Ухвала суду № 16579230, 24.06.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-10221/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Каракашьян С.К.

Суддя-доповідач: Федотов І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"24" червня 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Федотова І.В.,

суддів Бабенко К.А. та Ісаєнко Ю.А.,

при секретарі Конюшенко Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва та заступника прокурора Деснянського району м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 лютого 2009 р. у справі за адміністративним позовом Закритого акціонерного товариства «Холдінгова компанія «Бліц-Інформ»до Державної податкової інспекції в Деснянському районі міста Києва, Головного управління Державного казначейства України у м. Києві про стягнення з державного бюджету податку на додану вартість, -

ВСТАНОВИЛА:

Закрите акціонерне товариство «Холдингова компанія «Бліц Інформ»(далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, з урахуванням уточнення позовних вимог, про стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України у м. Києві (далі казначейство або відповідач-2) на користь ЗАТ «Холдингова компанія «Бліц Інформ»відшкодування ПДВ за січень 2009 року в сумі 536705,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 лютого 2010 року позовні вимоги задоволені в повному обсязі.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, Державна податкова інспекція в Деснянському районі міста Києва (далі податковий орган або відповідач-1) подав апеляційну скаргу, а заступник прокурора Деснянського району м. Києва (далі прокурор) заяву про приєднання до апеляційної скарги, в якій просять скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, не повно відображає обставини справи та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Мотивуючи апеляційну скаргу, відповідач-1 посилається на порушення судом першої інстанції норм Закону України «Про державну податкову службу», ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», Наказ ДПА України від 18.08.2005р. №350 «Про затвердження методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ».

Заслухавши суддю-доповідача, сторони які прибули в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд апеляційної інстанції не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального права, на які посилається податкова інспекція у апеляційній скарзі, та вважає, що суд повно встановив обставини у справі та надав їм правильну правову оцінку на підставі норм законодавства, що підлягали застосуванню при вирішенні даного спору.

10.02.2009 року позивач подав до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування за січень 2009 року.

Податковим органом було проведено позапланову виїзну перевірку з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2009 року, за результатами якої складено довідку №2799/23-3/20050164 від 13.04.09 року.

Судом першої інстанції встановлено, що податковий орган утримався від виконання таких дій, обґрунтовуючи неможливість відшкодування заявленої позивачем до бюджетного відшкодування суми відсутністю висновків зустрічних перевірок постачальників товару у ланцюгу постачання.

Колегія суддів зазначає, що Закон України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. №168/97-ВР, зокрема п.п. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 (у редакції Закону України від 25.03.2005 р. № 2505-IV), уповноважує податковий орган протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, провести документальну невиїзну перевірку заявлених у ній даних, і у пятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. У разі виявлення податковим органом за наслідками такої перевірки невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, п.п. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 цього Закону зобовязує податковий орган надіслати платникові податку відповідне податкове повідомлення.

Отже, податковий орган, як орган владних повноважень, здійснюючи контроль за обчисленням та сплатою податку на додану вартість та правомірністю бюджетного відшкодування, зобовязаний діяти у спосіб, передбачений законом, а саме: за наслідками перевірок надати висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, або відмовити у наданні бюджетного відшкодування шляхом надіслання відповідного податкового повідомлення.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, регламентований п.7.4, п. 7.5, п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (у редакції, чинній на час формування податкового кредиту та заявлення суми до бюджетного відшкодування), якого платник податків зобовязаний дотримуватися і виключно за умови порушення якого, формування податкового кредиту та заявлення відємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування може бути визнано неправомірним.

За виникненням відємного значення, визначеного виходячи із вимог п.п.7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. №168/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), відсутністю законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника податку (покупця) права на формування податкового кредиту, зокрема за відсутністю з боку платника податку порушення приписів п.п. 7.4.5. п. 7.4., 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону при формуванні податкового кредиту, за наявності факту дотримання платником податку вимог п.п. «а»п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 щодо заявлення до бюджетного відшкодування частини відємного значення у межах суми податку, фактично сплаченої ним у попередньому податковому періоді постачальникам товару, та вимог п.п. 7.7.4 щодо подання податковому органу податкової декларації, розрахунку та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, позивач має право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

Довідкою перевірки та судом першої інстанції не встановлено жодного фактичного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту та права на заявлення до відшкодування відємного значення з податку на додану вартість.

Закон України «Про податок на додану вартість»не ставить право на заявлення до бюджетного відшкодування податку на додану вартість та на отримання такого відшкодування на рахунок у банку в залежність від обовязкової наявності матеріалів зустрічних перевірок щодо підтвердження сплати податку на додану вартість усіма попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару до виробника.

Таким чином, відсутність висновків зустрічних перевірок щодо підтвердження сплати податку на додану вартість усіма попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару до виробника не впливає на право позивача (покупця) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальникам товару та заявлення до бюджетного відшкодування відємного значення з податку на додану вартість.

Окрім цього, в апеляційній скарзі зазначено, що податковим органом було надано казначейству висновки про відшкодування ПДВ за січень 2009 року на суму 494332 грн., про що свідчить реєстр висновків за платежами, належними державному бюджету про суми відшкодування ПДВ (далі реєстр).

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема а.с. 67, податковим органом було направлено реєстр до казначейства лише 01.12.2009 року, тобто з порушення, встановленого ст. 7 Закону України «Про ПДВ»пятиденного терміну. Окрім цього, як вірно встановлено судом першої інстанції, позивачу не направлялося податкове повідомлення-рішення про зменшення суми, заявленої до бюджетного відшкодування, що свідчить відсутність з його боку порушень.

За таких обставин, оскільки доводи апеляційної скарги спростовуються висновками суду першої інстанції та матеріалами справи, а суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та постановив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, судова колегія залишає його без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Деснянському районі міста Києва та заступника прокурора Деснянського району м. Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду від 24 лютого 2010 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: І.В. Федотов

Судді: К.А. Бабенко

Ю.А. Ісаєнко

Повний текст ухвали виготовлено 29.06.2011р.