Постанова № 16570627, 24.06.2011, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

Копія

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

24.06.11Справа №2а-1030/11/2770

м. Севастополь

12 год. 52 хв.

Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:

головуючого судді - Мінько О.В.;

при секретарі - Трігуб Г. В.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_1 - довіреність б/н від 22.04.2011р.

представника відповідача - ОСОБА_2 - довіреність № 3984/24/2-11 від 31.05.2011р.

представника третьої особи - Севастопольської міської Ради - ОСОБА_4 - довіреність № 03-15/26 від 10.01.2011р.

представника третьої особи - прокуратури м. Севастополя - ОСОБА_5 - посвідчення № 703 від 25.05.2011р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Севастополі адміністративну справу за позовомОСОБА_8доСевастопольської міської державної адміністрації, треті особи Управління містобудування і архітектури Севастопольської міської державної адміністрації, Головне управління Держкомзему в м. Севастополі, Севастопольської міська філія Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", Прокуратури м. Севастополя, Севастопольської міська радапро визнання протиправним та скасування розпорядження,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_8 звернувся до суду з адміністративним позовом до Севастопольської міської державної адміністрації про визнання протиправним та скасування розпорядження голови Севастопольської міської державної адміністрації № 2157 - р від 25.10.2010р. “Про скасування розпорядження голови міської державної адміністрації № 1131 - р від 06.04.2010р. "Про передачу у власність громадянину ОСОБА_8 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за адресою: с. Колхозне, вул. Ущільне № 12"

Ухвалою суду від 01.04.2011р. адміністративний позов залишений без руху.

Ухвалою суду від 14.04.2011 року відкрито провадження в адміністративній справі, до участі у справі у якості третіх осіб, яки не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача залучені Управління містобудування і архітектури Севастопольської міської державної адміністрації, Головне управління Держкомзему у м. Севастополі, Севастопольської містика філія Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру".

Ухвалою суду від 14.04.2011р. закінчено підготовче провадження у справі, справа призначена до судового розгляду.

Ухвалою суду від 10.05.2011р. залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Прокуратури м. Севастополя.

Ухвалою суду від 01.06.2011р. залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Севастопольської міську раду.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, вважає, що при видачі розпорядження, що є предметом розгляду у цій справі, відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, визначений законом. Крім того, відповідно до пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України на момент видання розпорядження, що оскаржуються, Севастопольської міська державна адміністрація не була наділена повноваженнями щодо розпорядження землями.

Представник третьої особи Севастопольської міської Ради у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, надав суду пояснення.

Представник третьої особи Прокуратури м. Севастополя у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, надав суду пояснення.

Треті особи, Головне управління Держкомзему в м. Севастополі, Управління містобудування і архітектури Севастопольської міської державної адміністрації, Севастопольської міська філія "Центр державного земельного кадастру", у судове повноважних представників не направили, про час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, про причини не явки представників не повідомили (а.с. 154, 156, 160).

За таких обставин, враховуючи те, що треті особи викликались у судове засідання, але в судове засідання не зявилися, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність третіх осіб за наявними в ній матеріалами.

Суд, заслухавши представників позивача, відповідача, третіх осіб, дослідивши матеріали справи, знаходить позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

20.01.2010р. головою Севастопольської міської державної адміністрації видано розпорядження № 102-р “Про надання дозволу гр. ОСОБА_8. на розробку проекту землеустрою для ведення особистого селянського господарства в районі села Колгоспне”. Відповідно до вказаного розпорядження позивачу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 1,0 га для ведення особистого селянського господарства в районі села Колгоспне за межами населених пунктів та зобовязано її протягом одного року з дня видання розпорядження надати до міської державної адміністрації розроблений і погоджений у встановленому законом порядку проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки. На підставі розпорядження № 102-р позивачем був розроблений проект землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки з встановленням меж в натурі (на місцевості) для ведення особистого селянського господарства (а.с. 12, 13).

06.04.2010 головою Севастопольської міської державної адміністрації видано розпорядження № 1131-р “Про передачу у власність гр. ОСОБА_8 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_1”, яким позивачу затверджений проект землеустрою з відведення вказаної земельної ділянки зі встановленням меж в натурі (на місцевості) та передано цю земельну ділянку у власність для ведення особистого селянського господарства з віднесенням її до категорій земель сільськогосподарського призначення (а.с. 94).

06.10.2010 року прокуратурою міста Севастополя на адресу голови Севастопольської міської державної адміністрації принесений протест в порядку нагляду за вих. № 07/4-143 вих-10 з вимогою скасувати розпорядження № 1131-р від 06.04.2010 року “Про передачу у власність гр. ОСОБА_8 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_1”, як таке, що суперечить чинному законодавству України. Підставами для принесення протесту стали результати перевірки, якою було встановлено, що відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України та планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування 1999 року вказана земельна ділянка площею 1,0 га перебуває у постійному користуванні державного підприємства “Севастопольської досвідне лісомисливське господарство” (Орлинівське лісництво, квартал 30) та відноситься до земель природно-заповідного фонду (ландшафтний заказник загальнодержавного значення “Байдарський”); міською державною адміністрацією земельну ділянку передано у власність ОСОБА_8 для ведення особистого селянського господарства без вилучення з постійного користування державного підприємства “Севастопольської досвідне лісомисливське господарство”, його згоди на це та всупереч її цільовому призначенню (а.с. 60-61).

На підставі цього протесту 25.10.2010 року головою Севастопольської міської державної адміністрації було прийняте розпорядження № 2157-р “Про скасування розпорядження голови Севастопольської міської державної адміністрації від 06.04.2010 року № 1131-р”, яким скасовано розпорядження голови Севастопольської міської державної адміністрації від 06.04.2010 року № 1131- р “Про передачу у власність гр. ОСОБА_8 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_1”.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадови особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 та 2 статті 118 Конституції України, виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації. Особливості здійснення виконавчої влади у містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України.

Оскільки на даний час окремий закон, який регулює здійснення виконавчої влади у місті Севастополі, не прийнятий, то суд під час розгляду цієї справи керувався загальними нормами права, що регулюють діяльність місцевих державних адміністрацій. Такими нормами є Конституція України та Закон України від 09.04.1999 р. № 586-XIV “Про місцеві державні адміністрації” (далі - Закон № 586).

Відповідно до статитті 6 Закону № 586 на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники управлінь, відділів та інших структурних підрозділів - накази. Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

Частинами 1 та 3 статті 43 Закону № 586 встановлено, що акти місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України та Кабінету Міністрів України або інтересам територіальних громад чи окремих громадян, можуть бути оскаржені до органу виконавчої влади вищого рівня або до суду. Розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, Кабінетом Міністрів України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

Відповідно до частини 8 статті 118 Конституції України, рішення голів місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції та законам України, іншим актам законодавства України, можуть бути відповідно до закону скасовані Президентом України або головою місцевої державної адміністрації вищого рівня.

Виходячи із системного аналізу вказаних норм, суд дійшов до висновку, що голова місцевої державної адміністрації має право видавати розпорядження лише в межах своїх повноважень. При цьому, у нього відсутні будь-які повноваження щодо скасування власних розпоряджень.

Суд не може прийняти до уваги посилання представника відповідача, що розпорядження № 2157-р було видане на підставі протесту прокурора, а тому правомірно.

Статтею 21 Закону України від 05.11.1991р. № 1789-XII “Про прокуратуру” встановлено, що протест на акт, що суперечить закону, приноситься прокурором, його заступником до органу, який його видав, або до вищестоящого органу. У такому ж порядку приноситься протест на незаконні рішення чи дії посадової особи. У протесті прокурор ставить питання про скасування акта або приведення його у відповідність з законом, а також припинення незаконної дії посадової особи, поновлення порушеного права. Протест прокурора зупиняє дію опротестованого акта і підлягає обов'язковому розгляду відповідним органом або посадовою особою у десятиденний строк після його надходження. Про наслідки розгляду протесту в цей же строк повідомляється прокурору.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 20 Закону України “Про прокуратуру”при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право опротестувати акти Прем'єр-міністра України, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, виконавчих органів місцевих Рад, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, а також рішення і дії посадових осіб.

У протесті прокурор ставить питання про скасування акта або приведення його у відповідність з законом, а також припинення незаконної дії посадової особи, поновлення порушеного права.

З аналізу вказаних норм вбачається, що за своєю правовою природою протест прокурора сам по собі не скасовує опротестований акт, а лише зобовязує відповідний орган, до компетенції якого віднесено законом розгляд протесту та скасування опротестованого акту, розглянути такий протест прокурора надавши оцінку доводам, що у ньому викладені, та задовольнити протест прокурора або відхилити його.

Таким чином, внесення протесту є правом прокурора, який на свій розсуд визначає підстави для його внесення. Крім того, протест носить рекомендований характер і не містить будь-яких положень щодо його безумовного задоволення, протест прокурора міста Севастополя виданий в межах наданих Законом України “Про прокуратуру”повноважень, і є однією з форм прокурорського реагування для реалізації функції нагляду за додержанням та застосуванням законів.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що розпорядження від 25.10.2010р. № 2157-р “Про скасування розпорядження голови Севастопольської міської державної адміністрації від 06.04.2010 року № 1131-р”прийнято посадовою особою відповідача з перевищенням наданих законом повноважень.

Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_8 на момент прийняття розпорядження № 2157-р вже був отриманий розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з встановленням меж в натурі (на місцевості) для ведення особистого селянського господарства.

В Конституції України закріплено принцип, за яким людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3 Конституції).

Відповідно до статті 3 Закону № 586, яка закріплює принципи діяльності місцевих державних адміністрацій, вони діють, у тому числі, на засадах: відповідальності перед людиною і державою за свою діяльність; верховенства права; законності та пріоритетності прав людини.

Враховуючи зазначені норми права суд вважає, що місцеві державні адміністрації, у тому числі відповідач, не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами влади і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997р. № 1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата, а також у пункті 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009р. 7-рп/2009р. у справі про скасування актів органів місцевого самоврядування.

Оскільки на підставі розпорядження № 1131-р вже виникли правовідносини щодо права власності на землю та вони вже породили півні правові наслідки, субєкт владних повноважень Севастопольської міська державна адміністрація не мала права його скасовувати самостійно, зокрема, лише на підставі того, що таке рішення мав приймати інший субєкт владних повноважень Севастопольської міська Рада.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, повний текст постанови складений та підписаний 29.06.2011р.

Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_8, задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Севастопольської міської державної адміністрації від 25.10.2010 року № 2157-р «Про скасування розпорядження голови Севастопольської міської державної адміністрації від 06.04.2010 року № 1131-р».

Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31113095700007, ГУДК в м. Севастополі, МФО 824509, ЄДРПОУ 24035598) на користь ОСОБА_8 судові витрати у сумі 3(три) грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова не набрала законної сили.

СуддяпідписО.В. Мінько

З оригіналом згідно

СуддяО.В. Мінько