березні 2010 року ДП МО України «ЛРЗ «Мотор» подавало до Луцької ОДПІ податкові декларації з податку на додану вартість, в якій заявлена сума бюджетного відшкодування склала відповідно 270534грн. 00коп. та 311174грн. 00коп. Позапланова документальна перевірка правильності визначення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий-березень 2010 року проведена Луцькою ОДПІ, про що складено довідку №3194/23-3/08029701 від 07.06.2010 року про відсутність порушень у ДП МО України «ЛРЗ «Мотор». Зазначені суми бюджетного відшкодування не були повернуті на рахунок платника податку.

В подальшому відповідачем проведена документальна невиїзна перевірка ДП МО України «ЛРЗ «Мотор» з питань правових відносин з постачальниками другої ланки Товариством з обмеженою відповідальність «Жестен» (далі ТзОВ «Жестен») та фізичною особою підприємцем ОСОБА_5 за лютий 2010 року, які вплинули на бюджетне відшкодування за березень 2010 року, та з постачальником першої ланки Товариством з обмеженою відповідальністю «Технопідшипник» (далі ТзОВ «Технопідшипник») за січень 2010 року, які вплинули на бюджетне відшкодування за лютий 2010 року, про що складено акт НОМЕР_1 від 15.12.2010 року.

За результатами перевірки зроблено висновок про порушення ДП МО України «ЛРЗ «Мотор» пункту 1.8 статті 1, підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та завищення бюджетного відшкодування на суму 89120грн. 00коп., в тому числі за лютий 2010 року в сумі 30062грн. 00 коп., за березень 2010 року в сумі 59058грн. 00коп. На підставі вказаного акту перевірки Луцькою ОДПІ 30.12.2010 року прийняте податкове повідомлення-рішення №0001752302/0, яким ДП МО України «ЛРЗ «Мотор» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2010 року на 30062грн. 00коп., за березень 2010 року на 59058грн. 00коп., а всього на 89120грн. 00коп. Зазначене податкове повідомлення-рішення позивач оскаржив в адміністративному порядку, проте рішеннями Державної податкової адміністрації у Волинській області (далі ДПА у Волинській області) та Державної податкової адміністрації України (далі ДПА України) первинна та повторна скарги ДП МО України «ЛРЗ «Мотор» були залишені без задоволення. Позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення необґрунтованим і таким, що підлягає скасуванню, з огляду на таке.

В акті перевірки НОМЕР_1 від 15.12.2010 року податковим органом зроблені висновки про порушення ДП МО України «ЛРЗ «Мотор» порядку формування бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по таких господарських операціях: з придбання у ТзОВ «Технопідшипник» підшипників для реактивних двигунів на загальну суму 180369грн. 36коп., в тому числі податок на додану вартість 30062грн. 00коп., через непідтвердження отримання коштів продавцем від позивача; придбання у Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Форсаж-Плюс» (далі ТзОВ «НВП «Форсаж-Плюс») ТМЦ (клею, катодів, кругів, блоків тощо) на загальну суму 380892грн. 00коп., в тому числі податок на додану вартість 63482грн. 00коп., яке в свою чергу такі товари купувало у ТзОВ «Жестен» та фізичної особи підприємця ОСОБА_5 У зазначених постачальників другої черги зустрічними перевірками встановлено, в одному випадку, нікчемність правочинів та відсутність обєктів оподаткування, в іншому відсутність підприємця за місцем проживання. За таких умов, відповідачем зроблено висновок про непідтвердження заявленої суми бюджетного відшкодування 89120грн. 00коп. у лютому-березні 2010 року. Проте з такими висновками податкового органу платник податків не погоджується.

Позивач зазначає, що операції поставки товару носили реальний характер, між сторонами проведені розрахунки, ТМЦ використані в господарській діяльності, а тому правомірно сформував податковий кредит та в подальшому з дотримання норм статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» заявив бюджетне відшкодування з податку на додану вартість у відповідних податкових періодах. Діюче податкове законодавство не ставить право покупця на податковий кредит та повернення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в залежність від сплати або несплати продавцем податку до бюджету, здійснення платником податків контролю за контрагентом щодо виконання зобовязань зі сплати податків до бюджету, не передбачає і обовязковості проведення зустрічних перевірок контрагентів. Позивач надав належні документи на підтвердження фактів придбання ТМЦ, в тому числі докази про отримання товару матеріально відповідальними особами, перевезення, оприбуткування товару на складі.

Позивач, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 03.06.2011 року №1210, просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 30.12.2010 року №0001752302/0 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування у розмірі 87053грн. 32коп.

В судовому засіданні представники позивача, кожен зокрема, адміністративний позов підтримали з підстав, викладених у позовній заяві, поясненнях від 15.06.2011 року №1313 (а.с.220-222), просять визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 30.12.2010 року №0001752302/0 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування у розмірі 87053грн. 32коп.

Представник відповідача в судовому засіданні адміністративний позов не визнав з підстав, викладених у письмових запереченнях проти адміністративного позову (а.с.192-193), та пояснив, що в довідці документальної невиїзної перевірки ДП МО України «ЛРЗ «Мотор» з питань достовірності бюджетного відшкодування за лютий-березень 2010 року №3194/23/3-08029701 від 07.06.2010 року зазначено про можливість підтвердження бюджетного відшкодування позивачу після проведення зустрічних перевірок контрагентів. Проте перевірку ТзОВ «Технопідшипник» провести не вдалося, тому заявлена сума податку на додану вартість 30061грн. 56коп. по операції придбання у цього контрагента ТМЦ залишилась не підтвердженою. При перевірці ТзОВ «НВП «Форсаж-Плюс» встановлено, що останній не є виробником товару, а придбавало його у ТзОВ «Жестен» та фізичної особи підприємця ОСОБА_5 Щодо таких контрагентів другої ланки встановлено, що вони відсутні за юридичною адресою (місцезнаходженням), правочин між ТзОВ «НВП «Форсаж-Плюс» та ТзОВ «Жестен» містить ознаки фіктивності. В звязку з цим, Луцькою ОДПІ в акті документальної невиїзної перевірки НОМЕР_1 від 15.12.2010 року зроблено висновок про непідтвердження заявленої суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника в банку за лютий 2010 року в сумі 30062грн. 00коп., за березень 2010 року в сумі 59058грн. 00коп. Представник відповідача вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення правомірними, а тому просить в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю з таких підстав.

Судом встановлено, що ДП МО України «ЛРЗ «Мотор» є субєктом господарської діяльності, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №658055 (а.с.15), перебуває на обліку як платник податків у Луцькій ОДПІ, зареєстроване платником податку на додану вартість, про що видано Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 13.11.2009 року №100253090 (а.с.17).

18.03.2010 року позивач подав до Луцької ОДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2010 року, у якій відобразив суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню, на рахунок платника у банку 270534грн.00коп., з додатками, зокрема, розрахунком та заявою про повернення суми бюджетного відшкодування (а.с.117-125), а 19.04.2010 року за березень 2010 року, у якій відобразив суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню, на рахунок платника у банку 311174грн.00коп. (а.с.126-134).

Луцькою ОДПІ проведена перевірка показників податкової звітності позивача за лютий-березень 2010 року, про що складено довідку №3194/23-3/08029701 від 07.03.2010 року «Про результати позапланової виїзної перевірки ДП МО України «ЛРЗ «Мотор» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за лютий та березень 2010 рок, яка виникла за рахунок відємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з 01.01.2010 року по 28.02.2010 року» (а.с.135-160). У розділі 4 «Висновок» довідки №3194/23-3/08029701 від 07.03.2010 року зазначено, зокрема, що перевіркою буде підтверджено заявлену ДП МО України «ЛРЗ «Мотор» суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість після отримання результатів зустрічних перевірок по ланцюгу до виробника за лютий 2010 року в сумі 270534грн. 00коп., за березень 2010 року в розмірі 311174грн. 00коп.

В подальшому Луцькою ОДПІ проведена документальна невиїзна перевірка ДП МО України «ЛРЗ «Мотор» з питань правових відносин з постачальником другої ланки ТзОВ «Жестен» та фізичною особою підприємцем ОСОБА_5 за лютий 2010 року, які вплинули на бюджетне відшкодування за березень 2010 року, та з постачальником першої ланки ТзОВ «Технопідшипник» за січень 2010 року, які вплинули на бюджетне відшкодування за лютий 2010 року, про що складено акт НОМЕР_1 від 15.12.2010 року (а.с.161-168). За результатами перевірки встановлено порушення позивачем пункту 1.8 статті 1, підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та не підтверджено заявлену суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника в банку за березень 2010 року на суму 59058грн. 00коп., за лютий 2010 року в розмірі 30062грн. 00коп.

Висновки Луцької ОДПІ про завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2010 року ґрунтуються на тому, що при перевірці постачальників, задіяних у другому ланцюгу поставок ТМЦ позивачу, встановлено, в одному випадку, щодо ТзОВ «Жестен» відсутність обєктів оподаткування та фіктивність правочину, в іншому, щодо фізичної особи підприємця ОСОБА_5 відсутність за місцем проживання, через що не вдалося провести зустрічну перевірку. В обох випадках факт отримання коштів постачальниками, залученими до схеми постачання товару ДП МО України «ЛРЗ «Мотор» у другій ланці ланцюга, не підтверджено (а.с.167).

Крім того, не підтверджено бюджетне відшкодування позивача за лютий 2010 року по операції придбання підшипників у ТзОВ «Технопідшипник» через ненадходження матеріалів зустрічної перевірки такого платника на неодноразові запити Луцької ОДПІ до відповідного податкового органу за місцем реєстрації контрагента. Таким чином, відповідачем зроблено висновок про неможливість підтвердити факт отримання коштів постачальником ТзОВ «Технопідшипник», залученого до схеми постачання товару ДП МО України «ЛРЗ «Мотор» у першій ланці ланцюга поставок (а.с.168).

30.12.2010 року на підставі акту перевірки НОМЕР_1 від 15.12.2010 року Луцька ОДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення №0001752302/0, яким ДП МО України «ЛРЗ «Мотор» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по декларації за березень 2010 року (вхідний №33276 від 19.04.2010 року) на 59058грн.00коп., по декларації за лютий 2010 року (вхідний №15145 від 18.03.2010 року) на суму 30062грн. 00коп., а всього на суму 89120грн. 00коп.(а.с. 169), та яке в подальшому було оскаржене позивачем в адміністративному порядку. Рішеннями ДПА у Волинській області від 17.02.2011 року №754/10/25-006 (а.с. 173-177) та ДПА України від 21.04.2011 року №7561/6/25-0115 (а.с.181-183) первинна та повторна скарги ДП МО України «ЛРЗ «Мотор» залишені без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення без змін.

Судом також встановлено, що ДП МО України «ЛРЗ «Мотор» відповідно до статуту, серед іншого, здійснює діяльність з ремонту, виготовлення обслуговування військової техніки для вітчизняних та зарубіжних замовників; діяльність, повязану з капітальним ремонтом, технічним та сервісним обслуговуванням транспортних засобів і номерних агрегатів; виготовлення, ремонт, реалізацію автотракторної техніки та причепів; ремонт міського електротранспорту тощо (а.с.18-26).

В межах господарської діяльності позивач 23.07.2009 року уклав договір купівлі-продажу №208 з продавцем ТзОВ «Технопідшипник» на придбання підшипників для авіадвигунів та їх агрегатів згідно зі специфікацією (а.с.42-48). За умовами договору обовязок поставки товару покладався на продавця, місце передачі товару склад покупця, місто Луцьк. На виконання умов договору протягом грудня 2009 року березня 2010 року позивачу було поставлено підшипники відповідно до видаткових накладних від 29.12.2009 року №РН-0000075, від 14.01.2010 року №РН-0000001, від 20.01.2010 року №РН-0000008, від 27.01.2010 року №РН-0000009, №РН-0000012, від 29.01.2010 року №РН-0000016, від 02.02.2010 року №РН-0000017, від 05.02.2010 року №РН-0000020, від 15.02.2010 року №РН-0000024, від 22.02.2010 року №РН-0000031, від 05.03.2010 року №РН-0000034 (а.с.59-65), податкових накладних від 24.12.2009 року №53, №54, №55 на суму 180369грн. 38коп., у тому числі податок на додану вартість 30061грн. 56коп. (а.с.52-54). Позивачем проведено повний розрахунок по договірних зобовязаннях перед ТзОВ «Технопідшипник» відповідно до платіжних доручень від 24.12.2009 року №5605, №5607, №5608 (а.с.49-51).

З пояснень представників позивача вбачається, що перевезення ТМЦ здійснювалося продавцем із залученням перевізника Приватного підприємства «Нічний експрес» (далі ПП «Нічний експрес») на підставі укладеного договору №8372 від 09.11.2009 року на перевезення вантажів автомобільним транспортом. При передачі товару ТзОВ «Технопідшипник» оплачував перевезення кожної партії товару, в подальшому виписувався зведений акт-реєстр виконаних робіт та податкова накладна з періодичністю один раз на місяць. Товар у місті Луцьку отримувала матеріально-відповідальна особа на підставі відповідних довіреностей ДП МО України «ЛРЗ «Мотор». Вказані фактичні обставини підтверджуються копією договору №8372 від 09.11.2009 року на перевезення вантажів автомобільним транспортом, укладеним між ПП «Нічний експрес» та ТзОВ «Технопідшипник» (а.с.223-225), актом-реєстром виконаних робіт №5824 за січень 2010 року, №13690 за лютий 2010 року (а. с.226-227), витягом з журналу реєстрації довіреностей ДП МО України «ЛРЗ «Мотор» за 2010 рік із зазначенням про видачу довіреностей ОСОБА_6 для отримання ТМЦ у ТзОВ «Технопідшипник» №26 від 14.01.2010 року, №82 від 27.01.2010 року, №201 від 16.02.2010 року (а.с. 228-234).

Луцькою ОДПІ ініціювалося питання про проведення зустрічної перевірки ТзОВ «Технопідшипник», про що направлялися запити на адресу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м.Києва, проте станом на 14.12.2010 року відповідь відсутня. Відповідачем зроблено висновок про непідтвердження бюджетного відшкодування за лютий 2010 року на суму 30062грн. 00коп., оскільки не підтверджено факт отримання коштів постачальником від ДП МО України «ЛРЗ «Мотор».

В ході судового розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги в частині зменшення бюджетного відшкодування на 2066грн. 68коп. по описаних вище операціях поставки підшипників через повернення позивачу коштів ТзОВ «Технопідшипник» в розмірі 12400грн. 08коп., в тому числі податок на додану вартість 2066грн. 68коп., у звязку з недопоставкою товару на цю суму (а.с.188-190). МО України «ЛРЗ «Мотор» проведено відповідні коригування на підставі наданого ТзОВ «Технопідшипник» розрахунку №1 від 20.05.2011 року коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної № 53 від 24.12.2009 року (а.с.191), що відображено у податковій декларації з податку на додану вартість позивача за травень 2010 року (а.с.239-243).

Крім того, судом встановлено, що позивач перебував у господарських правовідносинах з ТзОВ «НВП «Форсаж-Плюс», в якого на підставі договору поставки товарів №26 від 27.01.2009 року придбавав товар згідно з специфікаціями (порошок нікелевий, катоди, стержні, круги, проволка, клей, блоки тощо, тобто ТМЦ, необхідні в господарській діяльності) (а.с.66-70). Поставка товару проводилася на підставі видаткових накладних від 10.02.2010 року №Ф-00000001, №Ф-00000002, №Ф-00000005, №Ф-00000006, від 15.02.2010 року №Ф-00000007, від 24.02.2010 року №Ф-00000008, №Ф-00000009, №Ф-00000010, №Ф-000000011, №Ф-00000012, №Ф-00000013, №Ф-00000014, №Ф-00000016 (а.с.97-109), податкових накладних від 03.02.2010 року №2, від 05.02.2010 року №4, від 08.02.2010 року №5, №6, від 10.02.2010 року №7, №8, від 15.02.2010 року №10, від 19.02.2010 року №11, №12, №13, №14, від 24.02.2010 року №15, №16 (а.с.84-96). Розрахунки з продавцем позивачем проведені шляхом безготівкового перерахування коштів згідно з платіжними дорученнями від 03.02.2010 року №372, від 05.02.2010 року №416, від 08.02.2010 року №438, №439, від 11.02.2010 року №570, від 17.02.2010 року №604, від 18.02.2010 року №643, від 19.02.2010 року №665, №672, №673, №674, від 25.02.2010 року №807, від 12.03.210 року №1103 на загальну суму 395925грн. 60коп., в тому числі ПДВ 65987грн. 60коп. (а.с.71-83).

Реальний характер таких операцій поставки товару, зокрема, перевезення ТМЦ підтверджується посвідченнями про відрядження водіїв автотранспортних засобів цеху транспортного ДП МО України «ЛРЗ «Мотор» ОСОБА_7 від 05.02.2010 року №79, ОСОБА_8 від 19.02.2010 року №126, відряджених до міста Запоріжжя (місцезнаходження ТзОВ «НВП «Форсаж-Плюс»), наказами про відрядження №28 від 15.02.2010 року, №32 від 19.02.2010 року, витягом з журналу реєстрації довіреностей ДП МО України «ЛРЗ «Мотор» на 2010 рік, з якого вбачається видача довіреностей на отримання ТМЦ від ТзОВ «НВП «Форсаж-Плюс» ОСОБА_7 №145 від 05.02.2010 року, ОСОБА_8 №220 від 19.02.2010 року (а.с.228-238).

Правомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість по господарських операціях з придбання товару у ТзОВ «НВП «Форсаж-Плюс» підтверджено довідкою Луцької ОДПІ №3194/23-3/08029701 від 07.06.2010 року, складеною за результатами виїзної позапланової перевірки ДП МО України «ЛРЗ «Мотор» (а.с.135-160). З акту Луцької ОДПІ НОМЕР_1 від 15.12.2010 року вбачається, що порушень у ланцюгу постачання товару від ТзОВ «НВП «Форсаж-Плюс» до ДП МО України «ЛРЗ Мотор» не виявлено. При цьому, матеріалами проведеної ДПІ у Шевченківському районі м.Запоріжжя зустрічної перевірки (довідка №17523-2/22162938 від 14.10.2010 року) встановлено, що постачальником ТМЦ для ТзОВ «НВП «Форсаж плюс» були ТзОВ «Жестен» та фізична особа підприємець ОСОБА_5 (а.с.195-197).

На запити Луцької ОДПІ щодо проведення зустрічної перевірки ТзОВ «Жестен», ДПІ у Жовтневому районі м.Запоріжжя проведено позапланову невиїзну перевірку такого платника податку з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.03.2009 року по 31.07.2010 року, про що складено акт від 21.08.2010 року №150/23-02/36408530 (а.с.201-207). В акті перевірки зазначено про відсутність ТзОВ «Жестен» за місцезнаходженням, а тому перевірка проводилася на підставі автоматизованого співставлення даних податкових декларацій з податку на додану вартість. Як вбачається з акту перевірки, протягом періоду з листопада 2009 року по березень 2010 року ТзОВ «Жестен» декларувалися податкові зобовязання з податку на додану вартість (тобто в спірний період), з квітня 2010 року податкова звітність не подавалася. Станом на 01.01.2010 року, 01.04.2010 року кількість працівників товариства складали дві особи. Відсутня будь-яка інформація про складські приміщення, наявність транспортних засобів, устаткування. На підставі цього, ДПІ у Жовтневому районі м.Запоріжжя зроблено висновок про відсутність обєктів оподаткування у ТзОВ «Жестен» протягом періоду з 01.03.2009 року по 31.07.2010 року, а всі вчинені за його участі господарські операції є нікчемними правочинами та не були спрямовані на реальне настання наслідків.

Крім того, ДПІ у Хортицькому районі м.Запоріжжя листом від 11.11.2010 року №7614/7/17-011 надана інформація про відсутність фізичної особи підприємця ОСОБА_5 за місцем проживання, у звязку з чим неможливо провести його перевірку (а.с.210).

В акті перевірки Луцької ОДПІ НОМЕР_1 від 15.12.2010 року зроблено висновок про те, що оскільки станом на 14.12.2010 року факт отримання коштів постачальником ТзОВ «Жестен», фізичною особою підприємцем ОСОБА_5, залучених до схеми постачання ДП МО України «ЛРЗ «Мотор» у другій ланці ланцюга, не підтверджено, тому не підтверджено заявлену позивачем суму бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок платника в банку за березень в сумі 59058грн.00коп. (а.с.167).

Згідно із частиною другою статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюються на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до частини першої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Згідно із частиною другою статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду, відповідач Луцька ОДПІ не довела правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення про зменшення ДП МО України «ЛРЗ «Мотор» суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 87053грн. 32коп., з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року (з наступними змінами та доповненнями, чинного на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим законом; податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із абзацом третім підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону визначено що, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у звязку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього ж Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є видана платником податку на вимогу покупця податкова накладна із заповненням всіх обовязкових реквізитів.

Таким чином, право на нарахування податкового кредиту при придбанні товару (послуг) виникає у платника податків, якщо таке придбання здійснюється з метою використання їх в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а підставою для нарахування податкового кредиту є видана продавцем податкова накладна із заповненням всіх обовязкових реквізитів.

В судовому засіданні досліджені належні та допустимі докази (описані вище), що підтверджують реальність операцій з придбання позивачем ТМЦ у ТзОВ «Технопідшипник» та ТзОВ «НВП «Форсаж-Плюс», зокрема, доставку (перевезення), отримання матеріально відповідальними особами та оприбуткування товару, проведення розрахунків. ДП МО України «ЛРЗ «Мотор» придбало такі ТМЦ для використання у власній господарській діяльності, а сума податку, сплачена в ціні товарів, включена позивачем до складу податкового кредиту на підставі належним чином оформлених податкових накладних, виданих зареєстрованими платниками податку на додану вартість, який, в свою чергу, відобразив податкові зобовязання. При цьому, відповідачем також не заперечується факт реальної поставки товарів та використання їх у власній господарській діяльності ДП МО України «ЛРЗ «Мотор».

Отже, на думку суду, позивачем дотримані умови формування податкового кредиту з податку на додану вартість по операціях придбання товару у ТзОВ «Технопідшипник» та ТзОВ «НВП «Форсаж-Плюс», та правомірно віднесено до бюджетного відшкодування у лютому 2010 року сплачений при придбанні товару у ТзОВ «Технопідшипник» податок на додану вартість в сумі 30062грн. 00коп. (враховуючи проведене коригування у травні 2010 року 27995грн. 32коп.), та у березні 2010 року сплачений при придбанні товару у ТзОВ «НВП «Форсаж Плюс» податок на додану вартість на суму 59058грн. 00коп.

Згідно із пунктом 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 цього ж Закону (в редакції закону, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При відємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду.

Згідно із підпунктами 7.7.4, 7.7.5, 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 цього ж Закону платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. Протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобовязаний у пятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом пяти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Системний аналіз наведених вище правових норм дає суду підстави прийти до висновку, що Закон України «Про податок на додану вартість» не передбачав проведення перевірки контрагента платника податку на додану вартість як обовязкової умови відшкодування податку на додану вартість, а повязував можливість отримання платником податку бюджетного відшкодування податку на додану вартість з Державного бюджету України з фактичною сплатою податку контрагенту платника в ціні придбаних товарів (робіт, послуг) у попередніх податкових періодах.

Положення пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови його повернення з бюджету платникові, стосувалося саме цього платника і сплати ним податку в ціні товарів (робіт, послуг) їх постачальникам, з огляду на те, що відповідно до пункту 1.3 статті 1 цього Закону платник податку це особа, яка згідно з цим Законом зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України. Платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д» пункту 10.1 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (пункт 10.2 статті 10 Закону). Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупця товару (робіт, послуг) та суму бюджетного відшкодування. Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, і не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

В даній справі податковим органом за місцем реєстрації контрагентів, в одному випадку, підтверджено декларування податкових зобовязань постачальником ТзОВ «НВП «Форсаж-Плюс» по господарських операціях з продажу ТМЦ позивачу, розбіжностей між задекларованими сумами податкових зобовязань ТзОВ «НВП «Форсаж-Плюс» та сумами податкового кредиту ДП МО України «ЛРЗ «Мотор» не виявлено, а в іншому випадку податкова інспекція не надала матеріалів перевірки ТзОВ «Технопідшипник».

Проте такі обставини не є підставою для відмови у бюджетному відшкодуванні добросовісному платнику в розумінні положень Закону України «Про податок на додану вартість». Суд не бере до уваги пояснення представника відповідача про те, що позивач не може отримати бюджетне відшкодування з податку на додану вартість у звязку з неможливістю провести зустрічну перевірку контрагента, постачальників у другому ланцюгу поставки товарів, оскільки Закон України «Про податок на додану вартість» не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Діючий порядок проведення бюджетного відшкодування встановлює рівні права для всіх платників податку на додану вартість, які мають право на бюджетне відшкодування, та дає достатні можливості податковим органам своєчасно виявляти невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, з метою недопущення безпідставного бюджетного відшкодування і, як наслідок, втрат бюджету.

Як встановлено судом, ДП МО України «ЛРЗ «Мотор» були дотримані вимоги статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» при відображенні показників податкової звітності за період з січня по березень 2010 року по спірних господарських операціях, при цьому, за результатами перевірки податковим органом не було виявлено ознак фіктивності господарських операцій між позивачем та його контрагентами по першому ланцюгу поставок, а тому, на думку суду, висновки Луцької ОДПІ щодо непідтвердження суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2010 року в розмірі 30062грн. 00коп. (враховуючи проведене коригування у травні 2010 року в сумі 27995грн. 32коп.), за березень 2010 року на суму 59058грн. 00коп. є неправомірними, в звязку з чим позовні вимоги підлягають до задоволення.

Таким чином, виходячи із наданих суду статтею 162 КАС України повноважень, адміністративний позов слід задовольнити повністю шляхом прийняття постанови про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Луцької ОДПІ 30.12.2010 року №0001752302/0 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 87053грн. 32коп.

Відповідно до частини першої статті 94 КАС України на користь позивача підлягає до стягнення з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 3грн. 40коп., сплачений згідно з платіжним дорученням №1969 від 17.05.2011 року (а.с.2).

Керуючись частиною третьою статті 160, статтями 162, 163 КАС України, на підставі Податкового кодексу України, Закону України «Про податок на додану вартість», суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької обєднаної державної податкової інспекції від 30 грудня 2010 року №0001752302/0 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 87053гривні 32копійки.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства Міністерства оборони України «Луцький ремонтний завод «Мотор» судовий збір в розмірі 3гривні 40 копійок (три гривні сорок копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 25 червня 2011 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.М.Валюх