Постанова № 16578530, 23.06.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Лагутін А.А.

Суддя-доповідач - Яманко В.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2011 року справа № 2а-9307/10/1270

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Яманко В.Г.

суддів Казначеєва Е.Г. , Васильєвої І.А.

розглянувши в письмовому провадженні

засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Свердловську

на постанову Луганського окружного адміністративного суду

від4 травня 2011 року

по адміністративній справі№ 2а-9307/10/1270 (суддя Лагутін А. А.)

за позовомДержавного підприємства «Свердловантрацит»

в особі відособленого підрозділу «Шахта «Червоний

партизан»

доДержавної податкової інспекції в м. Свердловську

про визнання дій протиправними, визнання протиправним

та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Державне підприємство «Свердловантрацит» в особі відособленого підрозділу «Шахта «Червоний партизан» звернулося 30 листопада 2010 року до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом (арк. спр. 3-8) до державної податкової інспекції у м. Свердловську про визнання дій відповідача щодо зміни призначення платежу № 1629 від 30 жовтня 2009 року протиправним, визнання дій відповідача по розподілу сплачених сум податків на погашення податкового боргу та пені протиправними, визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 12 листопада 2010 року.

В обґрунтування позову позивач вказав, що не погоджується з застосованими штрафними санкціями, оскільки податковий орган зарахував без згоди позивача сплачену плату за користування надрами в погашення заборгованості без врахування призначення платежу.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду (арк. спр. 83-85) від 4 травня 2011 року адміністративний позов ДП «Свердловантрацит» в особі відособленого підрозділу «Шахта «Червоний партизан» було задоволено частково, а саме: визнані протиправними дії ДПІ в м. Свердловську стосовно зарахування грошових коштів, сплачених ДП «Свердловантрацит» в особі відокремленого підрозділу «Шахта «Червоний партизан» за платіжними дорученнями № 1985 від 30 грудня 2009 року на суму 70300 грн., № 13 від 6 січня 2010 року на суму 120000 грн., № 1629 від 30 жовтня 2009 року на суму 998219 грн. та заяви ДП «Свердловантрацит» в особі відокремленого підрозділу «Шахта «Червоний партизан» про розподіл сум по сплаті податкового боргу від 29 січня 2010 року № 4-45/39 на загальну суму 563725 грн. 70 коп. не у відповідності з призначенням платежів; зобов'язано ДПІ у м. Свердловську Луганської області зарахувати перераховані грошові кошти у відповідності з призначенням платежу, зазначеному у платіжних дорученнях № 1985 від 30 грудня 2009 року на суму 70300 грн., № 13 від 6 січня 2010 року на суму 120000 грн., № 1629 від 30 жовтня 2009 року на суму 998219 грн. та заяви ДП «Свердловантрацит» в особі відокремленого підрозділу «Шахта «Червоний партизан» про розподіл сум по сплаті податкового боргу від 29 січня 2010 року № 4-45/39 на загальну суму 563725 грн. 70 коп.; визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ в м. Свердловську від 12 листопада 2010 року № 0002721840/0 на суму штрафної санкції 88414 грн. 52 коп. та від 12 листопада 2010 року № 0002731840/0 на суму штрафної санкції 170705 грн. 62 коп. винесені у відношенні відокремленого підрозділу «Шахта «Червоний партизан» державного підприємства «Свердловантрацит». В решті позовних вимог було відмовлено.

Суд першої інстанції при задоволенні позову виходив з того, що за наданими позивачем платіжними дорученнями, ним у спірний період перераховувалася плата за користування надрами, а податковим органом неправомірно ці кошти були направлені на погашення податкових зобовязань інших звітних періодів з нарахуванням штрафних (фінансових) санкцій за несвоєчасну оплату цих зобовязань.

В апеляційній скарзі (арк. спр. 87-88) відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції, як прийняту з порушенням норм матеріального права, прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову. Відповідач наголошує в скарзі, що кошти, які надійшли від платника податку на сплату зобовязань, направляються на погашення податкових зобовязань з того самого платежу у порядку календарної черговості настання граничних термінів їх сплати, й на думку відповідача, відповідно до пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» така черговість погашення діє незалежно від волі платника податків та стосується, як самостійно розрахованих платником податків податкових зобовязань, так і податкових зобовязань, розрахованих контролюючим органом.

Сторони були повідомлені належним чином про дату та час слухання, їх явка до суду обовязковою не визнавалася. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вирішила здійснити розгляд у відповідності до статті 197 КАС України в порядку письмового провадження.

Державне підприємство «Свердловантрацит» є юридичною особою (свідоцтво про державну реєстрацію, статут арк. спр. 10-12), яке включене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 32355669, що підтверджується довідкою (арк. спр. 13).

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-III (в редакції, чинній станом на час існування спірних правовідносин) (далі за текстом Закон № 2181) податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації або у податковому розрахунку (пункт 1.11 статті 1 вказаного Закону) вважається узгодженим з дня подання податкової звітності.

Підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону № 2181 передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього закону для подання податкової декларації.

Узгоджена сума податкового зобовязання, не сплачена платником податків у строки, встановлені статтею 5 Закону № 2181, визнається сумою податкового боргу платника податків (підпункт 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 закону).

Згідно підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181 у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у розмірах встановлених цим підпунктом в залежності від кількості днів затримки.

28 жовтня 2010 року ДПІ в м. Свердловську була проведена невиїзна перевірка своєчасності внесення до бюджету сум податкового зобовязання по платі за користування надрами загальнодержавного значення за 2 квартал 2009 року по відособленому підрозділу «Шахта «Червоний партизан» ДП «Свердловантрацит», за наслідками якої був складений акт № 1267-15-20-26350009 (арк. спр. 14-16). В висновках акту було зазначено, що затримка сплати позивачем узгодженого зобовязання по платі за користування надрами при видобутку корисних копалин від 30 до 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання 442072 грн. 60 коп. та затримка сплати позивачем узгодженого зобовязання по платі за користування надрами при видобутку корисних копалин більш ніж 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання 341411 грн. 23 коп. призвела до застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181 на суму 88414 грн. 52 коп. за ставкою 20 % та 171705 грн. 62 коп. за ставкою 50 %.

12 листопада 2010 року ДПІ в м. Свердловську були прийняті податкові повідомлення-рішення (арк. спр. 18-19) № 0002721840/0 про застосування штрафу на суму 88414 грн. 52 коп. за ставкою 20 % та № 0002731840/0 про застосування штрафу на суму 171705 грн. 62 коп. за ставкою 50 %.

19 липня 2009 року позивачем до ДПІ в м. Свердловську був поданий податковий розрахунок з платежів за користування надрами для видобування корисних копалин за 2 квартал 2009 року вх. № 18730 (арк. спр. 35-36), в якому до сплати до Державного бюджету України позивачем було зазначено суму податкових зобовязань з вказаного платежу 783483 грн. 84 коп.

Саме з несплатою сум платежу за користування надрами за цим розрахунком відповідач повязав застосування спірних штрафних (фінансових) санкцій. Так, в розрахунку штрафних санкцій, як додатку до акту (арк. спр. 17), зазначено, що термін сплати суми 783483 грн. 84 коп. за 2 квартал 2009 року 19 серпня 2009 року, документи зазначені податковим органом в якості платіжних доручень про сплату: № 1629 від 30 жовтня 2009 року на суму 442072 грн. 60 коп., № 1985 від 30 грудня 2009 року на суму 70300 грн., № 8 від 6 січня 2010 року на суму 120000 грн., № 2 від 29 січня 2010 року на суму 563725 грн. 70 коп.

Фактично з матеріалів справи вбачається, що задекларований платіж за користування надрами для видобування корисних копалин за 2 квартал 2009 року в сумі 783483 грн. 84 коп. сплачений за платіжними дорученнями № 1985 від 30 грудня 2009 року на суму 70300 грн. (арк. спр. 22) та № 13 (а не № 8) від 6 січня 2010 року на суму 120000 грн. (арк. спр. 23). В платіжному дорученні № 13 від 6 січня 2010 року в призначенні платежу вказано лише «Кошти на сплату за користування надрами» без визначення періоду. Тобто, за затримку оплати зобовязань саме 2 кварталу 2009 року розмір застосованих штрафних санкцій на вказані платежі склав 32165 грн. 82 коп. та 54666 грн. 21 коп. відповідно.

Зазначений в розрахунку штрафних санкцій податковим органом платіжний документ № 2 від 29 січня 2010 року на суму 563725 грн. 70 коп. є фактично листом позивача від 29 січня 2010 року № 4-45/39 (арк. спр. 24) до ДПІ в м. Свердловську про направлення платежу за користування надрами в сумі 2104000 грн. за платіжним дорученням № 48 від 29 січня 2010 року в оплату податкового боргу по відособленим підрозділам, в тому числі по шахті «Червоний партизан» податкового боргу на суму 563725 грн. 70 коп., з якого 167747 грн. 18 коп. основного платежу за 2 квартал 2009 року, 324210 грн. 01 коп. штрафних санкцій, 71768 грн. 51 коп. пені. Сума штрафних санкцій застосованих відповідачем після зарахування платежів за напрямком зазначеним безпосередньо позивачем до погашення податкового боргу 2 кварталу 2009 року склала 83873 грн. 59 коп.

З огляду на викладене, колегія суддів не погоджує висновок суду першої інстанції про наявність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення № 0002731840/0 від 12 листопада 2010 року, оскільки штрафні санкції в розмірі 170705 грн. 62 коп. були застосовані на несвоєчасно сплачені суми платежу за користування надрами для видобування корисних копалин за 2 квартал 2009 року з урахуванням напрямків платежів визначених безпосередньо позивачем, а той факт що сплачені суми одночасно були направлені на погашення основного платежу за 2 квартал 2009 року та пені, нарахованої у звязку з несплатою цього ж періоду, не свідчить про протиправність дій податкового органу, оскільки штраф було застосовано на суму основного платежу, а не загалом на весь платіж. Також, колегія суддів не погоджує вихід суду першої інстанції за межі позовних вимог, оскільки зарахування платежів за платіжними дорученнями № 1985 від 30 грудня 2009 року на суму 70300 грн., № 13 від 6 січня 2010 року на суму 120000 грн., листом позивача від 29 січня 2010 року № 4-45/39 відбулося з урахуванням призначення платежу, що не призвело до порушення прав позивача.

Стосовно сплаченого платіжним дорученням № 1629 від 30 жовтня 2009 року платежу за користування надрами на суму 998219 грн. (арк. спр. 21), з якого за призначенням платежу за 4 квартал 2008 року було сплачено 719244 грн., за 1 квартал 2009 року 278975 грн., то згідно повідомлення № 112130026146686 від 30 жовтня 2009 року (арк. спр. 40) ця сума була розподілена в погашення податкового боргу на суму 946692 грн. та пені 51527 грн., з яких на погашення 2 квартал 2009 року було використано податковим органом 442072 грн. 60 коп., що й обумовило застосування санкцій на суму 88414 грн. 52 коп. за податковим повідомленням-рішенням № 0002721840/0 від 12 листопада 2010 року. Тобто, має місце погашення відповідачем за вказаним платіжним дорученням 2 кварталу 2009 року, який фактично позивачем не сплачувався, тому виходячи з нижче приведеного колегія суддів підтримує висновки суду першої інстанції стосовно визнання протиправним та скасування вказаного податкового повідомлення-рішення.

Відповідач в обґрунтування правомірності дій по розподілу сплачених коштів в порядку календарної черговості погашення податкового боргу посилається на вимоги пункту 7.7. статті 7 Закону № 2181, хоча ця норма взагалі не визначає коло осіб, на яких розповсюджується її дія: чи то контролюючі органи, чи то платники податків. Вказана норма не позбавляє платника податку права самостійно визначати джерела та черговість погашення податкових зобов'язань, не встановлює права контролюючого органу, всупереч напрямку, зазначеному платником податку у платіжному документі, зараховувати платежі у рахунок погашення податкового боргу.

Згідно пункту 2 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» № 509-ХІІ від 4 грудня 1990 року (в редакції, що діяла на час спірних правовідносин) на державні податкові інспекції покладено виконання функцій з забезпечення обліку платників податків, інших платежів, правильності обчислення і своєчасності надходження цих податків, платежів. На виконання покладених на податкові органи функцій наказом Державної податкової адміністрації України від 18 липня 2005 року № 276 було затверджено Інструкцію про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, яку зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 серпня 2005 р. за N 843/11123. Наведена Інструкція також не містить у собі положень щодо прав податкового органу змінювати призначення платежу, визначеного платником податку у платіжних документах, та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів при веденні оперативного обліку платежів до бюджету.

Згідно пункту 6 частини 1 статті 7 Закону України “Про Національний банк України” від 20 травня 1999 року № 679-ХІV Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів. Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 25 березня 2004 року за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.5 зазначеної Інструкції Реквізит “Призначення платежу” платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення “Призначення платежу”. Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками. З наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику.

Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що згідно статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості, конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Частиною 1 статті 317 Цивільного кодексу України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. За частинами 1, 2, 6, 7 статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, держава не втручається у здійснення власником права власності, діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Стаття 321 Цивільного кодексу України встановила, що право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу, а саме: у разі стихійного лиха, аварії, епідемії, епізоотії та за інших надзвичайних обставин, в умовах воєнного або надзвичайного стану.

Частинами 1, 5 статті 19 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству. Незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності суб'єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю та нагляду забороняються. Згідно частини 7 статті 66 Господарського кодексу України держава гарантує захист майнових прав підприємства. Вилучення державою у підприємства майна, що ним використовується, здійснюється лише у випадках і порядку, передбачених законом.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який був в спірний період спеціальним законом з питань оподаткування та встановлював порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги відповідача, а саме відмові в задоволенні позовних вимог позивача стосовно податкового повідомлення-рішення № 0002731840/0 від 12 листопада 2010 року про застосування штрафу у розмірі 170705 грн. 62 коп. та підтримання задоволення судом першої інстанції позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002721840/0 від 12 листопада 2010 року про застосування штрафу у розмірі 88414 грн. 52 коп. та підтримання виходу судом першої інстанції за межі позовних вимог в частині визнання протиправними дій відповідача по розподілу сплачених платіжним дорученням № 1629 від 30 жовтня 2009 року платежів без урахуванням призначення платежу, оскільки ці вимоги взаємоповязані між собою та забезпечують захист порушеного права позивача.

Керуючись статтями 11, 24, 160, 167, 184, 195, 196, 197, 198, 201, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції в м. Свердловську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 4 травня 2011 року по адміністративній справі № 2а-9307/10/1270 задовольнити частково.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 4 травня 2011 року по адміністративній справі № 2а-9307/10/1270 змінити.

Абзац 2 та 3 резолютивної частини постанови Луганського окружного адміністративного суду від 4 травня 2011 року по адміністративній справі № 2а-9307/10/1270 викласти в наступній редакції:

«Визнати протиправними дії державної податкової інспекції в м. Свердловську щодо зарахування сплаченої платіжним дорученням № 1629 від 30 жовтня 2009 року частини платежу за користування надрами на суму 442072 грн. 60 коп. в погашення 2 кварталу 2009 року всупереч призначення платежу визначеного державним підприємством «Свердловантрацит» в особі відособленого підрозділу «Шахта «Червоний партизан».

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції в м. Свердловську № 0002721840/0 від 12 листопада 2010 року про застосування штрафу у розмірі 88414 грн. 52 коп.»

Абзац четвертий з резолютивної частини постанови Луганського окружного адміністративного суду від 4 травня 2011 року по адміністративній справі № 2а-9307/10/1270 виключити та відповідно абзаци 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11 вважати абзацами 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10 вказаної постанови суду першої інстанції.

В іншій частині постанову Луганського окружного адміністративного суду від 4 травня 2011 року по адміністративній справі № 2а-9307/10/1270 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В.Г.Яманко

Судді: Е.Г.Казначеєв

І.А.Васильєва