Постанова № 16578332, 24.06.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2011 р. № 2-а- 4348/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого Судді Архіпової С.В.

при секретарі Солуяновій Н.В.,

за участю: представника позивача Солонець С.М.,

представника відповідача- Жданова О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРБЕЛ РОГАНЬ»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові

про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «МАРБЕЛ РОГАНЬ»звернувся до суду з зазначеним позовом до відповідача - Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові та просив скасувати податкове повідомлення рішення відповідача № 0000180845 від 15.04.2011р.

В обґрунтування заявленого позову зазначив, що згідно оскаржуваного в даній справі податкового повідомлення-рішення позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 17202,00 грн., а також нараховано штрафні санкції в розмірі 4300,50 грн. в звязку з порушенням вимог п.п. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

З даним рішенням позивач не погоджується, вважаючи його незаконним, необґрунтованим та таким, що порушує права та законні інтереси позивача.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, виходячи із доводів позовної заяви. В подальшому надав до суду заяву про розгляд справи за своєї відсутності.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, вважаючи оскаржуване в даній справі податкове повідомлення-рішення цілком обґрунтованим та законним. В задоволенні позову просив відмовити.

Заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та необхідність їх задоволення, керуючись наступним.

Так, судом встановлено, що в квітні 2011 року фахівцями Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за червень 2009 року грудень 2010 року по правовим відносинам з ПП «Табар», ТОВ «Компанія Істсервіс».

За результатами перевірки складено акт № 905/45-011/31149708 від 04.04.2011р., згідно висновків якого встановлено порушення з боку позивача вимог ч.5 ст. 203, ст. 215, п.1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених норм в момент вчинення правочину, який не спрямований на настання реальних правових наслідків, що ним обумовлені по взаємовідносинах з ПП «Табар»та ТОВ «Компанія Істсервіс»; порушення вимог п.п. 7.4.1, пп.. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело, на думку перевіряючих, до заниження позивачем податку на додану вартість на загальну суму 17200,70 грн., в тому числі за червень 2009 року 1475,68 грн., за вересень 2009 року 2898,00 грн., за жовтень 2009 року 2646,00 грн., за січень 2010 року 2187,00 грн., за червень 2010 року 5427,94 грн., за липень 2010 року 425, 95 грн., за серпень 2010 року 493,55 грн., за вересень 2010 року 430,77 грн., за жовтень 2010 року 419,85 грн., за листопад 2010 року 654,29 грн., за грудень 2010 року 141,67 грн.

На підставі розгляду зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване в даній справі податкове повідомлення-рішення № 0000180845 від 15.04.2011р., згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 17202,00 грн., а також нараховано штрафні санкції в розмірі 4300,50 грн. в звязку з порушенням вимог п.п. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Судом в ході розгляду справи встановлено, що доходячи висновку про порушення позивачем вимог Цивільного кодексу України щодо недодержання його вимог в момент вчинення правочинів з контрагентами позивача, які не спрямовані на настання реальних правових наслідків, а також висновку про неправомірність формування податкового кредиту за такими правочинами, відповідач взяв до уваги отриманий ним акт про результати невиїзної документальної перевірки контрагента позивача - ПП «Табар»від 12.11.2010р. № 5635/23-734668557, здійсненої ДПІ у Франківському районі м. Львова, згідно якого встановлено, що правочини, укладені між ПП «Табар»та позивачем з квітня 2009 року по вересень 2009 року та з січня 2010 року по вересень 2010 року визнано податковим органом такими, що здійснені без мети настання реальних правових наслідків та які є нікчемними. Наслідком таких правочинів податковий орган вважав відсутність обєктів оподаткування по операціях з продажу товарів, здійснених згідно зазначених правочинів.

Крім того, відповідачем отримано інформацію, згідно якої основним постачальником ПП «Табар»в перевіреному періоді був ПП «ТПФ «Відаркет», який знаходиться на обліку ДПІ в Жовтневому районі м. Луганська. Згідно проведеної перевірки зазначеного підприємства фахівцями податкового органу за місцем його розташування та складеного акту, встановлено відсутність поставок товарів та укладання угод з метою настання реальних правових наслідків, відсутність підприємства за юридичною адресою, відсутність основних засобів, приміщень та виробничих потужностей, які б надавали змогу ПП «ТПФ «Відаркет»здійснювати господарську діяльність.

Аналізуючи отриману інформацію, відповідач зробив висновок про те, що оскільки ПП «ТПФ «Відаркет»не мав можливості здійснювати постачання товарів своїм контрагентам та його основним контрагентом є ПП «Табар», він, в свою чергу, не міг укладати з позивачем договори, які б мали на меті реальне настання правових наслідків для обох сторін. Фахівці податкового органу в акті перевірки № 905/45-011/31149708 від 04.04.2011р. зазначили, що згідно наданих ПП «Табар» документів встановлено, що товари, придбані у ПП «ТПФ «Відаркет», в подальшому реалізовано позивачу.

Крім того, в акті перевірки фахівці податкового органу посилалися на те, що співробітниками ДПІ у Франківському районі м. Львова складено акт від 21.01.2011р. № 52/23-2/34668557 про результати позапланової виїзної перевірки ПП «Табар»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010р. по 30.09.2010р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010р. по 30.09.2010р.

Так, згідно зазначеного акту встановлено, що економічним результатом документального оформлення фінансових операцій ПП «Табар» стало безпідставне завищення податкового кредиту у підприємств вигодо набувачів, що надавало їм змогу мінімізувати ПП «Табар»свої податкові зобовязання зі сплати податку на додану вартість. Крім того, перевіряючи ми взято до уваги, що за даними фактами порушено кримінальну справу.

Що стосується взаємовідносин позивача з його контрагентом ТОВ «Компанія «Істсервіс», фахівцями податкового органу згідно акту перевірки встановлено, що перевіркою зазначеного підприємства, проведеною фахівцями ДПІ в Дзержинському районі м. Харкова виявлено відсутність посадових осіб підприємства за місцем його реєстрації, відсутність основних фондів, трудових ресурсів, виробничих активів, транспортних засобів, необхідних для здійснення господарської діяльності, в звязку з чим зроблено висновок про проведення за допомогою даного підприємства транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди покупцям та далі по ланцюгу постачання, з метою штучного формування валових витрат на податкового кредиту.

На підставі аналізу зібраної інформації відповідачем зроблено висновок що визнання податковим органом угод, укладених між позивачем та його контрагентами ПП «Табар»та ТОВ «Компанія «Істсервіс»нікчемними та такими, що в сукупності свідчать про відсутність правових підстав для формування позивачем податкового кредиту за операціями з придбання товарів у зазначених контрагентів, а наявність у позивача податкових накладних, на думку відповідача, не є вичерпною та достатньою підставою для визначення правильності формування податкового кредиту.

Проте суд з такою позицією відповідача не погоджується та зазначає, що згідно досліджених в судовому засіданні матеріалів справи встановлено наявність у позивача Свідоцтва платника ПДВ від 29.11.2005р. № 30010630. Також судом встановлено, що 04.01.2008р. між позивачем та ПП «Табар»укладено договір № 08010301, згідно якого позивачем придбано товар (фольгу дифракційну) та висновок про нікчемність даного договору зроблено відповідачем. Матеріали справи містять копії податкових накладних, виданих ПП «Табар»та належним чином оформлених, які є необхідною умовою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість та наявність яких сторонами у справі не заперечується. Крім того, судом досліджено копії накладних на отримання товару, згідно яких встановлено, що товар, придбаний позивачем у ПП «Табар»фактично отримано, а також копії платіжних доручень, з яких встановлено, що позивачем в повній мірі перераховано на адресу ПП «Табар»грошові кошти за придбаний товар.

Зазначені докази спростовують висновки відповідача про фіктивність правочину, укладеного між позивачем та його контрагентом ПП «Табар», оскільки вказують на реальне придбання товару згідно укладеного договору, перерахування коштів як оплати за нього та використання товару у власній господарській діяльності.

Так само непереконливими суд вважає доводи відповідача про нікчемність договору від 01.06.2010р. № 11/1/2010, укладеного між позивачем та ТОВ «Компанія Істсервіс», згідно якого позивач придбав канцелярські товари в асортименті.

Суд відзначає, що з досліджених в судовому засіданні копій податкових накладних, платіжних доручень, товарно-транспортних накладних від 03.06.2010р., 08.07.2010р., 19.07.2010р., 03.08.2010р., 15.09.2010р., 13.10.2010р., 16.11.2010р., витратних накладних від 08.07.2010р. № КИО/0002613, від 19.07.2010р. № КИ0/002870, від 03.08.2010р. № КИ0/0003404, від 15.09.2010р. № КИ0/0004934,від 13.10.2010р. № КИ0/0006060, від 16.11.2010р. № КИ0/0007460, від 21.12.2010р. № КИ0/0009027 судом встановлено, що товар, придбаний позивачем у ТОВ «Компанія Істсервіс»ним сплачено у повному обсязі, фактично отримано, використано у власній господарській діяльності, а податкові накладні, видані позивачу в звязку з придбанням товару оформлено належним чином. Підстав для сумнівів у їх достовірності не виявлено.

В звязку із встановленими обставинами справи суд відзначає, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при здійсненні купівлі-продажу товарів взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом, при виконанні вимог ст.11 КАС України, не виявлено.

Обставини, які слугували фактичною підставою для визначення позивачу податкового зобов'язання оскаржуваним в даній справі податковим повідомленням-рішенням, знаходяться поза межами вимог п. 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Інші норми цього Закону, так само як і інших законів, не ставлять в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів /послуг/, на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Відповідно п. 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Судом встановлено, що позивачем отримано від його контрагентів ПП «Табар» та ТОВ «Компанія Істсервіс»належним чином оформлені податкові накладну на всю кількість продукції, придбаної відповідно до укладених угод. Вказана продукція оплачена позивачем в повному обсязі грошовими коштами, в тому числі з урахуванням суми податку на додану вартість.

Такими чином, позивачем було додержано встановлений порядок формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями. Позивач після одержання від постачальників належним чином оформлених податкових накладних відобразив у податковому обліку податковий кредит в сумі ПДВ, сплаченому продавцю у складі ціни придбання відповідно до вимог п. 7.5.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Закон України «Про податок на додану вартість»не встановлює обов'язку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Відповідно до положень вказаного Закону України сума ПДВ, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок зі сплати цього податку до бюджету.

Сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця і суму бюджетного відшкодування. Тобто покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця.

Згідно ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч. 1 ст. 19 Конституції України).

Закон України «Про податок на додану вартість», що мав чинність на час виникнення та реалізації спірних відносин, не встановлював обов'язку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, якщо такий податок не буде сплачено продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця у складі ціни товару.

В звязку з наведеним суд зауважує, що в даній справі доводи відповідача про відсутність реального характеру відповідних операцій суду не доведено та не підтверджується матеріалами справи.

Суд звертає увагу, що посилання відповідача на наявність актів про перевірки податковими органами контрагентів позивача та їх постачальників, згідно яких встановлено неможливість реального здійснення фінансово - господарських операцій та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами чинного законодавства України, не підкріплено відповідним рішенням про це податкового органу, оскільки відповідачем до суду не подано рішення податкового органу, прийнятого за результатами згаданих актів перевірок та не наведено доказів їх існування.

Інші доводи відповідача висновків суду не спростовують.

Натомість позивачем до суду надано докази на підтвердження реальності виконання угод між ним та його контрагентами - ПП «Табар» і ТОВ «Компанія Істсервіс», які іншими матеріалами справи не спростовано.

Суд зауважує, що відповідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Так, відповідачем в даній справі суду не надано переконливих доказів правомірності свого рішення, які б підтверджували достовірність висновків про необґрунтоване формування позивачем податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинах з ПП «Табар»і ТОВ «Компанія Істсервіс».

За таких обставин висновок відповідача про наявність порушень пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” суд вважає необґрунтованим.

Будь-яке рішення чи дії субєкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими , прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні обєктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення субєкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, перевіривши оскаржуване в даній справі рішення відповідача з урахуванням наведеної норми, суд дійшов висновку, що відповідачем при прийнятті податкового повідомлення-рішення, яке оскаржується, невірно застосовано норми чинного законодавства при неповному та неправильному встановленні всіх дійсних обставин справи, в звязку з чим воно підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, Закону України «Про податок на додану вартість» та керуючись ст., ст. 160,161,162,163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРБЕЛ РОГАНЬ» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові про скасування податкового повідомлення-рішення , - задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові № 0000180845 від 15.04.2011р.

Стягнути з державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРБЕЛ РОГАНЬ» (ЕДРПОУ 31149708, м. Харків, вул. Роганська, 159, р/р 26003302732488 в Комінтернівській філії ПАТ ПІБ в м. Харкові, МФО 351362) сплачений при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 3,40 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 29 червня 2011 року.

Суддя Архіпова С.В.