Постанова № 16575762, 23.06.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-6371/10/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Виноградова О.І. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" червня 2011 р. м. Київ

колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного у складі:

головуючого судді Земляної Г.В.

суддів Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е.

при секретарі Ломановій Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційні скарги Приватного підприємства «Бест», Броварської обєднаної державної податкової інспекції Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2010 року у справі за позовом приватного підприємства «Бест»до Броварської обєднаної державної податкової інспекції Київської області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач приватне підприємство «Бест»(далі ПП «Бест»), остаточно вточнивши позовні вимоги, звернулося до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень від 26 листопада 2009 року № 0000962301/0 на загальну суму 1585784 грн. 20 коп., № 0000972301/0 на загальну суму 1041210 грн. та № 0002751701/0 на загальну суму 4443 грн. 78 коп., та податкових повідомлень рішень від 9 березня 2010 р. № 0002751701/1, від 16 березня 2010 р. № 0002751701/2, від 17 березня 2010 року № 0000962301/2 та № 0000973301/2 від 01 червня 2010 року № 0000972301/3 та № 0000962301/3.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2010 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення рішення від 26 листопада 2009 року № 0002751701/0, від 09 березня 2010 року № 0002751701/1 та від 16 березня 2010 року № 0002751701/2. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням представники Приватного підприємства «Бест», Броварської обєднаної державної податкової інспекції Київської області подали апеляційні скарги.

Представник ПП «Бест»остаточно уточнивши вимоги апеляційної скарги, просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог та винести в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.

Представник Броварської обєднаної державної податкової інспекції Київської області просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та винести нову про відмову в задоволенні позову.

В своїх апеляційних скаргах апелянти посилаються на незаконність, необґрунтованість та необєктивність рішення суду, неповне зясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що зявилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Приватного підприємства «Бест»підлягає задоволенню, а апеляційна скарга Броварської обєднаної державної податкової інспекції Київської області не підлягає задоволенню, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню у частині з ухваленням нового рішення з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у період з 16 жовтня по 12 листопада 2009 року відповідачем було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та інше законодавства за період з 1 жовтня 2007 року по 30 червня 2009 р., за результатами якої 17 листопада 2009 р. складено акт № 551/232/25293807. Згідно з названим актом перевірки відповідачем зазначено, що позивачем неправомірно віднесено до валових витрат та податкового кредиту витрати, пов'язані з передпродажною підготовкою товарів, зв'язку з чим занижено податок на прибуток, податок на додану вартість. Крім того, занижено податок з доходів фізичних осіб у звязку з виплатою позивачем третій особі витрат на пальне.

На підставі акта перевірки відповідачем 26 листопада 2009 року винесені повідомлення-рішення:

- податкове повідомлення-рішення № 0000962301/0 за порушення вимог п. 5.1 п.п. 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону № 334/94-ВР, яким нараховане податкове зобов'язання у сумі 1585784 20 коп., з яких 1061423 грн. - за основним платежем та 524361 грн. 20 коп. - за штрафними санкціями;

- податкове повідомлення-рішення № 0000972301/0 за порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону № 168/97-ВР, яким нараховане податкове зобов'язання у сумі 1 041 210 грн. з яких 694 140 грн. - за основним платежем та 347070 грн. - за штрафними санкціями;

- податкове повідомлення-рішення № 000275170/0 за порушення п.п. 4.2.9 п. 4.2 ст.4 п. 17.1 ст. 17 Закону № 889, яким нараховане податкове зобов'язання у сумі 4443 грн. 78 коп. з яких - 1481 грн. 26 коп. - за основним платежем та 2962 грн. 52 коп. - за штрафними санкціями.

Не погоджуючись з зазначеними повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх досудовому порядку, проте, його скарги від 3 та 29 грудня 2009 року, а також від 24 березня 2010 року податковими органами залишені без задоволення, а оскаржувані повідомлення-рішення - без змін.

У зв'язку з відмовою у задоволенні скарг позивача податковими органом були винесені податкові повідомлення-рішення від 09 березня 2010 р. № 0002751701/1; від 16 березня 2010 року № 0002751701/2; від 17 березня 2010 року № 0000962301/2 та №0000972301/2; від 01 червня 2010 року № 0000972301/3 та № 0000962301/3.

Суд першої інстанції частково відмовляючи у задоволенні позову, дійшов висновку що позивачем неправомірно до валових витрат та податкового кредиту включені суми сплачених контрагентам, в звязку з наданням останньому послуг, повязаних з передпродажною підготовкою товарів. З даним висновком суду першої інстанції, як не відповідаючим обставинам справи та нормам матеріального права не може погодитися колегія суддів з наступних підстав.

Щодо правомірності винесених Броварською ОДПІ податкових повідомлень-рішень № 0000962301/0, № 0000962301/2, № 0000962301/3, № 0000972301/0, № 0000972301/2, № 0000972301/2 слід зазначаємо наступне:

Правовідносини, що виникли на час формуванням платником податку сум прибутку, податку на додану вартість, валових витрат та податкового кредиту, регулювалися статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Щодо підтвердження факту своєчасності та повноти включення до податкового кредиту суми ПДВ, зазначаємо, що статтею 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в редакції чинній на момент здійснення вищевказаних господарських операцій, встановлено порядок обчислення і сплати податку, пунктом 7.4. вказаної статті регулює виникнення податкового кредиту.

В силу вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (якій діяв на час виникнення правовідносин, далі Закон № 168) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп.7.2.3 та пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках і надається покупцю на його вимогу продавцем товарів (робіт, послуг).

Пункт 7.5 ст. 7 Закон України «Про податок на додану вартість»визнає датою виникнення права платника податку на податковий кредит дату здійснення першої з наступних подій: а) дату списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); б) дату отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Отже, з огляду на наведені законодавчі приписи підставою для зменшення платником об'єкта оподаткування (податкових зобов'язань) з податку на прибуток на суму вартості наданих послуг, а з податку на додану вартість - на суму цього податку, нараховану на вартість отриманих послуг, є факт надання послуг та безпосередній зв'язок витрат на оплату цих послуг з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності придбаних (послуг) або ж призначення останніх для такого використання.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

-або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

-або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах (пункт 1.32 статті 1 цього Закону).

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього ж Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, установлених підпунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Звідси випливає висновок, що правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності наступних умов: спеціальна правосубєктність субєктів господарювання; наявність звязку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю.

За відсутності ж останнього відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток і податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ПП «Бест»зареєстрований виконкомом Броварської міської ради 24.10.1997 року за №1918 (свідоцтво про державну реєстрацію серія А00№094455), та взятий на податковий облік 25.10.1997 року у Броварській ОДПІ Київської області за №1253, та був платником податків на прибуток підприємств, податку на додану вартість, та інших.

Згідно Статуту, для позивача в перевіряємий період, регулярною, постійною та суттєвою є діяльність, яка повязана із виробництвом майонезу та гірчиці..

Як слідує з матеріалів справи між позивачем на контрагентами(правосубєктність яких не оспорювана відповідачем), на протязі 2007-2008 років були укладені договори купівлі-продажу або поставки товару, відповідно до яких позивачем було передано товар у розпорядження контрагентів з подальшою його проплатою а саме:

- з ТОВ «ПАНПРОДУКТ»№ 02/07 від 02 січня 2007 року та № 21/2008/юр від 22 грудня 2008 року;

- з ФОП ОСОБА_2 № 05/07 від 02 січня 2007 року та № 25/2008/юр від 25 грудня 2008 року;

- з ФОН ОСОБА_3 № 03/07 від 02 січня 2007 року, № 20/2008/юр від 19 грудня 2008 року та № 04/2008 від 04 січня 2008 року;

з ТОВ «Гуртово-роздріб комплекс «СЕДАМ» від 29 березня 2007 року, 25 грудня 2008 р. № 46/07 та № 23/2008/юр./783, а 07 лютого 2008 р. угоду № 1 про зміну і доповнення договору поставки товару № 46/07/526;

з ТОВ «НВП «Оркан»від 01 липня 2007 року № 61/2007;

-з ТОВ «КАДАНС 21» від 03 грудня 2007 року № 72/2007;

з ПП «Універсал Партнер»від 30 вересня 2008 року № 16/2008/юр;

з ФОП ОСОБА_4 від 25 грудня 2008 року № 26/2008/юр;

- з ФОП ОСОБА_5 від 25 грудня 2008 року № 24/2008/юр;

з ТОВ «ЧЕЛЕСТА-ПРОФ»від 30 грудня 2008 року № 27/2008/юр.

На виконання кожного з цих договорів між позивачем та контрагентами було укладено договори про надання послуг з передпродажної підготовки або мерчандайзингу.

Матеріалами справи підтверджено, що послуги, які надавалися контрагентами та придбавалися позивачем, стосувалися товарів, поставка/продаж яких є господарською діяльністю позивача. Придбані послуги безпосередньо впливали на результат діяльності позивача з продажу товарів та були направлені на отримання доходу.

Так договори про надання послуг з передпродажної підготовки були укладені: 30 грудня 2008 року з ТОВ «ЧЕЛЕСТА-ПРОФ»№ 09/2008/пос.; 06 березня 2009 року з ТОВ «НОРМАН ПЛЮС»№ 10/2009/пос/192; 25 грудня 2008 року з ФОП ОСОБА_4 № 08/2008/пос.; 25 грудня 2008 р. з ФОП ОСОБА_2 № 07/2008/пос; 25 грудня 2008 р. з ФОП ОСОБА_5 № 06/2008/пос; 25 грудня 2008 р. з ТОВ «Гуртово-роздрібний комплекс «СЕДАМ»№ 05/2008/пос./82;26 квітня 2007 р. та 22 грудня 2008 р. з ТОВ «ПАНПРОДУКТ»№ 54/07 та № 03/2008/пос; 19 грудня 2008 р. з ФОП ОСОБА_3 № 02/2008/пос; 20 грудня 2007 р. та 1 березня 2008 р. з ТОВ «Локомотив-2005»№ 76/2007/689 та № 243.

Також 01 січня 2007 року між позивачем та ТОВ «Експансія»було укладено договір мерчандайзингу № 07/07.

Згідно з п. 1 названого договору його предметом є надання виконавцем послуг з передпродажної підготовки та мерчандайзингу, визначення якого надано у п.п.1.2. як «сукупність послуг по розміщенню продукції на торговому обладнанні (полицях, стендах) безпосередньо в торгових залах тощо, в торговій мережі, місцях продажу тощо, з меті збільшення обсягів продажу такої продукції». Крім того, у цьому ж пункті договору дано визначення місця продажу - «супермаркети, магазини та інші торгові точки виконавця».

Підтвердженням того, що на період надання послуг обсяг товарообороту та доходу позивача від продажу такого товару зростали є аналіз оборотів наведених позивачем.

При цьому оплата послуг з передпродажної підготовки, послуг з викладення товару на полицях та спеціальних конструкціях є обовязковою умовою для здійснення поставок та продажу товарів у торговельній мережі, отримання доходів від таких продаж і є ще одним підтвердженням використання придбаних послуг у господарській діяльності.

Фактичне виконання умов договорів між позивачем та ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_5, ТОВ «ПАНПРОДУКТ», ФОН ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_3, ТОВ «Локомотив 2005», ПП «КАДАНС 21», ТОВ «Гуртово-роздрібний комплекс «Седам», ТОВ «Експансія», ТОВ «ЧЕЛЕСТА-ПРОФ», ТОВ «НОРМАН ПЛЮС», ТОВ «НВП «Оркан»підтверджено договорами купівлі продажу товарів, , договорами про надання послуг, актами звірки розрахунків, накладними, виписками з розрахунків, , платіжними дорученнями, та актами виконаних робіт.

Як вбачається з п.п. 1.1 п. 1 цих договорів, виконавець (контрагент) приймає на себе обов'язок надати замовнику (позивачу) послуги пов'язані з передпродажною підготовкою товару, а замовник зобов'язується сплатити надані виконавцем послуги на умовах договору.

Згідно з п. 2 «Зобов'язання сторін»названих договорів виконавець бере на себе зобов'язання: розмістити товар в магазині відповідно до місця, узгодженого з замовником; забезпечити відповідну вимогам замовника викладку товару на полицях магазину; надати акт приймання-передачі виконаних робіт.

Водночас замовник (позивач у справі) бере на себе зобов'язання затвердити місце в магазині для розміщення виконавцем товару, надати у письмовому вигляді вимоги по викладці товару на полицях магазину та прийняти акт приймання-передачі виконаних робіт.

Пунктом 19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», яке затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, встановлено, що витрати на збут включають такі витрати, які зв'язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг), а саме, витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), витрати на передпродажну підготовку товарів та інші витрати, пов'язані зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг.

Вказане свідчить про те, що позивач, отримуючи вищезгадані послуги, використовував їх межах своєї господарської діяльності, оскільки основними видами його діяльності є оптова та роздрібна торгівля майонезом та гірчицею. Таким чином придбання маркетингових, інформаційних та інших послуг у контрагентів, яким здійснюється поставка продукції товарів ПП «Бест», безпосередньо пов'язано з господарською діяльністю позивача.

В звязки з викладеним, колегія суддів прийшла до висновку, щодо підтвердження позивачем передпродажних послуг належно оформленими первинними документами.

Доводи відповідача, щодо неналежного оформлення первинних документів, суд не приймає до уваги так як абзацом 4 пп.5.3.9 п.5.3.ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з пп.7.4.5 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про додаток на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а по зазначених операціях придбання результатів робіт (послуг) повинні бути в наявності.

Згідно з визначенням, наведеним в ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», первинний документ документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, згідно з вимогами п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Обовязкові реквізити первинного документу, що складений на паперових та машинних носіях, визначені пунктом 2 статті 9 зазначеного Закону.

Отже, діючим законодавством не встановлено конкретного (особливого) переліку документів, ведення якого є необхідним для підтвердження витрат на передпродажні послуги.

Разом з тим позивачем надано акти приймання-передачі виконаних робіт, що містять всі обов'язкові реквізити і підтверджують факт отримання послуг ПП «Бест». У відповідності до умов договорів, на підставі яких надано послуги, вбачається прямий зв'язок наданих ПП «Бест»послуг із його господарською діяльністю.

Підписані акти приймання-передачі послуг на час звернення до суду були достатньою підставою для віднесення витрат на ці послуги до складу валових. Факт надання таких послуг не має підтверджуватися будь-яким іншим додатковими документами.

Таким чином, посилання суду першої інстанції на відсутність документів у підтвердження виконання одного з пунктів договорів про надання послуг з передпродажної підготовки товарів (затверджених місць розташування продукції), не може бути підставою для відмови у задоволенні позову.

Пункт 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачає вичерпний перелік витрат платника податку, що не включаються до складу валових. Серед таких обмежень, послуги, які були виключені відповідачем зі складу валових витрат ПП «Бест», відсутні. Крім того, п.5.11 ст.5 цього Закону не дозволяє встановлювати додаткові обмеження щодо віднесення до складу валових витрат платника податку крім тих обмежень, що зазначенні в Законі.

Таким чином такі послуги як мерчандайзингу, просування товару на ринку, розміщення продукції в роздрібних торгівельних точках повязані з господарською діяльністю позивача. Отже, вартість таких послуг може бути віднесена до складу валових витрат та податкового кредиту позивача відповідно до положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно підпункту 5.4.4 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат платника податку відносяться витрати на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку.

За змістом даної статті віднесення до складу валових витрат сум, сплачених у звязку із передпродажної підготовкою товарів, не залежить від наявності у платника податку права власності на товар, а має значення лише факт продажу платником податку товару, відносно якого здійснюється така передпродажна підготовка.

Колегія суддів зазначає, що витрати, повязані з оплатою передпродажної підготовки продукції позивача, спрямовані на забезпечення попиту на його продукцію, а отже спрямовані на забезпечення отримання в майбутньому доходів по її виробництву. Крім того, метою таких договорів з передпродажної підготовки є збільшення обсягів продажу товару позивача, утримання та завоювання ринкових позицій продукції позивача.

У відповідності до пп.5.4.4 п.5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються витрати платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку, що включають будь-які заходи рекламного характеру направлені на просування товару на ринок, до яких, зокрема, відносять, маркетингові та мерчандайзингові послуги, що надаються супермаркетами та роздрібними мережами.

Мерчандайзингові послуги це різновид маркетингу, який направлений на просування продукції в роздрібних торгових мережах, та включає в себе комплекс заходів по правильному розміщенню товару на полицях магазину, розроблення та розміщення рекламних матеріалів, які містять інформацію про товар в місцях продажу. Мерчандайзингові послуги безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю платника податку, оскільки спрямовані на збільшення обсягів продажів товару.

За таких обставин, позивачем не було порушено вимог підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», позивачем правомірно був сформований податковий кредит, а у відповідача не було підстав для зменшення податкового кредиту.

При цьому, з метою однакового застосування судами загальної юрисдикції положень Конституції та законів України, судом враховується позиція адміністративних судів у даній категорії справ. А саме береться до уваги постанова Вищого адміністративного суду України від 08 квітня 2010 року у справі №К-16160/07, що є в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Таким чином податкові повідомлення-рішення від 26 листопада 2009 року № 0000962301/0 та № 0000972301/0 не правомірні та підлягають скасуванню.

При цьому колегія суддів зазначає, що податкове повідомлення-рішення Бориспільської ОДПІ від 17 березня 2010 року № 0000962301/2, № 0000972301/2 та віл 01 червня 2010 року № 0000972301/3, № 0000932301/3 винесено органом податкової служби за результатами розгляду скарг ПП «Бест»на таку ж саму суму податкових зобов'язань, як і у податкових повідомленнях-рішеннях Бориспільської ОДПІ №0000962301/0 та № 0000972301/0, що суперечить приписам ст. 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", яка не передбачає прийняття нового податкового повідомлення-рішення в разі залишення оскарженого податкового повідомлення-рішення без зменшення або збільшення нарахувань, у зв'язку з чим, податкові повідомлення рішення від 17 березня 2010 року № 0000962301/2, № 0000972301/2 та віл 01 червня 2010 року № 0000972301/3, № 0000932301/3 також підлягають скасуванню.

Стосовно позовних вимог щодо скасування податкових повідомлень рішень від 26 листопада 2009 року № 0002751701/0, від 09 березня 2010 року № 000275170/1, від 16 березня 2010 року № 0002751701/2 колегія суддів повністю погоджується з висновками суду першої інстанції і зазначає наступне:

Підпунктом 5.6 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі Закон N 334) визначені особливості складу витрат на оплату праці. Зокрема згідно з пп.5.6.1 зазначеного пункту визначено, що з урахуванням норм пункту 5.3 цієї статті до складу валових витрат платника податку відносяться витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі -працівники), які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на виплату авторських винагород та виплат за виконання робіт (послуг), згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-які інші виплати в грошовій або натуральній формі, встановлені за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами закону, що регулює питання оподаткування доходів фізичних осіб (законодавства, що встановлює правила оподаткування прибутковим податком з громадян).

Поряд з цим відповідно до пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону N 334 не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, у тому числі на фінансування особистих потреб фізичних осіб, за винятком виплат, передбачених пунктами 5.6 і 5.7 цієї статті, та в інших випадках, передбачених нормами цього Закону.

Таким чином, до складу валових витрат платника податку можуть бути віднесені витрати на відшкодування вартості послуг фізичної особи лише в тому випадку, якщо ці витрати пов'язані з веденням господарської діяльності платника податку та підтверджені відповідними документами первинного бухгалтерського обліку, а не з фінансуванням особистих потреб фізичних осіб працівників підприємства.

Слід зазначити, що згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З метою удосконалення організації первинного обліку роботи автомобільного транспорту Державним комітетом статистики України затверджено наказ від 17 лютого 1998 року N 74 "Про затвердження типової форми первинного обліку роботи службового легкового автомобіля та Інструкції про порядок її застосування" (далі - наказ N 74), який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 березня 1998 року за N 149/2589.

Згідно з п. 2 наказу № 74 застосування дорожнього листа типової форми № 3 та виконання положень Інструкції вважається обов'язковим для застосування всіма суб'єктами підприємницької діяльності, установами й організаціями незалежно від відомчого підпорядкування та форми власності, які експлуатують службові легкові автомобілі або для яких за їх замовленням здійснюється транспортне обслуговування службовими легковими автомобілями.

Отже, витрати на відшкодування вартості послуг працівника за використання таким працівником у службових цілях власного легкового автомобіля повинні бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, якими є заява від працівника, договір між працівником і підприємством, відповідні накази керівника підприємства стосовно відшкодування витрат працівникові, дорожні листи, чеки на придбання паливно-мастильних матеріалів тощо.

Відповідно до договору найму транспортного засобу між ОСОБА_6 та ПП «Бест»(Орендар) п.п. 3.2. витрати на паливно-мастильні матеріали відшкодовуються Орендарем відповідно до наданих документів на їх придбання, згідно норм витрат паливно-мастильних матеріалів та пробігу автомобіля.

В матеріалах справи є накази про відрядження заступника директора позивача ОСОБА_6 від: 01 жовтня, 26 та 28 листопада, 5 та 12 грудня 2007 року, 14 березня 21 травня, 22 липня, 08 серпня, 19, 26 та 30 вересня, 02 та 16 жовтня, 3 листопада, 2 грудня 2008 року, 04 та 06 та 17 лютого, 14 квітня, 07, 12 та 26 травня, 17 червня 2009 року; договори найму транспортного засобу від цих же дат; посвідчення про відрядження з відмітками про відбуття до відрядження, прибуття до пунктів призначення і вибуття з них, а також документи і підтвердження понесених ОСОБА_6 витрат.

Таким чином заступник директора позивача ОСОБА_6 використовував належний йому на праві власності автомобіль лише у службових відрядженнях, і отже, витрати, пов'язані з оплатою його проїзду є витратами, що пов'язані з господарську діяльністю позивача.

Отже посилання відповідача на порушення позивачем вимог п.п.4.2.9 п.4.2. ст.4, п.17.1 ст.17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»є необґрунтованим та спростовується наявними в матеріалах справи доказами.

З огляду на вищезазначене податкове повідомлення рішення від 26 листопада 2009 року № 000275170/0 підлягає скасуванню.

Оскільки податкове повідомлення-рішення Бориспільської ОДПІ від 09 березня 2010 року № 0002751701/1 та від 16 березня 2010 року № 0002751701/2 винесено органом податкової служби за результатами розгляду скарг ПП «Бест»на таку ж саму суму податкових зобов'язань, як і у податковому повідомлені-рішені Бориспільської ОДПІ №0002751701/0, що суперечить приписам ст. 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", яка не передбачає прийняття нового податкового повідомлення-рішення в разі залишення оскарженого податкового повідомлення-рішення без зменшення або збільшення нарахувань, у зв'язку з чим податкові повідомлення рішення 09 березня 2010 року № 0002751701/1 та від 16 березня 2010 року № 0002751701/2 підлягають скасуванню.

Відповідно до розяснень Пленуму Верховного суду України, викладених у п.1 Постанови №11 від 29.12.1976 р. «Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Таким чином позовні вимоги ПП «Бест»підлягають задоволенню та слід скасувати податкові повідомлення-рішення Бориспільської ОДПІ від 26 листопада 2009 року № 0000962301/0, № 0000972301/0, № 0002751701/0, № 0000962301/2, № 0000972301/2 від 17 березня 2010 року і № 0000972301/3, №0000962301/3 від 01 червня 2010 року та 09 березня 2010 року № 0002751701/1 та від 16 березня 2010 року № 0002751701/2

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при відмові у задоволені позову порушенні вимоги норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи в частині відмови у задоволені позову, що є підставою для скасування судового рішення у цій частині.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Відповідно до ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Таким чином апеляційну скаргу ПП «Бест»слід задовольнити, а апеляційну скаргу Бориспільської ОДПІ залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню з ухваленням нового рішення у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4,8-11, 160, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Броварської обєднаної державної податкової інспекції Київської області залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Бест»задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2010 року скасувати в частині відмови у задоволенні позову про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень № 0000962301/0 від 26 листопада 2009 року, № 0000972301/0 від 26 листопада 2009 року, № 0000962301/2, № 0000972301/2 від 17 березня 2010 року та № 0000972301/3, №0000962301/3 від 01 червня 2010 року.

В цій частині позовні вимоги Приватного підприємства «Бест»задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000962301/0 від 26 листопада 2009 року, № 0000972301/0 від 26 листопада 2009 року, № 0000962301/2, № 0000972301/2 від 17 березня 2010 року та № 0000972301/3, №0000962301/3 від 01 червня 2010 року.

В іншій частині постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2010 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, тобто з 29 червня 2011 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Г.В.Земляна

Судді: Т.М.Грищенко

В.Е.Мацедонська