Постанова № 16576022, 13.05.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2011 р.Справа № 2-а-6813/10/1470 Категорія:8.1.1Головуючий в 1 інстанції: Устинов І.А.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючогосудді -Жука С.І.

судді - Яковлева Ю.В.

судді - Запорожана Д.В.

при секретаріПилипчук М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2010 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Артіль»ЛТД до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва, Головного управління Державного казначейства України у Миколаївській області за участю Прокуратури Миколаївської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 20.09.2010 року № 0024960700/0, визнання протиправною бездіяльність, стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість у сумі 153557,00 грн. та 268165,00 грн, -

встановиЛА:

30 вересня 2010 року, позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва, Головного управління Державного казначейства України у Миколаївській області про скасування податкового повідомлення рішень №0024960700/0 від 20.09.2010р., стягнення з державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України у Миколаївській області бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за травень 2010 року у сумі 153.557 грн. та за червень 2010 року у сумі 268.165 грн.

В судовому засіданні першої інстанції представник позивача позовні вимоги підтримав, посилаючись на невідповідність рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва, а також дій (бездіяльності) Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва та Головного управління Державного казначейства України у Миколаївській області вимогам чинного податкового законодавства.

Представники відповідачів позов не визнали з підстав, зазначених в акті перевірки та письмових запереченнях проти позову.

Суд першої інстанції своєю постановою від 08 грудня 2010 року адміністративний позов задовольнив повністю.

Державна податкова інспекція у Центральному районі м. Миколаєва не погодившись з постановою суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Державна податкова інспекція у Центральному районі м. Миколаєва посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права судом першої

інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Згідно пп. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Колегією суддів встановлено наступні обставини у справі. Державною податкової інспекцією в Центральному районі м. Миколаєва було проведено перевірку стосовно бюджетного відшкодування за травень 2010 року, наслідки якої відображено Довідкою від 05.08.2010 №1227\07-000\13857386, відповідно до якої підтверджено суму бюджетного відшкодування в розмірі 135.708. 00 грн. та визнано не підтвердженою суму бюджетного відшкодування за травень 2010 року в розмірі 17849 грн..Стосовно бюджетного відшкодування за червень 2010 року було проведено перевірку, наслідки якої відображені в Акті від 14.09.2010 року № 1482\07-000\13857386, відповідно до якого підтверджено суму бюджетного відшкодування в розмірі 205944 грн. та визнано не підтвердженою суму бюджетного відшкодування в розмірі 62221 грн. а також виявлено завищення суми бюджетного відшкодування за червень 2010 року в сумі 58717 грн..Якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган, зокрема, - в разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування (п.п. 7.7.7 (“б”) п. 7.7 ст. 7 Закону). Державною податкової інспекцією в Центральному районі м. Миколаєва згідно з пп. «б», «в»пп. 4.2.2 ст. 4 Закону України № 2181-III від 21.12.2000 р., із змінами і доповненнями, «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 9 ч. 6 ст. 11-1 закону України «Про державну податкову службу в Україні»прийняло оскаржуване податкове повідомлення-рішення: - №0024960700\0 від 20.09.2010, якими зменшено задекларовану ТОВ «Артіль » ЛТД суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 58717 грн.. Вважаючи наведені рішення відповідача протиправними, позивач звернувся з вказаним позовом до суду. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем підтверджено правомірність нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість у звязку з чим відповідачем протиправно зменшено суму відшкодування податку на додану вартість.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно пп. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР „Про податок на додану вартість" зі змінами та доповненнями, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 і цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій

в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідно пп. 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР „Про податок на додану вартість" зі змінами та доповненнями7.4.4, якщо платник. податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

В судовому засіданні встановлено, що в травні 2010 року ТОВ "Артіль" ЛТД уклало контракт №64/л від 08.02.2010р., з ТОВ «КаперПласт»на покупку судна на повітряній подушці «Пегас - 5У». Загальна вартість контракту складає 1100000,00 російських рублів. На виконання умов імпортного Контракту №64/л від 08.02.2010р. ТОВ "Артіль" ЛТД отримано згідно ВМД №504000011/2010/001651 від 14.05.2010р. - катер моторний типу «Пегас -5У» на повітряній подушці. Катер ввезено на митну територію України 14.05.2010р., про що є відмітка митниці.

Станом на 31.05.2010 р. заборгованість по контракту відсутня.

Таким чином, підприємством ТОВ «Артіль»ЛТД на порушення п.п 7.4.1, пп.7.4.4, п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.97р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" із змінами та доповненнями завищено суму податкового кредиту за травень 2010 року по операціям з імпорту катер моторний типу «Пегас - 5У»на повітряній подушці, у розмірі 58717 грн..

Актом перевірки № 1482/07-000/13857386 від 14.09.2010 року встановлено, що на порушення п.п 7.4.1, п.п 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.97 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" із змінами та доповненнями, ТОВ "Артіль" ЛТД завищено задекларовані показники у рядках 10-17 Декларації за травень 2010 року на суму 58717 грн., у зв'язку з чим від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту за травень 2010 року зменшено на 58717 грн. та складає 268165 грн..

Відповідно до вимог пп.7.7.1 п. 7.7 ст.7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" зі змінами та доповненнями "сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду".

Згідно з пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" зі змінами і доповненнями, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно підпункту 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення то:

а)бюджетному відшкодуванню належить частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б)залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду; залишок від'ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах; залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування відображається у декларації з податку на додану вартість окремим рядком та включається до складу податкового кредиту починаючи з першого звітного періоду 2011 року. Підчас перевірки встановлено - залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду (рядок 24 податкової декларації з ПДВ за червень 2010 року) зменшено на 58717 грн. та складає 268165 грн. - частина залишку від'ємного значення, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг) зменшено на 7185644 грн. та складає 268165 грн., а саме:

сума податкових зобов'язань з ПДВ за попередній звітний (податковий) період - травень 2010 року становить 348263 грн.

фактична сплата податку отримувачем товарів (послуг) - підприємством ТОВ "Артіль" ЛТД у попередньому податковому періоді (травні 2010 року) постачальникам таких товарів (послуг) становить 616428 грн., в т.ч.:

-неосновним постачальникам 116913 (з урахуванням зменшення податкового кредиту за травень 2010 року на 26 грн.);

-сплачено митним органам суму ПДВ у розмірі 499515 грн. (Детальний опис наведено в пп. 3.1.2 п. 3.1 акта перевірки);

-від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою фактично оплаченого податкового кредиту попереднього податкового періоду (травень 2010 року) становить 268165 грн. (348263-616428 грн.).

На підставі викладеного колегія суддів приходить до висновку, що підприємством ТОВ "Артіль" ЛТД порушено вимоги пп.7.7.1, пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 №168/97-ВР, а тому сума ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню за червень 2010 року, податковим органом правомірно зменшена на 58717грн. та становить 268165 грн.Колегія суддів обговорюючи доводи апеляційної скарги в частині визнання протиправною бездіяльність ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва по ненаданню висновків до ОДКУ по бюджетному відшкодуванню ТОВ "Артіль" ЛТД податку на додану вартість за травень та червень 2010р. не може погодитись із висновками суду першої інстанції із наступних підстав.

Згідно вимог п. 4.3 наказу Державної податкової адміністрації України від 18.08.2005 №350 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість" зі змінами та доповненнями, за даними Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів (далі - Системи співставлення) з'ясовується відповідність задекларованого податкового кредиту платника ПДВ та податкових зобов'язань постачальників.

З матеріалів справи судовою колегією встановлено, що ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва здійснюються зазначені заходи.Як пояснив представник ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва підтверджено суму ПДВ, що підлягає відшкодуванню ТОВ «Артіль»ЛТД за травень 2010 року - 135708, 00 грн., за червень 2010р. 217088, 00 грн., на загальну суму - 352796, 00 грн..

На зазначену суму ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва було направлено висновки до Головного управління Державного казначейства України у Миколаївській області.

Враховуючи викладене колегія суддів приходить до висновку, що посадовими особами відповідача проводились дії передбачені чинним законодавством по відшкодуванню ПДВ позивачу хоча вони не привели до повного відшкодування ПДВ позивачу. За таких обставин колегія суддів вважає, що у діях відповідача відсутня протиправна бездіяльність. Виходячи із вимог статті 71 КАС, суди повинні враховувати, що обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкт владних повноважень, якщо він заперечує проти позову. Колегія суддів зазначає, що доводи органів державної податкової служби свідчать про наявність обставин, які унеможливлюють підтвердження права на податковий кредит або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість позивачу, у звязку з чим, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято податковим органом на підставі та в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, а тому не можуть бути визнані протиправними. Дії посадових осіб податкового органу по відшкодуванню ПДВ свідчать про відсутність бездіяльності як такої.Зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушення норм матеріального права та є необґрунтованим при неповному зясуванні обставин, що призвело до неправильного вирішення справи, оскаржувану постанову належить скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва, - задовольнити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2010 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Артіль»ЛТД до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва, Головного управління Державного казначейства України у Миколаївській області за участю Прокуратури Миколаївської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 20.09.2010 року № 0024960700/0, визнання протиправною бездіяльність, стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість у сумі 153557,00 грн. та 268165,00 грн, - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Артіль»ЛТД - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного суду законної сили.

ГоловуючийсуддяС.І. Жук

суддяЮ.В. Яковлев

суддяД.В. Запорожан