Постанова № 16577783, 20.06.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 червня 2011 року Справа № 2а-4696/11/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді: Борзаниці С.В.,

при секретарі: Жиленку Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, посилаючись на наступні обставини.

21 квітня 2011 р. ЗАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» отримало супровідним листом від 19.04.2011 за №7055/10/08-516 від Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Акт від 19.04.2011 р. №46/08-526 «Про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки ЗАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» за лютий 201 1 р.» (далі за текстом - Акт перевірки від 19.04.2011 р. №46/08-526).

В Акті перевірки від 19.04.2011 №46/08-526 Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Луганську зробила наступні висновки:

«Перевіркою встановлено, що сума податку, що підлягала бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, зазначеного платником у декларації по рядку 25.1, є більшим ніж визначено за результатами документальної позапланової невиїзної (камеральної) перевірки, оскільки за наслідками проведеної виїзної позапланової документальної перевірки з питань визначення законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету ПДВ за січень 2001 р., результати якої оформлені актом від 28.03.2011 р. №222/08-5/33270581 було встановлено порушення п.187.1 ст.187, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту (р.21) на суму 49653044,00 грн. та залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р.26) на суму 31972395,00 грн. у січні 2011 року».

В Акті перевірки від 28.03.2011 р. №222/08-5/33270581 Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Луганську зробила наступні висновки:

«Платник податку неправомірно включив суми ПДВ по взаємовідносинах з ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» до складу податкового кредиту грудня 2010 р. у сумі 69669836,00 грн. та відобразив в реєстрі отриманих податкових накладних протягом 01.12.2010 р. по 31.12.2010 р., в результаті чого ЗАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» завищено суму податкового кредиту за грудень 2010 р. у сумі 69669836,00 грн.

В результаті завищення податкового кредиту за грудень 2010 р. на суму 69669836,00 грн., перевіркою визначено завищення суми від'ємного значення за грудень 2010 р. на суму 57869527.00 грн. та встановлено заниження позитивного значення за грудень 2010 р. у сумі 11800309,00 грн.

Підприємством помилково включено до реєстру виданих податкових накладних та до ряд.1 Декларації з ПДВ за січень 2011 р. податкові накладні по взаємовідносинам з ТОВ «Агроімпорт ЛТД» на суму 52405050,00 грн., ПДВ - 10481010,00 грн., у зв'язку з чим підприємством завищено суму податкових зобов'язань на суму 10481010,00 грн.

Платник податку неправомірно включив суми ПДВ по взаємовідносинах з ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» до складу податкового кредиту січня 2011 р. у сумі 75676520,00 грн. та відобразив в реєстрі отриманих податкових накладних протягом 01.01.2011 р. по 31.01.2011 р., в результаті чого ЗАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» завищено суму податкового кредиту за січень 2010 р. у сумі 75676520,00 грн.

В результаті завищення суми податкових зобов'язань за січень 2011 р. на суму 10481010,00 грн. та завищення податкового кредиту за січень 2011 р. на суму 75676520,00 грн., перевіркою визначено завищення суми від'ємного значення за січень 2011 р. на суму 49653044,00 грн. та встановлено заниження позитивного значення у сумі 04,00 грн.

В результаті вищевказаних висновків, зроблений висновок про завищення суми бюджетного відшкодування за декларацією з ПДВ за січень 2011 р. на суму 53239903,00 грн. та цією перевіркою не підтверджена вказана сума бюджетного відшкодування за декларацією з ПДВ за січень 2011 р.».

На підставі Акту перевірки від 28.03.2011 р. №222/08-5/33270581 Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Луганську прийняло:

- податкове повідомлення-рішення форми «В1» від 01.04.2011р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за січень 2011 р. на суму 53239903,00 грн., крім того штрафні санкції на суму 01,00 грн..

- податкове повідомлення-рішення форми «В1» від 01.04.2011 р. №0000238022 про визначення суми зобовязання з ПДВ за січень 201 1 р. на суму 04,00 грн., крім того штрафні санкції на суму 01,00 грн.,

- податкове повідомлення-рішення форми «В1» від 01.04.2011 р. №0000248022 про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ за січень 2011 р. на суму 49653044,00 грн., крім того штрафні санкції на суму 01.00 грн.

Вказані податкові повідомлення рішення оскаржуються у судовому адміністративному порядку: 04.05.2011 р. ПАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» направило цінним поштовим відправленням адміністративний позов про визнання нечинними вказаних податкових повідомлень-рішень форми «В1» від 01.04.2011 р. №0000208022, №0000238022, №0000248022, у зв'язку з чим ці податкові повідомлення-рішення на підставі п.56.18 ст.56 Податкового кодексу України є неузгодженими до дня набрання законної сили судового рішення.

На підставі Акту перевірки від 19.04.2011 р. №46/08-526 Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Луганську прийняло:

- податкове повідомлення-рішення форми «В1» від 29.04.2011 р. №0000258022 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за лютий 2011 р. на суму 50532527,00 грн., крім того штрафні санкції на суму 01,00 грн., яке ЗАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» отримало 04.05.2011р. супровідним листом від 29.04.2011 р. за №7738/10/08-516.

18 квітня 2011 р. Статут ЗАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» приведено у відповідність із законодавством України (у тому числі із вимогами Закону України «Про акціонерні товариства») та здійснена державна реєстрація нової редакції Статуту ПАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот», видано нове Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи - ПАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» у зв'язку зі зміною найменування з ЗАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» на ПАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот».

ПАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» вважає висновки, викладені у вищевказаному Акті перевірки від 28.03.2011 р. №222/08-5/33270581, Акті перевірки від 19.04.2011 №46/08-526 та податкове повідомлення-рішення форми «В1» від 29.04.2011 р. №0000258022 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за лютий 2011 р. на суму 50532527,00 грн., крім того штрафні санкції на суму 01,00 грн., необґрунтованими та незаконними з огляду на наступне.

По-перше, висновок щодо завищення суми податкового кредиту у грудні 2010 р. у сумі 69669836,00 грн. є необґрунтованим та неправомірним, оскільки:

Відповідно до п.7.5 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

31 грудня 2010 р. ЗАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» отримало оригінали належним чином оформлених та підписаних повноважними представниками ДК «Газ України» та ЗАТ «Сєвєродонецьке об"єднання Азот» податкову накладну №18776 від 31.12.2010 р. на суму 418019016,74 грн. (у т.ч. ПДВ на суму 69669836,12 грн.) та акт прийому-передачі природного газу від 31.12.2010 р. за договором поставки №06/09-2129 від 22.12.2009 р.

Податкова накладна №18776 від 31.12.2010 на суму 418019016,74 грн. (у т.ч. ПДВ на суму 69669836,12 грн.) відповідає вимогам п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та на підставі п.7.4 Закону України «Про податок на додану вартість» ЗАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» обґрунтовано та правомірно включило суму ПДВ 69669836,00 грн. в податковий кредит грудня 2010 р.

Акт прийому-передачі природного газу від 31.12.2010 за договором поставки №06/09-2129 від 22.12.2009 р. відповідає вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки цей документ має обов'язкові заповненні реквізити та відповідає вимогам цього Закону.

Три підписи, без зазначення прізвища у нижньому правому куті акту прийому-передачі природного газу від 31.12.2010 р. виконані лише на одному екземплярі, а на екземплярі для ДК «Газ України» відсутні, це підписи працівників ЗАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» (підписи помічника комерційного директора ОСОБА_1, бухгалтера бюро виробничого обліку ОСОБА_2, помічника комерційного директора ОСОБА_3), наявність цих підписів не порушує вимоги складання первинних облікових документів за ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Помічник комерційного директора ОСОБА_1, бухгалтер бюро виробничого обліку ОСОБА_2, помічник комерційного директора ОСОБА_3 не є особами у розумінні ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а цими особами є Виконуючий обов'язки Голови Правління Волохов І.В. та Головний бухгалтер Халін Є.В.

Акт прийому-передачі природного газу від 31.12.2010 за договором поставки №06/09-2129 від 22.12.2009 підписаний особами (Виконуючим обов'язки Голови Правління Волоховим І.В. та Головним бухгалтером Халіним Є.В.), відповідальних за здійснення господарської операції (згідно Статуту ЗАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот»), відповідно до умов договору оформлений та скріплений печатками.

Згідно Єдиної бази податкових знань Державної податкової адміністрації України (інформаційно-довідковий департамент державної податкової служби):

«Питання: хто є посадовими особами платника податків: голова правління, директор (заступник), генеральний директор, головний бухгалтер?).

Відповідь: Відповідно до ст.8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в - Україні» питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів. Головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства, забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності. Враховуючи вищевикладене, керівники підприємства (голова правління, президент, генеральний директор, директор, заступник директора, головний бухгалтер) незалежно від форм власності підприємств є посадовими особами»

Акт прийому-передачі природного газу від 31.12.2010 це форма оформлення здійснення господарського зобов'язання за договором поставки №06/09-2129 від 22.12.2009 р. між сторонами його - юридичними особами - ДК «Газ України» та ЗАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот».

В акті прийому-передачі природного газу від 31.12.2010 р., складений без виправлень, помилок та інших порушень ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

По-друге, висновок щодо завищення суми від'ємного значення 57869527,00 грн. та заниження позитивного значення у сумі 11800309,00 грн. є необґрунтованим та неправомірним, оскільки відповідно до п.7.2, п.7.4, п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» на підставі належно оформленої податкової накладної №18776 від 31.12.2010 р. на суму 418019016,74 грн. (у т.ч. ПДВ на суму 69669836,12 грн.) за декларацією з ПДВ за грудень 2010 р. ЗАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» обґрунтовано та правомірно включило суму ПДВ 69669836,00 грн. в податковий кредит грудня 2010 р. та відповідно до п.п.7.7.1 п.7.7 Закону України «Про податок на додану вартість» ЗАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» визначило суму від'ємного значення 57869527,00 грн.

По-третє, висновок щодо завищення, задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 1.1 Декларації з ПДВ за січень 2011 р. всього у сумі 10481010,00 грн. є необгрунтованим та неправомірним, та ЗАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» дотрималося вимог п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, згідно з якою датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

На підставі зарахування коштів від ТОВ «ТД «Агроімпорт ЛТД» на банківський рахунок ( у період з 12.01.2011 по 31.01.2011 на суму 52405050,00 грн. (ПДВ - 10481010,00 грн.) ЗАТ «Сєвєродонецьке об"єднання Азот» обґрунтовано та правомірно включило до реєстру виданих податкових накладних та до ряд.1 Декларації з ПДВ за січень 2011 р. податкові накладні по взаємовідносинам з ТОВ «ТД «Агроімпорт ЛТД» на суму 52405050,00 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 10481010,00 грн. (сторінки 11,12 Акту від 28.03.2011 р. №222/08-5/33270581), оскільки у січні 2011 р. ТОВ «ТД «Агроімпорт ЛТД» перерахувало авансом грошові кошти на суму 52405050,00 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 10481010,00 грн., у зв'язку з чим та на підставі п. 187.1 ст.187 Податкового кодексу України ЗАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» видало податкові накладні, зазначені в Акті від 28.03.2011 р. №222/08-5/33270581, на адресу ТОВ «ТД «Агроімпорт ЛТД» та правомірно включило до реєстру виданих податкових накладних та до ряд.1 Декларації з ПДВ за січень 2011 р.

По-четверте, висновок щодо завищення суми податкового кредиту у січні 2011 р. у сумі 75676520,00 грн. є необгрунтованим та неправомірним, оскільки:

Відповідно до п.201.10 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Керуючись п.201.10 Податкового кодексу України, у зв'язку з порушенням продавцем - ДК «Газ України» порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкової накладної №174 від 31.01.2011 р. на суму 454059119,15 грн. (в т.ч. ПДВ на суму 75676519,86 грн.), ЗАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» додало до податкової декларації з ПДВ за січень 2011 р. заяву від 21.02.2011 р. за №03цб-21 171 зі скаргою на такого постачальника - ДК «Газ України».

Заявою від 21.02.2011 р. за№03цб-21171 ЗАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» звернулося до ДПІ у м. Сєвєродонецьку Луганської області, в якій перебувала на податковому обліку, в якому просило дозволу на включення суми ПДВ - 75676519,86 грн. до податкового кредиту січня 2011 р. по факту отримання природного газу, згідно п.201.10. ст.201 Податкового кодексу України по причині порушення порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкової накладної ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» з додатками: копіями акту прийому-передачі природного газу від 31.01.2011 р., податкової накладної №174 від 31.01.2011 р.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 198. ст.201 Податкового кодексу України, ЗАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» обґрунтовано та правомірно включило суму ПДВ 75676520,00 грн. в податковий кредит січня 2011 р.

По-п'яте, висновок щодо завищення суми від'ємного значення 49653044,00 грн. та заниження позитивного значення у сумі 04,00 грн. є необґрунтованим та неправомірним, оскільки відповідно до ст.201 Податкового кодексу України на підставі належно оформленої податкової накладної №174 від 31.01.2011 р. на суму 454059119,15 грн. (в т.ч. ПДВ на суму 75676519,86 грн.) та заяви від 21.02.2011 р. за №03цб-21171 зі скаргою постачальника - ДК «Газ України» за декларацією з ПДВ за січень 201 1 р. ЗАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» обґрунтовано та правомірно включило суму ПДВ 75676519,86 грн. в податковий кредит січня 2011 р. та відповідно до ст.200 Податкового кодексу України ЗАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» визначило суму від'ємного значення 49653044,00 грн.

По-шосте, висновок щодо завищення суми залишку від'ємного значення 85212298.00 грн. є необґрунтованим та неправомірним, оскільки відповідно до ст.198, ст.200, ст.201 Податкового кодексу України на підставі залишку від'ємного значення листопада 2010 р. та залишку від'ємного значення грудня 2010 р. ЗАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» обґрунтовано та правомірно визначило суму залишку від"ємного значення 85212298,00 грн.

Оскільки висновки, викладені в Акті перевірки від 28.03.2011 №222/08-5/33270581, є необґрунтованими та незаконними з огляду на вищевикладене, то висновки, викладені в Акті перевірки від 19.04.201 1 р. №46/08-526 щодо завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту (р.21) на суму 49653044,00 грн. та залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р.26) на суму 31972395,00 грн. у січні 2011 року є очевидно необґрунтованими та неправомірними, а ЗАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» дотрималося вимог ст.198, ст.200, ст.201 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим має право на бюджетне відшкодування ПДВ в сумі 50532527,00 грн. за декларацією з ПДВ за лютий 2011 р.

Відповідно до п.56.1, п.56.18 ст.56 Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку та при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

На підставі вищевикладеного та відповідно до ст.200 Податкового кодексу України, ЗАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» має право на бюджетне відшкодування ПДВ в сумі 50532527,00 грн. за декларацією з ПДВ за лютий 2011 р. Просили визнати нечинним податкове повідомлення-рішення форми «В1» від 29.04.2011 №0000258022 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за лютий 2011 р. на суму 50532527,00 грн., крім того штрафні санкції на суму 01,00 грн.

Під час судового засідання представник позивача позов підтримав повністю та просив його задовольнити.

Представник відповідача під час судового засідання проти адміністративного позову заперечував, посилаючись на наступне.

1. СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську було проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з податку на додану вартість Закритого акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» за лютий 2011р. за результатами якої був складений акт від 19.04.2011 №46/08-526 та встановлено, що сума податку, що підлягала бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, зазначеного платником у декларації по рядку 25.1, є більшою ніж визначено за результатами документальної позапланової невиїзної (камеральної) перевірки, оскільки за наслідками проведеної виїзної позапланової документальної перевірки з питань визначення законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість за січень 2011 року, результати якої оформлені актом від 28.03.2011р. № 222/08-5/33270581 було встановлено порушення п. 187.1 ст. 187, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту (р.21) на суму 49 653 044 грн. та залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р.26) на суму 31 972 395 грн. у січні 2011 року.

Зважаючи на висновки акта № 222/08-5/33270581 від 28.03.2011, актом від 19.04.2011 №46/08-526 встановлено порушення п. 200.4, абз «б» п. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України та зроблено висновок про завищення суми бюджетного відшкодування за лютий 2011р. у розмірі 50 532 527 грн.

2. СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську на підставі п. 78.1 ст. 78, 200.11 ст. 200 Податкового Кодексу України та наказу СДШ ВПП у м. Луганську від 16.03.2011 №102 було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ЗАТ „СО Азот", з питань достовірності формування бюджетного відшкодування за січень 2011р. за результатами якої було складено акт №222/08-5/33270581 від 28.03.2011., де встановлено порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97 - ВР (із змінами та доповненнями), п. 187.1 ст. 187, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

В ході проведення перевірки ЗАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» надано для перевірки первинні документи (Акт прийому-передачі природного газу від 31 грудня 2010 року згідно договору № 06/09-1984 від 22.12.2009 на загальну суму 418 019 016,74 грн., у тому числі ПДВ 69 669 836,12 грн. та від 31.01.2011 згідно договору № 06/11- 48 від 28.01.2011 на загальну суму 454 059 119,15 грн., у тому числі ПДВ 75 676 519,86 грн), які не відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІУ.

Згідно договору поставки природного газу від 22 грудня 2009 року №06/09-1984 складеного у м. Києві між Дочірньою компанією «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (постачальник), в особі заступника директора з питань газопостачання та розрахунків Заславського Михайла Віталійовича та ЗАТ Сєвєродонецьке об'єднання АЗОТ (покупець), в особі Голови Правління Казакова Валентина Васильовича. Постачальник передає за цим Договором газ імпортного походження, отриманий за договором поставки природного газу між НАК «Нафтогаз України» та Постачальником.

Згідно договору поставки природного газу від 28 січня 2011 року № 06/11-48 складеного у м. Києві між Дочірнєю компанією «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (Постачальник), в особі заступника директора з питань газопостачання ОСОБА_8, який діє на підставі довіреності від 10.01.2011 р. № 5/10, та ЗАТ Сєвєродонецьке об'єднання АЗОТ (Покупець), в особі виконуючого обов'язки Голови Правління Волохова Івана Васильовича. Постачальник передає за цим Договором природний газ, з урахуванням вартості його транспортування.

Приймання - передача газу, поставленого Постачальником Покупцеві у відповідних місяцях поставки оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його фактична ціна (визначена відповідно до постанови КМУ від 29.04.06 №605 зі змінами та доповненнями) та вартість. Акт приймання - передачі газу складається за встановленою формою на підставі технічних актів приймання - передачі газу між газотранспортним підприємством та Покупцем.

На усний запит перевіряючих технічні акти приймання - передачі газу, які підтверджують фактичні обсяги прийнятого газу, між газотранспортним підприємством та Покупцем до перевірки не надані.

Перевіркою встановлено, що на Актах зазначені три підписи, без зазначення посад, прізвищ осіб, відповідальних за дозвіл на операції та складання первинного документа, що суперечить вимогам статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року N 996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України №168 «Про податок на додану вартість» (із змінами і доповненнями), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно приписів п.п.7.4.5. п.7.4. ст. 7 Закону Про ПДВ не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат зі сплати податку, що не підтверджені податковим накладними чи митними деклараціями. У разі коли на момент перевірки платника податку ОДПС суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді встановлених законодавством фінансових санкцій, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену належним чином.

Підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, видана постачальником товарів (послуг), яка оформлюється з дотриманням вимог, встановлених п.п.7.2.1. п.7.2. ст. 7 Закону про ПДВ.

Відповідно до вимог п.п.7.2.1. п.7.2 ст.7 Закону Про ПДВ платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремим рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

При цьому дотримання порядку виписування податкової накладної в частині зазначення усіх передбачених Законом реквізитів не є формальною вимогою, це дає змогу перевірити правомірність формування податкового зобов'язання та податкового кредиту відповідно продавця та покупця.

Згідно п.п.7.2.3 ст. 7 Закону № 168 податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Тобто, якщо накладна є первинним документом, що засвідчує факт здійснення господарської операції, то податкова накладна є документом, де розраховується податок на додану вартість, який справляється із зазначеної операції за будь-якою ставкою. Тому саме із цим документом Закон пов'язує право платника податку на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку. У відповідності до п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону про ПДВ, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники такого податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Пунктом 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПАУ від 30.05.1997 р., зареєстроване в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 р. за № 233/2037 (далі - Порядок) встановлено, що Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку, тобто особою яка не зареєстрована в якості платника ПДВ При цьому також необхідно враховувати також, що зазначену норму Порядку Постановою судової колегії Вищого арбітражного суду України по перегляду рішень, ухвал, постанов від 28.04.2000 р. № 04-1/1-7/21 визнано нечинною у зв'язку із тим що її положення суперечать вимогам ст. 19 Конституції України, оскільки органам державної податкової служби не надано право визнавати недійсними документи, зокрема податкові накладні. На обґрунтування вищенаведеного висновку судом зокрема зазначено, що зміст вказаної норми не встановлює правил

податкового обліку, а встановлює межі відповідальності за порушення, встановлені Порядком.

Відповідно, у разі невідповідності вимогам чинного законодавства з питань оподаткування податкова накладна не може бути визнана недійсною, належно оформлена податкова накладна є підтвердженням права на формування податкового кредиту, податкова накладна, сформована з порушенням встановлених Законом вимог, не може бути таким підтвердженням, що узгоджується з п.п.7.2.6. Закону Про ПДВ.

Згідно зі ст.. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІУ (далі - Закон № 996) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.2 ст. 9 Закону № 996 первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктами 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1998 р. № 88, передбачена обов'язковість перевірки працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, первинних документів за формою і змістом, тобто перевіряють наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників, а також міститься заборона приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам.

Таким чином, первинний документ, який не містить даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, не відповідає вимогам Закону № 996.

Документи повинні відповідати вимогам до оформлення документів ДСТУ 4163-2003 Національного стандарту України, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 7 квітня 2003 року № 55.

Крім того слід зазначити, що згідно позиції Вищого адміністративного суду України доведеної в листі, від 20.07.2010 р. № 1121/11/13-10, наявність у платника податку податкової накладної не є єдино необхідним та вичерпним доказом правомірності визначення сум податкового кредиту та відшкодування ПДВ з бюджету, оскільки зазначений документ повинен розглядатися в поєднанні з іншими доказами по справі.

СДПІ ВПП у м. Луганську вважає, що під час проведення перевірки та приймаючи оскаржувані повідомлення-рішення, діяла на підставі і в межах повноважень, наданих законодавством, з метою, з якою це повноваження надано, та у спосіб, передбачений законом.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані сторонами докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» на органи державної податкової служби покладено обовязки щодо здійснення контролю за додержанням податкового законодавства.

Згідно ст. ст. 10, 11 зазначеного Закону до компетенції державних податкових інспекцій віднесено забезпечення обліку платників податків, контроль за своєчасністю подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, повязаних з обчисленням податків, функцій щодо перевірки достовірності цих документів стосовно правильності визначення обєктів оподаткування і обчислення податків.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетним відшкодуванням є сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п. п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 зазначеного Закону, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) у бюджет або бюджетне відшкодування, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду й сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Згідно п. п. 7.7.3 п. 7.3 ст. 7 Закону у разі, коли за результатами звітного періоду сума, визначена як різниця між загальною сумою податкових зобовязань, що виникли у звязку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду має відємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації..

В судовому засіданні встановлено, що підставами для зниження суми бюджетного відшкодування позивачу відповідачем зазначено порушення вимог статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року N 996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" у вигляді наявності на актах трьох підписів без зазначення посад, прізвищ осіб, відповідальних за дозвіл на операції та складання первинного документа, та не надання позивачем на усний запит перевіряючих технічних актів приймання - передачі газу, які підтверджують фактичні обсяги прийнятого газу, між газотранспортним підприємством та Покупцем.

Однак згідно долучених до матеріалів справи копії та оглянутого в судовому засіданні оригіналу акту прийому-передачі природного газу від 31.12.2010 вбачається, що відповідні посади, прізвища та підписи, передбачені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", в наявності, а три підписи без зазначення посад та прізвищ розташовані у крайньому правому куті та не змінюють і не ставлять під сумнів зміст зазначеного акту. Крім того, відповідачем не зазначені відомості та не наданий другий примірник акту з наявністю аналогічних трьох підписів, що вказує на достовірність посилання представника позивача на факт ознайомлення працівників позивача з атом, який первинно не мав цих підписів.

Безпідставним є посилання відповідача на ненадання на усний запит перевіряючих технічних актів приймання - передачі газу, які підтверджують фактичні обсяги прийнятого газу, між газотранспортним підприємством та Покупцем з наступних підстав. Відповідно до положень п. 85.6 ст. 85 ПК України у разі відмови платника податків надати копії документів посадовій особі органу ДПС така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків та переліку документів, які йому запропоновано подати, однак представником відповідача не надано та не зазначено про наявність такого акту. При цьому представником позивача наданий відповідний акт, копія якого долучена до матеріалів справи, який підтверджує фактичні обсяги прийнятого газу між газотранспортним підприємством та Покупцем.

Встановлені обставини вказують на необґрунтованість висновків акту перевірки від 28.03.2011 р. №222/08-5/33270581. Як наслідок, висновки, викладені в Акті перевірки від 19.04.2011 р. №46/08-526 щодо завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту (р.21) на суму 49653044,00 грн. та залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р.26) на суму 31972395,00 грн. у січні 2011 року є також необґрунтованими. При цьому позивач виконав вимоги ст.198, ст.200, ст.201 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим має право на бюджетне відшкодування ПДВ в сумі 50532527,00 грн. за декларацією з ПДВ за лютий 2011 р.

Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Встановлені статтями 105, 162 Кодексу адміністративного судочинства України способи захисту порушеного права не є вичерпними.

Разом з тим, деякі із встановлених способів захисту порушеного права носять обмежений характер і не можуть бути застосовані при виникненні будь-якого спору у сфері публічних правовідносин. Так, вимога про визнання нечинним акта може стосуватися лише нормативно-правового акта, а про визнання протиправним - індивідуального акта.

Нечинним нормативно-правовий акт стає з дати набрання відповідним рішенням суду законної сили, а протиправність індивідуального акта виникає, у разі набрання рішенням суду про задоволення адміністративного позову законної сили, з моменту прийняття такого акта суб'єктом владних повноважень (вчинення дії або бездіяльності).

Вимога про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним, скасування) індивідуальних актів не містять різних способів захисту, а є одним і тим же способом, сформульованим у різних словесних формах.

Таким чином, у тих випадках, коли предметом спору є індивідуальний акт, дія або бездіяльність позовною вимогою за правилами Кодексу адміністративного судочинства України має бути визнання такого акта, дії чи бездіяльності протиправними (недійсними, незаконними, неправомірними, скасування такого акту), а в разі оскарження нормативно-правового акта - визнання його нечинним.

Відповідно до частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Згідно правової позиції, яка викладена Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України в постанові від 24 січня 2006 року за результатами перегляду за винятковими обставинами постанови Вищого господарського суду України від 17 серпня 2005 року у справі № 9/175-04 за позовом АКБ «Мрія» до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання неправомірною позапланової комплексної перевірки, звернення за захистом порушеного права у сфері публічно-правових відносин з зазначенням способу, який, на думку суду, не призводить до захисту права, не може бути підставою для відмови в позові, тобто, захисті права, що порушується. Суд, установивши порушення вимог законодавства, має захистити права та охоронювані законом інтереси, самостійно обравши спосіб, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку субєктів владних повноважень.

Правову позицію щодо можливості обрання самим судом іншого способу захисту порушеного права позивача, у разі, якщо позивачем обрано неправильний спосіб захисту порушених прав, підтримано Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України і у постанові від 20 квітня 2010 року за результатами перегляду за винятковими обставинами справи за позовом спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові до відкритого акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк», приватної фірми «Орнатус» про зобовязання вчинити певні дії. Зокрема, в зазначеній постанові Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України вказала, що суд, пославшись на обрання позивачем неправильного способу захисту публічних інтересів держави, не врахував, що правила частини 3 статті 105 КАС України, стосовно зазначення позивачем у позовній заяві способу захисту судом порушених прав, не виключають можливості обрання іншого способу захисту самим судом. Зміст принципу офіційного зясування всіх обставин у справі зобовязує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права.

Зважаючи на обставини справи, враховуючи те, що предметом оскарження у даній адміністративній справі є правові акти індивідуальної дії субєкта владних повноважень, які не можуть бути визнані нечинними, а також те, що належним способом захисту порушеного права позивача у даній адміністративній справі є висновок суду про протиправність рішень субєкта владних повноважень, суд вважає за необхідне для повного захисту прав та інтересів позивача, про захист яких він просить, вийти за межі позовних вимог і визнати оскаржуване податкове повідомлення рішення відповідача протиправним.

Таким чином, позивач надав суду належні докази в обґрунтування позовних вимог щодо визнання протиправними податкового повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, як це передбачено частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій зазначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, що є підставою для задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 9, 10, 11, 17, 18, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним податкове повідомлення-рішення форми «В1» від 29.04.2011 р. №0000258022, прийняте Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Луганську, про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за лютий 2011 р. на суму 50532527,00 грн., крім того штрафні санкції на суму 01,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок).

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено у повному обсязі та підписано 25 червня 2011 року.

СуддяС.В. Борзаниця