Постанова № 16570615, 16.06.2011, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

Копія

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

16.06.11

м. СевастопольСправа №2а-1283/11/2770

11 год. 15 хв.

Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:

головуючого судді - Мінько О.В.;

при секретарі - Трігуб Г. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Севастополі адміністративну справу за позовомОСОБА_1доБалаклавської районної державної адміністрації міста Севастополя, треті особи ОСОБА_2, ОСОБА_3про визнання протиправним та скасування розпорядження № 334-р від 04.07.2002р.,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Балаклавської районної державної адміністрації міста Севастополя, треті особи ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасувати розпорядження Балаклавської районної державної адміністрації № 344-р від 04.07.2002р." в частини передачі у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки № НОМЕР_1 площею 0,06 га. в Садовому товаристві "Благодатний".

Ухвалою суду від 16.05.2011р. поновлено строк звернення до суду.

Ухвалою суду від 17.05.2011р. відкрито провадження по адміністративній справі.

Ухвалою суду від 17.05.2011р. закінчено підготовче провадження і справу призначено до судового розгляду.

Позивач у судове засідання не з'явився, надав суду письмову заяву про розгляд справи у його відсутність, просив позов задовольнити (а.с. 57).

Відповідач, Балаклавська районна державна адміністрація м. Севастополя у судове засідання повноважного представника не направив, надав суду письмову заяву про розгляд справи у відсутність представника (а.с. 53).

Треті особи, ОСОБА_2, ОСОБА_5, у судове засідання не з'явились, до початку розгляду справи надали суду письмові заяви про розгляд справи у їх відсутність (а.с. 27, 35).

Відповідно до частини другої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття в судове засідання без поважних причин представників сторін, або неповідомлення ними про причини неприбуття, не є перешкодою для розгляду справи.

Відповідно частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо не має перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справи, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому проваджені у разі відсутності потреби заслухати свідків чи експерта.

Суд, встановивши обставини справи, дослідивши матеріали справи, знаходить позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 був членом Садівницького товариства “Благодатний” та йому виділена для користування земельна ділянка площею 0,0600га., розташована у м. Севастополі СТ "Благодатний" діл. НОМЕР_1.

Розпорядженням Балаклавської районної державної адміністрації м. Севастополя № 344 -р від 04.07.2002р. "Про припинення права землекористування СТ“Благодатний” на земельну ділянку площею 3,6099 га та передачу у приватну власність членам цього СТ індивідуальних садових ділянок" для індивідуального садівництва у межах землекористування садового товариства, ця земельна ділянка була передана ОСОБА_2 для подальшої приватизації.

Як вбачається з позову, у 2006р. ОСОБА_6, передав земельну ділянку № НОМЕР_1 ОСОБА_1.

Під час підготовки документів позивачем задля приватизації, було зясовано, що у протоколі перевірки вказано, що земельна ділянка № НОМЕР_1 передана у користування ОСОБА_2.

Відповідно до частин 2, 3 статті 116 Земельного Кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, поряд з іншим, у разі приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян.

Статтею 125 Земельного Кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно положень статей 22, 23 Земельного Кодексу України від 18.12.1990 року № 561-ХІІ право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Право власності або постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються та реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Позивач має намір приватизувати земельну ділянку, однак, оскільки до даного часу розпорядження Балаклавської районної державної адміністрації м. Севастополя № 344 -р від 04.07.2002р. не втратило силу, відомості про нього не виключено з Державного реєстру земель, позивач, як користувач цієї земельної ділянки, не може оформити право власності.

Судом встановлено, що фактично у користуванні ОСОБА_2 знаходиться земельна ділянка № 293

Суд дійшов висновку, що розпорядження № 344 -р від 04.07.2002р. є таким, що прийняте відповідачем відповідно до норм чинного на момент його прийняття законодавства, не порушувало прав позивача, але у звязку з помилкою втратило силу.

З наведених підстав, та з тих підстав, що позивач позбавлений можливості іншим способом захистити свої права, свободи та законні інтереси, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1. підлягає задоволенню.

Як визначено положеннями частки 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Отже, позивач може обрати будь-який спосіб захисту свого порушеного права, який не заборонено законом, а суд повинен захистити таке право, якщо буде встановлено його порушення.

Згідно частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Відповідно до частки 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, повний текст постанови складений та підписаний 21.06.2011р.

Керуючись статтями 11, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати розпорядження Балаклавської районної державної адміністрації № 344-р від 04.07.2002р. "Про припинення права землекористування Садового товариства "Благодатний" на земельну ділянку площею 3,6099 га. та передачі в приватну власність членам цього Садового товариства індивідуальних земельних ділянок" протиправним в частини передачі власності ОСОБА_2 земельної ділянки № НОМЕР_1 площеню 0,060 га. в Садовому товаристві "Благодатний".

Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31113095700007, ГУДК в м. Севастополі, МФО 824509, ЄДРПОУ 24035598) на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 3(три) грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова не набрала законної сили.

СуддяпідписО.В. Мінько

З оригіналом згідно

СуддяО.В. Мінько