Постанова № 16579501, 13.04.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 квітня 2011 р.Справа № 22-а-5387/08 Категорія:Головуючий в 1 інстанції: Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Золотнікова О.С.,

суддів Кравця О.О. та Осіпова Ю.В.,

при секретарі Руденко І.Ю.,

за участю представника відповідача Заверюхи К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу представника Управління МВС України в Херсонській області на постанову господарського суду Херсонської області від 12 червня 2008 року по справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у м. Херсоні до Управління МВС України в Херсонській області про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2008 року Державна податкова інспекція у м. Херсоні звернулась до суду з позовом до Управління МВС України в Херсонській області про стягнення податкового боргу у сумі 61670 грн. 97 коп..

В обґрунтування позову зазначалося, що Управління МВС України в Херсонській області є платником податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів. Відповідно до даних особового рахунку, податковий борг відповідача з названого податку станом на 14 березня 2008 року становить 61670 грн. 97 коп., з них борг за основним платежем складає 18642 грн., штрафні санкції за затримку на 1296 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкових зобовязань - 31874 грн. 98 коп. та пеня за несвоєчасну сплату податкових зобовязань - 11153 грн. 99 коп..

Постановою господарського суду Херсонської області від 12 червня 2008 року позовні вимоги ДПІ у м. Херсоні задоволено. Стягнуто з Управління МВС України в Херсонській області в доход бюджету 61670 грн. 97 коп. податкового боргу з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, представник Управління МВС України в Херсонській області в апеляційній скарзі зазначає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, і, крім того, судом порушено норми матеріального права. Так, судом не прийнято до уваги, що фінансування Управління МВС України в Херсонській області здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а тому, у разі відсутності державних асигнувань на сплату податку з власників транспортних засобів, відповідач не може виконати свої зобовязання зі сплати зазначеного податку, що виключає наявність вини в діях Управління МВС України в Херсонській області щодо порушення податкового законодавства. Крім того, судом не враховано вимоги ч. 6 ст. 6 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів»щодо трирічного строку для стягнення сум податку з фізичних та юридичних осіб. Також, на думку апелянта, податковою інспекцією неправомірно нараховано пеню на повну суму заборгованості без урахування сум, сплачених протягом 2007 року. В порушення п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»позивачем поточні платежі відповідача з податку з власників транспортних засобів, сплачені за КЕКВ 1135 «Утримання транспортних засобів», без згоди останнього зараховані в погашення податкового боргу. У звязку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції з винесенням нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В запереченнях на апеляційну скаргу начальник ДПІ у м. Херсоні просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, виступ представника відповідача в підтримку апеляційної скарги, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про необхідність її задоволення.

Судом встановлено, що Управління МВС України в Херсонській області є платником податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.

За даними позивача, відповідно до особового рахунку відповідача, податковий борг останнього по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів станом на 14 березня 2008 року складав 61670 грн. 70 коп., з них: 18642 грн. - основний платіж, 31874 грн. 98 коп. штрафні (фінансові) санкції; 11153 грн. 99 коп. - пеня.

Задовольняючи позовні вимоги ДПІ у м. Херсоні, суд першої інстанції виходив з того, що сума боргу підтверджується даними облікової картки Управління МВС України в Херсонській області, а тому на підставі Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»борг підлягає стягненню в примусовому порядку.

Проте, з висновком суду першої інстанції про задоволення вимог позивача погодитися не можна.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи (далі - юридичні особи), а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства (далі - фізичні особи), які здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію транспортних засобів та/або мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до статті 2 цього Закону є обєктами оподаткування.

Згідно з ч. 2 ст. 6 названого Закону юридичні особи на основі бухгалтерського звіту (балансу) у строки, визначені законом для річного звітного періоду, подають відповідному органу державної податкової служби за місцем реєстрації транспортних засобів розрахунок суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на поточний рік за формою, затвердженою центральним податковим органом України.

Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів сплачується юридичними особами - щоквартально рівними частинами до 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом (ч. 1 ст. 5 Закону).

Частиною 6 статті 6 Закону визначено, що у разі виявлення юридичних чи фізичних осіб, які не сплачували податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вони зобовязані сплатити податок не більш як за три попередні роки.

Як встановлено матеріалами справи, протягом 2005 - 2008 років Управління МВС України в Херсонській області надавало ДПІ у м. Херсоні розрахунки суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, в яких зазначало суми податку та строки їх сплати.

Податковим повідомлення-рішенням № 0015481703/0 від 26 вересня 2007 року, прийнятим позивачем на підставі акта перевірки № 157/17-325/08592322 від 25 вересня 2007 року, визначено суму штрафних санкцій за несвоєчасну сплату відповідачем суми податку з власників транспортних засобів в період з 2002 по 2005 рік в розмірі 41616 грн. 02 коп..

Також позивачем проведено розрахунок пені за несвоєчасне погашення податкового зобовязання за період з 2005 року по 2008 рік, сума якої склала 11153 грн. 99 коп..

Як встановлено судом першої інстанції, платежі Управління МВС в Херсонській області, перераховані протягом 2007 року по податку з власників транспортних засобів, податковим органом зараховано в рахунок погашення заборгованості за попередні податкові періоди, у звязку з чим у відповідача виникла заборгованість по поточним платежам за 3 4 квартали 2007 року в розмірі 18642 грн.. Вказані обставини зазначені податковим органом і в позовній заяві.

Відповідно до п. 3 ч. 1, ч. 3 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платники податків і зборів (обовязкових платежів) зобовязані сплачувати належні суми податків і зборів (обовязкових) платежів у встановлені законами терміни.

Обовязок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обовязкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Виходячи зі змісту п. п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 та п. п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник податків самостійно обчислює суму податкового зобовязання, яку зазначає у податковій декларації, та зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації.

Таким чином, відповідач, надавши податковому органу розрахунок суми податку з власників транспортних засобів за 2007 рік, де самостійно визначив суму податку, та перерахувавши у визначені законом строки цю суму до бюджету виконав своє зобовязання зі сплати податку за визначеним ним призначенням.

Згідно із п. п. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 цього ж Закону узгоджена сума податкового зобовязання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фонами»(у вказаній вище редакції) визначена рівність бюджетних інтересів. З цією метою визначено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобовязань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обовязковими платежами) - у рівних пропорціях.

Разом з цим, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу, передбаченого п. п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податковий орган не наділений правом чи обовязком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу, і серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

В силу вимог п. п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 цього Закону активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобовязань забезпечення боргу. У разі, якщо такого платника податків визнано банкрутом, черговість задоволення претензій кредиторів визначається законодавством про банкрутство.

На підставі викладеного колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що податковий орган не має права самостійно змінювати призначення платежу, визначеного платником податків при сплаті податкових зобовязань з податків, зокрема з метою погашення податкового боргу направляти сплачені платником кошти з іншим призначенням у рахунок його погашення.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірі, встановлених законодавством, а також стягувати до державного бюджету суми заборгованості субєктів господарювання за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками та фінансовою допомогою, наданою на поворотній основі, та нарахованої на неї пені у порядку, передбаченому Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів) на момент виникнення спірних правовідносин був Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Підпунктом 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 названого Закону визначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобовязання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Відповідно до підпункту 6.2.4 пункту 6.2 статті 6 вищевказаного Закону податкова вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено особисто такій фізичній особі або її законному представникові чи надіслано листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого місця її знаходження із повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові повідомлення.

У разі коли податковий орган або пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення або податкові вимоги у звязку з незнаходженням посадових осіб, їх відмовою прийняти податкове повідомлення або податкову вимогу, незнаходженням фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків, податковий орган розміщує податкове повідомлення або податкові вимоги на дошці податкових оголошень, встановленій на вільному для огляду місці біля входу до приміщення податкового органу. При цьому день розміщення такої податкової вимоги вважається днем її вручення.

Наведеними нормами Закону передбачено альтернативний порядок надіслання платнику податків податкових вимог: або вручення такої вимоги під розписку платнику податків чи його уповноваженій особі, або надіслання податкової вимоги листом із повідомленням про вручення.

Проте, невиконання податковим органом наведених вище положень Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»виключає можливість задоволення позовних вимог податкового органу про стягнення податкового боргу в судовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, провівши розрахунок боргу Управління МВС України в Херсонській області, позивач звернувся із позовною заявою до адміністративного суду про стягнення зазначеної вище суми.

Однак до звернення до суду податкова інспекція не виконала вимоги п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та пункту 5.8 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 266 від 03 липня 2001 року.

За таких обставин позовні вимоги Державної податкової інспекції у м. Херсоні задоволенню не підлягають.

Оскільки судом першої інстанції порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів апеляційного суду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України приходить до висновку про скасування постановленого судового рішення з винесенням нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, судова колегія,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу представника Управління МВС України в Херсонській області задовольнити.

Постанову господарського суду Херсонської області від 12 червня 2008 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою відмовити Державній податковій інспекції у м. Херсоні у задоволенні позовних вимог.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:

Судді: