Постанова № 16570545, 29.06.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2011 р. № 2а- 3585/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у колегіальному складі:

головуючого судді - Чудних С.О., Суддів Архіпова С.В., Лукяненко М.О.,

при секретарі судового засідання Нікітіної О.В.,

за участі представників сторін:

представник позивача - не прибув,

представника відповідача Линник І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ФК Укрфарма” до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ФК "Укрфарма" звернулось до суду з позовом та після уточнень просить скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова № 0000882302/0 від 07.07.2009 року та № 0000872302/0 від 07.07.2009 р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.10.2009 року позов задоволено в повному обсязі.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.08.2010 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.10.2009 року скасовано та прийнято нову постанову, якою в позові ТОВ "ФК Укрфарма" відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.03.2011 року № К-28674/10 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.10.2009 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.08.2010 року скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 11.04.2011 року справу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Позивач в судове засідання не прибув, надіслав клопотання, в якому позовні вимоги адміністративного позову підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити. Також просив розглядати дану справу за відсутності уповноваженого представника ТОВ «ФК Укрфарма».

Відповідач проти позову заперечує в повному обсязі вважає оскаржувані податкової-повідомлення рішення законними, обґрунтованими, прийнятими відповідно до вимог законодавства.

Вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

При скасуванні судових рішень першої та апеляційної інстанцій та направленні даної справи на новий розгляд до суду першої інстанції Вищий адміністративний суд України звернув увагу на те, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи не було досліджено на підставі належних та допустимих доказів яким чином була видана ОСОБА_2, враховуючи його перебування у виправній колонії, довіреність представнику, що виступав від імені ТОВ «Харків Еліт-Фарм», не перевірено посилання позивача на те, що товарно-матеріальні цінності, придбані у ТОВ «Харків Еліт-Фарм», доставлялися до складських приміщень позивача транспортом продавця, а також не досліджено факт подальшої реалізації позивачем, отриманих у ТОВ «Харків Еліт-Фарм»товарно-матеріальних цінностей. Крім того, при перегляді справи Вищим адміністративним судом України позивачем заявлено клопотання про залучення до матеріалів справи висновку судово-економічної експертизи №8840 від 18.02.2011року, однак даний висновок не надавався до судів попередніх інстанцій і не досліджувався ними, тому не міг бути досліджений судом касаційної інстанції.

Відповідно до ч.5 ст.227 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов»язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Враховуючи вищезазначене, при розгляді матеріалів справи колегією суддів було встановлено, що з 29.05.09р. по 19.06.09р. працівниками ДПІ у Московському районі м. Харкова була проведена планова виїзна перевірка ТОВ “ФК Укрфарма” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 23.08.07р. по 31.12.08р.

За результатами перевірки був складений акт №4011/23/35348738 від 24.06.2009р., згідно з висновками якого встановлені порушення з боку платника податку п. 5.1 ст.5. п.п.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”№334\94-ВР від 28.12.1994р., що призвело до заниження податку на прибуток за 2008р. на 4500562,00 грн. та п.п. 7.4.5, п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”№168\97-ВР від 03.04.1997р., в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 1484061,00 грн.

03.07.2009р. ТОВ „ФК Укрфарма" надало до ДПІ у Московському районі м. Харкова заперечення до акту перевірки. Листом №13945/10/23-203 від 08.07.2009р. відповідач повідомив підприємство, що висновок акту перевірки №4011/23/35348738 залишається без змін.

На підставі акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0000882302/0 від 07.07.2009р. з податку на додану вартість в розмірі 2226092,00грн., а також податкове повідомлення-рішення №0000872302/0 від 07.07.2009р. з податку на прибуток підприємств в розмірі 8054535,00грн. В подальшому податковою інспекцією були внесені зміни до зазначеного повідомлення-рішення та збільшена сума штрафних санкцій, в результаті чого загальна сума податку на прибуток підприємств склала 8504590,80 грн.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками відповідача з огляду на наступне.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”№168/97-вр від 03.04.1997 р. не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів, не підтверджені податковими накладними або митними деклараціями.

Податковий кредит по податку на додану вартість був задекларований позивачем на підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ “Харків Еліт-Фарм ”на суму 1484061,00 грн. Податкові накладні були складені та видані ТОВ “Укрфарма” на підставі договорів постачання від 15.02.2008р. за №52/08, та №30/08 від 19.02.2008р., видаткових накладних та акту заліку зустрічних вимог.

Відповідно до п.п. 7.2.4. п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку, у порядку, передбаченому ст. 9 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Стаття 9 Закону України “Про податок на додану вартість” передбачає реєстрацію осіб як платників податку на додану вартість податковими органами.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ “Харків Еліт-Фарм” на момент укладання договорів постачання від 15.02.2008р. за №52/08, та №30/08 від 19.02.2008р., виписання видаткових накладних було зареєстроване в ЄДРПОУ та платником ПДВ, про що видане свідоцтво №100025005 Харківською обєднаною ДПІ .

Згідно з п.п.7.5.1. п.7.5. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, податкові накладні, складені ТОВ “Харків Еліт-Фарм” на адресу позивача відповідають вимогам чинного законодавства, суми податку на додану вартість вказані у податкових накладних ТОВ “Укрфарма” правомірно віднесло до складу податкового кредиту.

Посилання відповідача на пояснення директора ТОВ “Харків Еліт-Фарм” ОСОБА_3 з приводу того, що він не здійснював державну реєстрацію підприємства, не має відношення до його фінансово-господарської діяльності та не підписував жодних документів від імені ТОВ “Харків Еліт-Фарм”, не можуть бути прийняті судом як підстава для визнання неправомірним включення сум, визначених у податкових накладних до податкового кредиту позивача, з огляду на таке.

Відповідно ч.1, ч.2, ч.4, ч.5 ст. 57 ГК України установчими документами суб'єкта господарювання є рішення про його утворення або засновницький договір, а у випадках, передбачених законом, статут (положення) суб'єкта господарювання.

Статут затверджується власником майна (засновником) суб'єкта господарювання .

Частиною 1 статті 58 ГК України визначено, що суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному законом.

Законом України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців” регулюються відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та дія якого поширюється на державну реєстрацію всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, а також фізичних осіб - підприємців ( ст.2, ст. 3).

ТОВ “Харків Еліт-Фарм” зареєстровано як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа державним реєстратором Харківської районної державної адміністрації Харківської області 16.02.2006р., код ЄДРПОУ 34056357, юридична адреса: 62404, Харківська область, Харківський район, с. Перемога, вул. Першотравнева, буд. 2, про що було зроблено запис про державну реєстрацію за № 001447 та видане свідоцтво про державну реєстрацію №558609.

Таким чином, відповідне рішення ОСОБА_3 про здійснення підприємницької діяльності відображене у Статуті підприємства та засвідчено його ж підписом в присутності нотаріуса, як то передбачено положеннями ч.5 ст. 8 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців”.

Державним реєстратором в межах наданих повноважень були перевірені документи, які відповідно до вимог цього Закону подаються державному реєстратору, в тому числі статут підприємства, справжність підпису засновника засвідчена нотаріусом, та підстав для залишення їх без розгляду чи відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи відповідно положень ст.ст. 24, 25 цього Закону у Державного реєстратора не було.

Дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації юридичної особи є датою державної реєстрації юридичної особи.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців” якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Згідно з п.4 ст. 91 Цивільного Кодексу України, цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Тобто якщо на момент здійснення господарських операцій, продавець знаходився в Єдиному державному реєстрі, а також мав свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість, віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість за такими операціями є обґрунтованим.

Відповідач не спростував доводи позивача, з приводу того, що запис про відсутність ТОВ “Харків Еліт-Фарм” за юридичною адресою, була внесена в Єдиний державний реєстр у 2009 році, тобто вже після того, як між ТОВ “Укрфарма” та ТОВ “Харків Еліт-Фарм” взаємовідносини були припинені.

ТОВ “Харків Еліт-Фарм”, як платник податків, було взято на облік у Харківській об'єднаній ДПІ та 27.02.07р. отримано свідоцтво за № 100025005 про реєстрацію підприємства як платника податку на додану вартість, індивідуальний податковий номер 340563520233, відкриті рахунки в установі банку. Також підприємство 09.08.2006 року отримало в Державній службі лікарських засобів і виробів медичного призначення ліцензію на здійснення оптової торгівлі лікарськими засобами за №154300, терміном дії по 09.08.2011р.

Підприємство подавало податкову звітність до податкової інспекції, яка приймалася Харківською ОДПІ.

Щодо директора ТОВ “Харків Еліт-Фарм” ОСОБА_3 та того, що Вищий адміністративний суд України звернув увагу на те, що судам при новому розгляді даної справи необхідно з'ясувати те, яким чином була видана ОСОБА_2, враховуючи його перебування у виправній колонії, довіреність представнику, що виступав від імені ТОВ «Харків Еліт-Фарм», суд зазначає наступне.

Суд не погоджується з твердженням відповідача про те, що існувала лише одна генеральна довіреність директора ТОВ “Харків Еліт-Фарм” і їх заперечення щодо існування інших належним чином завірених довіреностей на ведення господарської діяльності від імені підприємства, оскільки вони ґрунтуються лише на припущеннях і не підтверджено ніякими належними доказами.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, та не заперечується сторонами, директор ОСОБА_3 відбуває покарання з 03.10.2007 року, таким чином, з дати реєстрації підприємства 16.02.2006р. до дати увязнення директора підприємства минуло 1 рік та 8 місяців. Враховуючи положення ч.2.ст.71 КАС України, відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що ОСОБА_3 за період з дати реєстрації підприємства 16.02.2006р. до дати його увязнення не видавалась довіреність на ведення господарської діяльності від імені підприємства.

Так, згідно 4.2. ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно ст. 244 Цивільного Кодексу України, представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Стаття 246 Цивільного Кодексу України передбачає, що довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.

Судом встановлено, що згідно з протоколом обшуку на ТОВ “Укарфарма” 10.06.2009г. працівниками ДПА у Харківській області були вилучені дві генеральні довіреності від імені ОСОБА_3.

Зазначені в довіреностях особи привозили товарно-матеріальні цінності на ТОВ «ФК Укрфарма», а також отримували їх на самому підприємстві. Таким чином, для здійснення господарсько-фінансової діяльності ТОВ «Харків Еліт-Фарм»необхідності в присутності самого ОСОБА_3 не було.

Крім того, зазначаючи, що підписи на договорах постачання, на податкових накладних, видаткових накладних та акті взаємозаліку зустрічних однорідних вимог були вчинені не ОСОБА_3, а іншою не встановленою особою, відповідач не встановив якою саме особою були підписані зазначені документи, чим дозволяє здійснити припущення, щодо можливості вчинення підпису однією з осіб, на які були виписані довіреності ОСОБА_3.

Також, суд звертає увагу на те, що під час укладання договорів поставки позивачу були надані довідка з ЄДРПОУ, свідоцтво про взяття на облік контрагента як платника ПДВ, та ліцензія від 09.08.2006 року на здійснення оптової торгівлі лікарськими засобами за №154300, терміном дії по 09.08.2011р., обов'язку витребування інших документів не передбачено чинним на момент правовідносин між позивачем та його контрагентом законодавством України.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відсутність директора підприємства, та встановлення факту вчинення підписів на договорах, податкових накладних, видаткових накладних, акті взаємозаліку зустрічних вимог іншою особою, саме по собі не тягне за собою недійсність або нікчемність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, враховуючи реєстрацію підприємства платником податку на додану вартість та підтвердженого факту товарності укладених угод та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями документів.

Також, суд вважає безпідставним посилання відповідача на той факт, що позивач не має право на внесення відповідних сум до податкового кредиту оскільки контрагент позивача ТОВ “Харків Еліт-Фарм” не надає звітності.

Відповідно до п.1.3 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість", платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України. Підпункти 10.1., 10.2. ст.10 Закону України "Про податок на додану вартість", передбачають, що особами, відповідальними за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, та за повноту та своєчасність його внесення до бюджету є платники податку.

У даному випадку така відповідальність покладена на ТОВ “Харків Еліт-Фарм”, на позивача по справі не може бути покладена відповідальність за не подання податковому органу звітності усіма контрагентами фірми.

Закон України “Про податок на дану вартість” не має відповідних норм, які б зобовязували покупця слідкувати та контролювати подачу звітності податковим органам з боку свого контрагента.

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, саме по собі неподання податкової звітності, при фактичному здійсненні господарської операції, не впливає на податковий кредит покупця.

Також судова колегія звертає увагу на те, що в постанові Верховного суду України від 21.01.2011 року по справі за позовом ТОВ «СІБ»до ДПІ у Жовтневому районі м.Луганська про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення посилається на те, що відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2. статті 7 Закону №168/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) податкова накладна видається в разі поставки товарів (робіт, послуг) покупцю на його вимогу. У будь-якому випадку видається товарний чек, інший розрахунковий або платіжний документ, що підтверджує передачу товарів (робіт, послуг) та/або прийняття платежу із зазначенням суми податку.

Системний аналіз пунктів 7.2, 7.4, 7.5 статті 7 Закону №168/97 дає Верховному Суду України підстави стверджувати, що податкова накладна, яка видається платником податку, що поставляє послуги, на вимогу їх отримувача є підставою для нарахування податкового кредиту останнього лише за умови здійснення самої господарської операції.

Отже, за висновками Верховного суду України неналежним чином оформлена (підписана невідомою особою) податкова накладна не може бути підставою для нарахування податкового кредиту лише при наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданої послуги. Тобто, необхідно при розгляді таких справ ретельно вивчати всі наявні у справі докази та дивитись чи спричиняють реальне настання наслідків за укладеними угодами.

Дослідивши матеріалі справи, всі докази в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що в даному випадку договори постачання від 15.02.2008р. за №52/08, та №30/08 від 19.02.2008р., укладені між позивачем та ТОВ «Харків Еліт-Фарм», спричинили реальне настання наслідків за цими угодами, а саме на адресу був поставлений товар визначений цими договорами, які були в подальшому використані у власній господарській діяльності, а саме реалізовані іншим підприємцям.

Щодо наголошення Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 15.03.2011 р. на те, щодо необхідності перевірити посилання позивача на те, що товарно-матеріальні цінності, придбані у ТОВ «Харків Еліт-Фарм», доставлялися до складських приміщень позивача транспортом продавця, а також дослідити факт подальшої реалізації позивачем, отриманих у ТОВ «Харків Еліт-Фарм»товарно-матеріальних цінностей, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до умов договорів постачання від 15.02.2008р. за №52/08, та №30/08 від 19.02.2008р. товар придбаний у ТОВ «Харків Еліт-Фарм»доставляється на адресу ТОВ «ФК Укрфарма»транспортом продавця до складських приміщень позивача. Як вбачається з матеріалів справи позивач відповідно до договору суборенди №2 від 01.01.2008р. орендує нежитлові приміщення 1 поверху загальною площею 111,4 кв.м., яке розташоване за адресою: м.Харків, вул.Тимуровців, 35в, літ. «А1-1», відповідно до якого складено розрахунок орендної плати за суборенду даного приміщення та акт приймання-передачі від 01.01.2008р.

Також, відповідно до наявних в матеріалах справи документів, а саме договорів поставки, витратних накладних, податкових накладних, свідчать про те, що придбані у ТОВ “Харків Еліт-Фарм” ТМЦ були продані наступним покупцям, а саме: ТОВ “ФК ФармКонтракт”, ТОВ “ФРА-М”; ТОВ “Ваша апетка”, ТОВ “Аптека №20” та іншім, за допомогою послуг фізичних осіб-підприємців, з якими позивач уклав договори про надання маркетингових послуг. Тобто, матеріалами справи підтверджено факт подальшої реалізації позивачем, отриманих у ТОВ «Харків Еліт-Фарм»товарно-матеріальних цінностей. Крім того, у позивача також були можливості поставити придбаний у ТОВ “Харків Еліт-Фарм” товар до вищезазначених покупців за допомогою орендованих автомобілів відповідно до договорів оренди (а.с.236,237,238 , т.9) та за допомогою наданими послугами ПП «Нічний Експрес»відповідно до умов договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом, ФОП ОСОБА_4 відповідно до договору №02/2008р. від 01.02.2008р., послуги яких були надані, що підтверджується підписаними актами виконаних робіт, розрахунками вартості наданих послуг та із зазначенням маршрутів (а.с.12-35, т.10).

Вищенаведене свідчить про реальне виконання спірних угод, а також використання позивачем придбаного у ТОВ «Харків Еліт-Фарм»товарно-матреільних цінностей у власні господарській діяльності.

Посилання відповідача на те, що у відношенні директора ТОВ «Харків Еліт-Фарм»та у відношенні посадових осіб позивача були порушені кримінальні справи, не можу бути належним доказом по даній справі, оскільки відповіднодо ст.62 Конституції України особа вважається невиновною в скоєнні злочину, поки його вина не буде встановлена судом. Доказів, а саме вироків суду у зазначених кримінальних справах, якими би було визнано вина певних осіб у скоєнні злочину передбаченого ч.3 ст.212 КК України, відповідачем не були надані.

Також, як наведено у висновках акту перевірки податкової інспекції від 09.02.2009р. №801/23-05/30654386, з боку позивача мали місце порушення вимог п.5.1., п.п.5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, до складу валових витрат були віднесені суми витрат по придбанню маркетингових та юридичних послуг, які, на думку відповідача, не повязані з веденням господарської діяльності ТОВ “Укрфарма”.

Відповідно до п.5.1. ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку (п. 5.3.9 п.5.3. ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”).

Згідно з п.п.5.2.1. п.5.2 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Таким чином, для включення сум до витрат, достатній лише звязок придбаних послуг з господарської діяльністю підприємця та наявність відповідних розрахункових документів, підтверджуючих сплату сум.

Як вбачається з матеріалів справи, позовної заяви та наданих позивачем суду документів договорів, податкових накладних, видаткових накладних, акту заліку зустрічних вимог, ТОВ “Укрфарма” отримала від ТОВ “Харків Еліт-Фарм” товарно-матеріальні цінності (лікарські засоби, засоби гігієни, косметичні виробі та інше) на суму 17047771,00 грн.

Колегією судів при розгляді матеріалів справи встановлено, що у подальшому придбані товари були продані іншим покупцям за через фізичних осіб-підприємців, з якими були укладені договори про надання маркетингових послуг.

На запит суду позивачем були надані первинні документи, що підтверджують подальшу реалізацію товарно матеріальних цінностей.

Так, ТОВ “Укрфарма” був укладений договір з ФОП ОСОБА_5 №01\08-юр від 03.01.08р. про надання юридичних послуг, а також договори про надання маркетингових послуг з: ФОП ОСОБА_5 №02\08-М від 03.01.2008р., ФОП ОСОБА_6 №05\07-М від 14.07.2008р., ФОП ОСОБА_7 №01 від 28.07.08р., ФОП ОСОБА_8 №01\08-М від 13.08.2008р., ФОП ОСОБА_9 №01\08-М від 13.08.2008р.

Згідно укладених договорів фізичні особи-підприємці зобовязуються провести маркетингове дослідження конюнктури ринку фармацевтичних препаратів та вивчити громадську думку по даному направленню, згідно технічних завдань до договорів, виконавці повинні провести опитування покупців аптек, проаналізувати цінову політику замовника в порівнянні з цінами конкурентів, пошук покупців та здійснення реалізації препаратів та інше. Виконані роботи були прийняти ТОВ “ФК Укрфарма” згідно актів виконаних робіт. Так в актах містяться відомості про проведені роботи та робиться посилання на надання інформації в табличному вигляді, також у кожному акті виконаних робіт є перелік договорів на реалізацію товарів, які були укладені певною фізичною особою-підприємцем з покупцями з зазначенням найменування покупця та суми угоди, так була проведена реалізація препаратів медичного призначення ТОВ “Галафарм” на суму 38760,80 грн., ТОВ “Астрафарм” на суму 199974,32 грн., ТОВ “Ветсинтез” на суму 399000,0 грн., ТОВ “Астрафарм” на суму 2808168,0 грн. та інше. Додатково до актів виконаних робіт були складені дилерські звіти з розшифровкою проведених опитувань в аптеках, укладених договорів купівлі-продажу та зазначенням кількості, ціни та найменування реалізованих товарів. Всі послуги фізичних осіб-підприємців були оплачені по безготівковому рахунку, що відображено у акті перевірки.

Надання юридичних послуг безпосередньо повязане з процесом підготовки, організації та ведення виробництва, продажем продукції (робіт, послуг). Факт надання юридичних послуг підтверджено актом виконаних робіт, який містить всі необхідні реквізити первинного документа, зазначені в ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”.

Суд зазначає, що згідно з ст. 42 Господарського Кодексу - підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Необхідність здійснення тих або інших витрат, а так само їх звязок з власною господарською діяльністю визначає сам платник податку, оскільки субєкт підприємництва має право без обмеження здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.

Наявні в матеріалах справи документи, а саме договори поставки, витратні накладні, податкові накладні свідчать про те, що придбані у ТОВ “Харків Еліт-Фарм” ТМЦ були продані наступним покупцям, а саме: ТОВ “ФК ФармКонтракт”, ТОВ “ФРА-М”; ТОВ “Ваша апетка”, ТОВ “Аптека №20”та іншім, за допомогою послуг фізичних осіб-підприємців, з якими позивач уклав договори про надання маркетингових послуг.

Доказів того, що придбані товари від ТОВ “Харків Еліт-Фарм”, а також послуги фізичних осіб-підприємців не були використані в господарської діяльності ТОВ “Укрфарма”, відповідачем не надано.

Таким чином, документально підтверджено використання ТОВ “Укрфарма” у своїй господарській діяльності всіх робіт виконаних фізичними особами-підприємцями та наступна реалізація придбаних товарів у ТОВ “Харків Еліт-Фарм”.

Суд зазначає, що відповідно до вимог п.п.11.2.1 п.11.2 ст. 11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” датою збільшення валових витрат є період протягом якого відбувається будь-яка з подій, або списання коштів на оплату товарів, або дата оподаткування товарів.

Первинні бухгалтерські документи, які дають право на віднесення сум до складу валових витрат були надані перевіряючим в повному обсязі та відображені в акті перевірки. Це акт заліку зустрічних однорідних вимог, згідно якого взаємна заборгованість між підприємствами в частині поставленного товару на ТОВ “ФК Укрфарма”була відсутня по причині зустрічної поставки товару на адресу ТОВ “Харків Еліт-Фарм”та відомості податкових декларацій, які свідчать про оподаткування товару на складах. Також в акті перевірки відображені платіжні документи по сплаті за послуги фізичних осіб-підприємців.

Відповідач посилається на те, що первинні документи, отримані від ТОВ “Харків Еліт-Фарм”, на порушення приписів “Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку”та п. 18 Наказу ДПА України від 30.05.97р. за №165 не спричиняють реального настання правових наслідків та не можуть бути основою для податкового обліку та подальшого декларування податкових показників з податку на прибуток підприємств та ПДВ.

Суд відмічає, що відповідно до вимог ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідач не навів відповідну норму права, яка передбачає право податкових органів визнавати первинні (бухгалтерські) документи підприємства нікчемними, такими що не спричиняють реального настання правових наслідків та не гідними для подальшого податкового обліку.

Також не надано інших належних доказів, які свідчать про неправомірність включення до складу валових витрат, по придбанню товарів у ТОВ “Харків Еліт-Фарм” та сплатою послуг фізичних осіб- підприємців.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст. 215 УЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається

Відповідно до п.1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства

Згідно з вимогами ч.1 ст. 205 Цивільного Кодексу України правочин може бути вчинятися усно або у письмовій формі.

Відповідно до ч.2 ст. 207 Цивільного Кодексу України та ч.1 ст. 181 Господарського Кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами та скріплений печаткою.

Відповідно до вимог п.1 ч. 1 ст. 208 Цивільного Кодексу України у письмовій формі належить вчиняти правочин між юридичним особами.

Згідно з ч.1 ст. 638 Цивільного Кодексу України та ч.8 ст. 181 Господарського Кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Дослідивши договори між ТОВ “Укрфарма”та ТОВ “Харків Еліт-Фарм”, суд вважає, що договори укладені відповідно до вимог діючого законодавства та відповідають вимогам ч.1 ст.205, ч.2. ст.207, ч.1 ст.208, ч.1 ст. 638, ч.3 ст.639 ЦК України, ст.ст. 179, 180, 181 ГК України. Сторонами за договорами погоджені всі істотні умови і досягнута домовленість щодо їхнього виконання. На час розгляду судом справи умови договору виконані з боку сторін. Судом не встановлені факти, які свідчили б про те, що зміст договору не відповідає чинному законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Крім того, суд звертає увагу на висновок судово-економічної експертизи № 8840 від 18.01.2011 року, відповідно до якого на вирішення експерта-економіста було поставлено питання: «Чи підтверджуються документально та нормативно заниження об»єкту оподаткування податком на прибуток в розмірі 4500562 грн. та податку на додану вартість в сумі 1484061 грн. за період 2008р., встановлене згідно акту перевірки ДПІ в Московському районі м.Харкова №4011/23/35348738 від 24.06.2009р.?».

Згідно з вказаним висновком по поставленому питанню експерт, дослідивши матеріали кримінальної справи, акт перевірки від 24.06.2009 р. № 4011/23/35348738, судові рішення за позовом ТОВ «ФК Укрфарма», первинні документи, а саме: податкові, видаткові накладні, реєстри отриманих та виданих податкових накладних договори, документи по взаємовідносинам з ФОП щодо отримання маркетингових та юридичних послуг, зробив висновок, що заниження податку на прибуток за 2008 р. на 4500562 грн. в наслідок порушення саме п.5.1 ст.5 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств »№ 334/94-ВР від 28.12.1994 р. та заниження податку на додану вартість в сумі 1484061 грн. в наслідок порушення саме п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість», наданими на дослідження документами не підтверджується, що також свідчить про правомірність дій позивача.

Висновки перевіряючих осіб, що викладені в акті перевірки, не підкріплені належними доказами і носять характер субєктивних припущень.

За таких умов, факти порушень, зазначених у акті перевірки №4011/23/35348738 від 24.06.2009р. суд вважає недоведеним.

Відповідачем не доведено належним чином правомірність винесених податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 2226092,00 грн. та податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств в розмірі 8504590,80 грн., у зв'язку з чим податкові повідомлення рішення ДПІ у Московському районі м. Харкова №0000882302/0 від 07.07.2009р. з податку на додану вартість в розмірі 2226 092,00 грн. та №0000872302/0 від 07.07.2009р. з податку на прибуток підприємств в розмірі 8504 590,80 грн. підлягають скасуванню.

Враховуючи вищенаведене, на підставі ст.ст. 71, 94, 160, 161, 162, 163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний Товариства з обмеженою відповідальністю “ФК Укрфарма”до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення рішення ДПІ у Московському районі м. Харкова №0000882302/0 від 07.07.2009р. з податку на додану вартість в розмірі 2226 092,00грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення №0000872302/0 від 07.07.2009р. з податку на прибуток підприємств в розмірі 8504 590,80грн.

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Головуючий суддя Чудних С.О.

Суддя Архіпова С.В.

Суддя Лук'яненко М.О.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 01.07.2011 року.