Рішення № 16572850, 17.06.2011, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" червня 2011 р. Справа № 8/5027/343/2011. За позовом приватного акціонерного товариства «Литер»м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю «Боянівка»м. Чернівці

про стягнення заборгованості 733974,62 грн.

Суддя І.В.Марущак

Представники:

Від позивача ОСОБА_1., довіреність від 23.03.2011 р..

Від відповідача ОСОБА_2, довіреність від 18.05.2011 р., ОСОБА_3., довіреність від 18.05.2011 р.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство «Литер»звернулось з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Боянівка»про стягнення заборгованості за договором №10/СИ/2 від 27.04.2011 р. у розмірі 321977,12 грн., інфляційних втрат у розмірі 39213,68 грн., пені у розмірі 16098,86 грн, штрафних санкцій у розмірі 356684,96 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до укладеного між сторонами договору №10/СИ/2 від 27.04.2011 р. позивач поставив відповідачу обладнання та виконав на замовлення відповідача роботи по його монтаж, відповідачем обладнання та роботи прийнято по видатковим накладним та актам прийняття-здачі робіт та оплачено частково, не оплаченою залишилась заборгованість на суму 321977,12 грн., за що позивачем нараховано пеню та штраф згідно умов договору та інфляційні втрати.

Провадження у справі порушено ухвалою від 05.04.2011 р. Розгляд справи неодноразово відкладався. Ухвалою від 02.06.2011 р. строк вирішення спору продовжено поза межами двох місяців, розгляд справи відкладено на 17.06.2011 р., відповідача зобовязано надати письмовий відзив на пояснення позивача.

В судовому засіданні 17.06.2011 р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач у відзиві на позов та його представники в судовому засіданні позовні вимоги визнають частково та заперечують проти задоволення позовних вимог про стягнення штрафу у звязку із пропуском строку позовної давності.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи та надані додатково документи, суд встановив наступне.

27 квітня 2009 року між закритим акціонерним товариством «Литер»та товариством з обмеженою відповідальністю «Боянівка»було укладено Договір №10/СИ/2.

Згідно п. 1.1 Договору №10/СИ/2 Виконавець (Позивач) передає у власність Замовника (Відповідач), а Замовник приймає і оплачує аудіовізуальне обладнання (далі - Обладнання). Специфікація і вартість Обладнання наведені в Додатку №1 до Договору №10/СИ/2, становить 3240388,80 грн.

Відповідно до положень п. 1.2 Договору Замовник доручає, а Виконавець виконує роботи з монтажу і пуско-налагодженню Обладнання. Специфікація і вартість з монтажу і пуско-налагодження Обладнання становить 326460,80 грн., що закріплено в Додатку №2 до Договору №10/СИ/2.

Згідно пунктів 3.2, 3.3 договору №10/СИ/2 від 27.04.2009 р. передача обладнання виконується по видатковим накладним, а передача виконаних робіт виконується шляхом підписання актів приймання-передачі виконаних робіт.

Позивачем поставлено, а відповідачем прийнято обладнання на загальну суму 3240388,80 грн., що підтверджується видатковими накладними: №153 від 28 травня 2009 р. на суму 680475,60 грн.; №182 від 15 червня 2009 р. на суму 623527,20 грн.; №226 від 22 липня 2009 р. на суму 1845979, 20 грн.; №288 від 01 вересня 2009 р. на суму 90406,80 грн. Обладнання прийнято відповідачем також згідно довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей №000171 від 26.05.2009 р., №000193 від 15.06.2009 р., №000248 від 22.07.2009 р., №000299 від 01.09.2009 р.

Усні посилання представника відповідача в судовому 17.06.2010 р. на те, що йому поставлене обладнання не те яке він замовляв згідно додатку №1 «Специфікація та вартість обладнання»до договору №10/СИ/2 від 27.04.2009 р. спростовується слідуючим. По- перше в додатку №1 «Специфікація та вартість обладнання»до договору №10/СИ/2 від 27.04.2009 р. зазначено лише загальні технічні параметри обладнання без зазначення їх виробника. При прийманні обладнання по видатковим накладним в яких зазначено конкретного виробника, відповідач не позбавлений був можливості відмовитися від його прийняття, із зазначенням обладнання якого саме виробника йому необхідне. Також відповідач не надав доказів повернення обладнання з даних причин.

Позивач виконав роботи з монтажу і пуско-налагодження обладнання згідно умов п. 1.2 договору №10/СИ/2 від 27.04.2009 р. на загальну суму 326460,80 грн., (на таку ж суму підписано сторонами додаток №2 «Специфікація та вартість робіт»до договору №10/СИ/2 від 27.04.2009 р.) що підтверджується актами здачі- прийняття робіт: №А00000225 від 01 грудня 2009 р. на суму 19800,00 грн.; №АО-0000260 від 01 грудня 2009 р. на суму 11400,00 грн.; №АС-0000259 від 01 грудня 2009 р. на суму 288000,00 грн.; №АО-0000261 від 04 грудня 2009 р. на суму 7260,80 грн. Дані акти здачі- прийняття робіт затверджені директором відповідача та факт прийняття робіт не заперечується відповідачем.

Згідно пп. 4.2.1 п. 4.2 договору №10/СИ/2 від 27.04.2009 р. замовник, впродовж трьох банківських днів після підписання Договору №10/СИ/2, перераховує виконавцеві аванс в розмірі 70 % від вартості Договору №10/СИ/2.

Відповідно до положень пп. 4.2.2 п. 4.2 договору №10/СИ/2 від 27.04.2009 р. замовник впродовж трьох банківських днів після передачі кожної партії обладнання здійснює оплату 20% вартості обладнання шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця.

Згідно пп. 4.2.3 п. 4.2 договору №10/СИ/2 від 27.04.2009 р. замовник, впродовж трьох банківських днів після підписання актів здачі-приймання виконаних робіт, перераховує виконавцеві залишкових 30% від вартості виконаних робіт і залишкових 10 % від вартості обладнання.

Акти здачі-приймання виконаних робіт були підписані 01 і 04 грудня 2009 року.

Відповідачем оплачено позивачу по договору №10/СИ/2 від 27.04.2009 р., згідно виписки особового рахунку позивача оформленого довідкою ПАТ «Укрсоцбанк»№301.1-19/26-22939 від 17.05.2011 р. 3244872,48 грн. Даний факт не заперечується відповідачем.

Відповідно відповідач не оплатив залишкову вартість обладнання та робіт з монтажу і пуско-налагодження на суму 321977,12 грн.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ст. 193 Господарського кодексу України також передбачено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачає: «Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Посилання відповідача на те, що позивачем поставлено неякісне обладнання спростовується слідуючим.

Впродовж 12 місяців від дат поставок відповідних партій аудіовізуального обладнання, які підтверджуються підписаними між позивачем та відповідачем видатковими накладними, позивач зобовязаний був здійснювати гарантійне обслуговування щодо поставленого аудіовізуального обладнання згідно додатку №3 до договору 10/СИ/2 від 27 квітня 2009 р.

Остання поставка обладнання відбулася згідно видаткової накладної №228 від 01.09.2009 р. Відповідачем надано лист №70 від 22.02.2010 р., в якому ставилось відповідачем питання по іншому договору між сторонами. Лист №615 від 23.12.2010 р. направлений відповідачем після спливу гарантійного строку. Доказів направлення претензії №89 від 03.03.2010 р. відповідачем не надано.

Відповідач не надав доказів, які б підтверджували неналежну якість аудіовізуального обладнання, яке поставленого за договором 10/СИ/2 від 27 квітня 2009 р.

Також посилання відповідача на статті 678 ЦК України не беруться судом до уваги з огляду на слідуюче.

В силу норми ч. 4 ст. 678 Цивільного кодексу України положення цієї статті застосовуються, якщо інше не встановлено цим Кодексом або іншим законом.

Поряд з цим, ст. 712 Цивільного кодексу України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Згідно ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Зважаючи та те, що аудіовізуальне обладнання придбавалося TOB «Боянівка»для використання його в господарській діяльності, до відносин за договором 10/СИ/2 від 27 квітня 2009 р. застосовуються положення ст. ст. 264 - 271 Господарського кодексу України, а не ст. 678 Цивільного кодексу України.

Згідно позачергових загальних зборів акціонерів закритого акціонерного товариства «Литер»оформлених протоколом №10/02/11 від 10.02.2011 р. змінено найменування товариства з закритого акціонерного товариства «Литер»на публічне акціонерне товариство «Литер». Також код ЄДРПОУ 24720880 ЗАТ «Литер»залишився без змін у ПАТ «Литер».

Отже позовні вимоги про стягнення основної суми заборгованості 321977,12 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В пункті 5.3 договору 10/СИ/2 від 27 квітня 2009 р. закріплено, що за затримку платежів згідно підпунктів 4.2.2 і 4.2.3 більше ніж на 14 (чотирнадцять) календарних днів замовних виплачує виконавцеві додатково штраф в розмірі 10% повної вартості Договору №10/СИ/2.

Згідно п. 5.4 договору 10/СИ/2 від 27 квітня 2009 р. в разі недодержання строків платежів, вказаних в п. 4.2 Договору №10/СИ/2, замовник виплачує виконавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, але не більше 5% від суми заборгованості.

Посилання відповідача на те , що обладнання поставлялось не по договору 10/СИ/2 від 27 квітня 2009 р., відповідно не повинні застосовуватися санкції передбачені ним спростовується слідуючим.

У видатковій накладній №153 від 28 травня 2009 р. на суму 680475,60 грн. зазначено підставу договір 10/СИ/2 від 27 квітня 2009 р. в інших не зазначено. Однак в додатку №1 «Сспецифікація і вартість обладнання»до договору 10/СИ/2 від 27 квітня 2009 р. зазначене обладнання яке поставлялось по спірним накладним, також в даному додатку передбачено вартість обладнання в сумі 3240388,80 грн. на ідентичну суму поставлено обладнання видатковими накладними: №153 від 28 травня 2009 р. на суму 680475,60 грн.; №182 від 15 червня 2009 р. на суму 623527,20 грн.; №226 від 22 липня 2009 р. на суму 1845979, 20 грн.; №288 від 01 вересня 2009 р. на суму 90406,80 грн. Також факт що обладнання поставлялось по договору 10/СИ/2 від 27 квітня 2009 р. підтверджують оплати відповідача за дане обладнання із зазначення платежу «по договору 10/СИ/2 від 27 квітня 2009 р.»та листи відповідача якими він визнає факт заборгованості по даному договору.

Відповідачем подано відповідно до частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України заяву про застосування наслідків пропуску позивачем строків позовної давності по стягненню пені та штрафу, так як позовна заява направлена до суду 30 березня 2011 року, а строк вимоги по пені та штрафу настав на думку відповідача 09 грудня 2009 року, тобто після спливу річного строку.

Згідно положень п.1 ч. 2 cт. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частина 5 ст. 261 Цивільного кодексу України передбачає: «За зобовязаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.»

Так, згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивачем з урахуванням п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нараховано пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 09.12.2009 р. по 09.06.2010 р. у сумі 32885,77 грн., але з урахуванням обмеження встановленого пунктом 5.4 договору 10/СИ/2 від 27 квітня 2009 р. (не більше 5% від суми заборгованості) позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 16098,86 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача, відповідно до п. 5.3 договору 10/СИ/2 від 27 квітня 2009 р., штраф у розмірі 10 % вартості договору в сумі 356684,96 грн.

Оскільки останній акт здачі-прийняття робіт підписаний сторонами 04.12.2009 р., то відповідно до положень пп. 4.2.3 п. 4.2 договору №10/СИ/2 від 27.04.2009 р. право вимоги у позивача настало 09.12.2009 р.

Відповідно до ч.1. cт. 264 Цивільного кодексу України: «Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.»

Частина 3 cт. 264 Цивільного кодексу України передбачає: «Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.»

Посилання позивача на акт звірки взаємних розрахунків від 01 травня 2010 р. судом як факт переривання строку позовної давності не береться до уваги, оскільки він підписаний з боку відповідача головним бухгалтером, та не надано докази у підтвердження уповноваження головного бухгалтера на його підписання.

Однак, в матеріалах справи міститься лист №214 від 14 травня 2010 p. підписаний директором відповідача, який надійшов позивачу, згідно відмітки 17 травня 2011 р. за вхідним № 103. В даному листі TOB «Боянівка»визнає існуючу заборгованість перед позивачем в тому числі за договором 10/СИ/2 від 27 квітня 2009 р. в сумі 371977,12 грн. і зобов'язується з погасити заборгованість згідно графіка, який міститься в даному листі, з останнім платежем 31 грудня 2010 р.

З огляду на зазначене відповідачем було здійснено дії, які свідчать про визнання ним боргу перед Позивачем, отже мали місце юридичні факти, якими перервано перебіг строку позовної давності.

Оскільки в листі №214 від 14 травня 2010 p. відповідачем запропоновано графік погашення по заборгованості по двом договорам між сторонами без розбивки по договорам та не можливо встановити який саме графік погашення по спірному договору, однак позивачем не прострочено річний строк для стягнення неустойки (пені, штрафу), оскільки не сплив рік від дати визнання відповідачем заборгованості з 14.05.2010 р., так як відповідач звернувся із позовом 30.03.2011 р. (штемпель про відправлення позовної заяви).

Відповідно до вищевикладеного підлягає стягненню пеня нарахована за період з 09.12.2009 р. по 09.06.2010 р. в розмірі 16098,86 грн.

Шодо стягнення штрафу у сумі 356684,96 грн. суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з нормою ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій (ч. 2 ст. 233 ГК України).

Таким чином, зважаючи на системний аналіз вищенаведених норм, досліджуючи питання про зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен дослідити наступні обставини:

- ступінь виконання зобов'язання боржником.;

- майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні. У разі вирішення питання стосовно зменшення розміру штрафних санкцій повинен бути врахований майновий стан боржника і кредитора, оскільки стягнення штрафних санкцій у повному обсязі може призвести до припинення діяльності боржника;

- не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (як то відсутність негативних наслідків у потерпілої сторони від прострочення виконання зобов'язання).

- чи порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин.

Норми ст.ст. 551 ЦК України та 233 ГК України кореспондуються з відповідною нормою процесуального права, що надає повноваження господарському суду зменшувати розмір неустойки, предявленої до стягнення.

Так, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

При цьому, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Вказана позиція висвітлена, зокрема і у п. 2.4. роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.94 р. N 02-5/293 "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань".

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази тієї обставини, що порушення зобовязання завдало інтересам іншим учасникам господарських відносин.

При цьому, в якості виняткової обставини, що є однією з підстав для зменшення суми неустойки, суд визнає те, що сума штрафу, стягнення якої, окрім іншого, є предметом спору у даній справі перевищує суму основної заборгованості за Договором.

При цьому, суд вважає, що дану суму слід зменшити, стягнувши з «Боянівка»на користь позивача в якості штрафу не 10% від вартості договору , а штраф у розмірі 10% від суми основної заборгованості по договору (яка відповідно до вищевикладеного складає 321977,12 грн.), відповідно стягненню підлягає 32197,70 грн. штрафу.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні втрати у сумі 39213,68 грн. нараховані позивачем за період з 09.12.2009 р. по 23.03.2011 р. правомірно та підлягають задоволенню (розрахунок до позовної заяви).

Статтею 33 ГПК України передбачено що, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Відповідачем не надано доказів повного або часткового погашення заборгованості.

У звязку із частковим задоволенням позову по справі, судові витрати належить стягнути із відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 22, 49, 78, 82, 84, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Боянівка»(м. Чернівці, вул. Хотинська, 43, код 14273138) на користь приватного акціонерного товариства «Литер»(м. Київ, вул. Горького, 102 А, р/р 26002000014284 в АКБ Укрсоцбанк м.Київ МФО 300023, код 24720800) 321977,12 грн. - основного боргу, 39213,68 грн. інфляційних витрат, 16098,86 грн. пені, 32197,70 грн. штрафу, 4094,87 грн. державного мита та 131,66 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. З набранням судовим рішенням законної сили видати наказ.

За згодою представників позивача в судовому засіданні 17.06.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Оформлене у відповідності до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України рішення підписане 23.06.2011 року.

СуддяІ.В. Марущак