Постанова № 16575019, 14.06.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Кірієнко В.О.

Суддя-доповідач - Казначеєв Е.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2011 року справа №2а-28661/10/0570

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Казначеєва Е.Г.

суддів Яманко В.Г. , Васильєвої І.А.

розглянувши у письмовому провадженні

засіданні апеляційну скаргу Ясинуватської обєднаної державної податкової інспекції

на постанову Донецького окружного адміністративного суду

від1 березня 2011 року

по адміністративній справі № 2а-28661/10/0570 (суддя Кірієнко В. О.)

за позовомДержавного підприємства «Донецька вугільна

енергетична компанія»

доЯсинуватської обєднаної державної податкової інспекції

про визнання недійсними повідомлень про розподіл сплачених

податків та нарахування пені, -

ВСТАНОВИЛА:

Державне підприємство «Донецька вугільна енергетична компанія» звернулася 20 грудня 2010 року до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом (арк. спр. 3-5) до Ясинуватської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними повідомлень № 105281007474053 від 30 листопада 2010 року, № 105290007594036 від 29 жовтня 2010 року, № 105280007577050 від 10 вересня 2010 року, № 105280007461676 від 26 серпня 2010 року, № 105280007543692 від 30 липня 2010 року, № 105280007541580 від 30 червня 2010 року та визнання дій відповідача відносно нарахування пені, розподілу пені та направлення повідомлення про такий розподіл такими, що не відповідають чинному законодавству.

21 лютого 2011 року позивач надав письмове уточнення позовних вимог № 204 від 16 лютого 2011 року (арк. спр. 52), в якому зазначив про визнання дій Ясинуватської ОДПІ відносно нарахування пені, перерозподілу сум сплати податку на землю та утримання сум пені з оплати податку на землю такими, що не відповідають діючому законодавству повідомлення: № 105281007474053 від 30 листопада 2010 року, № 105290007594036 від 29 жовтня 2010 року, № 105280007577050 від 10 вересня 2010 року, № 105280007461676 від 26 серпня 2010 року, № 105280007543692 від 30 липня 2010 року, № 105280007541580 від 30 червня 2010 року та зобовязання Ясинуватської ОДПІ внести зміни до облікової картки платника податку по поверненню утриманих сум по перерахунку в сплату податку на землю.

В обґрунтування позову позивач послався на сплату визначеного в податковій декларації земельного податку в встановлені законодавством терміни та незаконний примусовий перерозподіл ДПІ сплачених ним коштів в погашення податкового боргу, що виник раніше з нарахуванням та перерозподілом пені.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 1 березня 2011 року (арк. спр. 73-78) позов ДП «Донецька вугільна енергетична компанія» був задоволений. Визнані недійсними повідомлення про розподіл сплаченої суми податку та нарахування пені: № 105281007474053 від 30 листопада 2010 року, № 105290007594036 від 29 жовтня 2010 року, № 105280007577050 від 10 вересня 2010 року, № 105280007461676 від 26 серпня 2010 року, № 105280007543692 від 30 липня 2010 року, № 105280007541580 від 30 червня 2010 року. Зобовязано Ясинуватську ОДПІ внести зміни до картки особового обліку платника податків з повернення утриманих сум по перерахунку в оплату податку на землю.

При задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган не наділений правом чи обовязком змінювати призначення платежу визначене платником податків та неправомірно спрямував суму коштів, зазначених в платіжному дорученні позивача, в рахунок погашення податкового боргу та пені минулих років.

В апеляційній скарзі (арк. спр. 79-82) відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції, як прийняту з порушенням норм матеріального права, прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову. Апелянт посилається в скарзі на те, що судом першої інстанції не були враховані при прийнятті постанови приписи пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», яким встановлено погашення податкового боргу в порядку календарної черговості його виникнення. Відповідальність за правильність визначення направлення платежу несе платник. До того ж повідомлення про розподіл сплачених податків мають інформаційний характер та не можуть бути визначені в якості окремого предмету спору.

До судового засідання сторони не зявилися, про дату та час слухання були повідомлені, їх явка обовязковою не визнавалася, з огляду на що, колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вирішила виходячи з приписів статті 197 КАС України здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Позивач державне підприємство «Донецька вугільна енергетична компанія» є юридичною особою, включеною до ЄДРПОУ за № 33161769, що підтверджено свідоцтвом про державну реєстрацію (арк. спр. 65). За довідкою статистики (арк. спр. 64) відокремлений підрозділ «Шахта імені Єгора Тимофійовича Абакумова» державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» не має статусу юридичної особи та включений до ЄДРПОУ за № 33341065.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-III (в редакції, що діяла на час існування спірних правовідносин) (далі за текстом Закон № 2181), податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації або у податковому розрахунку (пункт 1.11 статті 1 вказаного Закону) вважається узгодженим з дня подання податкової звітності.

Підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону № 2181 передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього закону для подання податкової декларації.

За частиною 1 статті 17 Закону України «Про плату за землю» № 2535-ХІІ від 3 липня 1992 року (в редакції чинній на час існування спірних правовідносин) податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Позивачем до Ясинуватської ОДПІ була надана податкова декларація з земельного податку на 2010 рік з зазначенням про щомісячну сплату на протязі року по 2869 грн. 02 коп. земельного податку. До справи позивачем надані наступні платіжні доручення (арк. спр. 55-63): № 3194 від 24 лютого 2010 року на суму 2869 грн. 02 коп. про сплату земельного податку за січень 2010 року, № 3583 від 25 березня 2010 року на суму 2869 грн. 02 коп. про сплату земельного податку за лютий 2010 року, № 4024 від 26 квітня 2010 року на суму 2869 грн. 02 коп. про сплату земельного податку за березень 2010 року, № 4870 від 30 червня 2010 року на суму 2869 грн. 02 коп. про сплату земельного податку за травень 2010 року, № 184 від 30 липня 2010 року на суму 2869 грн. 02 коп. про сплату земельного податку за червень 2010 року, № 677 від 26 серпня 2010 року на суму 2869 грн. 02 коп. про сплату земельного податку за липень 2010 року, № 3665 від 30 вересня 2010 року на суму 2869 грн. 02 коп. про сплату земельного податку за серпень 2010 року, № 4737 від 29 жовтня 2010 року на суму 2869 грн. 02 коп. про сплату земельного податку за вересень 2010 року, № 6414 від 30 червня 2010 року на суму 2869 грн. 02 коп. про сплату земельного податку за жовтень 2010 року.

Як вбачається з наведених платіжних доручень позивач сплачував земельний податок щомісяця в строки встановлені частиною 1 статті 17 Закону України «Про плату за землю», проте всупереч цього відповідач повідомленнями (арк. спр. 7-9): № 105281007474053 від 30 листопада 2010 року, № 105290007594036 від 29 жовтня 2010 року, № 105280007577050 від 30 вересня 2010 року (в позові помилково зазначено від 10 вересня 2010 року), № 105280007461767 (в позові помилково зазначено № 05280007461676) від 26 серпня 2010 року, № 105280007543692 від 30 липня 2010 року, № 105280007541580 від 30 червня 2010 року здійснив примусовий розподіл сплачених позивачем щомісячних платежів земельного податку в погашення податкового боргу минулих періодів з погашенням та нарахуванням, у звязку з цим пені.

З матеріалів даної справи вбачається, що позивач сплачував щомісяця не податковий борг, а поточний платіж за декларацією, чітко визначивши призначення платежу, при цьому пеня позивачу окремо податковим органом не виставлялася, тому підстави для застосування норм підпункту 16.3.3 пункту 16.3 статті 16 Закону № 2181 в даній справі відсутні.

Щодо посилань відповідача на вимоги пункту 7.7. статті 7 Закону № 2181, то ця норма взагалі не визначає коло осіб, на яких розповсюджується її дія: чи то контролюючі органи, чи то платники податків. Вказана норма не позбавляє платника податку права самостійно визначати джерела та черговість погашення податкових зобов'язань, не встановлює права контролюючого органу, всупереч напрямку, зазначеному платником податку у платіжному документі, зараховувати платежі у рахунок погашення податкового боргу.

Згідно пункту 2 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» № 509-ХІІ від 4 грудня 1990 року (в редакції, що діяла на час спірних правовідносин) на державні податкові інспекції покладено виконання функцій з забезпечення обліку платників податків, інших платежів, правильності обчислення і своєчасності надходження цих податків, платежів. На виконання покладених на податкові органи функцій наказом Державної податкової адміністрації України від 18 липня 2005 року № 276 було затверджено Інструкцію про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, яку зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 серпня 2005 р. за N 843/11123. Наведена Інструкція також не містить у собі положень щодо прав податкового органу змінювати призначення платежу, визначеного платником податку у платіжних документах, та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів при веденні оперативного обліку платежів до бюджету.

Згідно пункту 6 частини 1 статті 7 Закону України “Про Національний банк України” від 20 травня 1999 року № 679-ХІV Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів. Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 25 березня 2004 року за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.5 зазначеної Інструкції Реквізит “Призначення платежу” платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення “Призначення платежу”. Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками. З наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику, який в даному випадку таким правом скористався.

Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що згідно статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості, конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Частиною 1 статті 317 Цивільного кодексу України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. За частинами 1, 2, 6, 7 статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, держава не втручається у здійснення власником права власності, діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Стаття 321 Цивільного кодексу України встановила, що право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу, а саме: у разі стихійного лиха, аварії, епідемії, епізоотії та за інших надзвичайних обставин, в умовах воєнного або надзвичайного стану.

Частинами 1, 5 статті 19 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству. Незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності суб'єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю та нагляду забороняються. Згідно частини 7 статті 66 Господарського кодексу України держава гарантує захист майнових прав підприємства. Вилучення державою у підприємства майна, що ним використовується, здійснюється лише у випадках і порядку, передбачених законом.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів зазначає, що повідомлення про розподілі сплачених сум платежів не правовими актами або рішеннями, які підлягають розгляду судами в якості самостійного предмету спору, тому в цій частині провадження у справі підлягає закриттю з прийняттям з цього питання окремої процесуальної ухвали. Предметом уточнених позовних вимог були неправомірні дії Ясинуватської ОДПІ щодо розподілу без врахування призначення платежу сплачених податків та зобовязання внести зміни до облікової картки позивача з земельного податку. Суд першої інстанції помилково не врахував викладені в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 10 червня 2010 року № 845/11/13-10 рекомендації щодо порядку розгляду справ даної категорії, не дослідив в повному обсязі уточнені позовні вимоги, що є підставою для часткового задоволення апеляційної скарги Ясинуватської ОДПІ, прийняття нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 160, 167, 184, 195, 196, 197, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Ясинуватської обєднаної державної податкової інспекції на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 1 березня 2011 року по адміністративній справі № 2а-28661/10/0570 задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 1 березня 2011 року по адміністративній справі № 2а-28661/10/0570 скасувати.

Задовольнити частково уточнені позовні вимоги державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» до Ясинуватської обєднаної державної податкової інспекції про визнання дій Ясинуватської ОДПІ відносно нарахування пені, перерозподілу сум сплати податку на землю та утримання сум пені з оплати податку на землю такими, що не відповідають діючому законодавству повідомлення: № 105281007474053 від 30 листопада 2010 року, № 105290007594036 від 29 жовтня 2010 року, № 105280007577050 від 10 вересня 2010 року, № 105280007461676 від 26 серпня 2010 року, № 105280007543692 від 30 липня 2010 року, № 105280007541580 від 30 червня 2010 року та зобовязання Ясинуватської ОДПІ внести зміни до облікової картки платника податку по поверненню утриманих сум по перерахунку в сплату податку на землю.

Визнати неправомірними дії Ясинуватської обєднаної державної податкової інспекції по перерозподілу в погашення податкового боргу минулих періодів сплачених державним підприємством «Донецька вугільна енергетична компанія» сум земельного податку за січень, лютий, березень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2010 року.

Зобовязати Ясинуватську обєднану державну податкову інспекцію внести зміни до облікової картки державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» шляхом відображення сплачених сум земельного податку за січень, лютий, березень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2010 року з врахуванням призначення платежу.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя: Е.Г.Казначеєв

Судді: В.Г.Яманко

І.А.Васильєва