Ухвала суду № 16575510, 07.06.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 25/295-А Головуючий у 1-й інстанції: Морозов С.М.

Суддя-доповідач: Шостак О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"07" червня 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Шостака О.О.,

суддів: Горяйнова А.М., Желтобрюх І.Л.,

при секретарі: Лелюх М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційними скаргами Державного підприємства завод «Генератор», Державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва на постанову Господарського суду м. Києва від 07.08.2007 року у справі за позовом Державного підприємства завод «Генератор»до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва про визнання недійсними рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ДПІ у Оболонському районі м. Києва № 0010182304/0 від 13.03.2007 року та № 0010182304/1 від 16.04.2007 року.

Постановою Господарського суду м. Києва від 07.08.2007 року позов задоволено частково: визнані недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі м. Києва № 0010182304/0 від 13.03.2007 року, № 0010182304/1 від 16.04.2007 року в частині донарахування 458804,63 грн.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконне, на його думку, рішення суду першої інстанції та постановити нове про задоволення позову в повному обсязі.

В свою чергу відповідач також подав апеляційну скаргу, в які просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову постанову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

В своїх апеляційних скаргах апелянти посилаються на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело, на їх думку, до неправильного вирішення справи по суті.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів знаходить, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем була проведена планова виїзна перевірка позивача щодо дотримання ним вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005 року по 30.09.2006 року, за результатами якої складений акт перевірки № 121-23-4-14312453 від 27.02.2007 року та встановлені порушення позивачем пп. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1, пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, пп. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5, пп. 8.2.1 п. 8.2, пп. 8.4.1, 8.4.3 п. 8.4 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

На підставі вищезазначеного акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0010182304/0 від 13.03.2007 року, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі 5565450,00 грн., в т.ч. основний платіж 2945699,00 грн., фінансові санкції 2619751,00 грн.

За результатами узгодження визначеної суми в адміністративному порядку, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0010182304/1 від 16.04.2007 року.

Не погоджуючись з вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду за захистом своїх прав порушених, на його думку, неправомірними діями відповідача.

При винесенні оскаржуваної постанови суд першої інстанції прийшов до висновку про необхідність часткового задоволення позову, а судова колегія погоджується з такими висновками Господарського суду м. Києва з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валовий дохід включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг) у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до Закону).

Позивачем була включена сума доходу в розмірі 10780641,50 грн. до валового доходу декларації з податку на прибуток за І квартал 2006 року.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідно до договору купівлі-продажу майна від 16.12.2005 року та акту прийому-передачі від 19.01.2006 року позивачем було відчужено промисловий корпус № 1 загальною площею 8999, 3 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Новоконстантинівська, 18 ТОВ «Котеджбуд»залишковою вартістю 567814,00 грн. на загальну суму 20425145,00 грн., в т.ч. ПДВ 3404190,90 грн.

При розгляді справи судом першої інстанції було встановлено, що оплата за промисловий корпус була отримана підприємством частково в IV кварталі 2005 року в загальній сумі 17212701,32 грн. та в І кварталі 2006 року в загальній сумі 2906066,08 грн.

На оплату в сумі 17212701,32 грн. в грудні 2005 року підприємством були виписані податкові накладні № 977, 978, 979, 980 від 30.12.2005 року та включені до бази оподаткування з податком на додану вартість у грудні 2005 року, що підтверджується витягом з книги обліку продажу товарів (робіт, послуг) по податкових накладних та декларації по ПДВ за грудень 2005 року.

Попередню оплату по реалізації адміністративного корпусу в сумі 13051872,58 грн. позивач до складу валового доходу в IV кварталі не включив та не задекларував в р. 01.1 Декларації з податку на прибуток за 2005 рік.

Крім того, в п. 3.1.5 акту перевірки встановлено розбіжності між фактичним обсягом продажу (на підставі реєстрів виписаних податкових накладних, банківських виписок) та задекларованим обсягом продажу в декларації з ПДВ за січень 2006 року.

Позивачем частково не було включено до складу податкових зобовязань та не відображено в рядку 1 декларації з ПДВ за січень 2006 року операції з реалізації промислового комплексу № 1 на суму 1389717,00 грн. за податковою накладною № 2/1 від 06.01.2006 року та суму 750003, 00 грн. за податковою накладною № 14/1 від 18.01.2006 року.

Цілком обґрунтованими є посилання позивача на ті обставини, що включення суми 10780641,50 грн. до валового доходу з декларації з податку на прибуток за І квартал 2006 року може підтверджуватися саме відсутністю розбіжностей в деклараціях з ПДВ за січень, лютий, березень 2006 року та декларації з податку на прибуток за І квартал 2006 року, оскільки перевіркою встановлені розбіжності між фактичним обсягом продажу та задекларованим, що призвело до заниження податкового зобовязання з ПДВ за січень 2006 року на суму 277943,40 грн.

Відповідно до пп. 8.4.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»сума перевищення виручки від продажу над балансовою вартістю окремих обєктів основних фондів групи 1 та нематеріальних активів включається до валових доходів платника податку, а сума перевищення балансової вартості над виручкою від такого продажу включається до валових витрат платника податку.

За таких підстав, суд першої інстанції правомірно зауважив, що визначення валового доходу від продажу основних фондів групи 1 відбувається при наявності відомостей щодо виручки та балансової вартості проданого обєкту. Відповідно на дату отримання авансу до дати виведення обєкта з експлуатації визначити його балансову вартість неможливо, оскільки він продовжує амортизуватись і сума нарахованої амортизації необхідна для розрахунку балансової вартості фактично невідома.

Валовий дохід за операцією з продажу обєкта основних фондів групи 1 на дату отримання авансу не відображається, а відображається по факту виведення (відвантаження).

Реалізація промислового корпусу відповідно до акту прийому-передачі від 19.01.2006 року була проведена в І кварталі 2006 року, тому сума перевищення виручки від реалізації над балансовою вартістю обєкта основних фондів групи 1 (вданому випадку адміністративного корпусу ДП завод «Генератор») повинна бути включена до складу валового доходу в І кварталі 2006 року.

Балансова вартість промислового корпусу на кінець кварталу реалізації (І квартал 2006 року) становила 553707,00 грн., а тому валовий дохід від реалізації адміністративного корпусу становить 16467247,50 грн.

За результатами проведеної перевірки встановлено, що в І кварталі 2006 року позивач включив до валового доходу 21254,00 грн., внаслідок чого відбулося заниження валового доходу за зазначений період на суму 16445993,50 грн.

Також судова колегія погоджується з висновками податкового органу щодо неправомірного віднесення позивачем в першому кварталі 2006 року до складу валових витрат витрати, повязані з придбанням лічильників води (вартістю 1080,00 грн. за одну штуку) у ТОВ НВП «Техприлад»за видатковою накладною № 156 від 24.01.2006 року, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на спростування висновків, викладених в акті перевірки в цій частині.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази які б свідчили про правомірне не включення позивачем до складу валового доходу простроченої кредиторської заборгованості у І кварталі 2006 року в сумі 472, 71 грн., у ІІ кварталі 2006 року в сумі 31023, 46 грн., у ІІІ кварталі 2006 року в сумі 332,21 грн.

Стосовно висновків відповідача щодо порушення позивачем пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»яке ніби-то призвело до заниження позивачем валового доходу у ІІ кварталі 2006 року в сумі 1223479,00 грн., суд першої інстанції правомірно зауважив, що зазначений висновок було зроблено при порівнянні загального обсягу продажу визначеного підприємством в деклараціях з податку на додану вартість з ІІ квартал, який склав 9989819,00 грн. та даних декларації з податку на прибуток за І півріччя 2006 року, в яких відображено валовий дохід в сумі 8766340,00 грн.

За таких підстав, є недоведеним з боку відповідача факт заниження валового доходу, оскільки в акті перевірки не зазначено, які саме первинні документи підтверджують отримання доходу та які саме податкові накладні свідчать про виявлене порушення.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції цілком правомірно прийшов до висновку про необхідність часткового задоволення позову.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За таких підстав апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Державного підприємства завод «Генератор», Державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Господарського суду м. Києва від 07.08.2007 року у справі за позовом Державного підприємства завод «Генератор»до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва про визнання недійсними рішень без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ч. 2 ст. 212 КАС України та може бути оскаржена в двадцятиденний термін шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді: