Ухвала суду № 16575144, 22.06.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Смагар С.В.

Суддя-доповідач - Карпушова О.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2011 року справа №2а-31499/08/0570 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Карпушової О.В.

суддів Блохіна А.А. , Юрко І.В.

при секретарі Солодько О.І.

за участю сторін: представники позивача Ткаченко Е.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 травня 2011 року в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Промислові ресурси» до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька, Головного управління державного казначейства України у Донецькій області про стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, -

В С Т А Н О В И В :

17.11.2008р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські Промислові ресурси» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька та Головного управління державного казначейства України у Донецькій області про стягнення з Державного бюджету України бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по декларації за березень 2008 року в сумі 1123649 грн. (з урахуванням залучення судом другого відповідача та зміни позивачем позовних вимог).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 17 травня 2011 року позов задоволено: стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Промислові ресурси» заборгованість з бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2008 року у розмірі 1123649 грн.; стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Промислові ресурси» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1700 грн.

Суд першої інстанції виходив з того, що іншим судовим рішенням постановою Донецького окружного адміністративного суду від 31 липня 2008 року податкове повідомлення рішення від 02.06.2008р. № 0000102302/0113/23-413/304155558/7177/10, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2008 року у розмірі 1123649грн., було визнано недійсним. Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2008 року постанова Донецького окружного адміністративного суду від 31 липня 208 року залишена без змін.

Відповідачем подано апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, в якій податковий орган просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 травня 2011 року, як таку, що порушено норму матеріального права, та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Представники відповідачів у судове засідання не зявилися, про час, дату та місце слухання справи повідомлялись належним чином, що підтверджено матеріалами справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські Промислові ресурси» є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 30415558, є платником податку на додану вартість, свідоцтво № 07174505. Як платник податку на додану вартість, позивач подав до податкового органу декларації з податку на додану вартість за березень 2008 року, якою визначив суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку у банку в розмірі 1800000 грн. (код рядка 25, 25.1). Уточнюючим розрахунком від 24 квітня 2008 року позивач визначив суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню за березень 2008 року у розмірі 1670000 грн. До складу позовних вимог увійшла частина суми у розмірі 1123649 грн. Згідно акту податкового органу від 27 травня 2008 року № 989/23-411/30415558 про результати позапланової виїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2008 року відповідачем підтверджено заявлену позивачем суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2008 року в сумі 546351 грн., та встановлено завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на 1123649 грн. 2 червня 2008 року відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000102302/0113/23-413/304155558/7177/10, яким позивачу була зменшена сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на 1123649 грн. за березень 2008 року.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 31 липня 2008 року дане податкове повідомлення-рішення від 2 червня 2008 року № 0000102302/0113/23-413/304155558/7177/10, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2008 року у розмірі 1123649 грн., було визнано недійсним. Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2008 року постанова Донецького окружного адміністративного суду від 31 липня 2008 року була залишена без змін.

Актом від 23 жовтня 2008 року № 1896/23-211/30415558 про результати планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, відповідачем, зокрема, повторно встановлено завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на 1123649 грн. за березень 2008 року. 6 листопада 2008 року відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення№ 0000782301/0/2031/23-413/30415558/12976/10, яким позивачу була зменшена сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню, в тому числі на 1123649 грн. за березень 2008 року.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 7 лютого 2011 року дане податкове повідомлення-рішення від 6 листопада 2008 року № 0000782301/0/2031/23-413/30415558/12976/10, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2008 року у розмірі 1123649 грн., було визнано недійсним. Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2011 року постанова Донецького окружного адміністративного суду від 7 лютого 2011 року була скасована, позовні вимоги позивача були задоволені частково, та визнано протиправним, в тому числі податкове повідомлення-рішення від 6 листопада 2008 року № 0000782301/0/2031/23-413/30415558/12976/10.

Актом від 29 березня 2011 року № 283/23-411/30415558 про результати документальної позапланової виїзної перевірки позивача відповідачем встановлено заниження показнику рядка 23.2 декларації з податку на додану вартість на суму 1123649 грн. у зв'язку із тим, що матеріали знаходяться на судовому оскарженні у Вищому адміністративному суді України.

Зазначені обставини підтверджені відповідними документами та не є спірними у справі.

Згідно ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» органи державної податкової служби уповноважені здійснювати контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податку на додану вартість та надавати висновки про суми цього податку, які підлягають відшкодуванню з бюджету. Відповідно до статті 11 Закону України «Про систему оподаткування» платники податків несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обовязкових платежів) і додержання законів про оподаткування відповідно до законів України. Згідно преамбули Закону України «Про податок на додану вартість» ним, серед іншого, визначається порядок обліку звітності та внесення податку до бюджету.Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Підпункт 7.7.1 даного Закону передбачає, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При відємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховуються до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Таке правило зазначено абзацом третім наведеного підпункту.

Підпунктом 7.7.2 передбачено, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового кредиту.

Згідно із Законом України «Про податок на додану вартість» обовязок щодо визначення обєкта оподаткування, нарахування податку та його утримання у покупця товарів або послуг, правильність обчислення та декларування податку, видачу податкових накладних покладено на платника податку продавця товару. Обовязок сплатити нарахований продавцем податок на додану вартість у складі ціни товару або послуг та отримати належним чином оформлену податкову накладну в підтвердження сплати податку Законом покладений на платника податку покупця.

Пункт 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачає, що бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податків з бюджету у звязку з надмірною сплатою у випадках, визначених цим Законом. Нормами Закону не передбачений обовязок покупця товару платника податку сплачувати нарахований йому продавцем у складі ціни товару податок на додану вартість безпосередньо до державного бюджету. За приписами підпункту «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 наведеного Закону умовою бюджетного відшкодування покупцю є сплати ним податку у складі ціни товарів (послуг) продавцю, а не сплата останнім податку до бюджету. Саме нормами зазначеного Закону, з урахуванням його преамбули, регулюються всі питання, повязані із визначенням та сплатою податку на додану вартість.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Закон України «Про податок на додану вартість» не ставить у залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання щодо від'ємного значення суми поширюється тільки на окремо взятого платника податків, і цей факт не ставиться у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав всі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Нормами Закону України «Про податок на додану вартість» право платника податку на бюджетне відшкодування не поставлене в залежність від проведення або не проведення всіх зустрічних перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника; крім цього, порушення норм Закону України «Про податок на додану вартість» підприємствами по всьому ланцюгу до кінцевого виробника породжує негативні наслідки саме для цих підприємств і не може впливати на право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

Порядок перевірки першим відповідачем задекларованого позивачем бюджетного відшкодування передбачений підпунктами 7.7.5 та 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Підпунктом «в» підпункту 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 передбачені дії податкового органу, якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної (документальної) перевірки податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, у разі зясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Приймаючи до уваги принцип допустимості доказів, що визначений частиною 4 статті 70 КАС України, вимоги ч.1 статті 72 КАС України, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, враховуючи вищенаведені судові рішення, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог.

На підстав вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для скасування постанови не вбачається.

Повний текст ухвали виготовлено 25 червня 2011 року.

Керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 травня 2011 року залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 травня 2011 року в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Промислові ресурси» до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька, Головного управління державного казначейства України у Донецькій області про стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі.

Колегія суддів: О.В. Карпушова А.А.Блохін І.В.Юрко