Постанова № 16570289, 24.03.2011, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-5700/10/1770

24 березня 2011 року 12год. 55хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О. за участю секретаря судового засідання Бондаренко В.Ю. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Пашковська І.О.

відповідача: представник Оніщук В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Агрохіммаркет"

доДержавної податкової інспекції у м. Рівне

про скасування податкового повідомлення-рішення , -

ВСТАНОВИВ :

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Агрохіммаркет", звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівне про скасування податкового повідомлення-рішення від 18.11.2010 року № 00020/1742/0/17-123 в сумі податкового зобов'язання за основним платежем 5 459,81 грн. До початку судового розгляду справи по суті подав заяву про уточнення позовних вимог, якої також просить скасувати спірне податкове повідомлення-рішення за штрафними санкціями 11 535,61 грн. (а.с.50 т.1).

В обгрунтування позовних вимог позивач вказує, що не погоджується з висновком податкового органу в частині щодо включення до об'єкта оподаткування податком з доходів фізичних осіб вартості використаного в господарській діяльності пального на легкові автомобілі. Вказує, що описані в акті перевірки договори оренди транспортних засобів були розірвані. Автомобілі використовувались для потреб товариства відповідно до ст.125 КЗпП України, правовідносини між товариством та працівниками були оформлені відповідним наказом, що надавався при перевірці, згідно якого нараховувалась не орендна плата, а компенсація за використання для цілей підприємства власного автомобіля. Вказує, що відсутні ознаки доходу, оскільки паливно-мастильні матеріали, що закуповувались товариством, використовувались підприємством, а не власниками автомобілів в особистих потребах. Зазначає, що використане на господарські потреби товариства пальне не може визнаватись як додаткове благо працівників.

Представник позивача в судовому засіданні адміністративний позов підтримала в повному обсязі з наведених у ньому підстав. Додатково зазначила, що позивач оспорює правомірність податкового повідомлення-рішення в частині основного платежу в сумі 5 459,81 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 10 919,62 грн. В зазначеній частині просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.11.2010 року № 00020/1742/0/17-123.

Відповідач, Державна податкова інспекція у м. Рівне, адміністративний позов не визнав, подав письмові заперечення (а.с. 45-46 т.1). Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення, аналогічні наведеним в запереченнях. Зокрема, пояснив, що виїзною плановою перевіркою ТзОВ фірма "Агрохіммаркет" з питань правильності обчислення, повноти й своєчасності перерахування до бюджету утриманого податку з доходів фізичних осіб за період з 01.07.2007 року по 30.06.2010 року встановлено порушення п. 1.2, п. 1.6, п. 1.15 ст. 1, пп. 3.1.1, пп. 3.1.3 п.3.1 ст.3, пп. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4, п.7.1 ст. 7, пп. 8.1.1, пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8, пп. 19.2 ст. 19, пп. "а" пп. 20.2 ст. 20, пп. "а" пп. 20.3.1 п. 20.3 ст. 20, пп. 20.3.2 п. 20.3 ст.20 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", в порушення яких не утриманий і не перерахований до бюджету податок з доходів фізичних осіб по 2 особових рахунках на загальну суму 5 459 грн. 81 коп. (в т.ч. за 2008 рік - 620,9 грн., за 2009 рік - 3 079,64 грн., за 2010 рік - 1 759,27 грн.), у випадку надання підприємством без оподаткування додаткових благ у вигляді вартості бензину, використаного для заправки автомобілів марки Тоуоtа Сеmrу, власником якого є директор (засновник) ОСОБА_3 та Ford Focus, власником якого є начальник відділу продаж (засновник) ОСОБА_4

Згідно договору оренди транспортного засобу за № 33 від 01.09.2008 року орендодавець ОСОБА_3 передав, а ТзОВ фірма "Агрохіммаркет" прийняла у користування транспортний засіб, а саме: автомобіль марки Тоуоtа Сеmrу, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_1.

Згідно договору оренди транспортного засобу б/н від 01.10.2008 року орендодавець ОСОБА_4 передав, а ТзОВ фірма "Агрохіммаркет" прийняла у користування транспортний засіб, а саме: автомобіль марки Ford Focus, 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_2.

Використане паливо обліковувалось на рахунку 203 "Паливо", списання палива проводилось на рахунок 92 "Адміністративні витрати" та оформлялось актами списання по конкретному транспортному засобу.

Вказує, що договори оренди транспортних засобів, представлені до перевірки, нотаріально не посвідчені, отже вони вважаються недійсним, внаслідок чого витрати, пов'язані з придбанням та списанням бензину на експлуатацію орендованих транспортних засобів, вважаються додатковим благом фізичної особи - власника автомобіля.

Крім того, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підпадають під визначення пов'язаної особи згідно п.1.26 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Зазначає, що підприємству як податковому агенту необхідно було оподаткувати суму додаткового блага, застосувавши ставку податку, передбачену п.7.1 ст.7 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" та повідомити про це податковому органу за формою № 1-ДФ.

Податкове повідомлення-рішення від 18.11.2010 року № 00020/1742/0/17-123 вважає правомірним в повному обсязі, в тому числі й в спірній частині. В задоволенні позову просить відмовити.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, встановивши фактичні обставини справи, перевіривши їх доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх в сукупності, відповідно до вимог закону, суд вважає, що позов до задоволення не підлягає з таких підстав.

Судом встановлено, що з 19.10.2010 року по 01.11.2010 року працівниками Державної податкової адміністрації в Рівненській області та Державної податкової інспекції у м. Рівне, на підставі направлення від 19.10.2010 року № 74, виданого Державною податковою адміністрацією в Рівненській області, проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Агрохіммаркет" код ЄДРПОУ 31830354 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.06.2010 року та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.06.2010 року.

За результатами перевірки складено акт від 04.11.2010 року № 58/23/31830354 (а.с. 58-110 т.1).

Згідно розділу 4 "Висновок" акту перевірки, перевіркою встановлено, зокрема (в частині, що стосується предмета спору) порушення:

п. 1.2, п. 1.6, п. 1.15 ст. 1, пп. 3.1.1, пп. 3.1.3 п.3.1 ст.3, пп. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4, п.7.1 ст. 7, пп. 8.1.1, пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8, пп. 19.2 ст. 19, пп. "а" пп. 20.2 ст. 20, пп. "а" пп. 20.3.1 п. 20.3 ст. 20, пп. 20.3.2 п. 20.3 ст.20 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" № 889-IV від 22.05.2003 року, із змінами та доповненнями, по яких встановлено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету в періоді, що перевірявся, а саме: не утриманий і не перерахований до бюджету податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 5 745,93 грн., в тому числі за 2007 рік - 40,70 грн., за 2008 рік - 665,41 грн., за 2009 рік - 3215,38 грн., за 2010 рік - 1824,44 грн., та не утриманий і не перерахований до бюджету штраф у розмірі 43,75 грн., в тому числі за 2007 рік - 34,60 грн., за 2008 рік - 9,15 грн.

На підставі акту перевірки від 04.11.2010 року № 58/23/31830354 Державною податковою інспекцією у м. Рівне прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.11.2010 року № 00020/1742/0/17-123, яким Товариству з обмеженою відповідальністю фірмі "Агрохіммаркет" визначено суму податкового зобов'язання за платежем "податок з доходів фізичних осіб" усього 17 281,54 грн., у тому числі за основним платежем 5 745,93 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 11 535,61 грн. (а.с.5 т.1).

Згідно розрахунку штрафних санкцій до акта перевірки від 04.11.2010 року по податку з доходів фізичних осіб, перевіркою встановлено: не утриманий і не перерахований до бюджету податок з доходів фізичних осіб на суму 5 459,81 грн., в т.ч. за 2008 рік - 620,9 грн., за 2009 рік - 3 079,64 грн., за 2010 рік - 1 759,27 грн. у випадку надання підприємством без оподаткування додаткових благ у вигляді вартості бензину, використаного для заправки автомобілів марки Тоуоtа Сеmrу, власником якого є директор (засновник) ОСОБА_3 та Ford Focus, власником якого є начальник відділу продаж (засновник) ОСОБА_4

На підставі пп.17.1.9 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-III від 21.12.2000 року (із змінами та доповненнями) за вказане порушення Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" податковим органом застосовано фінансову санкцію в сумі 10 919,62 грн. (а.с.119-120 т.1).

Як вказано в п.3.5.1 акту перевірки, згідно договору оренди транспортного засобу № 33 від 01.09.2008 року орендодавець ОСОБА_3 передав, а ТзОВ фірма "Агрохіммаркет" прийняла у користування транспортний засіб, а саме: автомобіль марки Тоуоtа Сеmrу, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_1.

Згідно договору оренди транспортного засобу б/н від 01.10.2008 року орендодавець ОСОБА_4 передав, а ТзОВ фірма "Агрохіммаркет" прийняла у користування транспортний засіб, а саме: автомобіль марки Ford Focus, 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_2.

До перевірки не було надано актів приймання-передачі вищевказаних транспортних засобів.

Використане паливо обліковувалось на рахунку 203 "Паливо", списання палива проводилось на рахунок 92 "Адміністративні витрати" та оформлялось актами списання по конкретному транспортному засобу, реєстр актів списання пального наведено на аркуші акту перевірки 34 (а.с.91 т.1).

Акти списання пального на вказані транспортні засоби, подорожні листи службового легкового автомобіля за перевірений період в копіях долучено до справи позивачем, оригінали пред'явлено для огляду в судовому засіданні (а.c.131-250 т.1,1-105 т.2).

Суд зобов'язував позивача надати для долучення до справи договори оренди вказаних вище транспортних засобів. Позивач надав письмове пояснення, що договори втрачені, а їх копії в підприємстві не збереглися (а.с.124 т.1).

В судовому засіданні представник відповідача надав для долучення до справи копії договорів оренди транспортного засобу № 33 від 01.09.2008 року та без номера від 01.10.2008 року (а.с.125-127, 128-130 т.1) та вказав, що зазначені документ були пред'явлені до перевірки підприємством та залишилися в матеріалах податкового органу після перевірки.

Представник позивача проти достовірності змісту договорів, підписів сторін та відтиску печатки підприємства не заперечила. Додатково пояснила, що такі договори були розірвані, вказані в них транспортні засоби в орендне користування не передавалися, а до перевірки договори були пред'явлені помилково.

Дослідженням вказаних доказів судом встановлено, що 01.09.2008 року ОСОБА_3 (орендодавець) передав, а ТзОВ "Агрохіммаркет" (орендар) прийняв у користування транспортний засіб Тоуоtа Сеmrу, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_1. Орендна плата становить 620 грн. за місяць. Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2010 року. При відсутності заперечень сторін продовжує дію на наступний термін (а.с. 125-126 т.1).

Додатком від 01.10.2008 року до вказаного договору сторони погодили, що розрахунки між сторонами будуть проведені в повному обсязі з заявленням клопотання однієї із сторін про розірвання договору, але не пізніше 01.12.2010 року з врахуванням використання автомобіля (а.с.127 т.1).

Крім цього, 01.10.2008 року ОСОБА_4 (орендодавець) передав, а ТзОВ "Агрохіммаркет" (орендар) прийняв у користування транспортний засіб Ford Focus, 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_2. Орендна плата становить 250 грн. в місяць Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2009 року. При відсутності заперечень сторін договір продовжує дію на наступний термін (а.с.128-129 т.1).

Додатком від 01.01.2009 року до вказаного договору сторони погодили, що розрахунки між сторонами будуть проведені в повному обсязі з заявленням однією із сторін про розірвання договору, але не пізніше 1.12.2010 року з урахуванням використань автомобіля. (а.с.130 т.1).

Обгрунтовуючи правомірність списання пального, використаного на експлуатацію вказаних транспортних засобів, представник позивача покликається на статтю 125 КЗпП України, вказує, що власникам транспортних засобів нараховувалась не орендна плата, а компенсація за використання для цілей підприємства власного автомобіля згідно з наказами по підприємству.

Так, відповідно до наказу ТзОВ фірма "Агрохіммаркет" від 01.10.2008 року № 4 (а.с.4 т.1): призначити та виплатити компенсацію ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за використання власних автомобілів у господарській діяльності підприємства.

Оцінюючи пояснення представника, доводи на обгрунтування позовних вимог, суд виходить з того, що згідно статті 125 Кодексу Законів про працю України встановлено умови та порядок виплати компенсації за зношування інструментів, належних працівникам:

Працівники, які використовують свої інструменти для потреб підприємства, установи, організації, мають право на одержання компенсації за їх зношування (амортизацію).

Розмір і порядок виплати цієї компенсації, якщо вони не встановлені в централізованому порядку, визначаються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з працівником.

З даної норми слідує, що працівник має право на компенсацію за зношування інструментів, якщо він використовує свої інструменти для потреб підприємства. При цьому мова йде лише про інструменти. Вказана норма Кодексу законів про працю не передбачає можливості компенсації працівникам за використання для потреб підприємства механізмів, верстатів, машин, у тому числі автомобілів. Їх використання працівником в інтересах підприємства можливо, але на іншій правовій основі, зокрема шляхом передачі в орендне користування.

Згідно ст.125 КЗпП, працівникові виплачується компенсація за зношування (амортизацію). Отже, вихідною для визначення розміру компенсацій за зношування інструментів є їх вартість, нормативний строк служби та строк використання працівником свого інструмента в інтересах підприємства.

В будь-якому випадку вказана норма Кодексу Законів про працю України не регламентує порядок використання для потреб підприємства транспортного засобу та придбання за рахунок підприємства паливно-мастильних матеріалів на його експлуатацію.

З врахуванням наведеного, суд не приймає пояснення представника позивача про фактичне використання транспортних засобів працівників (засновників) підприємства для потреб підприємства відповідно до статті 125 КЗпП України, як такі, що не грунтуються на законі.

Суд критично оцінює покликання позивача на те, що договори оренди транспортних засобів були розірвані, оскільки будь-які об'єктивні дані, які свідчили б про розірвання договорів в розумінні статті 188 Господарського Кодексу України, статтей 651, 652 Цивільного Кодексу України, позивачем суду не надано. Непред'явлення до перевірки та в ході судового розгляду справи актів приймання-передачі транспортних засобів не свідчить про неукладення чи розірвання договорів оренди, оскільки підписання орендодавцем та орендарем додатків до договорів щодо терміну взаєморозрахунків, наявність первинних документів обліку позивача свідчать про виконання сторонами договірних зобов'язань.

Відповідно до частини першої статті 759 Цивільного Кодексу України, частини першої статті 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає іншій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.2 ст. 799 Цивільного Кодексу України, договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ч.1 статті 220 Цивільного Кодексу України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного Кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до частини 1 статті 216 Цивільного Кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Пунктом 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обігу.

Пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністра фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704 (із змінами та доповненнями) передбачено, що первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобовязань і фінансових результатів.

Згідно з п.2.16 ст.2 вищезазначеного Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку забороняється приймати до виконання первинні документи, операції що суперечать законодавчим і нормативним актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним фізичним особам.

Вимогами п.2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністра фінансів України від 24.05.1995 року № 88, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Системний аналіз вказаних норм закону дає підстави для висновку, що договір найму (оренди) транспортного засобу з фізичною особою, який не було нотаріально посвідчено, є нікчемним; відтак документи, оформлені за таким договором, не є первинними документами бухгалтерського обліку в розумінні закону.

Як встановлено судом, договори оренди транспортних засобів № 33 від 01.09.2008 року та без номера від 01.10.2008 року не були посвідчені нотаріально. Отже, вони є недійсними в силу закону, внаслідок чого витрати, пов'язані з придбанням та списанням бензину на експлуатацію таких транспортних засобів, вважаються додатковим благом фізичної особи - власника автомобіля.

Згідно п.1.2 ст.1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 року № 889-IV, із змінами та доповненнями, в редакції, чинній на час виникнення та існування спірних правовідносин, дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Відповідно до п.1.6 Закону № 889-IV, загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахований (виплачений) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду (далі - оподатковуваний дохід).

Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх нарахуванні (виплаті); доходів, які підлягають оподаткуванню у складі загального річного оподатковуваного доходу; доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Законом.

Загальний місячний оподатковуваний дохід дорівнює сумі оподатковуваних доходів, виплачених (нарахованих) протягом такого звітного податкового місяця.

Згідно з п.1.15 ст.1 Закону України № 889-IV, податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України № 889-IV, об'єктом оподаткування резидента є, зокрема, загальний місячний оподатковуваний дохід.

До складу загального місячного оподатковуваного доходу резидента, зокрема, включається дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо, зокрема у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), що передбачено підпунктом "е" підпункту 4.2.9 пункту 4.2 статті 4 Закону України № 889-IV.

Підпунктами 8.1.1 та 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України № 889-IV встановлено, що податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону. Податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом.

Відповідно до пп. "а" п. 17.2 ст. 17 Закону України № 889-IV, особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку для оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України є податковий агент.

Згідно з вимогами пп. "а" п. 19.2 ст. 19 Закону України № 889-IV, податкові агенти зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за його рахунок.

Відповідно до вимог пп. "а" п.20.2 ст.20 Закону України № 889-IV, особою, яка несе фінансову відповідальність при порушенні правил нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з оподатковуваних доходів платника податку, що здійснюються особою, визначеною цим Законом податковим агентом, є така особа.

Згідно з вимогами пп. "а" пп. 20.3.1 п. 20.3 ст. 20, пп. 20.3.2 п. 20.3 ст. 20 Закону України № 889-IV, особою, відповідальною за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу з цього податку є податковий агент. У разі, коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу.

З врахуванням фактичних обставин справи та викладених вище норм Закону України № 889-IV, суд вважає, що податковий орган дійшов підставного висновку про те, що за відсутності належним чином оформлених договірних взаємовідносин, придбання підприємством паливно-мастильних матеріалів для експлуатації транспортних засобів, належних фізичним особам, є додатковим благом вказаних осіб в розумінні закону, а тому підприємству необхідно було оподаткувати суму додаткового блага, застосувавши ставку податку, передбачену п. 7.1 ст.7 Закону України № 889-IV.

У зв'язку з невиконанням підприємством такого обов'язку, донарахування відповідачем податкового зобов'язання за основним платежем в сумі 5459,81 грн. відповідає приписам закону.

Згідно пп.17.1.9 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-III від 21.12.2000 року (в редакції, чинній на час виникнення та існування спірних правовідносин), у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу).

Відповідно до вказаної норми закону, податковим органом правомірно застосовано до позивача штрафну (фінансову) санкцію в сумі 10 919,62 грн. (а.с.120 т.1).

В іншій частині сума податкового зобов'язання за платежем "податок з доходів фізичних осіб" в сумі основного платежу та штрафних (фінансових) санкцій позивачем не оспорюється.

Також суд приймає до уваги, що згідно акту перевірки податковим органом виключено зі складу валових витрат та податкового кредиту ТзОВ "Агрохіммаркет" суми коштів за операціями з придбання паливно-мастильних матеріалів на експлуатацію орендованих легкових транспортних засобів, та відповідно донараховано платнику податкові зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що позивачем правомірність визначення податковим органом сум податкових зобов'язань за названими видами податків не оспорювалася, заперечення в названій частині на акт перевірки не подавалися (а.с.111-112 т.1).

Вказані обставини підтвердила представник позивача, вказала, що суми податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, донараховані за результатами перевірки, є узгодженими та в повному обсязі сплачені платником.

З врахуванням досліджених судом доказів, суд приходить до висновку, що при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення від 18.11.2010 року № 00020/1742/0/17-123 в сумі податкового зобов'язання за основним платежем 5 459,81 грн. та штрафними санкціями 10 919,62 грн., суб'єкт владних повноважень діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом, добросовісно, розсудливо, з урахуванням фактичних обставин, що мають значення для прийняття рішення. Доводи позивача правомірності прийнятого рішення не спростовують, а відтак підстави для його скасування відсутні.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В позові Товариству з обмеженою відповідальністю "Агрохіммаркет" до Державної податкової інспекції у м. Рівне про скасування податкового повідомлення-рішення від 18.11.2010 року № 00020/1742/0/17-123 в сумі податкового зобов'язання за основним платежем 5 459,81 грн. та штрафними санкціями 10 919,62 грн., - відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Дорошенко Н.О.