Постанова № 16578337, 29.06.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

29 червня 2011 р. № 2-а- 3672/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі :

головуючого судді - Волошина Д.А.

за участю секретаря судового засідання Боклаг А.С.

представників : позивача Зінченко А.В., відповідача Нос В.В., Ковшикова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стаут Груп" до Харківської обласної митниці, Головного управління Державного казначейства України в Харківській області про визнання нечинним рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Стаут Груп" , звернувся до суду з адміністративним позовом до Харківської обласної митниці, Головного управління Державного казначейства України в Харківській області в якому просить визнати нечинним рішення Харківської обласної митниці № 807000006/2011/300140/2 від 15.03.2011 р. про збільшення митної вартості товарів; зобов'язати відповідача повернути ТОВ “Стаут Груп” сплачену суму грошової застави в розмірі 17584,60 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не погоджується з митною вартістю товару, визначеною митницею в оскаржуваному рішенні і вважає, що рішення щодо визначення митної вартості товару є неправомірним з наступних підстав: визнання митної вартості товарів, що ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування методів, визначених у ст. ст. 266 - 273 МК України, а основним методом є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), кожний наступний метод застосовується, лише якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу, з огляду на що зазначене рішення представник позивача вважає необґрунтованим і неправомірним. Посилається на те що відповідач не мав права визначати митну вартість товару на підставі даних з цінової бази ЄАІС ДМСУ Держмитслужби. Оскільки відповідно до пункту 1.3. Наказу Державної митної служби України № 1242 від 19.10.2010 р. посилання на використання цінової бази ЄАІС Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 268, 269 Митного кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати вантажної митної декларації, яка була взята за основу визначення вартості, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії, умови поставки, комерційні умови тощо. Однак митна вартість товару Позивача не була визначена відповідно до статей 268, 269 Митного кодексу, в Рішенні № 807000006/2011/300140/2 від 15.03.2011 р. про визначення вартості товарів Відповідачем вказано, що методи, передбачені статтями 268 та 269 Митного кодексу не застосовані у зв'язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні товари.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представники першого відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, посилаючись на відповідність прийнятого рішення вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи.

Представник другого відповідача, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, в судове засідання не прибув, надав до суду заяву про розгляд справи за йодного відсутності.

Заслухавши пояснення представника позивача, представників першого відповідача, дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

14 березня 2011 року по ВМД № 807070005/2011/323193 позивачем ТОВ «Стаут Груп» було заявлено до митного оформлення товар: стрічки тканевої, з бавовни, в кількості 2325 кг, інвойсною вартістю 9300,00 доларів США, що за курсом НБУ 7,9351 на день декларування 14.03.2011 р. склало 73796,43 грн., що надійшла з Республіки Чехія по зовнішньоекономічному контракту купівлі-продажу № SH 0306/1 від 03.06.2010 року, специфікацією № 1 від 03.06.2010 року, від продавця «STOUT HOLDING» S.R.O., 14 березня 2011 року на адресу ТОВ «Стаут Груп».

Як встановлено приписами ст. 19 Конституції України відповідач - суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно абз. 23 ст. 1 Митного кодексу України переміщення товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях це переміщення товарів через митний кордон України при здійсненні експортно-імпортних операцій, а також інших операцій, повязаних із ввезенням товарів на митну територію України, вивезенням товарів за межі митної території України або переміщенням їх митною територією України транзитом. При переміщенні товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях оформляється вантажна митна декларація.

Митним кодексом України передбачено, що переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів підлягає митному оформленню, яке відповідно до ч. 2 ст. 27 цього Кодексу завершується тільки після здійснення встановлених законодавством України необхідних для цього товару видів контролю.

Згідно ст. 88 МК України декларант виконує всі обовязки і несе у повному обсязі відповідальність, передбачену цим Кодексом, незалежно від того, чи він є власником товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, митним брокером чи іншою уповноваженою особою. Декларант зобовязаний: здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; на вимогу митного органу предявити товари і транспортні засоби для митного контролю і митного оформлення; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур; сплатити податки і збори.

Згідно ст. 259 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Частиною 1 статті 261 МК України встановлено, що відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обовязкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.

Статтею 262 МК України передбачено, що митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості. Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Згідно статті 264 Митного кодексу України заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на обєктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобовязаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечивши можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 265 Митного кодексу України Митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України. Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості. Якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.

Відповідно до статті VII ГАТТ оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару або вартості аналогічного товару. Митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару повинен впевнитися, що заявлена декларантом митна вартість товару ґрунтується на дійсній вартості. Зазначене можливо здійснити тільки шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з наявною у митного органу інформацією.

Зазначене положення також передбачено Порядком здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.04.2008р. № 339, відповідно до якого при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів під час митного контролю й митного оформлення товарів проводиться порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено. Таке порівняння здійснюється шляхом використання інформації, яка міститься в базі даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України.

При цьому слід зазначити, що ЄАІС ДМСУ являє собою сукупність підсистем, комплексів задач, програмно-інформаційних комплексів (далі - ПІК) впровадження яких в експлуатацію проводилось окремими наказами по кожному ПІК.

На даний час в ЄАІС ДМСУ розділ “Цінова інформація” є розділом з регламентованим доступом (регламентована інформація та сервіси, доступ до яких дозволено для користувачів, яким надано відповідні права. При цьому порядок реєстрації користувачів, надання прав доступу та правила аутентифікації в ЄАІС ДМСУ регулюються Наказами ДМСУ від 20.08.2002р. № 452 ДСК та № 453 ДСК) та складається з програмно-інформаційних комплексів:

-ПІК “Цінова інформація при визначенні митної вартості”введеного в постійну експлуатацію наказом ДМСУ від 29.08.2000р. № 476 “Про впровадження до дослідної експлуатації І черги програмно-інформаційного комплексу "Інформаційно-пошукова система обробки та аналізу цінової інформації при визначенні митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України”.

-ПІК "Рівні митної вартості митних оформлень у порівнянні з довідковими цінами на товари" введеного в постійну експлуатацію наказом ДМСУ від 07.11.2008р. №1260 "Про введення в експлуатацію програмно-інформаційного комплексу "Рівні митної вартості митних оформлень у порівнянні з довідковими цінами на товари" на виконання наказу ДМСУ від 19.05.2008р. № 520 “Про забезпечення контролю”.

До цієї системи заноситься офіційна повна інформація про всі митні оформлення на території України.

У розділі 3 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 14.07.05р. № 04-5/218 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства України з питань митної справи" зазначено, що факт заниження митної вартості товару може бути підтверджено витягом цінової інформації бази даних Державної митної служби України.

Таким чином, підставою для сумнівів щодо заявленої митної вартості товарів є, насамперед, рівень його ціни, якщо він істотно відрізняється від цін на аналогічні товари, відомості стосовно яких не викликають сумнівів та ретельно перевірялися.

Так, як заявлена позивачем митна вартість товару була визначена згідно ст. 267 Митного кодексу України - за ціною контракту з додаванням транспортних витрат за межами України всього в розмірі 80196,43 грн., чи 34,49 грн. - за 1 кг товару, що в доларовому еквіваленті за курсом НБУ 7,9351 на день декларування 14.03.2011 р. становить 4,35 доларів США за 1 кг товару, а згідно рішення відділу контролю митної вартості та класифікації товарів №807000006/2011/300140/2 від 15.03.2011 року, прийнятого на підставі фактів митного оформлення товарів згідно ЄАІС ДМСУ, становила 8,01 США за 1 кг.

Таким чином існувала розбіжність рівня заявленої митної вартості 4,00 доларів США /1 кг товару та фактів митного оформлення товарів згідно ЄАІС ДМСУ 8,01 дол. США/кг.

Суд зазначає, що Харківською митницею 15.03.2011 р. була здійснена процедура консультації з декларантом, в ході якої декларанта було ознайомлено з наявною в митниці інформацією. Потім позивачу було запропоновано у відповідності до пункту 11 Постанови КМУ №1766 від 20.12.06р. з метою виконання вимог статті 265 Митного кодексу України, надати до митниці документи, передбачені п. 11 Порядку, затвердженого Постановою КМУ від 20.12.06р.

Згідно з п. 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України, від 20.12.2006 № 1766 для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Посадова особа митного органу у графі "Для відміток митниці" декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис. Посадова особа митного органу не має права вимагати від декларанта документи, не зазначені у графі "Для відміток митного органу". Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; ліцензійний чи авторський договір (контракт); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; калькуляція фірми - виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини. Декларант за власним бажанням подає інші документи для підтвердження заявленої у декларації митної вартості товарів.

Відповідно до п. 13, 14 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України, від 20.12.2006р. № 1766, декларант зобов'язаний подати додаткові документи, визначені у пункті 11 цього Порядку, протягом 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх подання. За вмотивованою заявою декларанта такий строк продовжується. У разі відмови подати додаткові документи декларант робить відповідний запис із зазначенням дати, прізвища та прославлення свого підпису на зворотному боці основного аркуша декларації митної вартості. Якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

15.03.2011 р. на звороті тої ж ДМВ № 807070005/2011/323193 декларантом було зроблено запис про неможливість надання додаткових документів для підтвердження рівня заявленої митної вартості.

Суд зазначає, що позивач не виконав зобов'язання передбачені ст.264 МК України, оскільки відмовився надати додаткові документи, передбачені п. 11 постанови КМ України від 20.12.06р. №1766, про що свідчить відповідний запис у Додатку до ДМВ № 807070005/2011/323193.

Відповідно до ч. 2 п. 10 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006р. № 1766 декларант має право на доведення у передбачений законодавством строк митному органові правильності визначення ним митної вартості товарів.

Судом встановлено, що у визначений строк позивач своїм правом не скористався.

Таким чином, митницею відповідно до ч. 1 ст. 273 МК України було застосовано резервний метод визначення митної вартості товару у звязку з відсутністю інформації, необхідної для її визначення за іншими методами.

Безпідставними є також доводи позивача в тому, що перший відповідач не надав достатньої аргументації неможливості застосування першого методу, отже у декларанта була можливість письмово звернутися до Харківської митниці з вимогою надання у тижневий строк з моменту звернення письмового пояснення, стосовно того, як митним органом було визначено митну вартість оцінюваних товарів.

Статтею 266 Митного кодексу України визначено методи визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну.

Так, визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного. Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовується послідовно кожний із перелічених у цій статті методу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу. Як вбачається з матеріалів справи, позивач при митному оформлені товару застосував саме перший метод визначення митної вартості товарів, що ввезені на митну територію України.

У відповідності з вимогами статті 266 Митного кодексу України, якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першої цієї статі методів.

Неможливість застосування першого методу полягала в неспростовних сумнівах митного органу щодо заявленої позивачем митної вартості, так: розбіжність рівня заявленої митної вартості 4,00 дол. США/кг, та факті митного оформлення товарів згідно ЄАІС ДМСУ 8,01 дол. США/кг; декларант на час митного контролю та митного оформлення письмово відмовився надати додаткові документи та наполягав на здійсненні митної оцінки у зв'язку з низьким рівнем митної вартості. Неможливість використання методу 2 визначення митної вартості за ціною угоди щодо ідентичних товарів згідно статті 268 Митного кодексу України полягала у тому, що: у митниці була відсутня інформація щодо митного оформлення ідентичних товарів у найближчий до митного оформлення час, що виражалася у відсутності інформації стосовно комерційних пропозицій на підставі, яких позивач здійснював поставку за оскаржуваним рішенням; відсутня інформація щодо імпорту товарів від того самого відправника; відсутність інформації щодо якості та репутації на ринку товарів, переміщувалися позивачем.

Неможливість використання методу 3 визначення митної вартості за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів згідно ст. 269 Митного кодексу України полягає в тому, що у митниці була відсутня інформація щодо митного оформлення подібних товарів у найближчий до митного оформлення час, що виражалася у відсутності інформації стосовно: якості, наявності торгівельної марки на товари митне оформлення яких вже здійснено.

Неможливість використання методу 4 визначення митної вартості на основі віднімання вартості ст. 271 Митного кодексу України полягає в тому, що: так як у митного органу відсутня інформація щодо ідентичних чи подібних товарів, які продаються на митній території України у незмінному стані; відсутні дані щодо витрат на виплату комісійних винагород, звичайних надбавок на прибуток та загальних витрат у зв'язку з продажем на митній території України; відсутні дані щодо витрат понесених в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування.

Неможливість використання методу 5 визначення митної вартості на основі додавання вартості ст. 272 Митного кодексу України полягає у відсутності даних та документів, які мали вплив на процес формування ціни товару; на матеріал та витрат, понесених виробником в зв'язку з виробництвом товарів; витрат на завантаження, вивантаження, страхування, транспортування до місця перетинання митного кордону України; прибутку, що одержує експортер у результаті поставки в Україну.

Щодо матеріальної вимоги про стягнення надміру сплаченої суми ввізного мита та податку на додану вартість, суд зазначає.

Відповідно до ч. 6 ст. 264 Митного кодексу України визначено, що у разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових митних платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийняте рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, повертається декларанту місячний термін з дня прийняття рішення, у порядку, передбаченому законодавством.

Частиною 1 ст.43 Податкового кодексу України визначено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Відповідно до ч.3 ст.43 Податкового кодексу України обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються органом державної податкової служби на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або сплаченої суми.

Крім того, відповідно до ст.200 Податкового кодексу визначено повернення надмірно сплаченої суми податку на додану вартість. На даний час відсутні підтвердження виконання зазначених вимог чинного законодавства на час розгляду справи, що також вказує на безпідставність та передчасність, вимог позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона належними і достатніми доказами повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення

Встановлені судом вище факти та приписи нормативно-правових актів дають підстави суду стверджувати, що першим відповідачем було обґрунтовано застосовано для визначення митної вартості товарів, які переміщувалися через митний кордон України, резервний метод, правомірно було визначено митну вартість товару, що ввозився позивачем, та відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення Харківської митниці про визначення митної вартості товарів.

Враховуючи вищевикладене, в задоволенні позовних вимог слід відмовити в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 71, 128, 159, 160163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Стаут Груп" до Харківської обласної митниці, Головного управління Державного казначейства України в Харківській області про визнання нечинним рішення залишити без задоволення.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 04 липня 2011 року.

Суддя Волошин Д.А.