Постанова № 16577900, 22.06.2011, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 2а-10824/09/1570

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          21 червня 2011 року Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Федусик А.Г.,

при секретарі - Пальоной І.М.,

за участю прокуратури Київського району м.Одеси,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «Інспект-Сервіс»до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси про скасування податкових повідомлень –рішень та податкової вимоги, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом мотивуючи свої вимоги тим, що в період з 30.03.2009 року по 23.04.2009 року Державною податковою інспекцією у Київському районі м.Одеси (далі ДПІ) було проведено планову виїзну перевірку ПП „Інспект-Сервіс” (далі –ПП) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 29.11.2006 року по 31.12.2008 року. За результатами цієї перевірки був складений акт від 23.04.2009 року №1308/23-02/34738071/73, в якому зазначено про порушення ПП вимог п.4.1 ст.4, п.п.5.3.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого було занижено податок на прибуток в сумі 146030,00 грн.; вимог п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість", що призвело до заниження ПДВ на суму 514242,00 грн.; п.п.3.1 ст.3, п.п.6.3.2 п.6.3 ст.6, п.7.1 ст.7, п.п.8.1.1 п.8.1 ст.8, п.п.16.3.5 п.16.3 ст.16, п.п. «а»п.17.2 ст.17, п.п. «а»п.19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», що призвело до порушення правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету в сумі 180,00 грн.. На підставі цього акту перевірки ДПІ прийняла податкові повідомлення - рішення від 07.05.2009 року №0001282301/0, яким ПП було донараховано податкові зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 204898,00 грн., в тому числі 146030,00 грн. за основним платежем та 58868,00 грн. за штрафними санкціями; №0001292301/0, яким було донараховано податкові зобов’язання з ПДВ в розмірі 771367,00 грн., в тому числі 514242,00 грн. за основним платежем та 257125,00 грн. за штрафними санкціями. За наслідками оскарження зазначених рішень та висновків акту відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення від 23.06.2010 року №0001282301/1, №0001292301/1, від 23.07.2010 року №0001282301/2, №0001292301/2, якими скарги ТОВ були залишені без задоволення, і крім цього ДПІ було прийнято ще одне податкове повідомлення - рішення від 23.06.2010 року №0001812301/0/1, яким ПП були додатково донараховані зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 81414,00 грн., в тому числі 61867,00 грн. за основним платежем та 19547,00 грн. за штрафними санкціями. Позивач вважає неправомірними викладені в акті цієї перевірки висновки ДПІ щодо наявності порушень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та Закону України „Про податок на додану вартість", оскільки вони не відповідають обставинам справи та не ґрунтуються на нормах права. Зазначене стало підставою для звернення до суду з цим позовом, в якому позивач просив суд скасувати спірні податкові повідомлення-рішення а також скасувати першу податкову вимогу від 04.08.2009 року №1/469.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав у повному обсязі позовні вимоги посилаючись на обставини, викладені у заяві та додаткових поясненнях (т.1 а.с. 3-9, 155-157, т.2 а.а.81-82).

Представник відповідача та прокуратури позов не визнали та заперечували проти його задоволення з підстав, викладених у письмових запереченнях (т.1 а.с. 132-138).

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши та проаналізувавши надані докази, розглянувши справу у межах заявлених вимог, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що ПП зареєстровано 24.11.2006 року виконкомом Одеської міськради та перебуває на обліку як платник податків у ДПІ (т.1 а.с. 107-115).

В період з 30.03.2009 року по 23.04.2009 року ДПІ було проведено планову виїзну перевірку ПП з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 29.11.2006 року по 31.12.2008 року, за результатами якої був складений акт від 23.04.2009 року №1308/23-02/34738071/73, в якому, крім іншого, зазначено про порушення ПП вимог п.4.1 ст.4, п.п.5.3.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого було занижено податок на прибуток в сумі 146030,00 грн.; вимог п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість", що призвело до заниження ПДВ на суму 514242,00 грн. (т.1 а.с. 18-46).

Вказаний висновок обґрунтовано було зокрема тим, що відповідно до даних бухгалтерського обліку ПП отримало у другому кварталі 2007 року дохід в розмірі 865458,00 грн., у третьому кварталі 2007 року дохід в розмірі 8725667,00 грн., в той час у деклараціях за вказаний період позивачем було задекларовано дохід в розмірі 856890,00 грн. та 8485179 грн. відповідно, внаслідок чого у перевіряємому періоді було занижено валовий дохід на суму 249050 грн.. Крім цього, у перевіряємому періоді позивачем було включено до складу валових витрати по правовідносинам з ПП «Інтегро плюс», ПП «Массар», фізичною особою ОСОБА_1, ПП «Дельта-Сі», ПП «Альтан ЛТД», ПП «Южінвестбуд»на загальну суму 480521,00 грн., які не пов’язані з господарською діяльністю ПП. Крім, цього відповідно до даних бухгалтерського обліку ПП отримало дохід від реалізації товарів на загальну суму ПДВ в розмірі 865902,00 грн., які не були віднесені до його податкових зобов’язань, а також віднесло до податкового кредиту ПДВ в сумі 44970,00 грн. по операціям з вказаними контрагентами, які не пов’язані з господарською діяльністю ПП.

На підставі цього акту перевірки ДПІ прийняла податкові повідомлення - рішення від 07.05.2009 року №0001282301/0, яким ПП було донараховано податкові зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 204898,00 грн., в тому числі 146030,00 грн. за основним платежем та 58868,00 грн. за штрафними санкціями; №0001292301/0, яким було донараховано податкові зобов’язання з ПДВ в розмірі 771367,00 грн., в тому числі 514242,00 грн. за основним платежем та 257125,00 грн. за штрафними санкціями. За наслідками оскарження зазначених рішень та висновків акту відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення від 23.06.2010 року №0001282301/1, №0001292301/1, від 23.07.2010 року №0001282301/2, №0001292301/2, якими скарги ТОВ були залишені без задоволення, і крім цього ДПІ було прийнято ще одне податкове повідомлення - рішення від 23.06.2010 року №0001812301/0/1, яким ПП були додатково донараховані зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 81414,00 грн., в тому числі 61867,00 грн. за основним платежем та 19547,00 грн. за штрафними санкціями (т.1 а.с. 10-16, 141).

Суд вважає вказані висновки про наявність зазначених порушень податкового законодавства ПП необґрунтованими, з наступних підстав.

Так, в судовому засіданні встановлено, що між ПП та ПП «Інтегро плюс», ПП «Массар», фізичною особою ОСОБА_1, ПП «Дельта-Сі», ПП «Альтан ЛТД», ПП «Южінвестбуд»були укладені договори на надання інформаційно-консультаційних послуг з питань комерційної діяльності та управління від 01.12.2006 року №17, №М-260, від 12.05.2008 року №05-1, від 22.06.2008 року №2364, від 02.09.2008 року, №74 від 01.06.2008 року відповідно, а також з ПП «Южінвестбуд»договір на надання посередницьких послуг №72 від 01.06.2008 року, договір на виконання робіт №73 від 01.06.2008 року ( т.1 а.с.79-106).

З наданих позивачем первинних документів вбачається, що вказаними контрагентами надавалися позивачу послуги експортного та імпортного оформлення вантажів, з пошуку підприємств-контрагентів для здійснення господарської діяльності, сюрвеєрські послуги, а ПП здійснило оплату за ці послуги в загальній сумі 480521,00 грн. (без ПДВ), що підтверджується матеріалами справи (т.1 а.с.162-185, 190-209, 212-219, 223-226, 241-250, т.2 а.с.1-13, 18-26).

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати виробництва та обігу (далі –валові витрати) –сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп.5.2.1. п.5.2. ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, що сплачені (нараховані) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці, з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3 - 5.7 ст.5 цього Закону.

          На підставі зазначених норм вказані витрати були включені ПП до складу валових витрат у перевіряємому періоді, що не оспорювалося представником відповідача та підтверджується актом перевірки.

Крім цього, за наслідками цих господарських операцій вказані контрагенти видали на адресу ПП податкові накладні, які були включені позивачем у податкову звітність з ПДВ у перевіряємому періоді.

При цьому, в ході розгляду справи відповідач не оспорював того, що зазначені податкові накладні були заповнені у встановленому законом порядку, підписані повноважними особами та скріплені відповідними печатками цих підприємств. Не містить інших висновків і спірний акт перевірки.

Згідно з п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»зі змінами та доповненнями датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення однієї з подій:

-          або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) –в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

-          або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.2.4. п.7.2 ст.7 цього Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону, якими на момент здійснення зазначених господарських операцій були позивач та його контрагент ТОВ «Аметт», що не оспорював в судовому засіданні представник ДПІ.

Згідно з п.п.7.2.3. п.7.2 ст.7 цього Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р. № 168/97 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8№ цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р. № 168/97 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п.п. 7.7.2. п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р. № 168/97, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

При цьому, згідно з п.п. 7.8.1 п. 7.8 ст. 7 Закону №168/97, податковим періодом є один календарний місяць.

Таким чином, відповідно до зазначених норм, з моменту отримання ПП зазначених податкових накладних від ПП «Інтегро плюс», ПП «Массар», фізичною особою ОСОБА_1, ПП «Дельта-Сі», ПП «Альтан ЛТД», ПП «Южінвестбуд»у позивача виникло право на віднесення ПДВ по операціях з цими контрагентами в загальній сумі 44970,00 грн. до складу свого податкового кредиту з ПДВ, що і було зроблено ним у перевіряємий період .

З урахуванням викладеного, суд вважає висновки ДПІ, викладені в акті від 23.04.2009 року №1308/23-02/34738071/73, про порушення позивачем п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.8.9.1 п.8.9 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а також п.п.7.4.1, 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»необґрунтованими, оскільки в судовому засіданні було встановлено, що позивач правомірно відніс до складу валових витрати по господарським правовідносинам з вказаними контрагентами та до податкового кредиту ПДВ по цим операціям.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації.

З аналізу вказаної правової норми випливає, що рішення, дії чи бездіяльність державного органу, органу місцевого самоврядування повинні бути прийняті чи здійснені в межах компетенції відповідного органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), відповідати вимогам діючого законодавства.

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, суд приходить до висновку, що приймаючи податкові повідомлення-рішення про донарахування позивачу податкових зобов’язань з податку на прибуток в сумі 204898,00 грн., в тому числі 146030,00 грн. за основним платежем та 58868,00 грн. за штрафними санкціями, а також в сумі 81414,00 грн., в тому числі 61867,00 грн. за основним платежем та 19547,00 грн. за штрафними санкціями, та про донарахування податкових зобов’язань з ПДВ в розмірі 771367,00 грн., в тому числі 514242,00 грн. за основним платежем та 257125,00 грн. за штрафними санкціями, відповідач діяв не на підставі закону, необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, оскільки ці рішення були прийняті на підставі необґрунтованих висновків ДПІ про незаконне включення позивачем до складу валових витрат по господарським правовідносинам з ПП «Інтегро плюс», ПП «Массар», фізичною особою ОСОБА_1, ПП «Дельта-Сі», ПП «Альтан ЛТД», ПП «Южінвестбуд»та до податкового кредиту ПДВ по цим операціям.

На підставі викладеного суд вважає необхідним задовольнити вимоги позивача про скасування спірних податкових повідомлень-рішень в повному обсязі.

Доводи позивача про те, що витрати позивача на оплату отриманих від ПП «Інтегро плюс», ПП «Массар», фізичною особою ОСОБА_1, ПП «Дельта-Сі», ПП «Альтан ЛТД», ПП «Южінвестбуд»послуг не пов’язані безпосередньо з веденням господарської діяльності та не можуть бути віднесені до складу валових витрат, суд вважає необгрунтованими з наступних підстав.

Так, відповідно до пп.5.3.9. ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” не належать до складу валових витрат будь-які витрати, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За своїм змістом вказана норма Закону передбачає єдину підставу для не включення витрат підприємства до складу валових відповідних звітних періодів - повна відсутність будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів.

В ході розгляду справи позивачем були надані суду договори з вказаними контрагентами та інші первинні документи на підтвердження здійснення як цих господарських операцій, так і інших господарських операцій, які відносяться до основної діяльності ПП та на організацію яких вказані послуги отримувалися (т.2 а.с.83-164, т.3-т.6, т.7 а.с.1-141).

Таким чином, на підставі викладеного суд приходить до висновку про правомірність віднесення зазначених витрат позивача до валових та безпідставність зазначених доводів відповідача в цій частині.

З цих самих підстав суд вважає також необґрунтованими і доводи відповідача про протиправність включення позивачем до свого податкового кредиту ПДВ по операціях з вказаними контрагентами.

Крім цього, з урахуванням вказаних висновків суд вважає також необхідним також задовольнити вимоги ПП про скасування першої податкової вимоги від 04.08.2009 року №1/469.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог щодо скасування спірних податкових повідомлень-рішень ДПІ, а відповідач не надав суду належних доказів на підтвердження своїх заперечень проти позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.19 Конституції України, Законом України „Про оподаткування прибутку підприємств”, Законом України „Про податок на додану вартість", Законом України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетними цільовими фондами”, Законом України „Про державну податкову службу в Україні”, ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 71, 86, 94, 159-163 КАС України, суд –

П О С Т А Н О В И В :

          Адміністративний позов Приватного підприємства «Інспект-Сервіс» задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м.Одеси №0001282301/0 від 07.05.2009р., яким ПП «Інспект-Сервіс» визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 146 030 гри. та застосовані штрафні (фінансові) санкції по цьому податку у розмірі 58 868 гри.

Скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м.Одеси №000129230І/0 від 07.05.2009р., яким ПП «Інспект-Сервіс» визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 514 242 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції по цьому податку у розмірі 257 125 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Одеси № 0001282301/1 від 23.06.2009р., яким ПП «Інспект-Сервіс» визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 146 030 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції по цьому податку у розмірі 58 868 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Одеси №0001292301/1 від 23.06.2009р., яким ПП «Інспект-Сервіс» визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 514 242 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції по цьому податку у розмірі 257 125 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Одеси податкове повідомлення-рішення № 0001812301/0/1 від 23.06.2009р. яким ПП «Інспект-Сервіс» визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 61 867 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції по цьому податку у розмірі 19 547 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Одеси №0001282301/2 від 23.07.2009р. яким ПП «Інспект-Сервіс» визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 146 030 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції по цьому податку у розмірі 58 868 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м.Одеси №0001292301/2 від 23.07.2009р., яким ПП «Інспект-Сервіс» визначено зобов'язання з податку нa додану вартість у розмірі 514 242 грн. та штрафні (фінансові) санкції по цьому податку у розмірі 257 125 грн.

Скасувати першу податкову вимогу ДПІ у Київському районі м.Одеси від 04.08.2009р. №1/469.

Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління державного казначейства України в Одеській області на користь ПП «Інспект-Сервіс» сплачене державне мито в розмірі 3,40 грн.

          Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя А.Г.Федусик

22 червня 2011 року