Рішення № 16571675, 21.06.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.06.11 р. Справа № 34/79пд

Господарський суд Донецької області у складі судді Риженко Т.М.,

при секретарі Петрушенко А.О., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Стоік”, м.Єнакієве

до відповідача 1: Лутугинського державного науково-виробничого валкового комбінату, м.Лутугино

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова Компанія „АДА-Брок”, м. Донецьк

про: визнання договору недійсним.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 довіреність №180/124 від 29.12.2010р.

від відповідача 1: ОСОБА_2 довіреність №27 від 27.01.2011р.

від відповідача 2: не зявився.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Стоік”, м. Єнакієве (далі Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Лутугинського державного науково-виробничого валкового комбінату, м.Лутугино (далі Відповідач 1) Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова Компанія „АДА-Брок”, м. Донецьк (далі Відповідач 2) про визнання договору недійсним.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається те, що Договір купівлі-продажу цінних паперів №Б48/1410/016 від 14.10.2008р. укладений з порушенням приписів чинного законодавства України, зокрема ст.ст. 203, 215, 227 Цивільного кодексу України, Закону України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності”, а саме Позивач посилається на те, що у Відповідача 1 відсутня ліцензія на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: договору купівлі-продажу цінних паперів №Б48/1410/016 від 14.10.2008р., акту приймання-передачі цінних паперів до договору купівлі-продажу цінних паперів №Б48/1410/016 від 14.10.2008р., статуту Лутугинського державного науково-виробничого валкового комбінату, правоустановчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Стоїк”.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 1, 2 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 203, 215, 227 Цивільного кодексу України.

Розпорядженням в.о. голови господарського суду Донецької області від 18.05.2011р. справа передана на розгляд судді Риженко Т.М.

19.05.2011р. Відповідачем 1 через канцелярію суду було надано відзив на позовну заяву №180/424 від 18.05.2011р. у якому проти позову заперечує. Зазначає, що згідно частини 8 статті 17 Закону України „Про цінні папери та фондовий ринок” не вважається професійною діяльністю з торгівлі цінними паперами, а, отже, не потребує ліцензування, розміщення емітентом власних цінних паперів; викуп емітентом власних цінних паперів; проведення юридичними особами та фізичними особами підприємцями розрахунків з використанням векселів та/або заставних; провадження юридичними особами на підставі договорів комісії або договорів доручення купівлі-продажу (обміну) цінних паперів через торговця цінними паперами, який має ліцензію на провадження брокерської діяльності, а також на підставі договорів купівлі-продажу або міни, укладених безпосередньо з торговцем цінними паперами; внесення цінних паперів до статутного капіталу юридичних осіб. Даний факт, також підтверджується листом Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 20.03.2009р. №11/03/4295, яку наділено повноваженнями надавати розяснення щодо законодавства на ринку цінних паперів. Отже, даний правочин був здійснений на підставі договору доручення №Б48/1410/015 від 14.10.2008 року, який було укладено між Позивачем та торгівцем цінними паперами ТОВ „Фінансова компанія „Ада-Брок”, який мав на той час ліцензію на провадження брокерської діяльності (ліцензія ДКЦПФР України серія АВ №362334 від 14.09.2007 року). Тобто такі дії з боку Відповідача не віднесені до професійної діяльності з торгівлі цінними паперами, а, отже, не потребують ліцензування.

09.06.2011р. Відповідачем 1 через канцелярію суду надано належним чингом засвідчену копію ліцензії державної комісії з цінних паперів та фондового ринку серія АВ №362334

Представник Позивача у судове засідання 21.06.2011р. зявився, підтримав позовні вимоги.

Представник Відповідача 1 у судове засідання 21.06.2011р. зявився, проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Відповідач 2 у судові засідання не зявлявся, відзиву не надав, своїм правом на захист не скористався.

Вся кореспонденція направлялася Відповідачу 2 за адресою, вказаною у позові а саме: 83001, м.Донецьк, вул,Челюскінців, 140.

При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, визначену в п.4 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 02.06.2006р. №01-8/1128 та в п.11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 15.03.2007р. №01-8/123, таке надсилання вважається належним виконанням обовязку щодо інформування сторін про судовий розгляд справи.

Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення сторін про місце, дату та час проведення судового засідання.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених Позивачем та Відповідачем 1 документів , згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

До початку судового засідання надано до суду клопотання про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дане клопотання не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази, суд

ВСТАНОВИВ:

14 жовтня 2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Стоїк” (Покупцеь) в особі директора Уманця Ю.О., який діє на підставі Статуту, від імені якого на підставі договору доручення №Б48/1410/015 від 14.10.2008р. діє його Повірений Товариство з обмеженою відповідальністю „Фінансова Компанія „Ада Брок” (ліцензія ДКЦПФР України серія АВ №362334 від 14.09.2007р.) в особі директора Земляного В.В., що діє на підставі Статуту та Лутугинським державним науково-виробничим валковим комбінатом (Продавець) укладений договір купівліпродажу цінних паперів №Б48/1410/016.

Відповідно до ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Як встановлено судом, за своєю правовою природою між сторонами укладено договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, між сторонами виникли господарські правовідносини щодо купівлі-продажу майна (товару) за договором купівлі-продажу цінних паперів №Б48/1410/016 від 14.10.2008р.

За твердженням позивача, договір купівлі-продажу цінних паперів №Б48/1410/016 від 14.10.2008р. укладений з порушенням приписів чинного законодавства України, зокрема ст.ст.203, 215, 227 Цивільного кодексу України, Закону України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності”, а саме позивач посилається на те, що у відповідача 1 відсутня ліцензія на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів у зв`язку з чим звернувся до господарського суду із відповідними вимогами про визнання договору купівлі-продажу цінних паперів №Б48/1410/016 від 14.10.2008р. недійсним.

Як зазначено вище, відповідач 1 надав відзив на позовну заяву відповідно з яким просить відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на відсутність будь-яких порушень норм чинного законодавства України при укладанні спірного договору.

За приписом ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст.203 цього Кодексу, а саме:

-зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам;

-особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

-волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

-правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

-правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У такому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. При цьому, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його недійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності. За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

За таких обставин, враховуючи положення ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України при заявлені вимог про визнання недійсним договору позивачем повинно бути доведено факт порушення норм закону під час його укладання.

Як зазначено вище, обґрунтовуючи вимоги про визнання недійсним договору, позивач посилається на ст.ст.203, 215, 227 Цивільного кодексу України, Закону України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності”, а також на те, що у відповідача 1 відсутня ліцензія на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів.

Виходячи з принципу повного, всебічного та обєктивного розгляду всіх обставин справи, приймаючи до уваги приписи ст.ст.203, 215, 227 Цивільного кодексу України, Закону України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності” та обставини, наведені позивачем у якості підстави для визнання правочину недійсним, суд дійшов висновку, що вказані твердження позивача не відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи, а позовні вимоги не підлягають задоволенню з урахуванням наступного:

Товари це матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення (п.1.6 ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”).

Закон України „Про оподаткування прибутку підприємств” відносить до продажу товарів будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем, в розумінні цього Закону, операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари (п.1.31 ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”).

Відповідно до статті 1 Закону України „Про цінні папери та фондовий ринок” обігом цінних паперів є вчинення правочинів, пов'язаних з переходом прав власності на цінні папери і прав за цінними паперами, за винятком договорів, що укладаються під час розміщення цінних паперів.

Пунктом 8 ст. 17 Закону України „Про цінні папери та фондовий ринок”, визначено, що не вважається професійною діяльністю з торгівлі цінними паперами, зокрема, провадження юридичними особами на підставі договорів комісії або договорів доручення купівлі-продажу (обміну) цінних паперів через торговця цінними паперами, який має ліцензію на провадження брокерської діяльності, а також на підставі договорів купівлі-продажу або міни, укладених безпосередньо з торговцем цінними паперами.

Відповідно до матеріалів справи, при укладанні договору купівліпродажу цінних паперів №Б48/1410/016 від 14.10.2008р., від імені позивача на підставі договору доручення №Б48/1410/015 від 14.10.2008р. діяло Товариство з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „АДА - Брок”, м.Донецьк, яке на момент вчинення спірного правочину мало ліцензію Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів: діяльність по випуску та обігу цінних паперів, що підтверджується наявною у матеріалах справи ліцензією серії АВ №362334 зі строком дії до 08.11.2010р.

Таким чином, в даному випадку, дії відповідача 1 щодо продажу цінних паперів не віднесені до професійної діяльності на ринку цінних паперів, а відтак не потребують ліцензуванню.

Інших обставин або фактів, які б свідчили про недійсність договору купівліпродажу цінних паперів №Б48/1410/016 від 14.10.2008р. позивачем не вказано, а судом не встановлено, внаслідок чого позовні вимоги про визнання недійсним укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Стоік” від імені якого діє його повірений Товариство з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „АДА - Брок”, м.Донецьк, та Лутугинським державним науково-виробничим валковим комбінатом, м.Лутугіне договору купівліпродажу цінних паперів №Б48/1410/016 від 14.10.2008р. підлягають залишенню без задоволення.

На ряду з зазначеним, позивач заявляє позовні вимоги до відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „АДА - Брок”, м.Донецьк.

На запит господарського суду отримано інформацію з Головного управління статистики у Донецькій області №14/4-17/2319, відповідно до якої зазначено, що станом на 29.04.2011р. юридична особа Товариство з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „АДА - Брок”, м.Донецьк (код ЄДРПОУ 32187429) припинена.

Згідно ч.4 ст.91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Одночасно, п.2 ст. 104 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до п.1 ст. 104 Цивільного кодексу України, юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.

Статтею 33 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців” встановлено, що юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом.

За приписом п.6 ст.80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо підприємство чи організацію, які є сторонами ліквідовано.

Таким чином, належним доказом припинення реєстрації підприємства відповідача вважається витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, який свідчить про факт припинення діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „АДА - Брок”, м.Донецьк (код ЄДРПОУ 32187429).

З огляду на вищезазначене, враховуючи те, що діяльність підприємства відповідача 2 по даній справі припинена, провадження у справі №34/79пд за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Стоік”, м.Єнакієве до Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова Компанія „АДА-Брок”, м. Донецьк про визнання договору недійсним підлягає припиненню.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на Позивача в порядку, передбаченому ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Стоік”, м.Єнакієве до Лутугинського державного науково-виробничого валкового комбінату, м.Лутугіне, про визнання договору купівліпродажу цінних паперів №Б48/1410/016 від 14.10.2008р. відмовити.

2. Провадження у справі №34/79пд за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Стоік”, м.Єнакієве до Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова Компанія „АДА-Брок” про визнання договору купівліпродажу цінних паперів №Б48/1410/016 від 14.10.2008р. припинити.

У судовому засідання 21.06.11р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя Риженко Т.М.

Повний текст рішення складено та підписано 29 .06.11р.