Рішення № 16571676, 22.06.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.06.11 р. Справа № 29/74

Господарський суд Донецької області у складі судді Риженко Т.М.,

при секретарі Петрушенко А.О., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Державного підприємства „Державний резервний насіннєвий фонд України”, м.Київ

до Відповідача: Приватного підприємства „Землі Донбасу 2005”, м.Макїівка, Донецька область

про: стягнення заборгованості у розмірі 7639,98грн., штрафу у сумі 2292,00грн.

за участю:

представника Позивача ОСОБА_1 (за довіреністю від 10.01.2011р.);

представника Відповідача не зявився;

СУТЬ СПРАВИ:

Державне підприємство „Державний резервний насіннєвий фонд України”, м.Київ (далі Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Приватного підприємства „Землі Донбасу 2005”, м.Макїівка, Донецька область (далі Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 7639,98грн., штрафу у сумі 2292,00грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобовязань за договором поставки насіння №1-034 від 06.11.2009р., щодо оплати за поставлений товар.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: договору поставки насіння №1-034 від 06.11.2009р., накладної, довіреності на отримання матеріальних цінностей, правоустановчих документів Державного підприємства „Державний резервний насіннєвий фонд України”.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 11, 509, 525, 549, 610, 611, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 175, 265 Господарського кодексу України, ст. 1 Господарського процесуального кодексу України.

20.05.2011р. Позивачем через канцелярію суду надані належним чином засвідчені копії виписок з банківського рахунку

22.06.2011р. Позивачем через канцелярію суду надано клопотання від 20.06.2011р. №138-3/2-13/82 у якому просить припинити провадження по справі №29/74 в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 7639,98грн. та стягнути з ПП „Землі Донбасу 2005” на користь ДП „Держрезервнасінфонд” штраф у розмірі 2292,00грн., державне мито у сумі 102,00грн., та витрати на інформаційне технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00грн.

Представник Позивача у судове засідання 22.06.2011р. зявився, підтримав позовні вимоги з урахуванням клопотання від 20.06.2011р. №138-3/2-13/82.

Відповідач у судові засідання не зявлявся, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

Вся кореспонденція направлялася Відповідачу за адресою, вказаною у позові а саме: 86114, Донецька область, м.Макіївка, вул.П.Морозова, 1

При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, визначену в п.4 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 02.06.2006р. №01-8/1128 та в п.11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 15.03.2007р. №01-8/123, таке надсилання вважається належним виконанням обовязку щодо інформування сторін про судовий розгляд справи.

Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення сторін про місце, дату та час проведення судового засідання.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

До початку судового засідання надано до суду клопотання про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дане клопотання не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази, суд

ВСТАНОВИВ:

06 листопада 2009 року між Державним підприємством „Державний резервний насіннєвий фонд України” (Постачальник) та Приватним підприємством „Землі Донбасу 2005” (Покупець) було укладено договір поставки насіння №1-034, відповідно п.1.1 якого Постачальник зобовязується передати у власність Покупця насіння сільськогосподарських рослин, надалі Насіння, а Покупець зобовязується прийняти це Насіння та оплатити його вартість відповідно до умов вказаних у цьому договорі. Згідно п.2.2.1 договору Покупець зобовязується оплатити вартість Насіння відповідно до умов розділу 3 даного договору та прийняти насіння.

У розділі 3 договору сторони дійшли згоди щодо вартості договору та порядку розрахунків:

- загальна вартість даного Договору становить 15199 грн. 97 коп. (пятнадцять тисяч сто девяносто девять гривень 97 коп.) у тому числі ПДВ 2533 грн. 33 коп. (дві тисячі пятсот тридцять три гривні 33 коп.) (п.3.1 Договору);

- (п.3.2.1 Договору) розрахунок проводиться Покупцем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника поетапно:

- (п.3.2.2 Договору) суму заборгованості у розмірі 10639 грн. 98 коп. (десять тисяч шістсот тридцять девять гривень 98 коп.) Покупець сплачує наступним чином:

100 грн. до 01.12.2009р., 100 грн. до 01.01.2010р., 100 грн. до 01.02.2010р., 100 грн. до 01.03.2010р., 100 грн. до 01.04.2010р., 100 грн. до 01.05.2010р., 100 грн. до 01.06.2010р., 100 грн. до 01.07.2010р., 9839 грн. 98 коп. до 01.09.2010р.

- (п.3.3 Договору) у разі невиконання Покупцем затвердженого графіку погашення заборгованості ( в тому числі і за кожним строком окремо) Постачальник має право стягнути весь залишок заборгованості у порядку згідно чинного законодавства України.

За приписами п.4.2 договору за несвоєчасне проведення розрахунків передбачених у розділі 3 даного Договору, Покупець сплачує Продавцеві штраф у розмірі 30% від всього залишку заборгованості.

На виконання умов договору Позивачем було здійснено поставку Відповідачу на загальну суму 15199,97грн., що підтверджується видатковою накладною №1-061 від 06.11.2009 року. Вказана накладна підписана з боку обох сторін без зауважень, також у накладній мається посилання на договір №1-034 від 06.11.2009р. Відповідачем товар прийнятий на підставі довіреності на отримання матеріальних цінностей №14 від 06.11.2009р.

Внаслідок цього обовязок передачі Постачальником товару вважається виконаним.

Відповідачем була здійснена лише часткова оплата, що підтверджується виписками з банківського рахунку які містяться в матеріалах справи, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 7639,98грн.

За таких обставин та у звязку із неналежним виконанням грошових зобовязань відповідачем позивач звернувся до суду з позовом.

Як вбачається з матеріалів справи Відповідачем було сплачено суму боргу у розмірі 7639,98грн. після подачі позовної заяви, припинивши у такий спосіб існування предмету спору в частині стягнення боргу у розмірі 7639,98грн. Вказана сплата підтверджена документально, це виписки з банківського рахунку від 29.04.2011р. у сумі 7639,98грн.

Оскільки погашення заборгованості розмірі 7639,98грн. відбулося після звернення із розглядуваним позовом до суду, таке усунення існування предмету спору у звязку із його врегулюванням сторонами зумовлює припинення провадження у справі відповідно до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України. Аналогічної позиції дотримується і Вищий господарський суд України в п. 3.2. Розяснення „Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального кодексу України” від 23.08.94 р. N 02-5/612.

При цьому, враховуючи, що на момент звернення Позивача із розглядуваним позовом (згідно відмітки канцелярії суду позов надійшов 22.04.11р.) заборгованість не була погашена, судові витрати згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Відповідача.

Дослідивши матеріали справи, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Оцінивши зміст даного договору з якого виникли цивільні права та обовязки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у власність у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобовязання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обовязковості договору для виконання сторонами.

Судом встановлено, що відповідно до умов договору поставки насіння №1-034 від 06.11.2009р. Позивачем було здійснено поставку Відповідачу.

Як вбачається з матеріалів справи Відповідачем після звернення до суду з розглядуваним позовом була здійснена оплата за поставлений товар у повному обсязі а саме у сумі 7639,98грн., що зумовлює припинення провадження у справі відповідно до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, до таких наслідків зокрема належать: відшкодування збитків та сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (за умовами передбаченими договором). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

За приписами п.4.2 договору за несвоєчасне проведення розрахунків передбачених у розділі 3 даного Договору, Покупець сплачує Продавцеві штраф у розмірі 30% від всього залишку заборгованості.

З огляду на встановлений ст. ст. 6, 627 ЦК України, принцип свободи договору, сторони при укладанні договору вправі встановлювати міру відповідальності за порушення умов договору на власний розсуд.

Факт несвоєчасного виконання відповідачем зобовязань по оплаті за поставлений товар є доведеним, проте суд перевіривши арифметичний розрахунок нарахування суми штрафу, дійшов висновку про його часткове задоволення вимог в частині стягнення штрафу лише у розмірі 2291,99грн.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Державного підприємства „Державний резервний насіннєвий фонд України”, м.Київ до Приватного підприємства „Землі Донбасу 2005”, м.Макїівка, Донецька область про стягнення заборгованості у розмірі 7639,98грн., штрафу у сумі 2292,00грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства „Землі Донбасу 2005” (86114, Донецьк область, м.Макіївка, вул.П.Морозова, 1, ЄДРПОУ 33613871) на користь Державного підприємства „Державний резервний насіннєвий фонд України” (03038, м.Київ, вул.Ямська, 32 ЄДРПОУ 30518866, р/р 26000301035992 в Перше Київське відділення АКБ „Форум”, МФО 322948) штраф у сумі 2291,99грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Приватного підприємства „Землі Донбасу 2005” (86114, Донецьк область, м.Макіївка, вул.П.Морозова, 1, ЄДРПОУ 33613871) на користь Державного підприємства „Державний резервний насіннєвий фонд України” (03038, м.Київ, вул.Ямська, 32 ЄДРПОУ 30518866, р/р 26000301035992 в Перше Київське відділення АКБ „Форум”, МФО 322948) штраф у сумі 2291,99грн. компенсацію судових витрат: державне мито в розмірі 102.00грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Провадження по справі за позовом в частині стягнення заборгованості у розмірі 7639,98грн. припинити.

У судовому засідання 22.06.11р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя Риженко Т.М.

Повний текст рішення складено та підписано 29.06.11р.