Рішення № 16571679, 22.06.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.06.11 р. Справа № 29/80

Господарський суд Донецької області у складі судді Риженко Т.М.,

при секретарі Петрушенко А.О., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Публічного акціонерного товариства „Машзавод”, м.Новогродівка, Донецька область

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Термогідравлік”, м.Донецьк

про: стягнення заборгованості у розмірі 9375,64грн., пені у сумі 560,99грн., 7% річних у розмірі 600,55грн., інфляційних витрат у розмірі 712,51грн.

за участю:

від позивача: ОСОБА_1 (за довіреністю №362 від 13.05.2011р.)

ОСОБА_2 (за довіреністю №365 від 13.05.2011р.)

від відповідача: ОСОБА_3 (за довіреністю від 17.05.2011р.)

СУТЬ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство „Машзавод”, м.Новогродівка, Донецька область (далі Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Термогідравлік”, м.Донецьк (далі Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 9375,64грн., пені у сумі 560,99грн., 7% річних у розмірі 600,55грн., інфляційних витрат у розмірі 712,51грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобовязань за договором поставки №30 від 15.03.2010р., щодо оплати за поставлений товар.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: претензії №1889 від 20.10.2010р., специфікації №1 (додаток №2), договору поставки №30 від 15.03.2010р., видаткової накладної.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 1, 5, 6, 49, 54-57 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 530, 536, 625 Цивільного кодексу України. ст.ст. 231, 265 Господарського кодексу України.

09.06.2011р. Відповідачем через канцелярію суду надано клопотання у якому просить застосувати до вимог Позивача, повязаних із стягненням суми пені, приписи ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, п.1 ч. 2 ст. 258, ч.4 ст. 267 Цивільного кодексу України, посилаючи не те, що згідно п. 1 ч. 2 ст.258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки, штрафу, пені. Вважає, що Позивачем невірно зроблений розрахунок суми пені та повинна бути застосована позовна давність в один рік до даних вимог.

09.06.2011р. Позивачем через канцелярію суду надано належним чином засвідчені копії наступних документів: правоустановчих документів Публічного акціонерного товариства „Машзавод”, виписок з банківського рахунку з доказами здійсненої Відповідачем часткової оплати за поставлений товар, податкової накладної, акту звіряння взаємних розрахунків підписаного та завіреного печаткою з боку Позивача, відповідно до якого заборгованість складає 9375,64грн., довідку державного казначейства з доказами зарахування державного мита до державного бюджету.

Через канцелярію суду 09.06.2011р. від представника Позивача надійшли письмові пояснення в яких зазначає, що 08 квітня 2011 року на ЗАТ „Машзавод” м Новогродівка відбулися загальні збори акціонерів, на яких загальними зборами акціонерів було прийнято рішення про заміну Закритого акціонерного товариства „Машзавод” м.Новогродівка на Публічне акціонерне товариство „Машзавод” м.Новогродівка. Просять внести зміни шляхом зміни найменування позивача з ЗАТ „Машзавод” м.Новогродівка на ПАТ „Машзавод” м.Новогродівка. Судом досліджені документи які були надані Позивачем: протокол №1 загальних зборів акціонерів Закритого акціонерного товариства „Машзавод” м.Новогродівка від 08.04.2011р.; статут Публічного акціонерного товариства „Машзавод”. Дане клопотання задоволено судом, назву Позивача у справі №29/80 з Закритого акціонерного товариства „Машзавод” замінено на Публічне акціонерне товариство „Машзавод”.

22.06.2011р. Відповідачем через канцелярію суду було надано: довідку від 09.06.2011р. за підписом директора та головного бухгалтера яка свідчить про те, що станом на 09.06.2011р. на складі Відповідача знаходиться у технічному справному стані продукція, прийнята на підставі розрахункової накладної №РН-0000140 від 15.03.2010р. у кількості 6 (шість) шт. на загальну суму 13131,00грн., у т.ч. 2188,50грн. ПДВ. Дана продукція, у звязку з відсутністю попиту споживачів, не реалізована Відповідачем; довідку за підписом директора та головного бухгалтера яка свідчить про те, що станом на 09.06.2011р. у звязку з тимчасовим важким економічним станом на підприємстві, у ТОВ „Термогідравлик” відсутні грошові кошти на банківських рахунках. За станом на 09.06.2011р. на банківських рахунках 229,84грн.

Представник Позивача у судове засідання 22.06.2011р. зявився, підтримав позовні вимоги.

Представник Відповідача у судове засідання 22.06.2011р. зявився, проти позову заперечив.

До початку судового засідання надано до суду клопотання про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дане клопотання не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази, суд

ВСТАНОВИВ:

15 березня 2010 року між Закритим акціонерним товариством „Машзавод” (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Термогідравлік” (Покупець) було укладено договір поставки №30, відповідно п.1.1 якого Постачальник зобовязується в порядку та на умовах, встановленими даним Договором, передати у власність Покупця товар, а Покупець у порядку та на умовах, встановленими даним Договором, зобовязується прийняти та оплатити товар.

Згідно п.1.2 договору під товаром у даному Договорі розуміється номенклатура, зазначена у Додатку №1.

У розділі 3 договору сторони дійшли згоди щодо порядку оплати:

- оплата партії товару здійснюється Покупцем у строк, зазначений у специфікації, не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з моменту поставки товару (п.3.1 Договору);

- оплата здійснюється у безрахунковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника (п.3.2 Договору);

Згідно п.8.3 договору у випадку несвоєчасної оплати продукції Покупець виплачує проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 7% річних, нарахованих на суму заборгованості покупця за весь період користування грошовими коштами, а також оплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої у період прострочення, нарахованої на суму простроченого платежу, за кожен день прострочення.

На виконання умов договору Позивачем було здійснено поставку Відповідачу на загальну суму 26592,00грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000140 від 15 березня 2010 року. Вказана накладна підписана та завірена печатками з боку обох сторін, без зауважень.

Внаслідок цього обовязок передачі Постачальником товару вважається виконаним.

Крім того, факт поставки підтверджується податковою накладною, у якій мається посилання на видаткову накладну №РН-0000140.

Відповідачем була здійснена лише часткова оплата за поставлений товар у розмірів 17216,36грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі у сумі 9375,64грн.

За для досудового врегулювання спору Позивачем на адресу Відповідача було направлено претензію №1889 від 20.10.2010р. з вимогою оплатити заборгованість за поставлений товар.

За таких обставин та у звязку із неналежним виконанням грошових зобовязань Відповідачем Позивач звернувся до суду з позовом.

Дослідивши матеріали справи, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Оцінивши зміст даного договору з якого виникли цивільні права та обовязки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у власність у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобовязання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обовязковості договору для виконання сторонами.

Судом встановлено, що відповідно до умов договору поставки №30 від 15.03.2010р. Позивачем було здійснено поставку Відповідачу на загальну суму 26592,00грн., але Відповідачем незважаючи на настання строку оплати була здійснена лише часткова оплата за поставлений товар у сумі 17216,36грн.

Відтак, несплачена сума, наявність якої кваліфікується судом як порушення грошових зобовязань у розумінні ст.610 Цивільного кодексу України, становить 9375,64грн. За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобовязання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач доказів погашення суми боргу у розмірі 9375,64грн. до матеріалів справи не надано, у звязку з чим вимоги про стягнення суми боргу підлягають задоволенню та стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю „Термогідравлік”.

З огляду на викладене, враховуючи наявні в матеріалах справи докази наявності заборгованості та порушення зобовязань за договором, суд вважає, позовні вимоги обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі статті 625 ЦК України прострочення виконання грошового зобовязання тягне за собою обовязок відповідача сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проте, як вбачається з п.8.3 договору Позивачем встановлений інший розмір процентів.

За розрахунком Позивача розмір інфляційних витрат з урахуванням визначеного останнім періоду прострочення становить 712,51грн., 7% річних від суми загального боргу складає 600,55грн.

Суд, перевіривши арифметичних розрахунок в цій частині позовних вимог за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”, встановив:

-що визначена Позивачем інфляційна перевищує розмір індексації, який може бути нарахований за вказаний період, з огляду на рекомендації Верховного Суду України, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997року №62-97р., та підлягає стягнення у розмірі - 583,19грн.

-

Суд, перевіривши арифметичний розрахунок позовних вимог про стягнення 7% річних задовольняє цю вимогу у розмірі зазначеному Позивачем 600,55грн.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено вільне укладення договору сторонами, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом розділу 5 Господарського кодексу України, за загальним правилом, учасники господарських відносин відповідають за невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання на умовах, визначених положеннями статей, що містить даний розділ Господарського кодексу України, якщо інше не передбачено договором, та не відноситься до спеціальних субєктів, відповідальність яких встановлена законом за певний вид правопорушення.

З огляду на встановлений ст. ст. 6, 627 ЦК України, принцип свободи договору, сторони при укладанні договору вправі встановлювати міру відповідальності за порушення умов договору на власний розсуд.

Згідно п.8.3 договору у випадку несвоєчасної оплати продукції Покупець виплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої у період прострочення, нарахованої на суму простроченого платежу, за кожен день прострочення. Останнє відповідає положенням Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”.

Згідно Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Проте, статтею 256 ЦК України, встановлений строк позовної давності строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення, при цьому сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові - п.3, п.4 ст.267 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач просить застосувати до вимог Позивача, повязаних із стягненням суми пені, приписи ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, п.1 ч. 2 ст. 258, ч.4 ст. 267 Цивільного кодексу України.

Згідно ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починяється від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Статтею 258 ЦК України визначена спеціальна позовна давність, ч.1 ст. 258 ЦК України зазначено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю; згідно з ч.2 п.1 позовна давність в один рік застосовується, зокрема до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За приписами п.3.1 договору оплата партії товару здійснюється Покупцем у строк, зазначений у специфікації, не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з моменту поставки товару.

Як вбачається із накладної №РН-0000140 від 15 березня 2010 року, останнім днем оплати є 14.04.2011р., тобто період прострочення з 15.04.2010р. + один рік.

Таким чином, враховуючи ч.2 п.1 ст.258 ЦК України суд встановив, що на день подання позовної заяви про стягнення пені за накладною №РН-0000140 закінчився строк позовної давності.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату державного мита у встановлених законом порядку і розмірі. Такий порядок та розмір визначається положеннями Декрету КМУ „Про державне мито”, положення якого визначають ставки державного мита як для майнових, так і немайнових вимог.

Як вбачається із позову, Позивачем заявлені майнові вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 9375,64грн., пені у сумі 560,99грн., 7% річних у розмірі 600,55грн., інфляційних витрат у розмірі 712,51грн. (всього 11249,69грн.) Відповідно до п.2 ст.3 Декрету КМУ „Про державне мито”, Позивач повинен надати докази сплати державного мита за майновою вимогою у розмірі 1% ціни позову, але не менше 6 (шість) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (112,50грн.) і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, оскільки згідно заявлених позивачем позовних вимог (11249,69грн.) 1(один) % від ціни позову становить 112,50грн., позивач повинен був сплатити державне мито у розмірі 112,50грн. Між тим, згідно наданого Позивачем платіжного доручення № 1194 від 31.03.2011р. державне мито сплачено ним лише у розмірі 112,49грн.

За таких обставин державне мито у розмірі 0,01грн. підлягає стягненню з Позивача у доход Державного бюджету України.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Машзавод”, м.Новогродівка, Донецька область до Товариства з обмеженою відповідальністю „Термогідравлік”, м.Донецьк про стягнення заборгованості у розмірі 9375,64грн., пені у сумі 560,99грн., 7% річних у розмірі 600,55грн., інфляційних витрат у розмірі 712,51грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Термогідравлік” (83096, Донецька область, м.Донецьк, вул.Хірургічна, 22/314, ЄДРПОУ 35484956, р/р 26009001030221 у ДФ КБ ООО „Мисто-Банк”, МФО 335968) на користь Публічного акціонерного товариства „Машзавод” (85483, Донецька область, м.Новогродівка, вул.Вуглезбірна, 1, ЄДРПОУ 14310336, р/р 26000301490757 у філії відділення Промінвестбанку в м.Селидове, МФО 334312) заборгованість 9375,64грн., інфляційних витрат у розмірі 583,19грн., 7% річних у сумі 600,55грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Термогідравлік” (83096, Донецька область, м.Донецьк, вул.Хірургічна, 22/314, ЄДРПОУ 35484956, р/р 26009001030221 у ДФ КБ ООО „Мисто-Банк”, МФО 335968) на користь Публічного акціонерного товариства „Машзавод” (85483, Донецька область, м.Новогродівка, вул.Вуглезбірна, 1, ЄДРПОУ 14310336, р/р 26000301490757 у філії відділення Промінвестбанку в м.Селидове, МФО 334312) компенсацію судових витрат: державне мито в розмірі 105,59грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 221,52 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. У задоволенні позовних вимог Публічнму акціонерному товариству „Машзавод”, м.Новогродівка, Донецька область до Товариства з обмеженою відповідальністю „Термогідравлік”, м.Донецьк про стягнення пені у сумі 560,99грн. відмовити.

5. Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Машзавод” (85483, Донецька область, м.Новогродівка, вул.Вуглезбірна, 1, ЄДРПОУ 14310336, р/р 26000301490757 у філії відділення Промінвестбанку в м.Селидове, МФО 334312) в доход Державного бюджету України (Головне управління державного казначейства України у Донецькій області, МФО 834016, ЄДРПОУ 34687001, р/р 31111095700006) державне мито у розмірі 0,01грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засідання 22.06.11р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя Риженко Т.М.