Ухвала суду № 16580764, 29.06.2011, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(0412) 48-16-02

УХВАЛА

іменем України

"29" червня 2011 р. Справа № 2а-5018/10/1770

номер рядка статистичного звіту 8.2.6

Колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Зарудяної Л.О.

суддів: Кузьменко Л.В.

Пасічник С.С.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю - фірми "РВК" на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "25" січня 2011 р. у справі № 2а-5018/10/1770 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю - фірми "РВК" до Державної податкової інспекції у м.Рівне про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень ,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 25 січня 2011 року в задоволенні позову ТОВ фірми "РВК" до Державної податкової інспекції у м. Рівне про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач у справі звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що податковому органу було надано достатньо документів, які свідчать про зв"язок витрат на послуги телефонного зв"язку з господарською діяльністю підприємства.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що скарга задоволенню не підлягає, враховуючи наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "РВК" звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівне про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 29.06.2010р. №0002022342/0, від 29.06.2010р. №0002012342/0, від 23.07.2010р. №0002022342/1 та від 23.07.2010р. №0002012342/1.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що перевірка, за наслідками якої було винесено оспорювані податкові повідомлення-рішення, проведена відповідачем необєктивно та упереджено, без врахування і аналізу реальних обставин, правильного застосування норм матеріального права.

З матеріалів справи вбачається, що з 31.05.2010р. по 11.06.2010р. Державною податковою інспекцією у м.Рівне проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "РВК" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.05.2007р. по 31.03.2010р. За наслідками перевірки складено акт 16.06.2010р. №857/23- 400/24174779 (а.а.с.8-19), в якому зафіксовано допущені позивачем порушення:

- пп.7.4.4 п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р. зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено платежі до бюджету з податку на додану вартість у сумі 13255,00грн.;

- пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997р. №283/97-ВР зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 15841,00грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийняті податкове повідомлення-рішення від 29.06.2010р. №0002022342/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 19882,50грн., у т.ч.: 13255,00грн. за основним платежем, 6627,50грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та податкове повідомлення-рішення від 29.06.2010р. №0002012342/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 23761,50грн., у т.ч.: 15841,00грн. за основним платежем, 7920,50грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.а.с.90а, 91).

Вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку: 09.07.2010р. подано скаргу в ДПІ у м.Рівне (а.а.с.93-94), 05.08.2010р. до ДПА в Рівненській області (а.а.с.102-103).

Рішенням від 22.07.2010р. №32359/25-09 ДПІ у м.Рівне скаргу ТзОВ фірми "РВК" залишено без задоволення (а.а.с.95-97).

23.07.2010р. відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0002022342/1, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 19882,50грн., у т.ч.: 13255,00грн. за основним платежем, 6627,50грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та податкове повідомлення-рішення від 23.07.2010р. №0002012342/1, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 23761,50грн., у т.ч.: 15841,00грн. за основним платежем, 7920,50грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.а.с.99,100).

Рішенням від 30.09.2010р. №18840/25-16/265 ДПА в Рівненській області податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Рівне від 29.06.2010р. №0002022342/0, від 29.06.2010р. №0002012342/0, від 23.07.2010р. №0002022342/1, від 23.07.2010р. №0002012342/1 залишені без змін, а повторна скарга - без задоволення. (а.с.105).

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994р. №334/94-ВР (далі Закон №334/94-ВР, чинного на момент виникнення спірних правовідносин), валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальних формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону №334/94-ВР передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 5.7 цієї статті.

Отже, визначальним фактором при формуванні платником податку суми валових витрат при придбанні ним матеріальних цінностей (робіт, послуг) є їх наступне використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. N168/97-ВР, чинного на момент виникнення та існування спірних правовідносин, (далі Закон N168/97-ВР), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з приписами пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону 168/97-ВР якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Під господарською діяльністю, відповідно до п.1.32 ст.1 Закону №334/94-ВР, слід розуміти будь-яку діяльність особи, яка направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Як вбачається з довідки Рівненського обласного управління статистики №16-01-2840, основними видами діяльності ТзОВ фірми "РВК" є реклама та представницькі послуги, транспортно-експедиційні послуги без робіт і послуг, що виконуються на замовлення населення, транспортно-експедиційні послуги на замовлення населення (а.с.108).

На підтвердження спірних валових витрат у сумі 63356,00грн. та спірної суми податкового кредиту у розмірі 13255,00грн. (податкове зобовязання за травень 2007 року у сумі 643,00грн. не нараховувалося відповідачем у звязку з закінченням терміну 1095 днів), задекларованих ТзОВ фірмою "РВК" за період з 01.05.2007р. по 31.03.2010р., позивачем під час проведення перевірки податковому органу та суду в ході розгляду справи надано податкові накладні, рахунки за телекомунікаційні послуги, реєстр отриманих та виданих податкових накладних (а.а.с.20-90).

Проте з вказаних документів не вбачається, яким чином отримані ТзОВ фірмою "РВК" послуги міжміського телефонного звязку вплинули на одержання доходу від господарської діяльності.

Згідно з пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334/94-ВР валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Правила ведення податкового обліку визначаються статтею 11 Закону №283/97-ВР, при цьому вказана стаття не містить будь-яких вимог до форми чи виду документів, що підтверджують право на віднесення певних витрат до складу валових витрат.

Колегія суддів погоджується з місцевим судом, що у даному випадку підлягають застосуванню загальні вимоги до первинного документа, встановлені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999р. (далі Закон №996-XIV).

Згідно зі ст.1 Закону N996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ст.9 Закону N996-XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів погоджується з податковим органом, що документами, які б підтверджували зв"язок витрат послуг міжміського зв"язку з господарською діяльністю, можуть бути: правила користування міжміським телефонним зв'язком, затверджені керівником; список працівників, які мають право користуватися послугами міжміського зв'язку з виробничою необхідністю; розрахункові документи, що надаються оператором зв"язку абоненту, в яких відображаються час переговорів і номер адресата, а також вартість розмов; перелік номерів телефонів, розмови за якими ведуться працівниками та безпосередньо стосуються господарської діяльності, оформлений наказом керівника; журнал обліку дзвінків, що заповнюється співробітниками, котрі здійснюють розмови, із зазначенням мети їх здійснення і тривалості.

Проте позивачем не було надано вказаних вище документів ні під час проведення перевірки, ні у ході адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень, ні суду у процесі розгляду справи.

Надані позивачем договори про рекламні послуги, послуги з організації участі у виставці індустрії напоїв, послуги з розміщення спонсорської інформації, на розміщення зовнішньої реклами, комісії з додатками, свідоцтва про державну реєстрацію та свідоцтва платників єдиного податку контрагентів позивача (а.а.с.132- 171), а також долучені до апеляційної скарги копії актів виконаних робіт не дають можливості встановити причинний зв'язок між придбанням телекомунікаційних послуг міжміського звязку (витраченими коштами) та господарською діяльністю (одержанням доходу) ТзОВ фірми "РВК".

За таких обставин суд першої інстанції вірно вказав, що витрати на телекомунікаційні послуги міжміського зв'язку та сума податку на додану вартість, сплачена в ціні цих послуг, включені позивачем відповідно до складу валових витрат та до складу податкового кредиту за відсутності документів, що дозволяють підтвердити зв'язок цих витрат з господарською діяльністю суб'єкта господарювання.

Отже, ДПІ у м.Рівне обґрунтовано зроблено висновок про завищення ТзОВ фірмою "РВК" за період з 01.07.2007р. по 31.03.2010р. суми валових витрат на 65356,00грн., та за період з 01.05.2007р. по 31.03.2010р. суми податкового кредиту на 13898,00грн. та нараховані штрафні санкції відповідно до п.17.1.3 п.17.3 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. N2181-III, чинного на момент прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що ДПІ у м.Рівне правомірно, у межах повноважень податкового органу та у спосіб, встановлений законом, прийнято податкові повідомлення-рішення від 29.06.2010р. №0002022342/0 та від 23.07.2010р. №0002022342/1, якими позивачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у загальній сумі 19882,50грн., у т.ч.:13255,00грн. за основним платежем, 6627,50грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а також податкові повідомлення-рішення від 29.06.2010р. №0002012342/0 та від 23.07.2010р. №0002012342/1, якими позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 23761,50грн., у т.ч.: 15841,00грн. за основним платежем, 7920,50грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому має бути залишена без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю - фірми "РВК" залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "25" січня 2011 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Л.О. Зарудяна

судді: Л.В. Кузьменко

С.С. Пасічник

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Товариство з обмеженою відповідальінстю -фірма "РВК" вул.У.Самчука, 30а,м.Рівне,33000

3- відповідачу Державна податкова інспекція у м.Рівне вул. Відінська, 8,м.Рівне,33023