Ухвала суду № 16579690, 03.02.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-6783/10/8/0170

03.02.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіЦикуренко А.С.,

суддів Омельченка В. А. , Яковенко С.Ю. секретар судового засіданняЛюфт Ю.Є.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Ратон"- ОСОБА_2, довіреність № б\н від 12.01.11

представник відповідача, Державної податкової інспекції у містіЯлта - не зявився

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Ялта на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кушнова А.О. ) від 26.07.10 по справі №2а-6783/10/8/0170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Ратон" (Горького, буд.4, кв.18,Гаспра, м. Ялта,98660)

до Державної податкової інспекції у місті Ялта (вул. Васильєва, 16,Ялта,Автономна Республіка Крим,98600)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.07.2010 позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим № 0001111502/0 від 18.05.2010 про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «Ратон»податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем 14010100 податок на додану вартість у розмірі 139962грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ратон»3,40грн. судового збору.

Не погодившись з постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.07.2010 та прийняти нову, якою в задоволені позову Товариству з обмеженою відповідальністю фірма "Ратон" відмовити.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушені норми матеріального та процесуального права, а також неповно з'ясовані обставини, що мають істотне значення для справи.

У судовому засіданні 03.02.2011 представник позивача просить постанову суду залишити без змін, вважає її законною та обгрунтованою.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Відповідно до пункту 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що Державною податковою інспекцією у місті Ялта з 21.04.2010 по 30.04.2010 проведена невиїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Ратон»з податку на додану вартість за березень 2010 року.

За результатами вказаної перевірки складено акт перевірки № 1395/15-2/20684259 від 06.05.2010.

Перевіркою встановлені порушення підприємством позивача підпункту 5.1.13 пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про податок на додану вартість», яке виразилося у заниженні Товариством з обмеженою відповідальністю «Ратон»суми податку на даодану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет, у сумі 43738грн.

Висновки акту перевірки покладені в основу податкового повідомлення-рішення № 0001111502/0 від 18.05.2010 , яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Ратон»визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 139962грн., в тому числі 43738 грн. основного платежу та 96224 грн. штрафних санкцій.

Так, з акту перевірки № 1395/15-2/20684259 від 06.05.2010 виходить, що підприємством у податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2010 року задекларовані операції, які звільнені від оподаткування у сумі 224149грн.

Підприємством позивача за перевірений період занижені податкові зобовязання у сумі 224149 грн. у звязку з тим, що дія підпункту 5.1.13 пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про податок на додану вартість»не розповсюджується на Товариство з обмеженою відповідальністю «Ратон», оскільки вказана норма, як вказує відповідач, поширюється лише на підприємства та організації комунальної власності, яким тарифи на послуги з перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування в режимі «маршрутного таксі»підлягають регулюванню органами місцевого самоврядування.

Позивачу, рішенням виконавчого комітету Ялтинської міської ради від 24.07.2008 № 1655 погоджені тарифи на проїзд у міських автобусних маршрутах на території міста Ялта.

За вказаним фактом позивачем занижено податок на додану вартість на 44829грн. (224149грн. х 20%).

Крім того, Державною податковою інспекцією у місті Ялта встановлено, що у рядку 10.1 даної декларації підприємством позивача задекларовано операцій, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20% та нульовою ставкою 12845грн., тоді як за даними перевірки 18298грн., тобто встановлено заниження податкового кредиту на загальну суму 5453грн., що призвело до завищення податку на додану вартість у перевіреному періоді на 1091грн. (5453грн. х 20%).

Отже, перевіркою повноти декларування податку на додану вартість за березень 2010 року встановлено його заниження на загальну суму податку на додану вартість 43738грн. (44829грн. 1091грн.).

Слід зазначити, що згідно статті 35 Закону України «Про автомобільний транспорт» перевезення пасажирів автобусами в режимі регулярних пасажирських перевезень здійснюють автомобільні перевізники на автобусних маршрутах загального користування на договірних умовах із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування може здійснюватися у режимах: звичайному, експресному, маршрутного таксі.

Позивач мав ліцензію для здійснення господарської діяльності надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі) серія АВ № 323373 від 29.03.2007 строком дії з 29.03.2007 по 28.03.2012, та ліцензію для здійснення господарської діяльності надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі, внутрішні перевезення пасажирів та їх багажу на таксі серія АВ № 353256 від 04.07.2007 строком дії з 04.07.2007 по 03.07.2012.

Крім того, відповідно до протоколу засідання конкурсного комітету з перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування № 2/09 від 09.12.2009 Товариство з обмеженою відповідальністю «Ратон»визнано переможцем конкурсу, який зайняв перше місце по маршрутам № 4, 7, 8-а, 9, 15-а, 15-б, 16, 17, 18-а, 21.

З матеріалів справи виходить, що між Виконавчим комітетом Ялтинської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ратон»укладені договори на перевезення пасажирів автомобільним транспортом: № 1/09 від 10.12.2009, № 16/09 від 10.12.2009, № 44/10 від 09.04.2010, № 3/09 від 10.12.2009, № 5/09 від 10.12.2009, № 6/09 від 10.12.2009, № 7/09 від 10.12.2009, №8/09 від 10.12.2009, № 9/09 від 10.12.2009, № 10/09 від 10.12.2009 та № 44/10 від 09.04.2010.

Підтверджено також, що на кожний маршрут, по якому позивач здійснює перевезення пасажирів, виготовлено паспорт, до складу якого входить схема та характеристика маршруту, розклад руху автобусу, а також вартість проїзду, яка погоджується виконавчим комітетом Ялтинської міської ради.

Рішенням виконавчого комітету Ялтинської міської Ради «Про узгодження тарифів на проїзд міськими автобусними маршрутами на території міста Ялта»№ 1655 від 24.07.2008, на підставі статей 28, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»було вирішено з 01.08.2008 узгодити єдиний тариф 2-00грн. на проїзд в міських автобусних маршрутах загального користування, які працюють в режимі маршрутного таксі.

Згідно підпункту 5.1.13 пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про податок на додану вартість» звільняються від оподаткування операції з надання послуг з перевезення осіб пасажирським транспортом (крім таксомоторів) у межах населеного пункту, тарифи на які регулюються органом місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, визначеної законом.

Слід зазначити, що вказана норма поширюється на всі підприємства, які здійснюють операції з надання послуг з перевезення осіб пасажирським транспортом (крім таксомоторів) у межах населеного пункту, тарифи на які регулюються органом місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, визначеної законом.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Підпунктом 2 пункту «а»частини 1 статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження щодо встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.

Отже, нормою, яка визначає компетенцію органу місцевого самоврядування з регулювання тарифів, є підпункт 2 пункту «а»частини 1 статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

З вказаної норми виходить, що законодавчо встановлено два способи регулювання органом місцевого самоврядування тарифів на послуги з перевезення осіб пасажирським транспортом (крім таксомоторів) у межах населеного пункту, про яке йдеться у підпункті 5.1.13 пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме:

1) шляхом встановлення тарифів, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади,

2) шляхом погодження тарифів з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що виконавчий комітет Ялтинської міської Ради, прийнявши рішення №1655 від 24 липня 2008 року та погодивши єдиний тариф 2-00грн. на проїзд в міських автобусних маршрутах загального користування, які працюють в режимі маршрутного таксі, в розумінні положень підпункту 2 пункту «а» частини 1 статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»та підпункту 5.1.13 пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про податок на додану вартість», у межах встановленої законом компетенції, врегулював тарифи перевезення осіб пасажирським транспортом шляхом погодження таких тарифів.

Отже, позивач правомірно відображав операції з надання послуг з перевезення осіб пасажирським транспортом як операції, що звільнені від оподаткування податком на додану вартість, оскільки при здійсненні даних операцій він керувався тарифами на надання послуг з перевезення осіб пасажирським транспортом, врегульованими органом місцевого самоврядування.

Таким чином, висновок Державної податкової інспекції про порушення позивачем підпункту 5.1.13 пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про податок на додану вартість»та заниження ним суми податку на додану вартість в розмірі 43738грн. є необґрунтованим та суперечить вимогам чинного законодавства.

Штрафні санкції застосовані до позивача на підставі підпунктів 17.1.3 та 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом і державними цільовими фондами».

Так, пункт 17.1 статті 17 вказаного Закону передбачає, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, крім штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, що встановлюються окремим законодавством.

Тобто, підставою для застосування до платника податків штрафних санкцій є порушення ним податкового законодавства.

Слід зробити висновок, що донарахування податкових зобовязань з податку на додану вартість у розмірі 43738грн. потягло за собою безпідставне застосування штрафних санкцій в розмірі 96224грн., у звязку з чим спірне податкове повідомлення-рішення правомірно визнано судом першої інстанції протиправним та скасовано.

З урахуванням викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки постанова суду першої інстанції прийнята при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, а також при повному з'ясуванні обставин, що мають істотне значення для справи.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Ялта - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.07.2010 у справі № 2а-6783/10/8/0170 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною пятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддяпідписА.С. Цикуренко

Судді підпис В.А.Омельченко підпис С.Ю. Яковенко З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.С. Цикуренко

Повний текст судового рішення виготовлений 08 лютого 2011 р.