Ухвала суду № 16579792, 09.03.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-9020/10/2/0170

09.03.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіЦикуренка А.С.,

суддів Ілюхіної Г.П. , Санакоєвої М.А. секретар судового засіданняЛюфт Ю.Є.

за участю сторін:

представник позивача, Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим- Галицький Франц Юльянович, довіреність № 7/10 від 04.02.11

представник відповідача, Приватного підприємства "Евро-ДГ"- ОСОБА_2, довіреність № б\н від 01.07.10

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Яковлєв С.В. ) від 18.10.10 у справі №2а-9020/10/2/0170

за позовом Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим (вул. Мате Залки 1/9,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)

доПриватного підприємства "Евро-ДГ" (вул.вул. Бузніка, 4,Миколаїв,54021) Закритого акціонерного товариства "Кримвтормет" (вул. Суворовський спуск 5,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95000) про стягнення 29928607, 24 грн.

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.10.2010 у задоволені позову Державної податкової інспекції в місті Сімферополі АР Крим доПриватного підприємства "Евро-ДГ", Закритого акціонерного товариства "Кримвтормет" про стягнення 29928607, 24 грн. - відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права, а також неповно з'ясовані обставини, що мають істотне значення для справи.

У судовому засіданні 09.03.2011 представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник відповідача просить постанову суду залишити без змін.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що між Приватним підприємства "Евро-ДГ" та Закритим акціонерним товариством "Кримвтормет" 05.04.2004 був укладений договір № 05/04-01 купівлі - продажу, предметом якого було придбання останнім металобрухту та проведення оплати його вартості в номенклатурі, кількості в терміни та за цінами, зазначеними в специфікаціях. Сторонами загальна сума договору була визначена 10000000грн. В подальшому сторонами були укладені додаткові угоди, відповідно до яких змінені умови контракту щодо встановлення терміну його дії, визначення порядку постачання товару та проведення розрахунків.

На виконання умов цього договору Закрите акціонерне товариство "Кримвтормет" придбало в 2007 році металобрухту у Підприємства на 7290225 грн., а у 2008 році - на суму 4234612 грн.

Також, між вказаними підприємствами 07.04.2005 був укладений договір постачання відходів як вторинної сировини № 430-ю, згідно з умовами якого Підприємство прийняло на себе зобовязання щодо постачання макулатури, склобою, полімерних відходів, а Товариство - по прийняттю та сплати вартості товару. Сторонами термін дії договору був зазначений до 31.12.2005.

В подальшому між відповідачами була укладена додаткова угода щодо продовження терміну дії договору. На виконання умов цього договору Закрите акціонерне товариство "Кримвтормет" у 2007 році придбало макулатури на 85882 грн.

Згідно статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, яке виникає між суб'єктами господарювання та іншими учасниками відносин в сфері господарювання, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний зробити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію та ін.) або утриматись від виконання певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі і кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 175 Господарського Кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині ( ч. 1 ст.207 ГК України)

Також, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Слід зазначити, що санкція зазначена в частині 1 статті 208 Господарськьго Кодексу України не можна застосовуватись за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів) однією зі сторін договору, оскільки за таких обставин правопорушенням була б несплата податків, а не вчинення правочину. Для стягнення цих санкцій є необхідною наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентами до бюджету.

Так, частину 1 статті 207 Господарського Кодексу України слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин, вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок.

Згідно частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок встановлений частиною 2 статті 228 Цивільного Кодексу України, відповідно до якої правочин, є нікчемним.

Частина 2 статті 203 Цивільного Кодексу України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), що стосується також правочинів, які порушують публічний порядок. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Тому, суд першої інстанції дійшов вірного висновку , що органи податкової служби стосовно угод, які вони вважають такими, що суперечать інтересам держави та суспільства, можуть звертатись до судів із позовами виключно про стягнення в доход держави коштів, одержаних за такими правочинами, посилаючись на їхню нікчемність.

Згідно статті 509 Цивільного Кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана зробити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші та ін.) або утриматись від виконання певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Вбачається, що 24.12.2009 Миколаївський окружний адміністративний суд прийняв постанову по справі №2а-6732/09/1470 за позовом Приватного підприємства “Евро-ДГ”до ДПІ в Заводському районі міста Миколаєва про визнання протиправними дій та визнання недійсними висновків акту перевірки. Зазначеною постановою позовні вимоги Приватного підприємства “Евро-ДГ” були частково задоволені, визнаний акт перевірки Державної податкової інспекції в Заводському районі м. Миколаєва від 18.02.2009 №655/23-600/32755158 таким, що складений із порушенням, а тому не відповідає вимогам наказу державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 №327 “Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства.

Крім того, були визнані протиправними дії ДПІ в Заводському районі міста Миколаєва, які полягають в визнанні правочинів, укладених приватним підприємством “Евро-ДГ” з контрагентами такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах. Судом також були визнані протиправними дії ДПІ в Заводському районі міста Миколаєва, які полягають в визнанні відсутніми обєктів, які підпадають під визначення статей 3,4,5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” та у визнанні даних, відображених в деклараціях з податку на прибуток за період з 01.10.2006 по 30.09.2008. Крім того суд визначив протиправними дії ДПІ в Заводському районі м. Миколаєва, які полягають в визнанні відсутніми обєктів, які підпадають під визначення статей 3,4,7 Закону України “Про податок на додану вартість” та у визнанні даних, наведених в деклараціях з податку на додану вартість про обсяги поставок та придбання, податкове зобовязання та податковий кредит за період з 01.10.2006р. по 30.09.2008р. недійсними. В решті позовних вимог провадження по справі було закрито.

При цьому, в постанові Миколаївського окружного адміністративного суду по справі №2а-6732/09/1470 було зазначено, що позивачем ПП “Евро-ДГ” - було доведено, що до прийняття рішення по справі, відповідач не надав висновку щодо повернення сум податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств, сплачених останнім в якості податкових зобовязань, визначених в податкових деклараціях, які були визнані в ході проведення перевірки недійсними, а також не здійснив відповідних коригувань валових доходів і податкових зобовязань по особовому рахунку платника податків ПП “Евро-ДГ”. Крім цього, відповідач, не знімаючи з позивача валові доходи і податкові зобовязання, не визнає податковий кредит і валові витрати контрагентів останнього, а відповідні інспекції донараховують їм відповідні суми податків до сплати, що фактично є подвійним оподаткуванням. Адже, відповідно до п. 1.11 ст. 1 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкова декларація - це документ, який подається платником податків до контролюючого органу у строку, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та / або сплата податку, збору (обовязкового платежу). Визнаючи договори позивача нікчемними, а також, визнаючи недійсними відомості, відображені ним у деклараціях з податку на прибуток та з податку на додану вартість за перевіряємий період, відповідач повинен був зняти з підприємства як валові доходи, отриманні ним у звязку з виконанням таких договорів, і податкові зобовязання, розраховані ним, так і валові витрати та податковий кредит, визначені по постачальниках товарів.

Було також встановлено, що висновки Державної податкової інспекції в Заводському районі місті Миколаєва стосовно того, що при укладанні правочинів, зазначених в акті перевірки, зокрема, договору з Товариством № 05.04.2004 № 05/04-01 , Приватне підприємство “Евро-ДГ” не мало намірів на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, про відсутність первинних документів, які б свідчили про виконання укладених позивачем угод, спростовується наявними у позивача видатковими та прибутковими накладними, податковими накладними, актами виконаних робіт, які надавались ним під час проведення перевірки. Той факт, що зазначені документи були предметом розгляду при проведенні перевірки підтверджує складений ДПІ в Заводському районі міста Миколаєва Додаток №4 до Акту перевірки, в якому визначений перелік документів, яки вивчались податковим органом. При цьому, в якості доказу безпідставності викладених в акті перевірки висновків, Миколаївський окружний адміністративний суд врахував той факт, що Приватне підприємство “Евро-ДГ” за період, який перевірявся , подавалася податкова звітність та по зазначених в акті договорах здійснювалися перерахування до бюджету ПДВ та податку на прибуток.

Зазначена постанова була залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2010.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що не потребує повторного доказування той факт, що укладений між відповідачами 05.04.2004 договір купівлі - продажу № 05/04-01 відповідає вимогам Цивільного Кодексу України та Господарського Кодексу України.

З наданих підприємствами відповідачів документів, підтверджено не тільки укладення між ними договору поставки відходів № 430-ю від 07.04.2005, але і здійснення Приватним підприємством "Євро-ДГ" постачання макулатури за цим договором та її прийняття Закритим акціонерним товариством "Кримвтормет".

Державна податкова інспекція у місті Сімферополі не надала документів, які спростовували б невиконання Приватним підприємством умов зазначеного договору, непостачання товару Закритому акціонерному товариству "Кримвтормет".

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що під час розгляду справи були спростовані твердження позивача про вчинення відповідачами правочинів, яки суперечать інтересам держави, у звязку з чим відсутні підстави для застосування наслідків, передбачених статтею 208 Господарського Кодексу України.

З урахуванням викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки постанова суду першої інстанції прийнята при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, а також при повному зясуванні обставин, що мають істотне значення для справи.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Сімферополі - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.10.10 у справі №2а-9020/10/2/0170 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною пятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддяпідписА.С. Цикуренко

Судді підпис Г.П.Ілюхіна підпис М.А.Санакоєва З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.С. Цикуренко

Повний текст судового рішення виготовлений 14 березня 2011 р.