Постанова № 16573022, 14.06.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.06.2011 № 58/78

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Сухового В.Г.

суддів:

при секретарі:

розглянувши апеляційну скаргу Державного комітету України з державного матеріального резерву

на рішення господарського суду міста Києва від 04.03.2011року

у справі №58/78 (суддя Блажівська О.Є.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Емансіс»

до Державного комітету України з державного матеріального резерву,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Державна організація «Комбінат «Салют»,

про стягнення 14145154,85грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Емансіс” (далі - позивач) звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Державного комітету України з державного матеріального резерву (далі відповідач) про стягнення 13 990000 грн. заборгованості за Договором № юр-2/1362 пром-2010, пені у сумі 128708 грн. та 3% річних у сумі 26446,85 грн. (а.с.3-9).

18.02.2011 року позивач подав до суду заяву про відмову від позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені та 3% річних в поряду ст.ст. 22,78 ГПК України (а.с.77).

Рішенням господарського суду м. Києва від 04.03.2011 року у справі №58/78 позов задоволено повністю, стягнуто з Державного комітету України з державного матеріального резерву на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Емансіс” 13990 000 грн. заборгованості, 25 500 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. При прийнятті оскаржуваного рішення місцевим господарським судом встановлений факт поставки позивачем відповідачу продукції на загальну суму 13990 000 грн. та невиконання відповідачем свого зобовязання щодо розрахунку за поставлену продукцію строком до 31.12.2010року включно, як це передбачено п. 4.3 договору, у звязку з чим, керуючись ст. ст. 14, 525, 526, 610, 629, 617 та 712 ЦК України та ст.ст. 193, 265 та 218 ГК України, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову (а.с.97-101).

Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 04.03.2011 року у справі №58/78. Позовні вимоги залишити без задоволення. В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на те, що оскаржуване рішення є незаконним, оскільки судом першої інстанції невірно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, не в повній мірі досліджено п.5.1 Договору про закупівлю товарів за державні кошти та закладення до державного резерву від 27.12.2010р. №юр-2/1362 пром-2010, не взято до уваги п.7.3 вказаного договору. Також скаржник вказує на те, що ним не надсилались позивачу повідомлення про обсяг та строк поставки окремої партії продукції, як це передбачено умовами договору, позивач повинен був поставляти передбачену цим договором продукцію виключно після отримання такого повідомлення, відповідно до умов договору відповідач (замовник) звільняється від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобовязань, якщо недостатньо фінансування видатків замовника з державного бюджету, а також якщо поставка здійснювалась в обсягах та умовах, які не відповідають договору та/або повідомленню замовника.

У своєму відзиві позивач заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги та зазначає, що позивачем правомірно здійснено поставку відповідачеві продукції, рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та законним, та просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2011року у справі №58/78 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено її розгляд на 24.05.2011року.

24.05.2011р. представниками сторін подано заяву про продовження строку розгляду справи на 15 днів. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2011р. строк розгляду справи продовжено на 15 днів. Розгляд справи відкладено на 14.06.2011р. у звязку із залученням до участі у справі №58/78 третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ДО«Комбінат «Салют», необхідністю витребування у сторін нових доказів та викликом в судове засідання для дачі пояснень по суті справи директора Українського державного НДІ «Ресурс» ОСОБА_1

В судовому засіданні 14.06.2011року представником відповідача на виконання п.5 ухвали Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2011р. надано документи, які свідчать про заміну сторони Державного комітету України з державного матеріального резерву, її процесуальним правонаступником Державним агентством резерву України у звязку з реорганізацією, а саме Указ Президента України від 09.12.2010року за №1085/2010 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади», Указ Президента України «Про Положення про Державне агентство резерву України» від 13.04.2011р. № 463/2011 та довідку з ЄДРПОУ серії АБ №157488 від 15.02.2011р.

Відповідно до ч.1 ст.25 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності субєкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобовязанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає за необхідне замінити Державний комітет України з державного матеріального резерву (01601, м.Київ, вул.Пушкінська, 28, код 00034016) його процесуальним правонаступником Державним агентством резерву України (01601, м.Київ, вул.Пушкінська, 28, код 37472392).

Також у судовому засіданні 14.06.2011року представником третьої особи та директором УкрНДІ«Ресурс» ОСОБА_1 надано суду усні пояснення у справі, письмові пояснення долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст.99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, беручи до уваги положення ст.ст. 99, 101, 103 та 104 ГПК України, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню з наступних підстав.

27.12.2010року між позивачем (постачальник), в особі генерального директора Розумовського Олександра Володимировича, який діє на підставі статуту, та відповідачем (замовник), в особі Першого заступника голови Держкомрезерву - голови комісії з проведення реорганізації Тараненко Олени Петрівни, яка діє на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.12.2010року №2219-р та наказу Комітету від 21.12.2010року №465, було укладено договір №юр-2/1362 пром-2010 (далі договір, а.с.16-19), згідно умов якого позивач, як постачальник, зобовязався поставити у 2010 році відповідачу, як замовнику, для закладення до державного резерву матеріальні цінності медичного призначення (далі - продукція), а замовник прийняти і оплатити цю продукцію (пункт 1.1.договору).

Найменування (перелік), кількість та ціна продукції встановлена пунктом 1.2.договору, а саме:

-комплекс рентгенівської діагностики палатний (далі комплекс) (пересувний, апарат рентгенівський палатний PLX102 в комплекті з цифровою системою CR120 та лазерною камерою DryView 8150, виробник ТОВ «Емансіс», код предмета закупівлі 33.10) у кількості 27 шт., вартістю 18 360 000 грн. без ПДВ;

-концентратор кисневий (далі концентратор) з потоком не менше 10л/хв. та робочим тиском не менше 2,5 атм. (модель LF-H-10A, виробник КНР Zhejsang Longfei Industry, код предмета закупівлі 33.10) у кількості 54 шт. вартістю 2430000 грн. без ПДВ.

Загальна вартість продукції становить 20790000 грн. без ПДВ.

Відповідно до п.2.1 договору ціна (вартість) цього договору становить 20790000 грн. Додатком № 1 до договору (а.с.21) та Додатком №2 до договору (а.с.20) передбачені вимоги до якості комплексу та концентратора.

Матеріали справи містять видаткові накладні №1533 від 27.12.2010року (а.с.23) та №1534 від 27.12.2010року (а.с.24) на продукцію на загальну суму 13990 000 грн., згідно з якими ТОВ «Емансіс» (позивач) відвантажив, а ДО «Комбінат «Салют» (третя особа) отримав 17 комплектів комплексу рентгенівської діагностики та 54 шт. концентраторів кисневих.

На вимогу суду апеляційної інстанції надані та долучені до матеріалів справи наступні документи:

-акт комісії від 28.12.2010р., затверджений директором ДО «Комбінат «Салют» ОСОБА_2 та підписаний, у відсутності представника МОЗ України, членами комісії від УкрНДІ «Ресурс», ДО «Комбінат «Салют» та ТОВ «Емансіс» про закладення на зберігання матеріальних цінностей медичного призначення, а саме комплексу та концентратору (не містить вказівки на кількість продукції, що закладається);

-договір № 1010408 про створення (передачу) науково-технічної продукції (послуг) від 28.12.2010р., укладений між УкрНДІ «Ресурс» та ТОВ «Емансіс» з додатками (протокол угоди про договірну ціну від 28.12.2010р., додаткова угода № 1 від 04.01.2011р. до договору від 28.12.2010р., додатком № 1 до договору від 28.12.2010р. № 1010408 «Перелік продукції медичного призначення, що закладається до державного резерву»);

-платіжне доручення № 869 від 05.01.2011р. про перерахування коштів за договором від 28.12.2010р. № 1010408;

-сертифікат якості ТОВ «Емансіс» №22/10 ТЗ-10КР від 15.12.2010р. на комплекс у кількості 27 шт.;

-лист ДП «Укрметртестстандарт» від 22.12.2010р. за вих. № 303-05/13930 про відсутність необхідності обовязкової сертифікації лазерних камер KODAK Dry View 8150 Laser Imager;

-висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 24.12.2010р. № 103857 на концентратори кисневі;

-висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 05.12.2008р. № 05.03.02-04/78611 на комплекс;

-лист ДП «Укрметртестстандарт» за грудень 2010р. за вих. № 309-05/13605 про відсутність необхідності обовязкової сертифікації концентраторів кисневих медичних;

-свідоцтво про державну реєстрацію від 29.12.2009р. №9223/2009 на концентратори;

-свідоцтво про державну реєстрацію від 27.06.2008р. №6316/2007 на комплекс;

-договір № 9/11/1 від 09.11.2010р. на перевезення вантажів, укладений між ТОВ «Емансіс» та ТОВ «Київпроектстрой»;

-товарно-транспортна накладна № 146990 від 26.12.2010р. на медобладнання у кількості 108 шт., автопідприємство СПД ОСОБА_3, замовник ТОВ «Емансіс», вантажоодержувач ДО «Комбінат «Салют», скріплена печатками позивача та третьої особи;

-сертифікат відповідності на комплекс від 25.03.2010р. серія ВВ №722011;

-договір поставки на концентратори № 22/10 від 22.11.2010р., укладений між ТОВ «Медлабтех» та ТОВ «Емансіс» (кількість 54 шт. загальною вартістю 2160000 грн. з урахуванням ПДВ);

Пунктом 3.3. договору встановлено, що при поставці продукції постачальник (позивач) повинен надати наступні документи:

-свідоцтво про державну реєстрацію ТОВ «Емансіс» в МОЗ України (нотаріально завірена копія);

-паспорт або сертифікат якості (виробника) на кожну партію продукції з вказівкою гарантійного терміну зберігання та поміткою «На зберігання» (оригінал);

-висновок санітарно-епідеміологічної експертизи (нотаріально завірена копія);

-сертифікат відповідності Держспоживстандарту (при умові, якщо продукція підлягає сертифікації) (завірена копія);

-доручення або авторизований лист від виробника на право представляти його інтереси на території України, а також на продаж та забезпечення сервісного обслуговування його продукції (оригінал);

-рахунки-фактури;

-товарно-транспортні накладні.

На виконання вимог апеляційного господарського суду позивачем надано витребувані судом документи, які долучені до матеріалів справи, однак, не в повному обсязі. Так, позивачем не надано:

- доказів придбання концентраторів кисневих (докази її оплати, видаткові та податкові накладні);

- щодо транспортування (маршрутні листи);

- доказів письмового узгодження з третьою особою дати та обсягів поставки згідно з п.5.4 договору;

- докази надіслання або вручення рахунків-фактур з документами про якість продукції, а також приймальних актів (пункти 3.3 та 5.5 договору).

Відповідно до підпункту 5.5договору факт закладення продукції до державного резерву оформляється приймальними актами за формою №Р-11, що подаються замовнику з відміткою про відповідність якості продукції, скріплений підписом і печаткою УкрНДІ «Ресурс». Однак доказів про направлення таких документів замовнику, позивачем не надано, а відповідач підтверджує їх неотримання.

Матеріали справи містять приймальний акт №21 від 27.12.2010року на найменування «концентратор кисневий» у кількості 54 шт. на суму 2430000 грн., а також приймальний акт №20 від 27.12.2010р. на найменування «комплекс рентгенівської діагностики» у кількості 17 компл. на суму 11560000 грн., з печатками та підписами керівників УкрНДІ «Ресурс» та ДО «Комбінат «Салют» (а.с.29-30).

Пунктом 3.4 договору передбачено, що закладання продукції на державні організації, що належать до сфери управління Держкомрезерву, проводиться спеціалістами державних організацій у присутності постачальника, представників УкрНДІ «Ресурс» та представників МОЗ України.

Як вже зазначалось, позивачем надано акт комісії б/н від 28.12.2010р., затверджений директором ДО «Комбінат «Салют» ОСОБА_2 та підписаний членами комісії від УкрНДІ «Ресурс», ДО «Комбінат «Салют» та ТОВ «Емансіс» про закладення на зберігання матеріальних цінностей медичного призначення, а саме комплексу та концентратору. Колегія суддів звертає увагу на те, що вказаний акт не містить вказівки на кількість продукції, що закладається і, крім того він складений у відсутності представника МОЗ України.

Вищезазначені приймальні акти №20 та №21 від 27.12.2010р. також не містять відмітки представника МОЗ України, однак у них наявні підписи Генерального директора УкрНДІ «Ресурс» В.М.Шліхта про відповідність продукції, зазначеної в цих актах технічним вимогам та можливість застосування в медичні практиці.

В судовому засіданні 14.06.2011року Генеральним директором Укр НДІ «Ресурс» В.М. Шліхта надані пояснення (у матеріалах справи) наступного змісту: що 27 і 28 грудня 2010року при закладці медичної продукції ТОВ «Емансіс» відповідно до договору №юр-2/1362 пром-2010 від 27.12.2010року в м. Дніпропетровську до ДО «Комбінат «Салют» «особисто присутнім не був, прийомку товару виконувала відряджена в м.Дніпропетровськ група фахівців, яка склала відповідний акт, що підтверджував відповідність продукції чинним стандартам, що було вписано в форму Р-11 та завірено моїм підписом».

Колегія суддів звертає увагу на те, що наданий акт комісії б/н від 28.12.2010р., затверджений директором ДО «Комбінат «Салют» ОСОБА_2 та підписаний членами комісії від УкрНДІ «Ресурс», ДО «Комбінат «Салют» та ТОВ «Емансіс» про закладення на зберігання матеріальних цінностей медичного призначення містить вказівки, зокрема, у пунктах 2 та 3 акту лише на перевіряння комісією супровідних документів, їх відповідність вимогам договору, результати візуальної перевірки. Відомостей про відповідність або перевіряння продукції на дотримання вимогам якості вказаний акт не містить.

Таким чином, вбачається суперечливість між поясненнями директора УкрНДІ «Ресурс» В.М. Шліхта та наданими документами, приймальними актами №21 та №20, актом б/н від 28.12.2011р., зокрема щодо викладеної у них інформації про факти поставки продукції, її кількість, приймання та відповідність вимогам договору, зокрема в частині якості.

Згідно з пунктом 5.2.договору закладення продукції до держрезерву здійснюється виключно на державні організації, що належать до сфери управління Держкомрезерву, а саме: ДО «Комбінат «Салют» (третя особа).

В акті комісії б/н від 28.12.2010р. відомостей про кількість продукції, що закладається не зазначено. Доказів щодо закладення саме обумовленої договором кількості матеріальних цінностей суду не надано.

Відповідно до п.10 Порядку формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1997року №1129 (далі - Порядок) матеріальні цінності вважаються закладеними до державного резерву після підписання акта про їх приймання, розміщення на місці постійного зберігання та оформлення відповідних бухгалтерських документів складського обліку. Інформація щодо закладення матеріальних цінностей до державного резерву подається Держкомрезерву не пізніше ніж у пятиденний термін після їх закладення у порядку, встановленому Держкомрезервом, з дотриманням вимог щодо режиму таємності. Матеріали справи не містять доказів надсилання такої інформації щодо закладення матеріальних цінностей ТОВ «Емансіс» на підставі договору №юр-2/1362 пром-2010 від 27.12.2010року до державного резерву ДО «Комбінат «Салют». Представники відповідача та третьої особи в судових засіданнях не заперечували факт не направлення такої інформації до Держкомрезерву.

Згідно з п.5 Порядку поставка і закладення матеріальних цінностей до державного резерву здійснюється відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів України номенклатури і норм їх накопичення у державному резерві та мобілізаційних завдань у порядку створення, поповнення, освіження, заміни запасів матеріальних цінностей державного резерву та повернення тимчасово позичених матеріальних цінностей. Закладення матеріальних цінностей до державного резерву у порядку створення та поповнення його запасів провадиться за замовленнями Держкомрезерву.

У статті 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 5.1договору поставка продукції здійснюється окремими партіями. Замовник, в залежності від обсягів реального фінансування, надсилає постачальнику повідомлення, в якому конкретизує обсяг та строк поставки окремої партії продукції. Постачальник здійснює поставку після отримання від замовника письмового повідомлення у строки та обсягах, зазначених у повідомленні.

Одночасно, сторони договору у п.5.4 встановили, що постачальник письмово узгоджує дату та обсяги поставки з організацією, на яку здійснюється закладення продукції, тобто з ДО Комбінат «Салют».

Матеріали справи не містять ані письмового повідомлення від замовника (відповідача) про обсяг та строки поставки продукції, ані письмового узгодження дати та обсягів поставки постачальником (позивачем) з ДО Комбінат «Салют» (третьою особою).

Частиною 1 ст.530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Отже, слід дійти висновку, що за відсутності письмового повідомлення замовника (відповідача) із зазначенням строків та обсягів поставки, строк поставки всього обсягу товару 29.12.2010р.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що продукцію за Договором поставлено на ДО «Комбінат «Салют» 27.12.2010р., тобто за два дні до кінцевого строку поставки, а, отже, достроково.

Згідно зі ст. 531 ЦК України боржник має право виконати свій обов'язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Умовами договору (п.6.4.2) сторони визначили, що постачальник (позивач) має право на дострокову поставку продукції за письмовим погодженням із замовником.

Представник позивача не заперечує факт поставки продукції по договору без письмового повідомлення від замовника та письмово погодження з організацією, на яку здійснюється закладення продукції (третьою особою).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобовязань (частина 7).

З огляду на викладене, з урахуванням матеріалів справи та пояснень представників сторін встановлено, що замовник не надавав письмового погодження постачальнику на дострокову поставку продукції за договором. Отже, за таких обставин слід дійти висновку, що позивачем (постачальник) здійснено поставку продукції з порушенням умов договору та приписів ст. 531 ЦК України.

Колегія суддів звертає увагу також на те, що згідно з п.4.2 договору для оплати до виставленого рахунку додаються: приймальний акт, податкова накладна, документи про якість продукції, зазначені в п.3.3 договору (свідоцтво про державну реєстрацію ТОВ «Медична торгівельна компанія» в МОЗ України (нотаріально завірена копія); паспорт або сертифікат якості (виробника) на кожну партію продукції з вказівкою гарантійного терміну зберігання та поміткою «На зберігання» (оригінал); висновок санітарно-епідеміологічної експертизи (нотаріально завірена копія); сертифікат походження (при умові, якщо продукція завозиться на територію України) (нотаріально завірена копія); доручення або авторизований лист від виробника на право представляти його інтереси на території України, а також на продаж та забезпечення сервісного обслуговування його продукції (оригінал); рахунки-фактури; товарно-транспортні накладні).

Пунктом4.3 договору встановлено, що строк оплати кожної партії продукції: протягом десяти банківських днів з моменту надання замовнику документів, передбачених у п.4.2 договору.

Матеріали справи не містять підтвердження надання позивачем відповідачеві документів передбачених у п. 4.2 вказаного договору.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що позивач без відповідного повідомлення та узгодження (п.5.1. та п.5.4. договору) на свій власний ризик здійснив поставку продукції та не надав відповідних документів, необхідних для виникнення у відповідача обовязку оплатити поставлену продукцію в порушення умов Договору (п.4.3.договору).

Крім того, зміст умов договору та норми чинного законодавства дають підстави вважати, що поставка продукції до держрезерву потребує наявності відповідного повідомлення замовника (відповідача), так як така поставка ставиться в пряму залежність від обсягів реального фінансування замовника (відповідача).

Пунктом 3.1. передбачено, що обсяги закупівлі продукції можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків.

Матеріали справи містять копії листів Держкомрезерву, що свідчать про недостатність фінансування закупівлі матеріальних цінностей (за підписом Першого заступника Голови Держкомрезерву - Голови комісії з проведення реорганізації О.П.Тараненко) адресованих Першому віце-премєр-міністру - Міністру економічного розвитку і торгівлі України Клюєву А.П. (№9112/0/4-10 від 31.12.2010року, а.с.33-34) та Голові Державного казначейства України Марченку С.І. (№70/0/4-11 від 06.01.2011року, а.с.35-36), з яких вбачається, що станом на 31.12.2010року до державного резерву закладено, зокрема, товарів медичного призначення по 17-ти позиціям на загальну суму 115,1 млн. грн., з них залишилися не оплаченими товари медичного призначення (11 позицій) на загальну суму 114823,44тис. грн. У звязку із цим, відповідач просив адресатів доручити Міністерству фінансів України та Державному казначейству України забезпечити проведення оплати за фактично поставлені до державного резерву матеріальні цінності у повному обсязі, а також надати розяснення щодо можливості проведення розрахунків у 2011році за фактично поставлені у минулому році матеріальні цінності.

Пунктом 7.3 договору визначено, що замовник звільняється від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобовязань, якщо це зумовлено недостатністю фінансування видатків замовника з державного бюджету та/або поставка здійснювалась в обсягах та умовах, які не відповідають Договору та/або повідомленню замовника.

В даній справі мали місце як факт здійснення поставки в обсягах та умовах, які не відповідають Договору та/або повідомленню замовника (зокрема, дострокова поставка без відповідного погодження, без надсилання документів, невизначений обсяг поставки згідно з актом комісії б/н від 28.12.2011р., тощо), так і наявність факту недостатнього фінансування видатків замовника з державного бюджету.

Суд першої інстанції, аналізуючи положення договору, необґрунтовано відхилив доводи скаржника, які базувались на умовах договору щодо обовязковості погодження дострокової поставки та надсилання відповідного повідомлення, поклавши обовязок повідомлення позивача про недостатність фінансування та зменшення обсягів поставки на відповідача, що договором (зокрема п.6.2.3) не обумовлювалось, а чинним законодавством такого обовязку на відповідача також не покладено.

Також, відхиляючи доводи відповідача щодо наявності в договорі умов, за яких він звільняється від відповідальності у звязку з недостатністю фінансування, судом першої інстанції невірно застосовані положення Бюджетного кодексу України.

По-перше, відповідно до ст. ст. 626, 627 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. В даній справі сторони були вільними у виборі контрагента та укладенні договору і, відповідно, досягли домовленості саме до визначених у договорі умов, зокрема п.7.3. Доказів іншого матеріали справи не містять, а вказаний факт сторонами не оспорюється.

По-друге, приписами ст. 7 Закону України «Про державний матеріальний резерв» визначено, що фінансування системи державного резерву утримання і розвиток системи державного резерву здійснюється за рахунок коштів державного бюджету та коштів, одержаних від допоміжної фінансово-господарської діяльності підприємств, установ і організацій системи державного резерву. Зокрема передбачено, що фінансування операцій, пов'язаних з накопиченням (приростом), освіженням (поновленням, заміною) матеріальних цінностей державного резерву, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.

Відповідно до ст. 2 Бюджетного кодексу України бюджетне зобов'язання - будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому. При цьому бюджетне асигнування є повноваженням розпорядника бюджетних коштів, наданим відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов'язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження.

Відповідно до п.2.1 Порядку обліку зобовязань розпорядників бюджетних коштів в органах державного казначейства України, затвердженого наказом Держказначейства України від 09.08.2004р. № 136, розпорядники коштів (замовник) мають брати зобовязання за спеціальним фондом бюджету в межах відповідних фактичних надходжень до цього фонду та бюджетних асигнувань.

Отже, зазначені положення законодавства вказують на те, що взяття відповідних бюджетних зобовязань (у даній справі саме замовлення та його оплата за договором №юр-2/1362 пром-2010) можливе лише у разі наявності відповідного бюджетного асигнування а, фактично, реально наявних коштів у замовника, виділених з державного бюджету для оплати за договором.

Враховуючи викладене, колегія суддів вбачає, що судом першої інстанції неповно зясовані всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, місцевий суд дійшов висновків, які не відповідають дійсним обставинам справи та неправильно застосував норми матеріального права.

В матеріалах справи міститься заява представника позивача від 18.02.2011р. про відмову від застосування сум пені та штрафу, згідно з якою представник позивача за довіреністю ОСОБА_4, посилаючись на ст. 22 ГПК України, зазначив про те, що він відмовляється від застосування та стягнення з відповідача сум пені та 3 % річних (а.с.77).

Суд першої інстанції у своєму рішенні зазначив, що представником позивача подано суду заяву про відмову від позовних вимог у частині стягнення пені та 3 % річних.

Згідно зі ст. 22 ГПК України позивач має право, зокрема відмовитися від позову повністю або частково.

Згідно зі ст. 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Згідно з довіреністю б/н від 17.01.2011р., виданою ТОВ «Емансіс» представнику надано право повної або часткової відмови від позовних вимог. Отже представник позивача наділений відповідними повноваженнями представляти інтереси позивача з правом часткової відмови від позовних вимог.

У статті 78 ГПК України встановлено, що відмова позивача від позову викладається в адресованій господарському суду письмовій заяві, що долучається до справи. Ця заява має бути підписана позивачем. Про прийняття відмови позивача від позову господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

Колегія суддів звертає увагу на той факт, що ні в мотивувальній частині, ні в резолютивній частині рішення, суд першої інстанції не надав належної правової оцінки заяві представника позивача про відмову від вимог про стягнення пені та 3 % річних, а також не зазначив висновків щодо цих вимог, як того вимагають норми ГПК України, що є порушенням норм процесуального права, зокрема ст.78 ГПК України.

Дослідивши заяву представника позивача про відмову від позовних вимог про стягнення пені та 3 % річних, повноваження представника позивача ОСОБА_4, надані йому довіреністю б/н від 17.01.2011р., враховуючи, що така відмова не суперечить законодавству та не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, на підставі ст. 78 та ч.4 ст.80 ГПК України, колегія суддів вважає, що провадження у справі в частині вимог про стягнення пені у сумі 128708 грн. та 3% річних у сумі 26446,85 грн. підлягає припиненню.

Підсумовуючи наведене вище, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог не ґрунтуються на дійсних обставинах справи, які судом першої інстанції були встановлені не повно, оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм процесуального права та ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права.

Також, враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги ТОВ «Емансіс» є необґрунтованими, не відповідають умовам договору та положенням чинного законодавства, а тому підстави для їх задоволення відсутні.

Відповідно до ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, неповне зясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ч. 2 ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково та прийняти нове рішення.

Враховуючи зазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду, керуючись ст.104 Господарського процесуального кодексу України, скасовує рішення господарського суду міста Києва від 04.03.2011року у справі №58/78, та, керуючись ст.103 Господарського процесуального кодексу України, приймає нове рішення суду про відмову в задоволенні позовних вимог.

В частині позовних вимог про стягнення пені та 3 % річних провадження на підставі ст. 78 ГПК України підлягає припиненню.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статями 22, 33, 49, 78, 80, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Замінити Державний комітет України з державного матеріального резерву (01601, м.Київ, вул.Пушкінська, 28, код 00034016) його процесуальним правонаступником - Державним агентством резерву України (01601, м.Київ, вул.Пушкінська, 28, код 37472392).

2.Апеляційну скаргу на рішення господарського суду міста Києва від 04.03.2011року у справі №58/78 задовольнити.

3.Рішення господарського суду міста Києва від 04.03.2011року у справі №58/78 скасувати. Прийняти нове рішення, виклавши його в такій редакції :

«1. Прийняти відмову від позову в частині позовних вимог про стягнення пені у сумі 128708 грн. та 3% річних у сумі 26446,85 грн.

2. Припинити провадження в частині вимог про стягнення пені та 3 % річних.

3. В задоволенні позовних вимог про стягнення 13 990000 грн. заборгованості відмовити».

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Емансіс» (код 34809414) в дохід Державного бюджету України 12750,00грн. державного мита за подання апеляційної скарги.

5.Доручити господарському суду міста Києва видати наказ.

Повний текст складено та підписано:25.06.2011р.

Головуючий суддя

Судді

29.06.11 (відправлено)