Постанова № 16570546, 21.06.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

21 червня 2011 р. №2а-16467/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого судді - Ізовітової - Вакім О.В.,

при секретарі судового засідання - Калугіній А.Ю., Шевчук А.В.,

за участі: представників позивача - Фесенка С.В., Чорноткач Н.З.,

представника відповідача - Межерицького А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Віват-Енерго" до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Приватне підприємство "Віват-Енерго", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом в якому просить суд:

- визнати недійсним податкове повідомлення-рішення №0000892310/0 від 15 грудня 2010 року про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 337804,30 грн. (в т.ч.: за основним платежем 243387,00 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями 94417,30 грн.).

- визнати недійсним податкове повідомлення-рішення №0000902310/0 від 15 грудня 2010 року про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 288295,50 грн. (в т.ч.: за основним платежем 192197,00 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями 96098,50 грн.).

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що в ході проведення перевірки податковим органом було зроблено висновок про нікчемність договору купівлі-продажу №01/12-2 від 01.12.2009 р. та договору підряду № 01/12-1 від 01.12.2009 р. на виконання профілактичних заходів (робіт), що запобігають змерзанню вугільної продукції в дорозі, що були укладені між ПП "Віват-Енерго" та ПП "Петроліс". Зазначене твердження було зроблене лише на підставі відсутності у ПП "Віват-Енерго" документів, що підтверджують транспортування вугілля в кількості 2766 т. від постачальника ПП "Петроліс" до ПП "Віват-Енерго" або до покупця ТОВ "ББК-Фарм". При цьому позивач вказує, що вищезазначений товар за договором між ТОВ "ББК-Фарм" та ПП "Віват-Енерго", покупцем було отримано на умовах самовивозу безпосередньо від ПП "Петроліс", що не суперечить умовам укладених договорів.

Крім того, перевіркою встановлено, що у перевіряємому періоді ПП "Віват-Енерго" по придбаним у ПП "Петроліс" маркетинговим послугам до складу валових витрат було неправомірно віднесено витрати в загальній сумі 158334 грн. та включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість в загальному розмірі 29166 грн., які не підтверджені відповідними документами та не доведено звязок з господарською діяльністю підприємства.

На думку позивача, зазначений висновок є помилковим, оскільки в ході проведення перевірки підприємством були надані договори про надання маркетингових послуг №28-09/1 від 02.09.2009р., №1-03/10 від 01.03.2010р., укладені між ПП "Віват-Енерго" та ПП "Петроліс", акти виконаних робіт, податкові накладні, маркетингові звіти та інші документи, в яких відображено зміст та обсяг господарських операцій, а також повністю доводиться звязок з господарською діяльністю підприємства, що є необхідною умовою для віднесення зазначених витрат до складу валових витрат відповідно до п.5.2, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та до складу податкового кредиту відповідно до п.п.7.4.1. 7.4.4. п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість". З позиції позивача, складання інших документів при наданні маркетингових послуг діючим законодавством не передбачено.

Представники позивача у судовому засідання позовні вимоги підтримали та просили суд позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача ДПІ у Зміївському районі у Харківській області у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, пославшись на той факт що оскаржувані рішення винесені у відповідності до норм діючого законодавства, є такими, що відповідають фактичним обставинам справи та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування поданих заперечень зазначив, що в ході проведення перевірки податковим органом було встановлено, що договір купівлі продажу вугілля та договір на виконання профілактичних заходів що запобігають змерзанню вугілля в дорозі, укладені між ПП "Віват-Енерго" та ПП "Петроліс" не спричиняють реального настання правових наслідків, у звязку з чим є нікчемними. Відповідачем здійснено посилання на те, що укладаючи його підприємства ПП "Віват-Енерго" та ПП "Петроліс" мали на меті отримання неконтрольованих державою доходів, яке призводить до ухилення від оподаткування та протиправного зменшення податкових зобовязань, з метою незаконного формування валових витрат ПП "Віват- Енерго".

Відсутність у ПП "Віват-Енерго" первинних документів, що підтверджують транспортування вугілля в кількості 2766 т., придбаного у ПП "Петроліс" в грудні 2009 року, наявність порушеної кримінальної справи по факту присвоєння ПП "Віват-Енерго" вугілля в кількості 2766 т., що належить ПП ВКФ "Санрайс" за період грудень 2009 року, наявність невідповідностей в поясненнях посадових осіб ПП "Петроліс" та ПП "Віват-Енерго" щодо транспортування вантажу від місця навантаження вугілля в кількості 2766 т., відсутність необхідних умов для досягнення відповідних результатів економічної діяльності в силу відсутності управлінського та технічного персоналу, основних засобів, складських приміщень у вказаних осіб, на думку позивача свідчить про нікчемність вчинених правочинів.

Вказане порушення призвело до неправомірного включення до складу валових витрат суми витрат по придбанню у ПП "Петроліс" вугілля та профілактичних робіт, що запобігають змерзанню цього вугілля в дорозі на суму всього 815214 грн., та до складу податкового кредиту грудня 2009 року сплачених сум ПДВ у розмірі 163031 грн.

Також перевіркою відповідача було встановлено, що в перевіряємому періоді підприємством до складу валових витрат та податкового кредиту віднесено витрати за придбаними маркетинговими послугами, які не підтверджені відповідними документами та не доведено звязок цих витрат з господарською діяльністю підприємства, чим порушено п.5.2, пп.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п.п.7.4.1, 7.4.4 п.7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані сторонами документи, зясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Зміївському районі у Харківській області проведено планову виїзну перевірку Приватного підприємства "Віват-Енерго" (код ЄДРПОУ 35994125), з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 13.10.2008р. по 30.06.2010р., за результатами якої складено акт перевірки №1654/23/35994125 від 30.11.2010 року.

Висновками акту перевірки встановлено порушення позивачем вимог п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997р. №283/97-ВР, в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 243387 грн., у тому числі за ІІІ квартал 2009 року в сумі 9375 грн., за IV квартал 2009 року у сумі 214637 грн., за ІІ квартал 2010 року в сумі 19375 грн.; ст.3, п.п.7.4.1, 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями) підприємством, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 192197 грн., у тому числі в жовтні 2009 року на суму 10833 грн., в листопаді 2009 року па суму 5333 грн., в грудні 2009р. на суму 163031 грн. в червні 2010 року на суму 13000 грн.

На підставі встановлених актом перевірки порушень, начальником ДПІ у Зміївському районі у Харківській області винесено оскаржувані податкове повідомлення-рішення №0000892310/0 від 15.12.2010 року про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 337 804,30 грн. (в тому числі за основним платежем 243 387,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 94 417,30 грн.), та податкове повідомлення-рішення №0000902310/0 від 15.12.2010 року про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 288 295,50 грн. (в тому числі за основним платежем 192 197,00 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями 96 098,50 грн.).

Як вбачається із акту перевірки, з позиції податкового органу вчинені ПП "Віват-Енерго" та ПП "Петроліс" правочини щодо купівлі-продажу вугілля та виконання профілактичних заходів що запобігають змерзанню вугілля в дорозі, не спричиняють реального настання правових наслідків, у звязку з чим є нікчемними. Суд не може погодитись із зазначеними висновками податкового органу виходячи із наступних обставин.

Судом встановлено, що відповідно до умов договору №01/12-2 від 01.12.2009р., укладеного між ПП "Віват-Енерго" (Покупець) та ПП "Петроліс" (Продавець), Продавець зобовязується продати, а Покупець зобов'язується придбати вугільну продукцію, ціна, якість та кількість якої узгоджено сторонами у Специфікаціях, які є невідємною частиною цього Договору (т.1 а.с.104 108).

На виконання умов вказаного договору, ПП "Віват-Енерго" було отримано від ПП "Петроліс" податкові накладні з поставки вугілля, а саме: №101225 від 10.12.2009р. про поставку 692т. вугілля по ціні 222,42 грн./т на суму 153914,64 грн. (без ПДВ), ПДВ - 30780,16 грн.; №101221 від 11.12.2009р. про поставку 694т. вугілля по ціні 222,42 грн./т на суму 154359,48 грн. (без ПДВ), ПДВ - 30869,12 грн.; №121206 від 12.12.2009р. про поставку 690т. вугілля по ціні 222,42 грн./т на суму 153469,80 грн. (без ПДВ), ПДВ - 30691,20 грн.; №141227 від 14.12.2009р. про поставку 690т. вугілля по ціні 222,42 грн./т на суму 153469,8 грн. (без ПДВ), ПДВ - 30691,20 грн. (т.1 а.с.109-112). Також сторонами було складено акт приймання-передачі вугілля від 15.12.2009р., в якому було зазначено про прийняття ПП "Віват-Енерго" вугілля у кількості 2766т. відповідно до специфікації до договору №01/12-2 від 01.12.2009р. (т.1 а.с. 113).

Крім цього, між ПП "Віват-Енерго" та ПП "Петроліс" було укладено договір підряду №01/12-1 від 01.12.2009р. на виконання профілактичних заходів (робіт), що запобігають змерзанню вугільної продукції в дорозі з відповідною калькуляцією вартості робіт від 01.12.2009 року (т.1 а.с.114-116). Відповідно до акту приймання-передачі виконаних робіт від 28.12.2009 року, вартість виконаних робіт становить 240000,00 грн. (в тому числі ПДВ - 40000,0 грн.).

Як вбачається із матеріалів справи, придбане у ПП "Петроліс" вугілля в подальшому, відповідно до договору №1809-09 від 16.09.2009р. було реалізовано позивачем на користь ТОВ "ББК-Фарм".

На виконання заявки ТОВ "ББК-Фарм" №32 від 07.12.2009 року про забезпечення закупівлі 2766т. вугілля в грудні 2009р. - січні 2010р., позивачем було проведено поставку товарів на виконання умов вказаного договору, на підставі чого були видані наступні податкові накладні: №26 від 10.12.2000 року про поставку 692т. вугілля по ціні 300,00 грн./т на суму 207600,00 грн. (без ПДВ), ПДВ - 41520,00 грн., загальна суму з ПДВ - 249120,00 грн.; №27 від 11.12.2009 року про поставку 694т. вугілля по ціні 300,00 грн./т на суму 208200,00 грн. (без ПДВ), ПДВ - 41640,00 грн., загальна суму з ПДВ-249840,00 грн.; №28 від 12.12.2009 року про поставку 690т. вугілля по ціні 300,00 грн./т на суму 207000,00 грн. (без ПДВ), ПДВ - 41400,00 грн., загальна суму з ПДВ-248400,00 грн.; №29 від 14.12.2009 року про поставку 690т. вугілля по ціні 300,00 грн./т на суму 207000,00 грн. (без ПДВ), ПДВ - 41400,00 грн., загальна суму з ПДВ - 248400,00 грн.

Відповідно до довіреності №15 від 04.12.2009р. (термін дії до 15.12.2009 року), Товариством з обмеженою відповідальністю "ББК-Фарм" було уповноважено ОСОБА_4 на отримання від ПП "Віват-Енерго" кам'яного вугілля у кількості 2800т. Фактичне виконання сторонами операцій з поставки вугілля відповідно до договору купівлі-продажу вугільної продукції №1809-09 від 16.09.2009р., укладеному між ПП "Віват-Енерго" та ТОВ "ББК-Фарм", підтверджується актами виконаних робіт №23 від 10.12.2009р., №24 від 11.12.2009р., №25 від 12.12.2009р., №26 від 14.12.2009р.

В подальшому, придбана ТОВ "ББК-Фарм" вугільна продукція була реалізована ВАТ "Подольський цемент" на підставі договору купівлі-продажу №51/09-23 від 20.10.2009р. (т.2 а.с. 29 32).

Під час розгляду справи встановлено, що у грудні 2009 року придбане ТОВ "ББК-Фарм" у ПП "Віват-Енерго" камяне вугілля у кількості 2766т. було самостійно транспортовано покупцем шляхом самовивозу з залізничної станції, на яку камяне вугілля було доставлено для Приватного підприємства "Петроліс".

Вказані обставини підтверджуються наданими позивачем до суду письмовими доказами, а саме: договором доручення №12-10-09 від 20.10.2009р. про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів у регіональному напрямку, заявками на перевезення вантажів, актами здачі-прийняття виконаних робіт, товарно транспортними накладними, виданими ФОП ОСОБА_5 замовнику - ТОВ "ББК-Фарм" (пункт навантаження - ст.Сільська Луганської області, пункт розвантаження - ст.Марусино Луганської області).

Факт реальності транспортування придбаного вугілля від ТОВ "ББК-Фарм" до ВАТ "Подольський цемент" за договором купівлі-продажу №51/09-23 від 20.10.2009р. (за маршрутом станція відправлення ст.Марусино Донецької залізниці, відправник - ТОВ ЦОФ Штерівська, станція призначення - ст.Гуменці, Південно-західна з/д, одержувач ОАО "Подольський цемент") підтверджується квитанціями про приймання вантажу, залізничними накладними на перевезення вугілля, звітами про інспекцію вантажу, актами приймання передачі вугілля (т.2 а.с.33 - 74).

Посилання податкового органу на відсутність документів, що підтверджують транспортування вугілля в кількості 2766т. від постачальника ПП "Петроліс" до ПП "Віват-Енерго" або до покупця ТОВ "ББК-Фарм" (залізничних накладних, договорів з перевізниками, довіреностей на отримання товару), як на підставу що підтверджує безтоварність проведених операцій, суд вважає неправомірними та необґрунтованими, оскільки наявними в матеріалах справи письмовими документами повністю підтверджується факт транспортування вугільної продукції у кількості 2766 тон, та проведення господарських поставок між зазначеними підприємствами по ланцюгу постачання (ПП "Петроліс" - ПП "Віват-Енерго" - ТОВ "ББК-Фарм" - ВАТ "Подольський цемент").

Судом критично оцінено твердження відповідача, що укладені між позивачем та ПП "Петроліс" правочини є нікчемними відповідно до приписів п.1 ст.203, ст.ст. 215, 216, 228 ЦК України, як такі, що порушують публічний порядок.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" №9 від 06 листопада 2009 року, перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Також суд зазначає, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо повязані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Податковим органом до суду не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про відсутність реального характеру господарських операцій між ПП "Петроліс" та ПП "Віват-Енерго" та підтверджували висновки акту перевірки №1654/23/35994125 від 30.11.2010 року про нікчемність вчинених правочинів.

Під час розгляду справи, судом не встановлені факти, які свідчили б про те, що зміст укладених договорів не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Висновки відповідача про відсутність у ПП "Петроліс" та ПП "Віват-Енерго" необхідних умов для досягнення відповідних результатів економічної діяльності в силу відсутності управлінського та технічного персоналу, основних засобів та складських приміщень з позиції суду є безпідставними, оскільки податковим органом не враховано ті обставини, що зазначені підприємства виступали в якості посередників по реалізації вказаної продукції, не були її виробниками, а отже, зазначений вид діяльності не потребує ні спеціального обладнання, ні відповідного управлінського та технічного персоналу.

Відсутність у зазначених підприємств складських приміщень також, не доводить неможливість виконання господарських зобов'язань, оскільки поставки вугільної продукції проводились шляхом самовивозу її безпосередньо з залізничних станцій.

Безпідставним також суд вважає твердження відповідача щодо відсутності у ПП "Віват-Енерго" наміру одержувати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, оскільки як свідчать умови договору купівлі-продажу №01/12-2 від 01.12.2009р. ПП "Віват-Енерго" у ПП "Петроліс" камяне вугілля у кількості 2766т. по ціні 222,42 грн./т, при цьому в подальшому ПП "Віват-Енерго" зазначена продукції була реалізована на користь ТОВ "ББК-Фарм" (згідно договору купівлі-продажу вугільної продукції №1809-09 від 16.09.2009р.) вже по ціні 300,00 грн./т.

Суд враховує, що зазначені господарські операції не мали збиткового характеру та Приватним підприємством "Віват-Енерго" за ними було отримано прибуток, що свідчить про їх економічну доцільність та повязаність із господарською діяльністю підприємства.

Посилання відповідача на факт порушення слідчим управлінням ГУМВС України у Харківській області кримінальної справи №57100624 за ч.3 ст.191 КК України по факту присвоєння майна (вугілля марки "Тк" в кількості 2766 т., вартістю 1230000 грн., яке належить ПП ВКФ "Санрайс"), як на підставу нікчемності вчинених правочинів, суд вважає необґрунтованим, оскільки зазначені обставини не спростовують факт реального виконання господарських зобов'язань між ПП "Віват-Енерго" у ПП "Петроліс".

Доказів, які б свідчили про порушення кримінальних справ та притягнення до кримінальної відповідальності осіб, які неправомірно діяли від імені ПП "Віват-Енерго" чи ПП "Петроліс" під час виконання оспорюваних правочинів, за ухилення від сплати податків (ст.212 КК України), проведення фіктивного підприємництва (ст.205 КК України), службове підроблення (ст.366 КК України) чи підроблення документів, печаток, штампів та бланків підприємства (ст.358 Кримінального кодексу України), відповідачем до суду не надано.

Оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як субєкт владних повноважень на якого покладено обовязок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, то суд приходить до висновку, що правочин відповідає положенням норм чинного законодавства України.

За таких обставин, висновки податкового органу про порушення позивачем вимог п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997р. №283/97-ВР (зі змінами та доповненнями) внаслідок чого до складу валових витрат не правомірно включено суму витрат по придбанню у ПП "Петроліс" вугілля та профілактичних робіт, що запобігають змерзанню цього вугілля в дорозі на суму всього 815214 грн. є неправомірними та необґрунтованими.

На підставі вищевикладених обставин, безпідставними є висновки відповідача про порушення ПП "Віват-Енерго" положень ст.3, п.п.7.4.1 п.7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ по придбаним у ПП "Петроліс" вугіллю та профілактичним роботам, що запобігають змерзанню цього вугілля в дорозі в розмірі 163031 грн.

В частині висновків акту перевірки щодо порушення позивачем положень п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №283/97-ВР від 22.05.1997р., що призвело до неправомірного віднесення підприємством до складу валових витрат сплачених сум за надані маркетингові послуги у розмірі 158334 грн., суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що між ПП "Віват-Енерго" та ПП "Петроліс" було укладено договір №28-09/1 від 02.09.2009 року про надання маркетингових послуг, а саме маркетингових досліджень ринку покупців вугільної продукції та цементу. Також зазначеними підприємствами було укладено договір №1-03/10 від 01.03.2010р. про надання маркетингових послуг, а саме маркетингових досліджень ринку покупців вугільної продукції, шлаку доменного та цементу.

Відповідно до вищезазначених договорів ПП "Петроліс" (Виконавець) зобов'язується по завданню ПП "Віват-Енерго" (Замовник) надати послуги по маркетинговому дослідженню ринку покупців товарів. Метою маркетингового дослідження є вивчення споживчого попиту на товари (вугілля, цемент, шлак) на споживчому ринку України.

Відповідно до п.2.5 вищезазначених договорів, для надання маркетингових послуг Виконавець протягом одного місяця здійснює наступні дії: вивчає технічні характеристики аналогічних товарів, які запропоновані на ринку іншими виробниками; вивчає та систематизує відомості про ціни на аналогічні товари; проводить опитування покупців аналогічних товарів у місцях реалізації товарів; проводить опитування потенційних покупців товарів (включаючи оптових покупців); проводить презентації товарів, під час яких проводиться анкетування; надає інформацію про контрагентів для подальших переговорів.

Суд зазначає, що окремі характеристики товарів відносно яких Виконавцеві необхідно було проводити дослідження (марка, кількість та якість продукції), сторонами було визначено в Додатку №1 до договору №28-09/1 від 02.09.2009р. та Додатку №1 до Договору №01-03/10 від 01.03.2010р.

На виконання вищезазначених договорів про надання маркетингових послуг сторонами складено наступні акти приймання виконаних робіт:

- акт виконаних робіт від 28.09.2009 року, згідно якого Виконавцем надано послуги по договору №28-09/1 від 02.09.09р. в повному обсязі, вартість наданих послуг складає 45000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 7500,00 грн.);

- акт виконаних робіт №281004 від 28.10.2009 року, згідно якого Виконавцем надано послуги по договору №28-09/1 від 02.09.09р. в повному обсязі, вартість наданих послуг складає 20000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 3333,33 грн.);

- акт виконаних робіт від 30.11.2009 року, згідно якого Виконавцем надано послуги по договору №28-09/1 від 02.09.2009р. в повному обсязі, вартість наданих послуг складає 32000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 5333,33 грн.);

- акт виконаних робіт від 26.04.2010 року, згідно якого Виконавцем надано послуги по договору №01-03/10 від 01.03.2010р. повному обсязі, вартість наданих послуг складає 15000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 2500,00 грн.);

- акт виконаних робіт №290610 від 29.06.2010 року, згідно якого Виконавцем надано послуги по договору №01-03/10 від 01.03.2010р. в повному обсязі, вартість наданих послуг складає 78000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 13000,00 грн.).

На виконання зобовязань за вказаним договором, ПП "Петроліс" надано на адресу Замовника маркетинговий звіт "Аналіз комерційної та виробничої діяльності цементних та вугільних підприємств України" за 2009 рік, у звязку з чим сторонами підписано лист узгодження до договору №28-09/1 від 02.09.2009 року (т.1 а.с. 164 194).

Також Виконавцем (ПП "Петроліс") надано Замовнику маркетинговий звіт "Аналіз комерційної та виробничої діяльності цементних та вугільних підприємств України" за 2010 рік, на підставі чого сторонами підписано лист узгодження до договору №1-03/10 від 01.03.2010 року (т.1 а.с.195 245).

Суд зазначає, що відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994р. (зі змінами та доповненнями), валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до абзацу четвертого підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 названого Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Зазначені норми Закону свідчить про те, що підставою для включення витрат, в тому числі витрат на сплату посередницьких послуг, до складу валових, є безпосередній зв'язок їх з господарською діяльністю та належне документальне оформлення відповідно до правил ведення податкового обліку.

Судом встановлено, що витрати на придбання маркетингових послуг, які отримані позивачем від ПП "Петроліс", документально підтверджені та не містять ознак, що підпадають під обмеження, встановлені пунктами 5.3-5.7 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Звідси випливає, що правильність формування платником податків валових витрат вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг.

Пунктом 5.10 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", визначено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Статтею 9 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, що повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р., визначено, що первинні документи (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Тобто, законом визначено, що первинним документом, який засвідчує факт здійснення господарської операції, може бути акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг).

Акти, якими оформлено факт отримання позивачем послуг від контрагентів, відповідають вищенаведеним вимогам чинного законодавства та містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені для оформлення первинних документів: назву послуг, їх вартісне вираження, одиницю виміру, місце та дату складання, посади та підписи уповноважених осіб.

Суд зазначає, що реальність отримання позивачем від ПП "Петроліс" послуг, повязаних з маркетинговим вивченням комерційної та виробничої діяльності цементних та вугільних підприємств України, підтверджується наявними в матеріалами справи доказами, а саме: договорами про надання маркетингових послуг, актами виконаних робіт, маркетинговими звітами та листами узгодження наданих послуг.

Відповідно до довідки АБ №124340 від 17.10.2008 року, що видана Відділом статистики у Зміївському районі Харківської області, зареєстрованими видами діяльності за КВЕД у ПП "Віват-Енерго" є оптова торгівля паливом, інші види оптової торгівлі, посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту.

Як вбачається із наявних в матеріалах справи документів, в результаті проведення маркетингових досліджень ринку покупців товарів України, Приватним підприємством "Віват-Енерго" були укладені, зокрема, наступні договори: договір поставки №05/09.10 від 05.09.2010р. між ПП "Віват-Енерго" та ТОВ "ТД Промтех"; договір поставки №01/06-2010 від 01.06.2010р. між ПП "Віват-Енерго" та ТОВ «КТА-СХІД-2009»; договір поставки №0204-10 від 02.04.2010 між ПП "Віват-Енерго" та ТОВ "Донбас-Нафто-Трейд-2009"; договір поставки №89/Ц від 25.03.2010 р. між ПП "Віват-Енерго" та ТОВ "Техномет№1".

Таким чином, отримання ПП "Віват-Енерго" від ПП "Петроліс" послуг із маркетингового вивчення попиту на товари (вугілля, цемент, шлак) на споживчому ринку України, було направлено на забезпечення попиту на продукцію зазначеного підприємства, а отже спрямовано на отримання в майбутньому доходів від продажу зазначеної продукції, тому суд приходить до висновку про повязаність понесених витрат із господарською діяльністю підприємства, їх економічну доцільність, направленість таких витрат на максимізацію доходів та відповідно отримання прибутку підприємством в цілому.

Також судом встановлено, за результатами зазначених господарських операцій, ПП "Віват-Енерго" включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по маркетинговим послугам в загальному розмірі 29166,00 грн., відповідно до податкових накладних отриманих від ПП "Петроліс", а саме: №б/н від 28.09.2009 року на суму ПДВ 7500,00 грн., №281004 від 28.10.2009 року на суму ПДВ 3333,33 грн., №301112 від 30.11.2009 р. на суму ПДВ 5333,33 грн., №290610 від 29.06.2010 р. на суму ПДВ 13000,00 грн.

Суд зазначає, що правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статтею 7 Закону України "Про податок на додану вартість" 168/97-ВР від 03.04.1997р. (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин). Виходячи із змісту положень наведеної норми права формування податкового кредиту залежить від документального підтвердження нарахування (сплати) податку.

Положеннями п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997р. визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів, не підтверджені податковими накладними або митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно п.п.7.5.1. п.7.5. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Суд зазначає, що на час укладення договору та проведення господарських операцій з ПП "Петроліс", вказана юридична особа була внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та мала статус зареєстрованого платника податку на додану вартість, що не заперечується сторонами по справі та підтверджується відомостями, зазначеними в акті перевірки відповідача.

Податкові накладні, які були виписані ПП "Петроліс" не мають недоліків, які згідно з п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, спричиняють втрату вказаними накладними юридичного статусу податкової накладної.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позивач відповідно до положень п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" мав право на віднесення до складу податкового кредиту сплачені суми податку на додану вартість по маркетинговим послугам в загальному розмірі 29166,00 грн., відповідно до податкових накладних отриманих від ПП "Петроліс".

Відповідно до Довідки Ленінської МДПІ у м.Луганську №2/23-708/35773798 від 24.01.2001 року про результати зустрічної звірки ПП "Петроліс" (код за ЄДРПОУ 35773798) щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП "Віват-Енерго" (код за ЄДРПОУ 35994125) за вересень - грудень 2009 року, квітень, червень 2010 року, зустрічною звіркою ПП "Петроліс" не встановлено розбіжності з відомостями, отриманими від ПП "Віват-Енерго", яке мало правові відносини з платником податків. Зазначені обставини підтверджують факт належного відображення ПП "Петроліс" у податковому обліку та декларування податкових зобов'язань за господарськими операціями з ПП "Віват-Енерго", що додатково підтверджує неправомірність доводів податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно до п.2 ст. 71 КАС України, обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень покладається саме на відповідачів.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що вимоги позивача є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись 8-14, 71, 86, 94, 159, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємство "Віват-Енерго" до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень - задовольнити у повному обсязі.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Зміївському районі Харківської області №0000892310/0 від 15 грудня 2010 року про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 337 804,30 грн. (в т.ч.: за основним платежем 243 387,00 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями 94 417,30 грн.).

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Зміївському районі Харківської області №0000902310/0 від 15 грудня 2010 року про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 288 295,50 грн. (в т.ч.: за основним платежем 192 197,00 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями 96 098,50 грн.).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємство "Віват-Енерго" 35994125, юридична адреса: Харківська область, Зміївський район, смт. Комсомольське, вул. Фрунзе, 7 кв. 6) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 29.06.2011 року.

Суддя Ізовітова-Вакім О.В.