Рішення № 16571659, 29.06.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29.06.11 р. Справа № 16/27

Суддя господарського суду Донецької області В.В. Манжур,

при секретарі Гавриленко І.О., розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Українська лізингова компанія”, м.Київ

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю „СТРОЙПРОГРЕС 2010”, м.Донецьк

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю „Герц „Строй”, м.Донецьк

про стягнення 331526,71грн.,

За участю представників сторін :

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю

від відповідача-1: не зявився

від відповідача-2: не зявився

СУТЬ СПОРУ:

Ухвалою господарського суду Донецької області від 31.01.2011р. порушено провадження по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Українська лізингова компанія”, м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю „Герц „Механізація”, м.Донецьк та Товариства з обмеженою відповідальністю „Герц „Строй”, м.Донецьк про стягнення 331526,71грн., у тому числі суми простроченої заборгованості за лізинговими платежами в розмірі 224764,11грн., суми інфляційних витрат в розмірі 27995,53грн., 3% річних в розмірі 8207,71грн., пені в розмірі 18051,94грн., штрафу в розмірі 52507,42грн. За вказаною позовною заявою розгляд справи призначено на 14.02.2011р. 10 год. 00 хв. Судом визнано обов`язковою явку у судове засідання представників сторін, сторони у справі зобов`язані надати докази та документи, необхідні для всебічного, повного та об`єктивного розгляду справи.

Представника позивача було ознайомлено з правами та обовязками у відповідності із ст.22 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні клопотання про фіксацію судового процесу технічними засобами не надавалось, на підставі чого справу було розглянуто без застосування зазначених засобів. Крім цього, розяснено вимоги ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України, тому складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір фінансового лізингу № 01-223/08-обл від 30.07.2008р. з додатками, акт приймання-передачі від 12.08.2008р., договір поруки № 08-87/08 від 30.07.2008р., неналежне виконання відповідачем-1 умов договору, розрахунок суми позовних вимог, з приводу чого виникла заборгованість та позивачем були нараховані пеня, індекс інфляції, 3% річних та штраф.

Відповідно до пункту 1.1. статуту Товариства з обмеженою відповідальністю „СТРОЙПРОГРЕС 2010”, зареєстрованого Виконавчим комітетом Донецької міської ради від 20.04.2007р.,Товариство з обмеженою відповідальністю „Герц „Механізація” було перейменовано в Товариство з обмеженою відповідальністю „СТРОЙПРОГРЕС 2010” із збереженням у повному обсязі прав та обовязків Товариства з обмеженою відповідальністю „Герц „Механізація”.

Отже, суд, за згодою позивача, відповідно до статті 25 Господарського процесуального кодексу України, здійснює заміну первісного відповідача-1 (Товариства з обмеженою відповідальністю „Герц „Механізація”) на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю „СТРОЙПРОГРЕС 2010”.

У відзиві від 11.02.2011р. Відповідач-1 визнав позовні вимоги частково, заперечує проти стягнення суми пені, посилаючись на пропуск позивачем встановленого строку позовної давності для її предявлення, та штрафу, посилаючись на відсутність у позивача правових підстав для його нарахування.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (серія АЕ № 726356) відповідач-2 зареєстрований за адресою: 83003, м.Донецьк, пр.Ілліча, буд.15А. З метою належного повідомлення відповідача про час та місце слухання справи судова кореспонденція направлялась саме за вказаною адресою.

Однак, Відповідач-2 до жодного судового засідання не зявився, відзив на позов та витребувані документи не надав, хоча був повідомлений про слухання справи належним чином.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши у судових засіданнях пояснення представника позивача, господарський суд встановив:

30 липня 2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Українська лізингова компанія” (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Герц „Механізація” (правонаступником якого є ТОВ „СТРОЙПРОГРЕС 2010”) був укладений договір фінансового лізингу за № 01-223/08-обл (далі за текстом договір лізингу), згідно пункту 1.1. якого Лізингодавець на підставі договору купівлі-продажу (поставки) зобовязався набути у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу у тимчасове володіння та користування майно (далі предмет лізингу), найменування, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого наведені в специфікації і умовах передачі предмету лізингу (додаток № 2 до договору), а Лізингоодержувач зобовязався прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору.

Договір набирає чинності (вважається укладеним) після його підписання сторонами з моменту сплати Лізингоодержувачем авансового лізингового платежу згідно п.3.2. Загальних умов і діє до моменту повного та належного виконання сторонами своїх зобовязань (п.9.1. договору).

Договір підписаний без заперечень та зауважень.

Згідно специфікації і умов передачі предмету лізингу (додаток № 2), предметом лізингу за договором є колісний екскаватор JS200W, 2008 року випуску, у кількості 1 одиниці, вартістю без ПДВ 875123,67грн.

Лізингодавцем належним чином були виконані умови договору, а саме: майно, що є предметом лізингу, було передано в користування Лізингоотримувачу на підставі підписаного акту приймання-передачі від 12.06.2008р., який підписаний представниками сторін без заперечень.

Факт належного виконання Позивачем умов договору стосовно передачі предмету лізингу не оспорений Відповідачем-1 під час розгляду справи.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.11 Закону України „Про фінансовий лізинг”, Лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі. Сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором (ч.1 ст.16 Закону України „Про фінансовий лізинг”).

Відповідно до п.3.1. договору, Лізингоодержувач виплачує Лізингодавцю лізингові платежі відповідно до Графіку та умов ст.3 Загальних умов. Лізингові платежі складаються з авансового лізингового платежу, який включає суму, яка відшкодовує (компенсує) частину вартості предмета лізингу, а також чергових лізингових платежів кожен з яких включає: суму, яка відшкодовує (компенсує) частину вартості предмета лізингу, винагороду (комісію) Лізингодавцю за отриманий у лізинг предмет лізингу.

В пункті 3.5. Загальних умов фінансового лізингу передбачено, якщо передача предмета лізингу відбулась до пятнадцятого числа місяця, чергові платежі сплачуються кожного пятого числа місяця, інакше, чергові платежі сплачуються кожного двадцятого числа місяця.

Із матеріалів справи вбачається, що між сторонами узгоджений графік платежів за договором (додаток № 1 до договору).

Згідно вимог ст.ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобовязання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Як зазначає позивач у позові, відповідач, починаючи з 05.09.2009р. не сплачує передбачені договором платежі, а тому за розрахунком позивача сума простроченої заборгованості за лізинговими платежами станом на 24.12.2010р. становить 224764,11грн.

Із розрахунку, наданого позивачем до суду, вбачається, що сума простроченої заборгованості за лізинговими платежами виникла за період з вересня по листопад 2009р.

Із матеріалів справи вбачається, що 30.07.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Українська лізингова компанія” (Кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Герц „Строй” (Поручитель), з метою забезпечення зобовязань за договором лізингу, був укладений договір поруки за № 08-87/08 (далі за текстом договір поруки), згідно пункту 1.1. якого Поручитель зобовязався перед Кредитором відповідати за виконання ТОВ „Герц „Механізація” (правонаступником якого є ТОВ „СТРОЙПРОГРЕС 2010”) (Боржник) всіх його зобовязань перед Кредитором у повному обсязі, що виникли з договору фінансового лізингу, укладеного між Кредитором та Боржником.

Договір поруки вступає в силу з моменту його підписання сторонами. Порука припиняється з погашенням всіх зобовязань Боржника в повному обсязі за договором лізингу (розділ 3 договору поруки).

Стаття 554 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

За умовами договору, відповідальність Поручителя та Боржника є солідарною, та Поручитель відповідає перед Кредитором у тому ж обсязі, що й Боржник, в тому числі за відшкодування можливих збитків, за сплату пені та інших штрафних санкцій, що обумовлені у договорі лізингу та передбачені законодавством України. При цьому, причини невиконання Боржником своїх зобовязань за договором лізингу в жодному разі не можуть впливати на виконання Поручителем зобовязань за договором поруки (п.п.1.3., 1.4., 1.5. договору поруки).

Наданими до матеріалів справи доказами підтверджений факт неналежного виконання Відповідачем-1 зобовязань за договором лізингу, у звязку з чим його заборгованість за лізинговими платежами, яка теперішній час не погашена, становить 224764,11грн

Зважаючи на те, що на момент розгляду справи відповідачами 1, 2 не надано до матеріалів справи доказів сплати суми простроченої заборгованості за лізинговими платежами за договором лізингу, та визнання Відповідачем-1 факту наявності суми заборгованості з лізингових платежів за договором лізингу, вимоги позивача про стягнення з відповідачів в солідарному порядку суми простроченої заборгованості за лізинговими платежами в розмірі 224764,11грн. за період з вересня по листопад 2009р. обґрунтовані, доведені належним чином та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення пені в розмірі 18051,94грн., суд зазначає наступне:

В пункті 4.2.1. договору лізингу передбачено, що за порушення обовязку з своєчасної сплати лізингових платежів, передбачених пунктом 3.1. договору та інших платежів, передбачених договору, Лізингоодержувач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, яка діяла в період прострочки, від непогашеної заборгованості за лізинговими платежами за кожен день прострочки.

Згідно зі ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойкою, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Відповідачем-1 було заявлено клопотання про застосування строку позовної давності до нарахування суми пені.

В статті 258 Цивільного кодексу України зазначено, що до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Із наданого позивачем розрахунку вбачається, що заборгованість, на яку позивачем нарахована пеня, виникла за період з вересня по листопад 2009р. Отже, строк позовної давності на момент звернення позивача до суду сплив, а позов направлений до суду 20.01.2011р. (про що свідчить штамп поштового відділення на поштовому конверті).

Частина 4 ст.267 Цивільного кодексу України встановлює, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Зважаючи на вищезазначене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог щодо стягнення суми пені в розмірі 18051,94грн.

Стосовно заявлених вимог про стягнення суми інфляційних витрат в розмірі 27995,53грн. та 3% річних в розмірі 8207,71грн., суд виходить з наступного:

Прострочення відповідачем грошового зобовязання тягне за собою обовязок сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних з простроченої суми, на підставі статті 625 ЦК України.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобовязання на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.97р. “Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ”, нарахування індексу інфляції здійснюється не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Із розрахунку позивача вбачається, що ним здійснено нарахування індексу інфляції не за місяць, а за визначену у розрахунку кількість календарних днів, у звязку з чим розрахунок індексу інфляції визнаний судом невірним, а тому не підлягає задоволенню.

Також позивачем, згідно приписів ст.625 Цивільного кодексу України, були нараховані 3% річних в розмірі 8207,71грн. за період з 05.09.2009р. по 24.12.2010р.

Здійснений позивачем розрахунок 3% річних визнаний судом таким, що підлягає задоволенню. Отже стягненню з відповідачів 1, 2 підлягає сума 3% річних в розмірі 8207,71грн.

В обґрунтування заявлених вимог щодо стягнення штрафу в розмірі 52507,42грн. позивач посилається на пункт 4.2.5. договору лізингу, який передбачає, що за порушення умов п.9.2. договору та умов пунктів 2.2., 6.7., 6.8., 6.10.-6.12., 7.2., 9.6. Загальних умов Лізингоодержувач несе відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 5 (пяти) відсотків від загальної вартості предмету лізингу, вказаної в специфікації, за кожен випадок такого порушення.

В пункті 7.2.1. Загальних умов передбачено, що Лізингоодержувач зобовязаний щоквартально письмово інформувати Лізингодавця про стан та місцезнаходження предмета лізингу шляхом направлення Лізингодавцю звіту у формі встановленій сторонами (додаток № 3 до договору) довідка про технічний стан предмету лізингу станом на „__” ____200__р.

Відповідно статті 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Позивач у позові зазначив, що Відповідачем-1 неналежним чином виконувались умови договору в частині надання інформації про стан та місцезнаходження предмета лізингу за четвертий квартал 2010 року, а тому він наполягає на стягненні суми штрафу.

Однак, із матеріалів справи вбачається, що 20.11.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Українська лізингова компанія” (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Герц „Механізація” (правонаступником якого є ТОВ „СТРОЙПРОГРЕС 2010”), згідно п.8.1.1. Загальних умов, до договору лізингу була підписана додаткова угода за № 1, згідно умов якої сторони дійшли згоди про те, що протягом 5 днів з моменту її підписання Лізингоодержувач зобовязаний повернути Лізингодавцю предмет лізингу, у звязку з наявністю у Лізингоодержувача заборгованості перед Лізингодавцем зі сплати лізингових платежів строком понад 30 днів.

За актом приймання-передачі від 20.11.2009р., який підписаний представниками Позивача та Відповідача-1 без заперечень, предмет лізингу (колісний екскаватор JS200W, 2008 року випуску, у кількості 1 одиниці, заводський номер JCBJW20CL81 314663) був повернутий з лізингу Лізингодавцю, а тому відсутні підстави для нарахування суми штрафу, згідно п.4.2.5. договору.

З урахуванням зазначеного, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Українська лізингова компанія”, м.Київ щодо стягнення суми штрафу в розмірі 52507,42грн. не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на відповідачів 1, 2 (пропорційно розміру задоволених позовних вимог), оскільки саме з вини останніх виник спір.

На підставі ст.ст.11, ст.16 Закону України „Про фінансовий лізинг”, ст.ст.258, 267, 525, 549, 615, 625, 806 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 32, 33, 34, 38, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Українська лізингова компанія”, м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю „СТРОЙПРОГРЕС 2010”, м.Донецьк та Товариства з обмеженою відповідальністю „Герц „Строй”, м.Донецьк про стягнення 331526,71грн., у тому числі суми простроченої заборгованості за лізинговими платежами в розмірі 224764,11грн., суми інфляційних витрат в розмірі 27995,53грн., 3% річних в розмірі 8207,71грн., пені в розмірі 18051,94грн., штрафу в розмірі 52507,42грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „СТРОЙПРОГРЕС 2010”, м.Донецьк (83003, м.Донецьк, пр.Ілліча, 15а; ЄДРПОУ 35099153) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Українська лізингова компанія”, м.Київ (04070, м.Київ, вул.Іллінська, 8; ЄДРПОУ 30575865; п/р 26004024740200 в АКІБ „Укрсиббанк”, МФО 351005) суму простроченої заборгованості за лізинговими платежами в розмірі 112832,06грн., 3% річних в розмірі 4103,85грн.; витрати по сплаті державного мита в сумі 1164,87грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 82,92грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Герц „Строй”, м.Донецьк (83003, м.Донецьк, пр.Ілліча, 15а; ЄДРПОУ 34053516; п/р 2600301787827 в „ПІБ” м.Донецьк, МФО 334635) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Українська лізингова компанія”, м.Київ (04070, м.Київ, вул.Іллінська, 8; ЄДРПОУ 30575865; п/р 26004024740200 в АКІБ „Укрсиббанк”, МФО 351005) суму простроченої заборгованості за лізинговими платежами в розмірі 112832,05грн., 3% річних в розмірі 4103,86грн.; витрати по сплаті державного мита в сумі 1164,87грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 82,92грн.

В іншій частині позовних вимог у задоволенні відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 29.06.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя Манжур В.В.

Повний текст рішення складений та підписаний 01.07.2011р.