Ухвала суду № 16576798, 08.06.2011, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(0412) 48-16-02

УХВАЛА

іменем України

"08" червня 2011 р. Справа № 2а-5073/10/1770

номер рядка статистичного звіту 8.2.1

Колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Євпак В.В.

суддів: Майора Г.І.

Філіпової Т.Л.,

при секретарі Сидорука Р.М. ,

за участю представника позивача Данилюк І.Г.,

представника відповідача Бухти Н.А

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівне Рівненської області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "01" лютого 2011 р. у справі № 2а-5073/10/1770 за позовом Акціонерного товариство "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." до Державної податкової інспекції у м.Рівне про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Акціонерне товариство "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Рівне про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 21.10.2010 року №000262344/3/23-318, від 21.10.2010 року №000272344/3/23-318.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2011 року позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівне від 21.10.2010р. №000262344/3/23-318, від 21.10.2010р. №000272344/3/23-318.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити в задоволенні позову. В своїй апеляційній скарзі посилається на те, що судом не враховано, що згідно з поданими позивачем податковою декларацією з податку на додану вартість за березень 2010 року з додатками та уточнюючим розрахунком від 30.04.2010р. сума податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних періодів складає 9483008,00грн. Перевіркою показників довідки щодо залишку суми відємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (додатку 2 до податкової декларації за березень 2010 року) встановлено порушення пп.7.4.1 п.7.4 ст.7, пп.7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування за вересень 2009 року в сумі 3166619,00грн., жовтень 2009 року 133333,00грн., листопад 2009 року в сумі 2942292,00грн., грудень 2009 року в сумі 1898219,00грн., лютий 2010 року в сумі 64136,00грн., а всього на суму 8204599,00грн. Розрахунки сум бюджетного відшкодування підприємством за серпень-грудень 2009 року та лютий 2010 року не подавалися. У порушення п.5.1 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» позивачем не був наданий до початку проведення перевірки уточнюючий розрахунок за серпень-грудень 2009 року та лютий 2010 року. Збільшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1134909,00грн. ДПІ у м.Рівне здійснено у звязку з тим, що в порушення пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем завищено податковий кредит за серпень 2009 року в сумі 374573,00грн., за жовтень 2009 року в сумі 308845,00грн., за листопад 2009 року в сумі 321690,00грн., за січень 2010 року в сумі 5375,00грн., за лютий 2010 року в сумі 127426,00грн. Таке завищення відбулося у звязку з включенням позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених митним органам при імпорті товарів, які представництво не придбало, а отримало тимчасово і безкоштовно від головного офісу. Оскільки не було факту придбання або виготовлення товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх наступного використання в оподатковуваних операціях, то у позивача відсутнє право на податковий кредит. Вважають, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Встановлено, що державною податковою інспекцією у м.Рівне було проведено позапланову виїзну перевірку Представництва "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за березень 2010 року, що декларувалось в період: серпень, жовтень, листопад 2009 року, січень, лютий 2010 року, про що складено акт від 18.05.2010р. №649/521/23-300/26603641.

В ході проведення перевірки встановлено порушення - пп.7.4.1, п.7.4 ст.7, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7, пп.7.7.2 "а", пп.7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97-ВР із змінами та доповненнями, в результаті чого завищено бюджетне відшкодування по декларації з ПДВ за березень 2010 року на суму 9339508,00грн. Зокрема встановлено завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 1134909,00грн., у звязку з включенням до складу податкового кредиту у відповідних періодах податку на додану вартість, сплаченого митним органам при тимчасовому ввезенні, без факту придбання, основних засобів та матеріалів, отриманих представництвом від АТ "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." відповідно до контракту №7/4 від 08.02.2008р. для ремонту автодороги Київ-Чоп.; - пп.7.7.2"а", пп.7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97-ВР із змінами та доповненнями, а саме невключення представництвом сум податку на додану вартість до суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню у відповідних звітних періодах, та неподанням відповідних уточнюючих розрахунків в результаті чого занижено бюджетне відшкодування по деклараціях з ПДВ на загальну суму 8204599,00грн.

За наслідками проведеної перевірки та адміністративного оскарження, ДПІ у м. Рівне винесені податкове повідомлення-рішення від 21.05.2010р. №000262344/0/23-318, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 9339508,00грн., та податкове повідомлення-рішення від 21.05.2010р. №000272344/0/23-318, яким позивачу збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 8204599,00грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що позивачем були дотримані вимоги Закону України "Про податок на додану вартість".

Колегія суддів погоджується з таким висновком виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Представництвом “Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А.” у квітні 2010 року було подано до ДПІ у м.Рівне уточнюючий розрахунок податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок за березень 2010 року з додатками, згідно з якими залишок відємного значення попереднього податкового періоду у сумі 9483008,00грн. складається із сум ПДВ, фактично сплаченого позивачем постачальникам товарів (робіт, послуг) у попередніх податкових періодах, а саме: в серпні жовтні, листопаді 2009 року, січні, лютому 2010 року.

Відповідно до пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97-ВР, чинного на момент виникнення та існування спірних правовідносин, (далі - Закон №168/97-ВР), сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону №168/97-ВР якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду.

Підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону №168/97-ВР передбачено, що платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

На момент виникнення та існування спірних правовідносин порядок подання податкової декларації та визначення суми податкових зобовязань було врегульовано ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. №2181-III (далі Закон №2181-III) та Порядком заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997р. N166 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.06.2005р. за N702/10982 (далі Порядок N166).

Згідно з пп.4.4 п.4 Порядку N166 якщо платник самостійно виявив помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, то такий платник зобов'язаний подати в порядку, установленому для подання декларацій з податку на додану вартість (без урахування граничного терміну подання, але з урахуванням строків давності, встановлених статтею 15 Закону N 2181), уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок. Платник податку має право не подавати вказаний розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі декларації за будь-який наступний звітний (податковий) період (з урахуванням зазначених у першому абзаці строків давності та положень пункту 17.2 Закону N 2181), протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що представництвом “Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А.” правомірно, з урахуванням строків давності, встановлених статтею 15 Закону №2181-III, вказано уточнені показники сум податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню у березні 2010 року, з урахуванням помилок, допущених у минулих звітних періодах, а відтак підстави для застосування абз.«а» пп.7.7.7 п.7.7 ст.7 Закону №168/97-ВР та прийняття податкових повідомлень-рішень про збільшення суми бюджетного відшкодування на 8204599,00грн. та одночасне зменшення суми бюджетного відшкодування на 8204599,00грн., у відповідача відсутні.

Що стосується зменшення позивачу бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в частині 1134909,00грн., судом першої інстанції встановлено, що АТ “Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А.” є юридичною особою, яка має своє представництво в Україні Представництво “Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А.”, що перебуває на обліку як платник податків та, зокрема як платник податку на додану вартість, у ДПІ у м. Рівне

08.02.2008р. між АТ "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." (Постачальник) та Представництвом "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." (Отримувач) укладено контракт №7/4, згідно з яким Постачальник поставляє, а Отримувач приймає обладнання, техніку, транспортні засоби, витратні матеріали тощо необхідні для проведення ремонту автодороги Київ-Чоп, км 348-441. Після завершення ремонту автодороги матеріали, необхідні для проведення ремонту (основні засоби), підлягають поверненню Постачальнику. Ці обставини сторонами не заперечуються.

Відповідно до п.10.1 пп.“б” ст.10 Закону N168/97-ВР особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, є митний орган при справлянні податку з осіб, визначених у пункті 2.4 статті 2 цього Закону.

У п.2.4 ст.2 цього Закону N168/97-ВР вказано, що платником податку є будь-яка особа, що імпортує товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, незалежно від того, який режим оподаткування вона використовує згідно із законодавством.

Пряма норма Закону N168/97-ВР (пп.3.1.2 п.3.1 ст.3) вказує, що з метою оподаткування до імпорту прирівнюється ввезення з-за меж митного кордону України на митну територію України товарів (супутніх послуг) за договорами лізингу (оренди) (у тому числі у разі повернення об'єкта лізингу лізингодавцю-резиденту або іншій особі за дорученням такого лізингодавця), застави, та іншими договорами, які не передбачають передання права власності на такі товари (майно) або передбачають їх обмін на корпоративні права чи цінні папери, у тому числі якщо таке ввезення пов'язане із поверненням товарів у зв'язку з припиненням дії зазначених договорів.

Як вказує пп.7.3.6 п.7.3 ст.7 Закону N168/97-ВР, датою виникнення податкових зобов'язань при імпорті є дата подання митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті.

Отже, за Законом N168/97-ВР ввезення імпортного майна для його використання на митній території України має наслідком нарахування і сплату податку на додану вартість.

У пп.7.5.2 п.7.5 ст.7 Закону N168/97-ВР вказано, що для операцій із імпорту товарів (супутніх послуг) та по поставці послуг нерезидентом на митній території України датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата сплати податку по податкових зобов'язаннях згідно з підпунктом 7.3.6 цієї статті.

Згідно пп.7.2.7 п.7.2 ст.7 цього Закону у разі імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається вантажна митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку на додану вартість.

Факт сплати позивачем до бюджету податку на додану вартість підтверджується вантажними митними деклараціями (т.1 - а.а.с.130-250, т.2 - а.а.с.1-15).

Суд першої інстанції встановив, що в усіх вантажних митних деклараціях визначений митний режим ІМ 40 (імпорт), а відповідно твердження відповідача про тимчасовий ввіз майна є неправомірним та таким, що не відповідає дійсності.

Закон N168/97-ВР не містить заборони на відображення податкового кредиту за таких обставин.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що імпортні матеріальні цінності (основні засоби), використовуються в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, позивачем за наявності усіх підтверджуючих документів виконані основні вимоги Закону N168/97-ВР щодо права платника на відображення податкового кредиту з податку на додану вартість, та наступне включення відповідних сум податку на додану вартість до суми бюджетного відшкодування.

Відповідач в силу вимог ч.2 ст.71 КАС України не довів правомірності прийнятого ним рішення.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення про скасування податкових повідомлень-рішень від 21.10.2010р. №000262344/3/23-318 та №000272344/3/23-318 з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівне залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя В.В. Євпак

судді: Г.І. Майор

Т.Л. Філіпова

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Акціонерне товариство "Тодіні Конструкціоні Дженералі С.П.А." Віале Еджео, 100/106 САР,м.Рим,Італія

3- відповідачу Державна податкова інспекція у м.Рівне вул. Відінська, 8,м.Рівне,33023