Постанова № 16570614, 16.06.2011, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

Копія

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

16.06.11Справа №2а-1139/11/2770

м. Севастополь

15 год. 53 хв.

Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:

головуючого судді - Мінько О.В.;

при секретарі - Трігуб Г. В.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_1 - довіреність б/н від 15.12.2010р., паспорт серії НОМЕР_2, виданий Київським РВ Сімферопольського МУГУ МВС України в Криму, 17.11.1998р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Севастополі адміністративну справу за позовомОСОБА_2доБалаклавської районної державної адміністрації міста Севастополя,Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах" Севастопольська міська філія, третя особа ОСОБА_3про визнання розпорядження таким, що втратило силу, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернулась до суду з адміністративним позовом до Балаклавської районної державної адміністрації м. Севастополя, Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах" Севастопольська міська філія, третя особа ОСОБА_3 про визнання розпорядження Балаклавської районної державної адміністрації № 46 від 24.01.2000р. "Про припинення права землекористуванні Садового товариства «Овочевод»на земельну ділянку площею 1,8518 га. та передачі в приватну власність членам цього Садового товариства індивідуальних садових ділянок" таким що втратило силу в частини передачі у власність ОСОБА_3 земельну ділянку № НОМЕР_1, розташованого в межах землекористування садового товариства "Овощевод", площею 0,0400 га.

Ухвалою суду від 08.04.2011р. відкрито провадження по адміністративній справі.

Ухвалою суду від 08.04.2011р. закінчено підготовче провадження і справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надав суду пояснення у обґрунтування позовних вимог, просив позов задовольнити.

Відповідачі, Балаклавська районна державна адміністрація м. Севастополя, Державне підприємство "Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах" Севастопольська міська філія, повноважних представників в судове засідання не направили, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини не прибуття суд не повідомли (а.с. 76, 78).

Третя особа, ОСОБА_3, у судове засідання не заявився, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, причини не явки суд не повідомив (а.с. 79).

В порядку статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає можливим розглянути справу у відсутності відповідачів та третьої особи за наявними у справі матеріалами.

Суд, заслухавши представника позивача, встановивши обставини справи, дослідивши матеріали справи, знаходить позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 був членом Садівницького товариства «Овощевод» та йому виділена для користування земельна ділянка площею 0,0400га., розташована у м. Севастополі СТ "Овощевод" діл. НОМЕР_1 Розпорядженням Балаклавської районної державної адміністрації м. Севастополя № 46 від 24.01.2000р. "Про припинення права землекористування СТ«Овощевод» на земельну ділянку площею 1,8518 га та передачу у приватну власність членам цього СТ індивідуальних садових ділянок" для індивідуального садівництва у межах землекористування садового товариства, ця земельна ділянка була передана ОСОБА_3 для подальшої приватизації.

22.06.2000р. ОСОБА_6, надав до СТ "Овощевод" заяву про передачу земельної ділянки № НОМЕР_1 на ОСОБА_4, 12.08. 2009р. заяву ОСОБА_7 була завірена нотаріальна (а.с. 10,13)

Під час підготовки документів позивачем задля приватизації, було зясовано, що існує вказане вище розпорядження відповідача. Державний акт на зазначену земельну ділянку а ні позивач а ні ОСОБА_5 не отримували.

Відповідно до частин 2, 3 статті 116 Земельного Кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, поряд з іншим, у разі приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян.

Статтею 125 Земельного Кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно положень статей 22, 23 Земельного Кодексу України від 18.12.1990 року № 561-ХІІ право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Право власності або постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються та реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Позивач має намір приватизувати земельну ділянку, однак, оскільки до даного часу розпорядження Балаклавської районної державної адміністрації м. Севастополя №46 від 24.01.2000р. не втратило силу, відомості про нього не виключено з Державного реєстру земель, позивач, як користувач цієї земельної ділянки, не може оформити право власності.

Судом встановлено, що розпорядження Балаклавської районної державної адміністрації м. Севастополя законно, в межах її повноважень, у спосіб що передбачений законом, але враховуючи те, що ОСОБА_5 у встановлений у оскаржуваному розпорядженні строк не здійснив заходи щодо приватизації, зазначене розпорядження в частині передачі останньому у приватну власність земельну ділянку в м. Севастополі СТ "Овощево", діл № НОМЕР_1 площею 0,0400 га не реалізоване, що не дає можливості позивачу приватизувати цю ділянку, в цієї частині розпорядження підлягає визнанню таким, що втратило чинність.

Суд дійшов висновку, що розпорядження № 46 від 24.01.2000р. є таким, що прийняте відповідачем відповідно до норм чинного на момент його прийняття законодавства, не порушувало прав позивача, але у звязку з його невиконанням ОСОБА_5 втратило силу.

З наведених підстав, та з тих підстав, що позивач позбавлений можливості іншим способом захистити свої права, свободи та законні інтереси, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_4 підлягає задоволенню.

Як визначено положеннями частки 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Отже, позивач може обрати будь-який спосіб захисту свого порушеного права, який не заборонено законом, а суд повинен захистити таке право, якщо буде встановлено його порушення.

Що стосується строків звернення позивача з даним позовом, то суд вважає наступне.

Відповідно частини 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається з наданих до суду доказів, оскаржуване розпорядження прийняте 24.01.2000р., рішення про передачу у власність тієї ж земельної ділянки ОСОБА_8 прийняте Балаклавською районною у м. Севастополі радою прийняте 03.11.2008р.

Таким чином, доводи представника позивача, що ОСОБА_8 дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів у 2009 році, під час підготовці оформлення державного акту на право власності на земельну ділянку знайшли підтвердження. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивач звертався за захистом своїх прав та ітересів до суду (а.с. 37-38, 41-45).

Таким чином суд дійшов висновку що позивач звернувся до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів у встановлені законом строки.

Відповідно до частки 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, повний текст постанови складений та підписаний 21.06.2011р.

Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_4, задовольнити.

Визнати розпорядження Балаклавської районної державної адміністрації № 46 від 24.01.2000р. "Про припинення права землекористуванні Садового товариства «Овочевод» на земельну ділянку площею 1,8518 га. та передачі в приватну власність членам цього Садового товариства індивідуальних садових ділянок" таким що втратило силу в частини передачі у власність ОСОБА_3 земельну ділянку № НОМЕР_1, розташованого в межах землекористування садового товариства "Овощевод", площею 0,0400 га.

Анулювати данні земельного - кадастрового звита про право землекористування ОСОБА_6 земельної ділянки № НОМЕР_1, розташованої в межах землекористування садового товариства "Овощевод", площею 0,0400 га.

Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31113095700007, ГУДК в м. Севастополі, МФО 824509, ЄДРПОУ 24035598) на користь ОСОБА_4 судові витрати у сумі 3(три) грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова не набрала законної сили.

СуддяпідписО.В. Мінько

З оригіналом згідно

СуддяО.В. Мінько