Ухвала суду № 16579788, 09.03.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-11964/09/12/0170

09.03.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіЦикуренка А.С.,

суддів Санакоєвої М.А. , Ілюхіної Г.П. секретар судового засіданняЛюфт Ю.Є.

за участю сторін:

представник позивача, Республіканського комітету АР Крим у справах релігій- ОСОБА_1, довіреність № 154/01 від 09.03.11

представник відповідача, Мусульманської автономної громади "Давет"- не зявився

розглянувши апеляційну скаргу Республіканського комітету АР Крим у справах релігій на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Котарева Г.М. ) від 15.11.10 у справі №2а-11964/09/12/0170

за позовом Республіканського комітету АР Крим у справах релігій (вул. Київська, 81,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95034)

доМусульманської автономної громади "Давет" (вул. Хайрі Емір-Заде, 25,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95000)

про припинення діяльності релігійної організації

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.11.2010 в задоволені позову Республіканського комітету АР Крим у справах релігій доМусульманської автономної громади "Давет" про припинення діяльності релігійної організації, - відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.11.2010 та ухвалити нову якою задовольнити позов Республіканського комітету АР Крим у справах релігій у повному обсязі.

Відповідно до пункту 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що згідно наказу Республіканського комітету Автономної Республіки Крим по справах релігій від 30.03.2007 № 3/2 відповідач зареєстрований як релігійна громада.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" державна реєстрація юридичних осіб - це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Вбачається, що 30.05.2007 відповідачавключено до єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з ідентифікаційним номером 35174209 .

Тобто, відповідач є юридичною особою, релігійною організацією, зобовязане виконувати обовязки, покладені на нього законами у звязку зі здійсненням релігійної та господарської діяльності та на нього розповсюджується дія Законів України "Про свободу совісті та релігійні організації", у тому числі в частині перереєстрації та припинення реєстрації.

Метою діяльності Мусульманської автономної громади «Давет»є задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати Іслам, у тому числі шляхом реалізації релігійно-просвітницьких програм (пункт 2.1. статуту, в редакції, зареєстрованої Республіканським комітетом Автономної Республіки Крим у справах релігій 28.03.2008 .

Так, правовими підставами для припинення діяльності релігійної організації передбачені в статті 16 Закону, згідно якої припинення діяльності можливо за ініціативою самої релігійної організації, або за рішенням суду.

Згідно частини 3 статті 16 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації»передбачено, що у разі порушення релігійною організацією, що є юридичною особою, положень цього Закону та інших законодавчих актів України її діяльність може бути припинено також за рішенням суду.

Слід зазначити, що у судовому порядку діяльність релігійної організації припиняється лише у випадках: 1) вчинення релігійною організацією дій, недопустимість яких передбачена статтями 3, 5 і 17 цього Закону; 2) поєднання обрядової чи проповідницької діяльності релігійної організації з посяганнями на життя, здоров'я, свободу і гідність особи; 3) систематичного порушення релігійною організацією встановленого законодавством порядку проведення публічних релігійних заходів (богослужінь, обрядів, церемоній, походів тощо); 4) спонукання громадян до невиконання своїх конституційних обов'язків або дій, які супроводжуються грубими порушеннями громадянського порядку чи посяганням на права і майно державних, громадських чи релігійних організацій.

Підставою звернення до суду з адміністративним позовом про припинення діяльності релігійної організації позивач зазначив порушення відповідачем частин 1,8,10 статті 5, статті 8 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», та статті 23 Закону України «Про видавничу справу».

Тобто, припинення діяльності відповідача можливо за умов, передбачених підпунктом 1 частини 4 статті 16 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації».

Судова колегія зазначає, що обставинами, якими позивач обґрунтовує позов, є факт проведення відповідачем протягом 2007-2009 року 6 ті загальнокримських конференцій, метою яких на його думку є пропаганда ідеології релігійно-політичної організації «Хізб ут-Тахрір», у зв'язку з чим він вважає, що Мусульманська автономна громада «Давет»виступає центром з розповсюдження на території Автономної Республіки Крим ідеології зазначеного релігійно-політичної утворення.

Вбачається, позивач зазначив, що на конференціях, проведених 11.08.2007, 02.08.2007, 19.07.2009 серед учасників було поширено друковані матеріали без вихідних даних , що є порушенням статті 23 Закону України «Про видавничу справу», а саме: «Політичні проблеми», «Радикалізм, Екстремізм та «Ісламізм»реалії та міфи у війні з тероризмом», «На путі до спокійного та безпечного миру під сінню економічної системи ісламу».

З листа Державного комітету України у справах національностей та релігій від 06.10.2009 Сунітська релігійно-політична організація «Хізб ат-Тахрір аль-Ісламі»створена в 1953 в Єрусалимі, проголошує себе «політичною партією, ідеологією котрої виступає іслам». При цьому декларується , що реалізація цього завдання можлива лише за відтворення єдиної, що обєднує увесь ілмаський світ, теократичної держави «халіфату».

Діяльність зазначеної організації заборонена у більшості країн Близького сходу, Німеччині. З огляду на викладене Держкоманц та релігій України, вважає, що зазначену організацію можливо віднести до категорії радикальних ісламських течій, потребує ретельного вивчення та прийняття адекватних заходів щодо можливих екстремістських проявив.

З матеріалів справи виходить, що відповідачем проведено в 2007-2009 році наступні конференції: - 11.08.2007, на тему «Іслам, вчора, сьогодні, завтра»; - 22.03.2008, на тему «Хиджра Посланника Аллаха путь до величі»; - 02.08.2008, на тему «Радикалізм, Екстремізм та ісламізм. Реалії та міфи в війні з тероризмом»; - 19.10.2008, на тему «Жінка під сінню релігії Аллаха»; - 19.07.2009, на тему «Від гньоту та несправедливості капіталізму до світу Ісламу»; - 04.10.2000 жіноча конференція.

У зв'язку з тим, що на даних конференціях була присутня символіка «Хізб-ут-Тахрір», доклади учасників конференцій містили інформацію, яка фактично пропагували ідеї зазначеної релігійно-політичної партії, друкована продукція, яка поширювалась серед учасників з посиланням ії видання саме «Хізб-ут-Тахрір».

Позивач вважає, що проведення зазначених заходів свідчить про те, що Мусульманська автономна громада «Давет»виступає своєрідним центром з розповсюдження ідеології «Хізб-ут-Тахрір», у зв'язку з чим, порушено норми частини 8 статті 5 Закону, а саме участь релігійної організації у діяльності політичних партій.

Згідно статті 5 вказаного Закону визначено засади відокремлення церкви (релігійних організацій) від держави. Відповідно до визначених частин ст. 5 Закону в Україні здійснення державної політики щодо релігії і церкви належить виключно до відання України; релігійні організації не беруть участі у діяльності політичних партій і не надають політичним партіям фінансової підтримки, не висувають кандидатів до органів державної влади, не ведуть агітації або фінансування виборчих кампаній кандидатів до цих органів. Священнослужителі мають право на участь у політичному житті нарівні з усіма громадянами, релігійна організація зобов'язана додержувати вимог чинного законодавства і правопорядку.

Позивачем надав експертні висновки від 13.10.2009, матеріали проведених заходів, друковані матеріали, а також відео матеріали, в обґрунтування своїх висновків.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Слід також зазначити, що постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим по справі № 2а-14331/09/1/0170 від 03.02.2010 було визнано протиправним дії Республіканського комітету Автономної Республіки Крим у справах релігій в частині складання експертних висновків від 13.10.2009 стосовно Мусульманської автономної громади «Давет». Постанова набрала законної сили.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що на конференціях , що відбулись 11.08.2007, на тему «Іслам, вчора, сьогодні, завтра»та 19.07.2009, на тему «Від гньоту та несправедливості капіталізму до світу Ісламу»дійсно розглядались питання, пов'язанні з ідеологією «Хізб-ут-Тахрір»; а на конференції, яка відбулась 02.08.2008, на тему «Радикалізм, Екстремізм та ісламізм. Реалії та міфи в війні з тероризмом», була присутня символіка партії «Хізб-ут-Тахрір».

На зазначених заходах поширювались друковані видання, в яких містилась інформація про «Хізб-ут-Тахрір».

Обставини щодо характеру діяльності релігійно-політичної організації «Хізб-ут-Тахрір»в світі є загальновідомими, та не потребують доказуванню, тому відповідачем дійсно проводились заходи, направлені на доведення до широкого кола осіб відомості щодо ідей релігійно-політичної організації «Хізб-ут-Тахрір».

Що стосується порушення відповідачем статті 23 Закону України «Про видавничу справу», суд вважає, що зазначений факт не може бути підставою для припинення діяльності релігійної організації.

Проте, обставини справи не свідчать про участь у діяльності будь-яких політичних партій, а саме «Хізб-ут-Тахрір», що заборонено відповідно до частини 8 статті 5 Закону України "Про видавничу справу".

Таким чином, позивачем зроблено висновок про наявність підстав для припинення діяльності релігійних організації Мусульманської автономної громади «Давет»при неповному зясуванні обставин.

З урахуванням викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки постанова суду першої інстанції прийнята при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, а також при повному зясуванні обставин, що мають істотне значення для справи.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Республіканського комітету Автономної Республіки Крим у справах релігій - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.11.2010 у справі № 2а-11964/09/12/0170 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною пятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддяпідписА.С. Цикуренко

Судді підпис М.А.Санакоєва підпис Г.П.Ілюхіна З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.С. Цикуренко

Повний текст судового рішення виготовлений 14 березня 2011 р.