Рішення № 16572830, 29.06.2011, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" червня 2011 р. Справа № 10/5027/539/2011. За позовом товариства з обмеженою відповідальністю “ГріКо”, м. Чернівці

до малого приватного підприємства “Яніс”, м. Чернівці

про стягнення заборгованості в сумі 5135,07 грн.

Суддя Т.І. Ковальчук

Представники:

Позивача ОСОБА_1, дов. від 01.03.2011 р. № 01/03-11

Відповідач не зявився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за поставлений товар будівельні матеріали, в сумі 5135,07 грн., у тому числі 3793,04 грн. основного боргу, 838,00 грн. пені, 399,75 грн. втрат від інфляції та 104,28 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що позивачем по накладних відвантажено відповідачеві будівельні матеріали на загальну суму 5793,04 грн., за які відповідач розрахувався частково, решту боргу не сплачує, незважаючи на предявлену вимогу, в звязку з чим відповідачеві нараховано також пеню, втрати від інфляції та 3% річних.

Провадження у справі порушено ухвалою від 30.05.2011 р., справу до розгляду в судовому засіданні призначено на 14.06.2011 р., ухвалою від 14.06.2011 р. розгляд справи в судовому засіданні відкладено на 29.06.2011 р. у звязку з неявкою представника відповідача та неподанням відзиву на позов.

У судове засідання 29.06.2011 р. представник відповідача повторно не зявився, надіслані йому ухвали від 30.05.3011 р. та від 14.06.2011 р. повернулися без вручення з відміткою підприємства поштового звязку про відсутність адресата за вказаною адресою.

З наявного у справі Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців убачається, що юридичною адресою відповідача є м. Чернівці, пл. Театральна, буд. 6, і саме за цією адресою йому направлено ухвали про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи.

Ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відтак, неодержання відповідачем ухвал суду через його відсутність за своїм місцезнаходженням не є підставою для відкладення розгляду справи і не перешкоджають вирішенню справи по суті.

У відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу за наявними матеріалами.

У судовому засіданні 29.06.2011 р. представник позивача подав уточнення до позовної заяви, в якому просить стягнути з відповідача 4555,08 грн., у тому числі 3793,04 грн. боргу, 224,47 грн. пені, 433,29 грн. втрат від інфляції та 104,28 грн. 3% річних.

Зазначена заява позивача не суперечить ст. 22 ГПК України, не створює підстав для відкладення розгляду справи, тому приймається судом.

Представник позивача в судовому засіданні 29.06.2011 р. просить задовольнити уточнені позовні вимоги, посилаючись на викладене у позовній заяві та заяві про уточнення.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив наступне.

Позивач у квітні 2010 року поставив відповідачеві будівельні матеріали на загальну суму 5793,04 грн., а саме:

1) по накладній № 3209 від 22.04.2010 р. на суму 2203,92 грн.,

2) по накладній № 3220 від 22.04.2010 р. на суму 465,00 грн.,

3) по накладній № 3296 від 23.04.2010 р. на суму 2787,40 грн.,

4) по накладеній № 3303 від 23.04.2010 р. на суму 336,72 грн. (а.с. 13-16).

Оглядом зазначених накладних суд переконався, що вони містять всі необхідні реквізити, одержання товару підтверджується підписом представника відповідача, який скріплений печаткою підприємства. Терміну оплати товару у вказаних накладних не зазначено. Одержання товару відповідачем засвідчується також двостороннім актом звірки від 04.05.2010 р. (а.с. 12).

Як пояснив представник позивача, договір на поставку товару, переданого по вищепоіменованих накладних, між сторонами не укладався.

З матеріалів справи видно, що в рахунок оплати поставленого товару відповідач 24.06.2010 р. сплатив позивачеві 2000 грн. (а.с. 31). Доказів про сплату решти боргу в справі немає.

Таким чином, станом на день вирішення справи господарським судом заборгованість відповідача перед позивачем по оплаті за поставлений по вищевказаних накладних товар становить 3793,04 грн. (5793,04 грн. 2000 грн.).

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ст. 193 Господарського кодексу України також передбачено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статтею 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності до статей 173 - 174 Господарського кодексу України господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт ( у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку (ст. 509 ЦК України)

Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, є правовідносинами з договору поставки.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

У судовому засіданні встановлено порушення відповідачем зобовязання по оплаті поставленого по названих вище накладних товару, його борг перед позивачем складає 3793,04 грн., тому позов у частині стягнення основного боргу підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами ст.ст. 546 та 548 ЦК України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, якщо це встановлено договором або законом.

Ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Як пояснив представник позивача, сторонами не укладався договір з приводу поставки товару, спір щодо оплати вартості якого є предметом даної справи, відповідно, не обумовлювався вид та розмір забезпечення виконання зобовязань та/або господарських санкцій за їх порушення.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно зі ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Такими чином, безпосередньо в законах України не передбачено розміру пені за несвоєчасну оплату поставленої продукції, відтак, за відсутності договору між сторонами вимоги про стягнення пені не засновані ані на законі, ані на договорі, тому в цій частині вимог у позові належить відмовити.

Статтею 625 Цивільного кодексу також передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як видно з матеріалів справи, позивач 17.03.2011 р. звернувся до відповідача з листом про сплату боргу, в якому вимагав погасити заборгованість в десятиденний термін (а.с. 18-20).

Відтак, датою початку періоду прострочення відповідачем оплати товару слід вважати 28.03.2011 р.

Тому втрати від інфляції належить обчислити від суми заборгованості за два місяці березень та квітень 2011 р. (індекси інфляції відповідно 101,4 та 101,3), і вони (втрати) складатимуть:

(3793,04 грн. х (101,4% х 101,3%)) - 3793,04 грн. = 102,41 грн. (проти 433,29 грн., заявлених позивачем).

Три проценти річних з урахуванням листа-вимоги від 17.03.2011 р. підлягають нарахуванню за період з 28.03.2011 р. по 25.05.2011 р. і становитимуть:

3793,04 грн. х 3% : 365 дн. х 59 дн. = 18,39 грн. (проти первісно заявлених 104,28 грн.).

Отже, в частині вимог про стягнення інфляційних та 3% річних позов підлягає задоволенню частково у зазначених вище сумах.

Судові витрати належить стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 12, 49, 82, 84, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з малого приватного підприємства “Яніс” (м. Чернівці, Театральна площа, 6, р/р 26008300440001 в КБ “Новий”, код ЄДРПОУ 31229421) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “ГріКо” (м. Чернівці, вул. Миколаївська, 36-К, р/р 26005301090073 у ПАТ “Банк Форум”, код ЄДРПОУ 32357362) 3793,04 грн. боргу, 102, 41 грн. втрат від інфляції, 18,39 грн. процентів річних, 77,73 грн. державного мита та 179,86 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. У решті вимог у позові відмовити.

З набранням судовим рішенням законної сили видати наказ.

У судовому засіданні 29.06.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Оформлене у відповідності до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України рішення підписане 29.06.2011 року.

Суддя Т.І.Ковальчук