Постанова № 16578331, 24.06.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"24" червня 2011 р. № 2а- 1525/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Піскун В.О.,

при секретарі судового засідання - Мараєвій О.В.,

за участі:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Воловельської Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_3, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив суд скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова № 0000121702/0 від 08.02.2011 р.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив наступне.

Викладені в акті перевірки № 235/172/НОМЕР_1 від 25.01.2011 р. висновки субєкта владних повноважень є помилковими, а визначення заниження податку на додану вартість на загальну суму 23688,00 грн. є невірними та такими, що не відповідає вимогам діючого законодавства з питань оподаткування податком на додану вартість. Господарські взаємовідносини між ФО-П ОСОБА_3 і ТОВ «АПК УЛАН» відбувались в межах правочину, який повністю відповідає вимогам закону, означені господарські операції мали реальний характер, зобовязання між сторонами згаданого правочину виконані в повному обсязі і належним чином, первинні документи оформлені відповідно до закону.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги позивача в повному обсязі з підстав, що зазначені в позовній заяві, та просив позов задовольнити.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Червонозаводському районі міста Харкова з поданим позовом не погодився.

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив наступне.

За висновками акту № 235/172/НОМЕР_1 від 25.01.2011 р. ФО-П ОСОБА_3 допустила порушення вимог п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» за взаємовідносинами з ТОВ «АПК УЛАН», так як у червні 2010 року безпідставно сформувала податковий кредит на підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ «АПК УЛАН» на суму 23688,00 грн.

За результатами проведеної документальної виїзної перевірки ФО-П ОСОБА_3 встановлено, що при заповненні декларації ПДВ в додатку 5 до декларації за червень 2010 р. включено до розділу ІІ «Податковий кредит» суму ПДВ 23688,00 грн., за придбання цукру по контрагенту ТОВ «АПК УЛАН» (код 36371820), м. Харків.

З метою руйнування схем фіктивного податкового кредиту податкова декларація з ПДВ, надана ТОВ «АПК УЛАН» за червень 2010 року не визнана як податкова звітність.

Посилаючись на вказані вище обставини, відповідач просив суд ухвалити рішення про відмову в позові.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що Державною податковою інспекцією у Червонозаводському районі міста Харкова була проведена документальна, планова виїзна перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства позивача за період з 01.04.2009р. по 30.09.2010р., за результатом якої складено акт № 235/172/НОМЕР_1 від 25.01.2011 р.

На підставі зазначеного акту перевірки, відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення № 0000121702/0 від 08.02.2011 р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання з ПДВ на загальну суму 29708,00 грн. (основний платіж 23688,00 грн.; штрафна санкція 6092,00 грн.

Згідно висновків акту перевірки № 235/172/НОМЕР_1 від 25.01.2011 р., ФО-П ОСОБА_3, зокрема, порушено. п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 № 168/97-ВР, зі змінами та доповненнями в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 23688,00 грн.

Стосовно висновків податкового органу про порушення позивачем п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» суд зазначає наступне.

Відповідно до вказаної норми закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Судом встановлено, що ФО-П ОСОБА_3 на підставі рахунків фактур № СФ-0001082 від 03.06.10, № СФ-00001110 від 08.06.10 та № СФ- 00001153 від 14.06.2010р. отримано від ТОВ «АПК УЛАН» в червні 2010 року товар цукор - пісок в кількості 19 тони на загальну суму 142130,00 грн. (в т.ч. ПДВ 23688,00 грн.) (арк. справи 11,12).

Факт придбання цукру-піску підтверджується залученими до матеріалів справи належним чином оформленими видатковими накладними (арк. справи 16,59).

Залучені до матеріалів справи документів підтверджують факт оплати отриманого ФО-П ОСОБА_3 в червні 2010 року від ТОВ «АПК УЛАН» цукру-піску яка здійснена шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «АПК УЛАН» платіжними дорученнями на загальну суму 142130,00 грн. (в т.ч. ПДВ 23688,00 грн.).

Згідно сертифікату відповідності № UA1.034.Х000752-10 від 25.01.2010 р. та № BY/112 03.03.007 03405 від 02.09.2009р, отриманий ФО-П ОСОБА_3 від ТОВ «АПК УЛАН» товар-цукор білий кристалічний, мав термін придатності, що дозволяв здійснювати його зберігання протягом чотирьох років з дати виробництва.

З матеріалів справи вбачається, що для зберігання товару позивачем використовувались складські приміщення площею 995 м.кв., які остання орендує згідно договору оренди № 2836-Н від 31.07.2006 р. у Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області.

Транспортування отриманого товару здійснювалось перевізником ФО-П ОСОБА_4 на підставі договору на надання транспортних послуг № 3 від 01.04.2010 р.

Факт здійснення транспортування підтверджується належним чином оформленими первинними документами товарно-транспортними накладними, актами виконаних робіт, договорами, касовими ордерами на оплату наданих транспортних послуг.

В ході розгляду справи відповідач не надав до суду доказів, які б спростовували достовірність відомостей перелічених вище первинних документів, а тому при вирішенні спору ці документи враховуються судом як належні та допустимі в розумінні ст. 70 КАС України докази по справі.

Залучені до матеріалі справи завірені копії накладних на реалізацію цукру-піску № 28 від 08.06.201, № 32 від 14.06.2010, № 29 від 09.06.2010, № 33 від 16.06.2010, № 38 від 22.06.2010, № 38 від 22.06.2010, № 42 від 30.06.2010, № 45 від 06.07.2010, № 61 від 07.07.2010, завірені копій податкових накладних № 77 від 08.06.2010, № 78 від 09.06.2010, № 81 від 14.06.2010, № 107 від 07.07.2010, № 101 від 06.07.2010, № 91 від 30.06.2010, № 87 від 22.06.2010, копії Реєстрів отриманих та виданих податкових накладних за червень-липень 2010 року та копії листів Книги обліку доходів та витрат ФОП ОСОБА_3 яка зареєстрована в ДПІ Червонозаводського району м. Харкова свідчать про використання придбаного у ТОВ «АПК УЛАН» товару цукру-піску в господарській діяльності позивача та реалізацію його з податком на додану вартість з ставкою податку 20%.

Відповідач також не подав до матеріалів справи жодних доказів відсутності товару по спірних правовідносинах, невикористання позивачем товару у власній господарській діяльності, відсутності у контрагента позивача прав та дієздатності юридичної особи і статусу платника ПДВ, наявності у позивача наміру безпідставно одержати податкову вигоду у спірних правовідносинах, оформлення первинних документів з дефектами форми, змісту або походження.

Оглянувши залучені до справи копії податкових накладних № 1575 від 04.06.2010 р. на суму 37000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 6166,67 грн.), № 1589 від 09.06.2010 р. на суму 37000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 6166,67), № 1868 від 15.06.2010 р. на суму 68130,00 грн. (в т.ч. ПДВ 11355,00 грн.), суд встановив, що оглянуті податкові накладні не мають недоліків змісту, форми, походження, які згідно з п.п. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. № 168/704; далі за текстом - Положення), які позбавляють зазначені накладні юридичного статусу податкової накладної.

Посилання ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова на відсутність у ФО-П ОСОБА_3 права на податковий кредит по переліченим податковим накладним у зв'язку з недекларуванням ТОВ «АПК УЛАН» податкових зобов'язань з ПДВ слід Визнати необґрунтованими, так як відповідно до положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» позивач та контрагент позивача - ТОВ «АПК УЛАН» є окремими суб'єктами права зі статусом суб'єктів господарювання, відтак за змістом Закону України «Про податок на додану вартість» позивач та контрагент позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст. 228 Цивільного кодексу України та ст.ст. 207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

В акті перевірки № 235/172/НОМЕР_1 від 25.01.2011 р. суб'єктом владних повноважень не викладено належних та достатніх доводів про нікчемність правочину, укладеного між позивачем, ФО-П ОСОБА_3 та ТОВ «АПК УЛАН». Жодних доказів на підтвердження таких доводів відповідач в ході судового розгляду справи до матеріалів справи не подав.

Системно проаналізувавши норми Закону України «Про податок на додану вартість», суд зауважує, що не є підставою для відмови у праві на податковий кредит з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку, або присвоєння звітності такого контрагента статусу „Не визнано як податкова декларація". Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару, яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснювати контроль за дотриманням постачальниками вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету і в подальшому зазнавати певних негативних матеріальних наслідків за дії порушника.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість» та статей 1 і 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому, такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Судом на підставі довідки ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова яка залучена до матеріалів справи встановлено, що податкові накладні складено особою, яка зареєстрована податковими органами в установленому порядку платниками ПДВ, а тому мала право видавати ці податкові накладні.

Усі зобовязання у межах договору по вказаним накладним виконані належним чином як продавцем так і покупцем, що фактично знайшло відповідне відображення в акті перевірки.

Ні Законом України «Про податок на додану вартість» ні іншими законодавчими актами з питань оподаткування не передбачені вимоги щодо формування податкового кредиту з податку на додану вартість платникові податку після сплати відповідних сум податків до бюджету його контрагентами. Закон України «Про податок на додану вартість» не повязує право платника податку на податковий кредит з проведенням будь-яких зустрічних перевірок, та не ставить право платника податку на формування податкового кредиту в залежність від сплати податку іншими учасниками по всьому ланцюгу товарообігу.

Чинне законодавство не встановлює обовязок покупця сплачувати ПДВ до бюджету в разі, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з врахуванням суми податку, отриманого від покупця у складі ціни товару.

Податок на додану вартість, який включено до ціни товару, є податковим зобовязанням продавця товару, і саме продавець несе обовязок по сплаті цього податку до бюджету.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень і способом, передбаченими Конституцією і законами України.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому позивач, який не наділений правом встановлювати ознаки фіктивності операцій свого контрагента з іншими контрагентами, не може нести відповідальність за їх можливі протиправні дії.

Ст. 67 Конституції України визначає, що кожен зобовязаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом, тобто Конституція України не встановлює принцип солідарної відповідальності по сплаті податків. Правовий порядок в Україні засновується на принципах, у відповідності з якими ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

За таких обставин, суд доходить висновку, що за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України відповідач не довів правомірності та обґрунтованості висновків про порушення ФО-П ОСОБА_3 вимог п.п. 7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Оскільки в ході судового розгляду відповідачем не було доведено правомірності винесення спірного податкового повідомлення-рішення, поданий позов підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат по справі належить провести за правилами ч. 1 ст. 94 КАС України.

Керуючись ст. ст. 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення - рішення № 00000121702/0 від 08.02.2011 року Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 01.07.2011 року.

Суддя Піскун В.О.