Ухвала суду № 16576260, 10.05.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-9893/09/11/0170

10.05.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіІщенко Г.М.,

суддів Кучерука О.В. , Щепанської О.А. секретар судового засіданняКисельова А.О.

за участю сторін: не з'явилися,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Москаленко С.А. ) від 27.05.10 у справі № 2а-9893/09/11/0170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВМС Кристал" (пров. Монтажників, 6-а, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95019)

до Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим (вул. Мате Залки, 1/9, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

про визнання недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27.05.2010 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВМС Кристал»задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0016112303 від 17.07.2009, стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВМС Кристал»3,40грн. судового збору.

На зазначене судове рішення від Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції у звязку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Приймаючи постанову про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ВМС Кристал», суд першої інстанції виходив з того, що заявлені вимоги обґрунтовані на нормах чинного законодавства, оскільки висновки відповідача про порушення позивачем пункту 1 статті 3 “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” щодо не проведення через реєстратор розрахункових операцій відпущеної готової продукції на суму 143822,00грн. не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Із висновками Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим погоджується колегія суддів, оскільки вважає їх правильними, заснованими на фактичних обставинах і вимогах закону, що регулює спірні правовідносини.

При апеляційному перегляді встановлено, що 26.06.2009 відповідачем згідно плану - графіку проведення перевірок обєктів торгівлі, громадського харчування та послуг за червень 2009року, проведено планову перевірку магазину, розташованого за адресою: місто Сімферополь, с. Грес, вул. Монтажників, 6-А, що належить позивачу, за результатами якої складено акт, реєстраційний №0914/01/09/23/30257932.

На підставі вказаного акту перевірки, відповідач 17.07.2009 прийняв рішення №0016112303 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 719110,00рн. (143822грн. х 5).

Відповідно до статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Для органів державної податкової служби таким доказом є акт перевірки, в якому факти виявлених порушень повинні викладатися чітко, обєктивно та в повній мірі. Лише за умови дотримання контролюючим органом зазначених вимог щодо фіксування фактів виявлених порушень є підстави для прийняття рішень про застосування штрафних санкцій.

Актом перевірки встановлено, зокрема, що згідно приходних накладних №20 від 02.06.2009 на загальну суму 46263,00грн., №21 від 03.06.2009 на загальну суму 57400,00грн., №22 від 04.06.2009 на загальну суму 40159,00грн. зі складу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВМС Кристал»відпущено готову продукцію на загальну суму 143822,00грн., загальна вартість залишку готової продукції на момент проведення перевірки згідно накладної №23 від 25.06.2009 становить 17017,00грн.; відпущена готова продукція на суму 143822,0грн. не була проведена через реєстратор розрахункових операцій, що на думку, відповідача, є порушенням вимог пункту 1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що перевірка була проведена на підставі плану графіку, перевіряючи мали направлення на перевірку які містять всі передбачені законом реквізити, надали відповідні службові посвідчення та були допущені до проведення перевірки, отже, відповідачем не порушено порядок проведення перевірок з питань дотримання вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Субєкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобовязані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок ( пункт 1 статті 3Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»).

Відповідальність за вказане правопорушення передбачена пунктом 1 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», відповідно до якої до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що обовязок застосувати реєстратор розрахункових операцій виникає при здійсненні розрахункової операції яка, в свою чергу, полягає в отриманні грошових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів, тощо. Проте у матеріалах справи відсутні докази, що передачі грошових коштів від покупця продавцю зафіксовано не було, а відтак не встановлено і факт здійснення розрахункової операції, яку необхідно було провести через реєстратор розрахункових операцій і за не проведення якої відповідачем до позивача застосовано фінансові санкції.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належним є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Заявником апеляційної скарги не прийнято до уваги, що приходні накладні: №20 від 02.06.2009 на загальну суму 46263,00грн., №21 від 03.06.2009 на загальну суму 57400,00грн., №22 від 04.06.2009 на загальну суму 40159,00грн. підтверджують відвантаження алкогольної продукції, але жодним чином не підтверджують факт здійснення розрахункової операції.

Статтею 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Слід зазначити, що відповідно до договорів найму продажу від 01.06.2009, 29.05.2009, укладених між позивачем та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 покупцям передано товар горілка «Українська особлива»на загальну суму 143822,00грн. (видаткові накладні №РН-0000037 від 04.06.2009 на загальну суму 47880,00грн., №РН-0000038 від 04.06.2009 на загальну суму 39942,00грн., №Р-00000032 від 03.06.2009 на загальну суму 5600,00грн. За таких обставин, договір найму продажу є правочином.

Відповідно до статті 705 Цивільного кодексу України за договором найму-продажу до переходу до покупця права власності на переданий йому продавцем товар покупець є наймачем (орендарем) цього товару. Покупець стає власником товару, переданого йому за договором найму-продажу, з моменту оплати товару, якщо інше не встановлено договором.

Зі змісту статті 215 Цивільного кодексу випливає, що правочин може бути визнаний недійсним, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) та за рішенням суду.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем не надано рішень суду, згідно якого, укладені між позивачем та фізичними особами договори найму продажу визнані недійсними. Крім того, жодним законом не встановлена нікчемність правочинів, укладених позивачем.

Більш того, грошові кошти від покупців були отримані 30.06.2009 та у той же день були проведені через реєстратор розрахункових операцій, про що свідчить Z звіт денний за 30.06.2009 та копія книги обліку розрахункових операцій, проте згідно акту експертизи технічного стану РРО «Мини МР-55В №ЕА00000058 2007р.»№153 від 02.07.2009, зазначене реєстратор розрахункових операцій відновленню не підлягає, на підставі чого його реєстрацію було скасовано, про що свідчить довідка №9128 від 02.07.2009, у звязку із чим не збереглися контрольні стрічки, оскільки відновити память реєстратора розрахункових операцій не має можливості.

За таких обставин, суд позбавлений можливості встановити наявність або відсутність порушення щодо проведення або не проведення розрахункової операції через реєстратор розрахункових операцій, оскільки невідомим залишається джерело надходження грошових коштів, відображених у Z звіті денному та книзі обліку розрахункових операцій.

Недоречними визнаються судовою колегією посилання заявника апеляційної скарги на порушення позивачем при реалізації алкогольної продукції підпунктів 2,3,26 Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №854 від 30.07.1996, оскільки дійсно, пунктом 26 Правил встановлено, що під час продажу алкогольних напоїв продавець зобов'язаний видати споживачеві розрахунковий документ встановленої форми, що засвідчує факт купівлі, з позначкою про дату продажу. Отже, продавець зобовязаний видати покупцю розрахунковий документ саме в момент продажу, а не в момент передачі товару, що не є тотожнім.

Видаткові накладні, на підставі яких відповідач зробив висновок про не проведення розрахункової операції через реєстратор розрахункових операцій, підтверджують передачу товару, а не його продаж.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення діяв необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для вирішення справи, а відтак, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (частина друга статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідачем не було представлено жодного іншого доводу, який би свідчив про правомірність прийнятого рішення.

Судова колегія вважає, що застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 719110,00грн. згідно зі спірним рішенням є неправомірним і висновки акту перевірки згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не підтверджені відповідачем, що є підставою для задоволення позовних вимог.

Згідно з частиною четвертою статті 13 Конституції України, Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до статті 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Такі міжнародні договори підлягають переважному застосуванню перед актами національного законодавства (стаття 19 Закону України “Про міжнародні договори України”).

Таким міжнародним договором у даному випадку є Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідно до статті 1 Першого протоколу до названої Конвенції ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства. Встановлено також виняток, відповідно до якого позбавлення майна держава може передбачити, якщо це необхідно для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права. Це означає, що статтю 1 Першого протоколу слід розуміти так, як вона розуміється в практиці Європейського Суду з прав людини.

Зокрема, у багатьох рішеннях Європейського Суду з прав людини під майном розуміється будь-який економічний актив. Наприклад, у справі "Шмалько проти України" Європейський Суд з прав людини кваліфікував тривале невиконання судового рішення на користь заявника як втручання у його право на мірне володіння майном у розумінні статті Першого протоколу. Застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 719110,00грн. передбачає вилучення у Товариства з обмеженою відповідальністю «ВМС Кристал»грошових коштів у зазначеній сумі. Це дає підстави для кваліфікації спірного рішення відповідача, як його втручання у право власності позивача.

У даному випадку дії позивача не завдають будь-якої шкоди інтересам держави, суспільства або споживачів. За відсутності такої шкоди чи загрози її завдання до позивача були застосовані неправомірно фінансові санкції. Слід також враховувати, що актом перевірки не встановлено будь-яких фактів, які б свідчили про намагання Товариства з обмеженою відповідальністю «ВМС Кристал»приховати доходи.

Викладене дає підстави для висновку про те, що відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини спірне рішення підлягає визнання протиправним та скасуванню.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції, відповідає обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.

Судове рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права, та не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі, а тому постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27.05.2010 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27.05.2010 у справі №2а-9893/09/11/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та в строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддяпідписГ.М. Іщенко

Судді підпис О.В.Кучерук підпис О.А.Щепанська З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко

Повний текст судового рішення

виготовлений 16 травня 2011року