Постанова № 16578248, 29.06.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

29 червня 2011 р. №2а-4824/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у колегії суддів:

головуючого судді - Мар'єнко Л.М.

суддів - Білової О.В., Ізовітової-Вакім О.В.

при секретарі судового засідання - Макогон Н.О.

за участю представників сторін: позивача - Брильова А.Ю., відповідача: Шепітько Ю.Г.

представника прокуратури Комінтернівського району м. Харкова - Суходубової І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Іноземного підприємства "Аврора" до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова, за участю прокуратури Комінтернівського району м.Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ІП "Аврора", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова, в якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.12.2010 року №0000341800/0. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення є акт документальної невиїзної перевірки від 09.12.2010 року №5434/18-012/34756588, за висновками якого встановлено порушення ч.1 ст.203, ст.215, п.1 ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними, по правочинах, здійснених ІП "Аврора", по придбанню товарів, робіт та послуг від ТОВ "Карпос" у червні 2010 року. Також, перевіркою встановлено порушення п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено ПДВ за червень 2010 року на суму 6891872,61 грн. Позивач зазначив, що він не погоджується з висновками, викладеними в акті перевірки та вважає неправомірним донарахування ПДВ на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки позивач мав законні підстави для віднесення до складу податкового кредиту за червень 2010 року сум ПДВ в розмірі 6891872,62 грн. Позивач зазначив, що бухгалтерський та податковий облік підприємства здійснювався без порушень цивільного, господарського законодавства України, вимог Закону України “Про податок на додану вартість”. Укладені позивачем угоди, що визнані відповідачем нікчемними, а саме з ТОВ "Карпос", є дійсними, спрямованими на реальне встановлення між сторонами цивільних прав та обовязків, за якими відбулося фактичне отримання поставленого товару, його подальша реалізація, проведені розрахунки. Отримані за угодами первинні документи оформлені відповідно до вимог законодавства, є підставою для відображення здійснених операцій у бухгалтерському та податковому обліку.

Відповідач проти позову заперечував, від представника відповідача Шепітько Ю.Г. до суду надійшли заперечення на адміністративний позов, в яких представник відповідача просила відмовити в задоволенні позову ІП "Аврора" в повному обсязі, посилаючись на результати автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів, декларацій по податку на подану вартість за червень 2010 року. Зазначила, що в ході аналізу звітності позивача, після надання декларації з ПДВ за червень 2010 року від 20.07.2010 року №9002853587, до складу податкового кредиту яких включено суми ПДВ по податковим накладним, отриманим від ТОВ "Карпос" на суму ПДВ 6891872,61 грн. - не встановлено факту надання уточнюючих розрахунків або коригування податкового кредиту за червень 2010 року у бік зменшення за рахунок сторнування сум податкового кредиту, отриманого за податковими накладними від ТОВ "Карпос". Відповідно наданої інформації від ДПІ у Московському району м.Харкова про проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ "Карпос" з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з ПДВ за червень 2010 року, за результатами якої була складена довідка №8198/23/34629821 від 20.08.2010 року. Надані дані перевірки від ДПІ у Московському районі м.Харкова свідчать про те, що правочини між ТОВ "Карпос" та підприємствами-постачальниками (покупцями) здійснені без мети настання реальних наслідків. Отже, правочини між ІП "Аврора" та ТОВ "Карпос" відповідно до ч.1,2 ст.215, ч.5 ст.203 ЦК України є нікчемними, і в силу ст.216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю, не можуть бути основою для податкового обліку та подальшого декларування податкових показників декларацій з ПДВ.

В судовому засіданні представник позивача - Брильов А.Ю. підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд їх задовольнити, посилаючись на наведені у позові обставини.

Представник відповідача - Шепітько Ю.Г. у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на письмові заперечення.

Представник прокуратури Комінтернівського району м.Харкова Суходубова І.В. у судовому засіданні проти позову заперечувала, підтримавши правову позицію ДПІ у Комінтернівського району м.Харкова.

Заслухавши пояснення представників сторін, представника прокуратури, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що Іноземне підприємство "Аврора" зареєстроване Солом'янською районною в м.Києві державною адміністрацією 19.12.2006 року (т.1 а.с.12), перебуває на обліку у ДПІ у Комінтернівському районі м.Харкова з 20.12.2006 року №1665 (т.1 а.с.16), є платником податку на додану вартість на підставі свідоцтва №100040730 від 15.05.2007 року (т.1 а.с.17). Видами діяльності ІП "Аврора" за КВЕД є: роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту, посередництво в торгівлі продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, оптова торгівля напоями, неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами, роздрібна торгівля алкогольними та іншими напоями, роздрібна торгівля тютюновими виробами (т.1 а.с.14).

Фахівцем Державної податкової інспекції Комінтернівського району м.Харкова проведена документальна невиїзна перевірка ІП "Аврора" (код 34756588) з питань правомірності формування податкового кредиту у червні 2010 року по взаємовідносинам з ТОВ "Карпос" (код 34629821) та правильності обчислення ПДВ за червень 2010 року.

За результатами перевірки складений акт №5434/18-012/34756588 від 09.12.2010 року, в якому зазначено про порушення ч.1 ст.203, ст.215, п.1 ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів по придбанню товарів, робіт, послуг від ТОВ "Карпос" у червні 2010 року; п.п.7.4.1 п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” у частині віднесення до складу податкового кредиту за червень 2010 року сум ПДВ на загальну суму 6891872,61 грн., які виникли від виконання угод, які визнані нікчемними та в силу ст.216 ЦК України не створюють юридичних наслідків і як наслідок не пов'язані з власною господарською діяльністю, чим самим занижено ПДВ до сплати за червень 2010 року у сумі 6891872,61 грн.

На підставі акту перевірки №5434/18-012/34756588 від 09.12.2010 року заступником начальника ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова винесено податкове повідомлення-рішення №0000341800/0 від 22.12.2010 року, яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 10337808,92 грн., з них 6891872,61 грн. - за основним платежем, 3445936,31 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

З акту перевірки вбачається, що позивачем надано декларацію з ПДВ за червень 2010 року від 20.07.2010 року №9002853587, в якій до складу податкового кредиту включені суми ПДВ по податковим накладним, отриманим від ТОВ "Карпос" на суму ПДВ 6891872,61 грн. Відповідачем донараховано позивачу ПДВ на підставі висновку про безпідставне віднесення позивачем до складу податкового кредиту за червень 2010 року ПДВ суми в розмірі 6891872,61 грн. Відповідно до наданої довідки ДПІ Московського району м.Харкова від 20.08.2010 року №8198/23/34629821 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ "Карпос" (код 34629821) з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з ПДВ за червень 2010 року встановлено наступне. ТОВ "Карпос" зареєстроване 26.12.2006 року Виконавчим комітетом Харківської міської ради (свідоцтво від 26.12.2006 року №14801020000032051), взято на податковий облік в органах державної податкової служби 28.12.2006 року №3883, станом на 20.08.2010 року перебуває на обліку в ДПІ у Московському районі м.Харкова. У періоді, який перевірявся був платником податку на додану вартість (свідоцтво від 06.03.2007 року №100026197). За червень 2010 року ТОВ "Карпос" задекларовано податкових зобов'язань по ПДВ у сумі 16745787,00 грн., у т.ч. коригування у сумі "-" 8897 грн. Перевіркою повноти визначення податкових зобов"язань за червень 2010 року встановлено їх завищення у сумі 16754684,00 грн. (рядок 1 колонка Б Декларації). За червень 2010 року ТОВ "Карпос" задекларовано податкового кредиту по ПДВ у сумі 16744790, 00 грн. у т.ч. проведено коригування до зменшення у сумі "-" 133632,00 грн. (рядок 17 Декларації). Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за червень 2010 року встановлено завищення у сумі 16878422,00 грн. (строка 10.1 колонка Б Декларації). За червень 2010 року ТОВ "Карпос" задекларовано ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 997,00 грн. У червні 2010 року ТОВ "Карпос" не задекларувало бюджетне відшкодування. В частині відображення ТОВ "Карпос" податкового зобов"язання та податкового кредиту ПДВ по основним контрагентам, що задіяні підприємства фінансово-торгівельної групи "TAGІT", а саме: позивач - ІП "Аврора" та інші. Згідно бази даних "Система автоматичного співставлення податкового кредиту та зобов'язань у розрізі контрагентів, декларацій по ПДВ" постачальники та покупці по ТОВ "Карпос" за червень 2010 року наведені у додатку №2,3 до першого примірника довідки. Схема руху сум ПДВ у червні 2010 року наведена у додатку №4 до першого примірника довідки. Згідно бази даних "Система автоматичного співставлення податкового кредиту та зобов'язань у розрізі контрагентів, декларацій по ПДВ" по ТОВ "Карпос" відображені податкові зобов'язання та податковий кредит частково (від першої до четвертої ланці) ПДВ по основним контрагентам-покупцям (постачальникам) наведено у додатку №5,6 до першого примірника довідки. В довідці зазначено, що зі встановлених фактів вбачається, що фінансово-господарська діяльність ТОВ "Карпос" здійснюється поза межами правового поля. Фінансово-господарські групи "TAGІT" при відображенні в Деклараціях з ПДВ сумових показників податкових зобов'язань та податкового кредиту однакові з періодичністю через ланку, є такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами (ст. 234 ЦК України). Таким чином, відповідно до баз даних ДПС податкової, звітності та інших джерел інформації, одержаних в ході проведення перевірки, встановлено укладення цивільно-правових відносин на проведення безтоварних операцій, спрямованих на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування податкового зобов'язання та податкового кредиту ПДВ.

На підставі зазначеного, відповідачем зроблено висновок про те, що правочини, вчинені між ТОВ "Карпос" та ІП "Аврора" здійснені без мети настання реальних наслідків, є нікчемними, і тим самим у перевіряємому періоді сформували для ІП "Аврора" штучний податковий кредит ПДВ, чим порушили інтереси держави та суспільства на отримання належних сум ПДВ.

Проте суд не погоджується з висновками, зазначеними в акті перевірки ІП "Аврора", виходячи з наступного.

З боку ІП "Аврора" по взаємовідносинам з ТОВ "Карпос" податковий кредит за червень 2010 року в сумі 6891872,61 грн. сформовано внаслідок фінансово-господарських взаємовідносин на підставі наступних цивільно-правових договорів: договір поставки №114/07/09 від 06.03.2009 року, відповідно до якого ТОВ "Карпос" виступав постачальником, а ІП "Аврора" - покупцем; договір комісії на реалізацію товару №32/04/09 від 06.03.2009 року, згідно з яким ІП "Аврора" виступало комісіонером, а ТОВ "Карпос" - комітентом; договір комісії на реалізацію товару №456/07/09 від 01.04.2009 року, згідно з яким ІП "Аврора" виступало комітентом, а ТОВ "Карпос"- комісіонером.

З аналізу первинних документів вбачається, що за договором поставки №114/07/09 від 06.03.2009 року та додаткових угод від 15.12.2009 року, від 01.04.2010 року - на користь ІП "Аврора" від ТОВ "Карпос" у червні 2010 року поставлено товарів на загальну суму 7419674,14 грн. у т.ч. ПДВ 1236612,33 грн. Факт поставки товарів підтверджено видатковими накладними, товарно-транспортними накладними та податковою накладною №2/2 від 30.06.2010 року. Факт здійснення оплати товарів на користь "ТОВ "Карпос" за вказаним договором підтверджується копіями банківських виписок. Також, суду надано договір №17/03/09 від 01.03.2009 року між ТОВ "Карпос" та ПФ "Вика" (довідка ЄДРПОУ №1124, ліцензія серії АВ №324472) щодо надання послуг перевезення ТМЦ.

За договором комісії на реалізацію товару №32/04/09 від 06.03.2009 року з боку ІП "Аврора" як комісіонером, у червні 2010 року було перераховано на рахунок комітента - ТОВ "Карпос" у якості компенсації за реалізований товар 21211561,70 грн., у т.ч. ПДВ 3535260, 28 грн. Окрім того, у червні 2010 року на підставі уроди від 30.06.2010 року сторонами було зроблено залік зустрічних однорідних вимог в сумі 12600000,00 грн., у т.ч. ПДВ 2100000,00 грн. На ці суми ПДВ з боку ТОВ "Карпос" надано податкові накладі №11/2, №17/2 від 29.06.2010 року.

Крім того, суду надані платіжні доручення, які підтверджують факт сплати за товари згідно договору №32/04/09 від 06.03.2009 року, реєстр накладних на передачу товару від ІП "Аврора" на ТОВ "Карпос", копії окремих накладних, звіт комісіонера ІП "Аврора", бухгалтерська довідка, яка підтверджує реалізацію товарів кінцевим споживачам, копії торгівельних патентів, які підтверджують право ІП "Аврора" здійснювати торгівельну діяльність, акт наданих послуг від 30.06.2010 року, згідно з яким сума винагороди комісіонера за період з 01.04.2010 р. по 30.06.2010 р. становить 15600000,00 грн. у т.ч. ПДВ 2600000,00 грн. (загальна вартість реалізованого товару склала 86354009, 48 грн.)

У червні 2010 року за договором комісії на реалізацію товару №456/07/09 від 01.04.2009 року з боку ІП "Аврора" виплачено комісійну винагороду в розмірі 120000,00 грн., у т.ч. ПДВ 20000,00 грн. Підставою для виплати комісійної винагороди є акт наданих послуг від 30.06.2010 року, згідно з яким за період з 01.04.2010 року по 30.06.2010 року загальна вартість реалізованого товару склала 10147454,12 грн., у т.ч. ПДВ 1691242,35 грн., сума винагороди комісіонера за послуги надані за вказаний період становить 1,2 % від загальної суми реалізованого товару, що у грошовому вираженні становить 120000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 20000,00 грн. На суму ПДВ видано податкову накладну №79/1 від 30.06.2010 року. Також, позивачем надані копії окремих накладних на передачу товарів від ІП "Аврора" на ТОВ "Карпос" та копія звіту комісіонера.

Суму податку на додану вартість по вищевказаним договорам включено до складу податкового кредиту ІП "Аврора" згідно декларації за червень 2010 року, згідно отриманих від контрагента позивача податкових накладних №2/2 від 30.06.2010 року, №11/2, №17/2 від 29.06.2010 року, №79/1 від 30.06.2010 року.

Як вбачається із даних автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, контрагентом позивача ТОВ "Карпос" у червні 2010 року задекларовано податкові зобовязання по взаємовідносинам з ІП "Аврора" на суму 5 483290,99 коп.

Таким чином, позивачем до суду надано належні та достатні докази того, що господарські операції фактично відбулися, у позивача виникло право на віднесення до складу податкового кредиту з ПДВ червень 2010 року сум ПДВ на підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ «Карпос»№2/2 від 30.06.2010 року, №11/2, №17/2 від 29.06.2010 року, №79/1 від 30.06.2010 року.

Правовідносини щодо формування податкового кредиту по податку на додану вартість врегульовано Законом України “Про податок на додану вартість”, який діяв на час виникнення спірних правовідносин.

Згідно абз. 3 пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Пунктом 1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з законом про податок на додану вартість.

Вказаним Законом передбачений порядок формування податкового кредиту платника податку. Так, згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 даного закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою цим законом, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.7.5 ст.7 цього закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Також п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Порядок формування податкового кредиту по операціям з придбання товарів позивачем в межах договору комісії №32/04/09 від 06.03.2009 року врегульовано спеціальною нормою пункту 4.7 ст.4 Закону України “Про податок на додану вартість”, згідно якої у випадках коли платник податку здійснює підприємницьку діяльність з поставки вживаних товарів (комісійну торгівлю), що придбані в осіб, не зареєстрованих платниками податку, базою оподаткування є комісійна винагорода такого платника податку. Правила комісійної торгівлі та визначення комісійної винагороди встановлюються Кабінетом Міністрів України. У випадках коли платник податку здійснює діяльність з поставки товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку (далі - комісіонера) здійснювати поставку товарів від імені та за дорученням іншої особи (далі - комітента) без передання права власності на такі товари, базою оподаткування є продажна вартість цих товарів, визначена у порядку, встановленому цим Законом. Датою збільшення податкових зобов'язань комісіонера є дата, визначена за правилами, встановленими пунктом 7.3 цього Закону, а датою збільшення суми податкового кредиту комісіонера є дата перерахування коштів на користь комітента або поставки останньому інших видів компенсації вартості зазначених товарів. При цьому датою збільшення податкових зобов'язань комітента є дата отримання коштів або інших видів компенсації вартості товарів від комісіонера. У разі коли платник податку (далі - повірений) здійснює діяльність з придбання товарів (робіт, послуг) за дорученням та за рахунок іншої особи (далі - довіритель), датою збільшення податкового кредиту такого повіреного є дата перерахування коштів (поставка в управління цінних паперів, інших документів, що засвідчують відносини боргу) на користь продавця таких товарів (робіт, послуг) або поставка інших видів компенсацій вартості таких товарів (робіт, послуг), а датою збільшення податкових зобов'язань є дата передання таких товарів (результатів робіт, послуг) довірителю. При цьому довіритель не збільшує податковий кредит на суму коштів (вартість цінних паперів, інших документів, що засвідчують відносини боргу), перерахованих (переданих) повіреному, але має право на збільшення податкового кредиту у податковий період отримання товарів (робіт, послуг), придбаних повіреним за його дорученням. Зазначене правило не поширюється на операції з експортування вживаних товарів за межі митної території України або з імпортування вживаних товарів на митну територію України в межах зазначених договорів, оподаткування яких регулюється відповідними нормами цього Закону.

На момент здійснення господарських операцій, та на момент перевірки контрагент позивача ТОВ "Карпос" був платниками податку на додану вартість, зареєстрованим відповідно до ст.9 Закону України "Про податок на додану вартість".

Статус позивача як платника ПДВ підтверджується доданими до матеріалів справи доказами і не заперечувався відповідачем, ні в акті перевірки, ні в ході судового засідання.

Відповідач не заперечував та не спростував той факт, що податкові накладні, виписані контрагентом позивача, відповідають вимогам п.п. 7.2.1, п. 7.2. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом ДПА України від 30 травня 1997 року №165 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037.

Відповідно до абз. 1 п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Відповідно до п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до абз. 1 п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п. 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Абзацами 1, 2 підпункту 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, право платника податку на податковий кредит повязано з виникненням визначеної законом події та наявністю належним чином оформленого документа, який засвідчує суму сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість по дійсній операції, повязаній з господарською діяльністю платника податку.

Судом встановлено, що позивач на момент здійснення перевірки мав належним чином оформлені податкові накладні, що підтверджують розмір податкового кредиту, відображений в декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року, реальність здійснення господарських операцій підтверджено належним чином оформленими первинними документами, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися, у позивача виникло право на віднесення до складу податкового кредиту з ПДВ червень 2010 року сум ПДВ на підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ «Карпос»№2/2 від 30.06.2010 року, №11/2, №17/2 від 29.06.2010 року, №79/1 від 30.06.2010 року.

З матеріалів справи вбачається, що позивач сформував податковий кредит на підставі належно оформлених податкових накладних, виданих йому контрагентом - ТОВ "Карпос". Із зазначеного випливає, що сума податкового кредиту позивачем сформовано правомірно, оскільки ПДВ входить до складу договірної суми, сплаченої виконавцям та продавцям.

Посилання відповідача на те, що позивач відносив до складу податкового кредиту суми ПДВ по податковим накладним, отриманим від контрагента, у той час як фінансово-господарська діяльність ТОВ "Карпос" здійснюється поза межами правового поля, його правочини вчинені без наміру створення правових наслідків, укладення цивільно-правових відносин з ТОВ "Карпос" на проведення безтоварних операцій, спрямовані на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування податкового зобов'язання та податкового кредиту ПДВ, не приймається судом до уваги з огляду на наступне.

Податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість у складі ціни товару. Для віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару до податкового кредиту, в розумінні Закону України “Про податок на додану вартість”, не передбачається умова про сплату цих сум до бюджету.

Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість” бюджетне відшкодування сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Зазначена правова позиція висловлена в п. 1 Довідки щодо правових позицій Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України з деяких проблемних питань застосування чинного законодавства у вирішенні спорів, що виникають з податкових відносин (за матеріалами перегляду за винятковими обставинами судових рішень Вищого адміністративного суду України у 2008 квітні 2009 року).

Згідно детальної інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, контрагентом позивача ТОВ "Карпос" за червень 2010 задекларовано податкові зобовязання по взаємовідносинам з ІП "Аврора" на суму 5 483290,99 коп.

Відповідно до ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України, в редакції, яка діяла на час проведення перевірки), зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно із абз. 1 ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його невідповідність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з абз. 1 ч. 2 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ч.1 ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконним заволодіння ним.

Згідно з ч.2 ст. 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Судом встановлено, що між ІП "Аврора" та ТОВ "Карпос" були укладені договори: договір поставки №114/07/09 від 06.03.2009 року, відповідно до якого ТОВ "Карпос" виступав постачальником, а ІП "Аврора" - покупцем; договір комісії на реалізацію товару №32/04/09 від 06.03.2009 року, згідно з яким ІП "Аврора" виступало комісіонером, а ТОВ "Карпос" - комітентом; договір комісії на реалізацію товару №456/07/09 від 01.04.2009 року, згідно з яким ІП "Аврора" виступало комітентом, а ТОВ "Карпос"- комісіонером.

Зазначені договори, відповідно до їх умов, є двосторонніми договорами, згідно з ч.2 ст.207 Цивільного Кодексу України та ч.1 ст.181 Господарського Кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами та скріплений печаткою.

Відповідно до вимог п.1,2 ч.1 ст.208 Цивільного Кодексу України у письмовій формі належить вчиняти правочин між юридичними особами, між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.638 Цивільного Кодексу України та ч.8 ст.181 Господарського Кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.3 ст.180 Господарського Кодексу України істотними умовами господарського договору є предмет, ціна та строк дії договору.

Згідно з ч.1 ст.628 Цивільного Кодексу України зміст договору становить умови, визначенні на розсуд сторін і погоджені ними, та умови які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 204 Цивільного Кодексу України встановлено презумпцію правомірності правочину, що полягає в тому, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Отже, відсутні факти, які свідчили б про те, що зміст укладених договорів між ІП "Аврора" та ТОВ "Карпос" не відповідає дійсним намірам сторін, та що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів.

За таких обставин, посилання представника відповідача на невідповідність договорів вимогам ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України суд вважає необґрунтованим.

Відповідно до ч. 1 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини та громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Конституційні права людини та громадянина, порушення яких є підставою нікчемності правочину, що порушує публічний порядок, закріплені в Основному Законі держави - Конституції України, яка в ст. 3 найвищою соціальною цінністю проголошує людину, її життя і здоров'я, честь та гідність, недоторканність і безпеку. Крім цього, у разі спрямованості правочину на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, дії особи кваліфікуватимуться як злочини або адміністративні проступки, і, як наслідок, будуть порушувати Кримінальний кодекс України або Кодекс України про адміністративні правопорушення. Законодавець відокремив порушення публічного порядку від інших підстав нікчемності правочинів, керуючись тим, що публічний порядок держави порушується у разі порушення нормативних актів, у яких він закріплений, а саме: Конституції України, Кримінального кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Оскільки ст. 228 ЦК України для правочину, що порушує публічний порядок, передбачає наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави, то такий умисел повинен встановлюватись під час розслідування кримінальної справи і розгляду її в суді або в ході провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Можливість такого порядку встановлення умислу сторін також прямо витікає з висновку про те, що однією з ознак правочину, що порушує публічний порядок, є заборона його нормами кримінального чи адміністративного законодавства. Ці правочини порушують виключно публічно-правові норми, які одночасно становлять правопорушення у вигляді злочину чи адміністративно-правового делікту.

А відтак, під правочини, що порушують публічний порядок, підпадають правочини, спрямовані (вчинені з умислом) на порушення публічних нормативно-правових актів: Конституції України, валютного, митного, податкового, антимонопольного та іншого публічно-правового законодавства, у якому закріплені основи державного ладу, політичної системи, економічної безпеки держави, і у той же час є злочинами чи адміністративно-правовими деліктами. Це, зокрема, правочини, що спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини та громадянина; ухилення суб'єктами господарювання від сплати податків; незаконне відчуження або користування об'єктами права власності українського народу; правочини, спрямовані на незаконний обіг вилучених з вільного обігу предметів або предметів, обіг яких обмежено; правочини, вчинені з метою порушення антимонопольного законодавства та спрямовані на зайняття забороненими видами господарської діяльності, а також інші, спрямовані на порушення публічно-правових нормативних актів.

Таким чином, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який набрав чинності, чи постанова компетентного органу про притягнення зазначених осіб до адміністративної відповідальності.

Таких доказів щодо посадових осіб ІП "Аврора" та ТОВ "Карпос" відповідачем не надано.

Відповідачем не враховано припис акту цивільного законодавства України, який викладений в ч.1 ст. 204 ЦК України, згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про безпідставність висновків відповідача на наявність ознак нікчемності правочів, укладених між ІП "Аврора" та ТОВ "Карпос" в розумінні ст.ст. 215, 216, 228 ЦК України, як наслідок, безпідставність посилання відповідачана порушення позивачем п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" щодо віднесення до податкового кредиту витрат ІП "Аврора" по взаємовідносинах з ТОВ "Карпос", які були понесені за нікчемними угодами, які в силу ст. 216 ЦК не створюють юридичних наслідків.

Посилання відповідача на висновки акту ДПІ Московського району м.Харкова щодо нікчемності угод між ІП "Аврора" та ТОВ "Карпос, суд не бере до уваги, оскільки згідно ч.1 ст. 204 ЦК України, - правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, позивачем надано належні та допустимі докази реальності вчинення правочинів.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про безпідставність висновку відповідача, який міститься в акті перевірки, щодо безпідставного віднесення позивачем до складу податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 6891872,61 грн.

З огляду на відсутність порушення позивачем порядку формування податкового кредиту з податку на додану вартість, відсутні підстави для донарахування ІП "Аврора" податку на додану вартість та відсутні підстави для застосування контролюючим органом штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень субєктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Відповідно до частини 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення ДПІ у Комінтернівському районі міста Харкова №0000341800/0 від 22.12.2010 року, яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість ІП "Аврора" на загальну суму 10337808,92 грн., з них 6891872,61 грн. - за основним платежем, 3445936,31 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, прийнято відповідачем необґрунтовано, не у відповідності до чинного законодавства, через що позовні вимоги про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, суд присуджує позивачу з Державного бюджету України витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 72, 94, 160-163, 167, 186 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Іноземного підприємства "Аврора" до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова, за участю прокуратури Комінтернівського району м.Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції Комінтернівського району м.Харкова від 22.12.2010 року №0000341800/0.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Іноземного підприємства "Аврора" (01133, м.Київ, бульвар Марії Приймаченко,5, код ЄДРПОУ 34756588) судовий збір в розмірі 3.40 грн. (три гривні 40 копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова виготовлена у повному обсязі 04.07.2011 року.

Головуючий суддя Л.М. Мар'єнко

СуддяО.В. Білова

СуддяО.В. Ізовітова-Вакім